Рішення

від 07.02.2011 по справі 8/97-10-5214

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/97-10-5214

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2011 р.Справа  № 8/97-10-5214

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Кабанець Р.І.,

від відповідачів:

1) ДП „Одеська залізниця” Гордієнко М.В.,

2) ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство” не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” до Державного підприємства „Одеська залізниця” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Моспінське вуглепереробне підприємство” про стягнення 2324,46 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2010 р. прийнято позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/97-10-5214 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 10.01.2011 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 10.01.2011 р. розгляд справи відкладено на 24.01.2011 р., у судовому засіданні 24.01.2011 р. –на 07.02.2011 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представників позивача та Державного підприємства „Одеська залізниця”.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Моспінське вуглепереробне підприємство” жодного разу не скористалось наданим ст.22 ГПК України правом на участь у судових засіданнях, а, відтак, розгляд справи здійснено за відсутності його представника. При цьому 05.01.2011 р. до господарського суду Одеської області надійшла телеграма, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю „Моспінське вуглепереробне підприємство” повідомляє, що представник не може прийняти участь у судовому засіданні 10.01.2011 р. у зв'язку з відрядженням.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 07.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відкрите акціонерне товариство „Західенерго” (далі –ВАТ „Західенерго”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі –ДП „Одеська залізниця”)  та  Товариства з обмеженою відповідальністю „Моспінське вуглепереробне підприємство” (далі –ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство”) вартості нестачі вантажу у сумі 2172,38 грн.

В засіданні суду 07.02.2011 р. представник ВАТ „Західенерго” звернувся до суду із заявою про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідачів 2324,46 грн., вказуючи, що в розрахунку до позову помилково взято базову ціну вугілля в розмірі 580,54 грн. за 1 тону без ПДВ, тоді як згідно специфікації від 30.07.2010 р. № 08/10-Л до договору від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП вартість 1 тони вугілля без ПДВ складає 621,18 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ВАТ „Західенерго” посилається на ст.924 ЦК України, ст.ст.24,31,110,118,122,127,129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів, п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, комерційний акт від 16.08.2010 р. БО № 646513 тощо.

ДП „Одеська залізниця” у відзиві просить у задоволенні позову до нього відмовити, зазначивши, що вагон, навантажений силами та засобами відправника, прибув на станцію призначення в технічно справному стані, сліди втрати при цьому відсутні. Крім того, рахунок або інший документ відправника вантажу, на підставі якого має визначатись розмір відповідальності перевізника, не надано.

ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство” у відзиві на позовну заяву вказує на відсутність передумов для задоволення позову за його рахунок, т.я. під час навантаження вчинено всі дії для забезпечення транспортабельності вугілля, про що свідчить прийняття останнього до перевезення. Окрім цього, на думку ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство”, відбулось розкрадання вантажу під час перевезення. Додатково відправник повідомив суд про те, що дійсну вартість товару назвати не в змозі в зв'язку з тим, що не є власником вугілля.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та ДП „Одеська залізниця”, господарський суд встановив:

На виконання договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, укладеного між ДП „Вугілля України” (постачальник) і ВАТ „Західенерго” (покупець), 13.08.2010 р. зі станції відправлення Моспіне Донецької залізниці ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство” (відправник) на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці для ВАТ „Західенерго” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 64960115 з вугіллям кам'яним в кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 52801635 на маршрут або групу вагонів.

Відмітки у накладній свідчать про те, що вугілля кам'яне завантажено у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами збірника 17 гл.1 п. 4.1,7.1,7.2,7.3, параграфами 1-3,5,6,8,9 п.п. 8.2,8.3 ТУ розд. ІІ; вугілля марковано шляхом нанесення поперечних смуг.

16.08.2010 р. на станції Ладижин Одеської залізниці складено комерційний акт БО 646513, яким встановлено, що у напіввагоні № 64960115: вугілля кам'яне; нетто 65300 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 3700 кг; вантаж, якого не вистачає, у вагоні міститися міг; навантаження на рівні бортів; вантаж не марковано, застосовано каток; в порушення п.6 збірника 7 вантажовідправником не нанесена захисна плівка, не застосовані засоби захисту від видування на шляху слідування; з обох сторін вагону маються природні скоси від торцевої двері по всій ширині вагону на довжину 1-2 люків 1,6 м; напіввагон № 64960115 прибув технічно справним, сліди втрати відсутні.

Після складання комерційного акту вантаж направлено до місця призначення, видано його одержувачу.

В подальшому вантажоодержувач звернувся до господарського суду Одеської області з уточненою позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченої під час перевезення продукції у розмірі 2324,46 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 3010 кг; вартість вантажу 621,18 грн. без ПДВ за 1 тону –за специфікацією від 30.07.2010 р. № 08/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП; вартість втраченого вугілля змінено на передбачені п.6.1 цієї угоди показники, тобто збільшено на відсоток золи та зменшено на відсоток вологості).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Виходячи з правил ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 13.08.2010 р. № 52801635 свідчить про укладення між ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ „Західенерго”.

Зі змісту залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 64960115 здійснювалося відправником, який за змістом ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.32 Статуту залізниць України зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Як зазначено вище, відмітки у накладній свідчать про те, що вугілля кам'яне завантажено у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами збірника 17 гл.1 пункт 4.1,7.1,7.2,7.3, параграфів 1-3,5,6,8.9 пунктів 8.2,8.3 ТУ розд. ІІ; вугілля марковано шляхом нанесення поперечних смуг.

Відмітки у накладній суперечать відомостям комерційного акту, відповідно до яких: вантаж не марковано; вантажовідправником порушено п.6 збірника 7, а саме не нанесена захисна плівка, не застосовані засоби захисту від видування на шляху слідування.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 р. за № 796/5987, передбачено, що „перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу... У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із „шапкою”). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу”.

В п.3.21 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) визначено „... Відправник відповідно до пункту 2.4 Правил оформлення перевізних документів може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантаження вантажу із „шапкою”, а також про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування. Якщо на зворотній стороні накладної є відмітка відправника про відвантаження вантажу із „шапкою”, нанесення захисного маркування, а на станцію призначення вантаж прибув фактично без „шапки”, без маркування або з частково порушеним маркуванням, ця обставина може свідчити про втрату частини вантажу під час перевезення, і залізниця повинна довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу”.

Відповідно до параграфу 19 р.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно із п.3.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) „... Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу. Поряд з цим, враховуючи, що перевізник фактично не проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення платформи або напіввагони, які завантажено з порушенням вимог Технічних умов, господарський суд має право вирішити питання про покладення відповідальності за заподіяну шкоду як на відправника, так і на перевізника у залежності від ступеню вини кожного з них, беручи до уваги можливість виявлення порушень при огляді завантаженого вагону.

З огляду на наведене, зміст комерційного акту від 16.08.2010 р. БО 646513 з висновками відносно порушення відправником приписів законодавства під час завантаження вугілля кам'яного у вагон відкритого типу, неподання заперечень на вказаний акт в порядку, закріпленому п.п.16,17 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), те, що саме комерційний акт відповідно до ст.129 Статуту залізниць України є документом, в якому фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення, господарський суд визнає відправника вантажу винним у втраті вантажу під час перевезення.

Разом з тим, документально підтвердженим являється те, що ДП „Одеська залізниця” не перевірило як фактичну правильність здійсненого відправником завантаження у вагон відкритого типу, так і заповнення ним залізничної накладної, що за відсутності доказів виникнення недостачі з незалежних від перевізника обставин свідчить про необхідність покладення відповідальності за втрату вантажу під час перевезення й на ДП „Одеська залізниця”.

За таких обставин, беручи до уваги обопільну вину у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок дій кожного з відповідачів, господарський суд відзначає, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення грошових коштів з відправника та перевізника в рівних частинах.

При цьому в п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007 р. № 01-8/917 закріплено, що „вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці –за ціною вантажовідправника, а відносно відправника –за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме –сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.

З урахуванням викладеного, правильності розрахунку ціни позову, господарський суд вказує, що ВАТ „Західенерго” правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діями відправника вантажу реальні збитки в сумі 1162,23 грн., фактичне понесення яких підтверджується наданими на виконання ухвал суду від 10.12.2010 р. та від 10.01.2011 р. платіжним дорученням та авізо від 30.08.2010 р. № 4039, виходячи з вартості вугілля в сумі 621,18 грн. за 1000 кг без ПДВ, яка встановлена у специфікації від 31.08.2010 р. № 08/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕП, укладеного між ДП „Вугілля України” та ВАТ „Західенерго”.

Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється положеннями ч.1 ст.115 Статуту залізниць України („вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу”) та відсутністю рахунку-фактури, довідки або іншого документу відправника, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 13.08.2010 р. № 52801635 у вагоні № 64960115. Названі документи, які господарський суд пропонував надати в ухвалах від 10.12.2010 р., 10.01.2011 р. та 24.01.2011 р., ані відправником, ані одержувачем вантажу не представлені.

Приймаючи до уваги викладене та те, що існуючі у справі докази не дозволяють суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, в задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця” потрібно відмовити.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Моспінське вуглепереробне підприємство” (83497, Донецька обл., м. Моспине, вул. Гришина, 1А; код 31616011; р/р 2600338005000 у Відділенні ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код 23269555; р/р 260033373803 у ВАТ „Державний Ощадний Банк України” Ладижинське ТВБВ № 10001/0111, МФО 302076) 1162/одна тисяча сто шістдесят дві/грн. 23 коп. вартості недостачі товару, 51/п'ятдесят одна/грн. 00 коп. державного мита та 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 10.02.2011 р.

Суддя                                                                              Лічман Л.В.