Постанова

від 08.02.2011 по справі 17/110-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  31  січня 2011 року                    Справа № 17/110-10

  Колегія суддів у складі:

головуючого судді   Л.М. Здоровко,  судді  Л.М. Бабакової,  судді  І.А. Шутенко,

при секретарі – Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача  –   не з’явився,  

1-го відповідача - не з’явився,  

2-го відповідача –  Запорожцев В.В. за дов. від 05.08.2010р.,

третьої особи – не з’явився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техногранд», м. Суми (вх. № 4294 С/2)  на рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2010 р. по справі № 17/110-10,

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Техногранд», м. Суми, (код ЄДРПОУ 31788238),

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -   Приватне підприємство «Синтекс-V», м. Суми, (ідентифікаційний код 30268040),

до відповідачів:   1.  Приватного підприємства «Синтекс», м. Суми, (код ЄДРПОУ 21120518),

2.  Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», м. Київ, (код ЄДРПОУ 34001693),

про визнання недійсними договорів, -

  ВСТАНОВИЛА:

  Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив: визнати недійсним кредитний договір № 012-05/1046-1 від 28.07.2008 р., укладений між ПП «Синтекс» та ВАТ «Ерсте Банк», найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»; визнати недійсним договір поруки № 012-05/1046/3 від 28.07.2008 р., укладений між ПП «Синтекс», ВАТ «Ерсте Банк»та ТОВ «Техногранд».

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.11.2010 р. (суддя Коваленко О.В.) в позові відмовлено.

Позивач, ТОВ «Техногранд», з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2010 р. скасувати та постановити нове, яким  позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів по справі. Апелянт посилається на неповне з’ясування місцевим господарським судом всіх обставин, що мають значення для  справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Як на підставу для скасування оскаржуваного рішення апелянт вказував про наявність у спірному кредитному договорі № 012-05/1046-1 від 28.07.2008р. та договорі поруки № 012-05/1046-1 від 28.07.2008р. положень щодо вираження грошових зобов'язань в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на надання відповідачем кредиту в іноземній валюті, та використання долару США як засобу платежу за вказаним кредитним договором та договором поруки в супереч приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. ст. 189, 198 Господарського кодексу України, ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 Закону України «Про Національний банк України».

 Другий відповідач, ПАТ «Ерсте Банк»(надалі - Банк),  вважає оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2010 р. законним та обґрунтованим  і підстав для його скасування не вбачає, в зв’язку з чим просить  рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

 20.12.2010р. ТОВ «Інтер-мотор»подало клопотання від 17.12.2010р.  про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Колегія суддів відхиляє  клопотання  ТОВ «Інтер-мотор»,  у зв’язку з тим, що нормами ст. 27 ГПК України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом.

 Також, 31.01.2010р. від ПП «Синтекс-V»надійшла телеграма № 1706 від 28.01.2011р., з проханням залучити його до участі у справі та відкласти розгляд справи.

Представник  2-го відповідача заперечував проти відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, відхиляє дане клопотання, враховуючи, що ухвалою господарського суду Сумської області від 21.10.2010р. було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -  ПП «Синтекс-V». (а.с.82-84).

Крім того, ПП «Синтекс-V» у відповідності до ст. 69 ГПК України не надало до суду апеляційної  інстанції клопотання про продовження  розгляду спору, оскільки  01.02.2011р. закінчується  строк вирішення спору встановлений ст. 69 ГПК України.

 Представники позивача та 1-го відповідача  у судове засідання не прибули,  про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином були повідомлені. Про причини неприбуття представників позивача та 1-го відповідача  в судове засідання суд не повідомлено. Враховуючи, що 01.02.2011 р. закінчується  строк вирішення спору, неприбуття представників позивача та 1-го відповідача  у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

 Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника 2-го відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність  застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  погоджується з висновками  господарського суду Сумської області по даній справі, оскільки вони є  обґрунтованими і такими, що  базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи.

28.07.2008 р. між 1-м відповідачем  (Позичальник) та 2-м відповідачем (Кредитор) було укладено Кредитний договір № 012-05/1046-1 (не відновлювальна кредитна лінія), відповідно до умов якого 2-й відповідач та умовах цього Договору, відкриває 1-му відповідачу не відновлювальну кредитну лінію у сумі 1 340 000, 00 доларів США, зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 22.07.2018 р., із сплатою 12,5 % річних.

Згідно з п. 1.2. Кредитного договору визначено, що кінцевий термін повернення кредиту   22.07.2018 р.  

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору кредитні кошти призначені для будівництва автосалону »(будівельна адреса: м. Суми, перехрестя вул. Харківська –вул. Паризької Комуни).

Пунктом 3.1. Кредитного договору визначено, що 2-й відповідач надає 1-му відповідачу кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Згідно  п. 3.4. Кредитного договору у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням цього договору є: іпотека нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Курська, 81, загальною площею 1 284,9 кв.м., заставною вартістю 10 418 400,00 грн.; майнові права за договором поставки №ZX/07/158 від 11.03.2008 р. з ТОВ «Ліндаб Україна»на суму 3 020 916,00 грн.; фінансова порука фізичної особи: ОСОБА_3; фінансова порука юридичних осіб: ТОВ «ТехноГранд», ПП «Синтекс-V», ТОВ «ІНТЕР-МОТОР»; ТОВ «СМ ІНТЕРАВТО».

Згідно з п. 3.6. Кредитного договору у разі, якщо 1-й відповідач протягом 2-х календарних місяців поспіль протягом дії кредитного договору не підтримує середньомісячний середньоарифметичний кредитовий оборот по поточному рахунку №260052148 в розмірі не менш ніж 80%, то відсоткова ставка за користування кредитними коштами збільшується на 1% річних та буде складати 13,5% річних. Таке збільшення відсоткової ставки не потребує укладання додаткової угоди до даного договору.

Пунктом 6.12. Кредитного договору передбачено, що після введення об‘єкту будівництва в експлуатацію перший відповідач зобов‘язаний замінити предмет іпотеки, а саме: в забезпечення виконання зобов‘язань ПП «Синтекс»перед ВАТ «Ерсте Банк»за кредитом, передати в іпотеку збудований автосалон oda»(будівельна адреса: м. Суми, перехрестя вул. Харківська –вул. Паризької Комуни) замість нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Курська, 81, загальною площею 1 284,9 кв.м.

Відповідно до п. 7.3. Кредитного договору у разі збільшення вартості кредитних ресурсів, та/або порядку виконання зобов‘язань сторін за кредитним договором, в т.ч. внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України –в договір, за погодженням з першим відповідачем (а у випадку зменшення відсоткової ставки за кредитом –в односторонньому порядку згідно ст. 651 ЦК України з повідомленням 1-го відповідача) вносяться в десятиденний строк відповідні зміни з моменту настання таких змін.

Зі змісту п. 12.2. Кредитного договору вбачається, що зміни в Договорі оформлюються  додатковою угодою сторін (крім випадків зменшення відсоткової ставки за кредитом згідно п. 7.3. договору) і стають невід‘ємною частиною Договору.

28.07.2008 р. між 2-м відповідачем (Кредитор), 1-м відповідачем (Позичальник) і  позивачем (Поручитель) був укладений Договір поруки №012-05/1046/3, відповідно до умов якого позивач зобов‘язався  перед 2-м відповідачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання 1-м відповідачем зобов‘язань, що випливають з укладеного між  2-м відповідачем та 1-м відповідачем кредитного договору № 012-05/1046-1 від 28.07.2008р. та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, в тому числі, але не виключно, зобов‘язань щодо повернення у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, сплати в порядку та строки, визначені кредитним договором, процентів за користування кредитом та/або комісій, можливої неустойки (пені, штрафів), а також зобов‘язань щодо відшкодування 1-м відповідачем витрат  2-го відповідача, пов‘язаних з пред‘явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків 2-го відповідача, завданих порушенням 1-м відповідачем своїх обов‘язків за кредитним договором.

Пунктом 1.3. Договору поруки передбачено, що сторони договору встановлюють, що зобов‘язання позивача перед 2-м відповідачем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та кредитним договором –не потребують.  

Відповідно до п. 1.4. Договору позивач ознайомлений з умовами Кредитного договору, жодних заперечень, а також непорозумінь його положень не має.

Згідно з п. 2.1. Договору поруки зміст забезпеченого порукою зобов‘язання, його розмір, строк та порядок виконання:  повернення кредиту в сумі 1 340 000,00 доларів США, згідно графіку погашення, передбаченого кредитним договором, а також дострокового погашення у випадках, передбачених кредитним договором та/або чинним законодавством України;  сплата процентів за користування кредитом у розмірі, в строки та в порядку, що визначені кредитним договором;  сплата можливої неустойки (пені, штрафів), у розмірі, в строки та в порядку, що визначені Кредитним договором;  відшкодування витрат Банку, пов‘язаних з пред‘явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків 2-го відповідача, завданих порушенням 1-м відповідачем своїх обов‘язків за кредитним договором.

Зі змісту п. 5.4. Договору поруки вбачається, що сторони керуються положеннями цього Договору. У разі, якщо положеннями цього Договору не врегульовані відносини між сторонами щодо їх прав та обов‘язків, сторони керуються ст.ст. 553-559 ЦК України. Недійсність окремих положень цього договору не тягне за собою недійсність договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Викладене свідчить про власне волевиявлення, свідомий та виважений підхід до підписання  Кредитного договору №012-05/1046-1 від 28.07.2008р. та Договору поруки № 012-05/1046/3 від 28.07.2008р. з боку  сторін по даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що   07.09.2010р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив  визнати недійсними Кредитний договір №012-05/1046-1 від 28.07.2008р. та Договір поруки № 012-05/1046/3 від 28.07.2008р. з посиланням на те, що виконання вказаних договорів шляхом погашення кредиту, сплати відсотків, штрафних санкцій у іноземній валюті суперечить законодавству України і є незаконним та порушують права та інтереси позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є  необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до 207 ГК України  господарське зобов`язання, яке не відповідає вимогам закону, або укладене  учасниками господарських відносин з порушенням навіть одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути за вимогою однієї з сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Спеціальним нормативно-правовим актом з питань застосування іноземної валюти є Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пунктом «г»ч.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»передбачено, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання особою індивідуальної ліцензії.

В свою чергу, «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затверджене постановою Національного банку України від 14.10.2004 р. №483, надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією.

З матеріалів справи вбачається, що 2-му відповідачу 29.05.2007 р. Національним банком України було видано ліцензію №224 та дозвіл № 224-2 від 18.09.2007р. з додатком до нього  на право здійснювати банківські операції  визначених ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Надання кредиту в іноземній валюті не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»не містить такої заборони. Таку ж  правову позицію висловив Верховний Суд  України в ухвалі  від 12.05.2010 р. ( а.с. 46-48)

Згідно п. 1.1. Договору поруки, сторони договору визначили, що це зобов‘язання підписано сторонами у відповідності до чинного законодавства України, та відповідає положенням ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України, а згідно п. 1.4. цього ж договору позивач ознайомлений з умовами Кредитного договору, жодних заперечень, а також непорозумінь його положень не має.

Крім того, відповідно до норм чинного законодавства визнати правочин недійсним може бути за вимогою однієї з сторін, а  позивач –ТОВ «Техногрганд»не є стороною за Кредитним договором №012-05/1046-1 від 28.07.2008р.

З врахуванням викладеного, колегія суддів  погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволені позову, оскільки  вимоги позивача є недоведеними та необґрунтованими   і такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що  рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2010 р. по справі № 17/110-10 прийнято у відповідності з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, в зв’язку   з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись ст.   99, ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105  ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

  Відхилити клопотання Приватного підприємства «Синтекс-V», м. Суми  про залучення його до участі у справі та  про відкладення розгляду справи.

Апеляційну скаргу  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2010 р. по справі № 17/110-10 залишити без змін.

 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

  Головуючий суддя                                                                   Л.М. Здоровко

 Суддя                                                                                        Л.М. Бабакова

 Суддя                                                                                         І.А. Шутенко

  Повний текст постанови підписано  07.02.2011р.