Постанова

від 26.04.2011 по справі 8/97-10-5214

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/97-10-5214

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р. Справа № 8/97-10-5214

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.    

(відповідно до розпорядження голови суду від 21.04.2011р. №282 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Павлюк О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Гордієнко М.В., довіреність від 04.01.2011р. №31

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Моспінське вуглепереробне підприємство”

на рішення господарського суду Одеської області від 07 лютого 2011 року

у справі №8/97-10-5214

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”

до відповідачів: 1. Державного підприємства „Одеська залізниця”;

                 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Моспінське вуглепереробне підприємство”

про стягнення 2324,46 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство „Західенерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Моспінське вуглепереробне підприємство” 2172,35 грн. вартості недостачі вантажу.

В процесі розгляду справи позивач надав до суду першої інстанції заяву про уточнення та збільшення позовних вимог (а.с. 87), в якій збільшив суму позову до 2324,46 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07 лютого 2011 року у справі №8/97-10-5214 (суддя Лічман Л.В.) позов ВАТ „Західенерго” задоволено частково. З ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство” на користь позивача стягнуто 1162,23 грн. вартості недостачі вантажу, 51 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що комерційний акт від 16.08.2010р. БО 646513 свідчить про порушення відправником приписів законодавства під час завантаження вантажу у вагон відкритого типу, з огляду на що господарський суд визнав відправника вантажу винним у втраті вантажу під час перевезення. Разом з тим, документально підтвердженим на думку суду першої інстанції є також те, що ДП „Одеська залізниця” не перевірило як фактичну правильність здійсненого відправником завантаження у вагон відкритого типу, так і заповнення ним залізничної накладної, що за відсутності доказів виникнення недостачі з незалежних від перевізника обставин свідчить про необхідність покладення відповідальності за втрату вантажу під час перевезення й на ДП „Одеська залізниця”. Відтак, беручи до уваги обопільну вину у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок дій кожного з відповідачів, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення грошових коштів з відправника та перевізника в рівних частинах. Між тим, притягнення до відповідальності перевізника на думку суду першої інстанції унеможливлюється змістом ч.1 ст. 115 Статуту залізниць України (вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу), відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 13.08.2010р. №52801635 у вагоні №64960115. Таким чином, приймаючи до уваги викладене та те, що існуючі у справі документи не дають можливості суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця”.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач (ВАТ „Західенерго”), в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ „Західенерго”, з посиланням при цьому на те, що рішення місцевого господарського суду є незаконним та необґрунтованим, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга ВАТ „Західенерго” була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 05.04.2011р. колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Разюк Г.П., Михайлов М.В., про що 12.03.2011р. винесено відповідну ухвалу.

Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 04.04.2011р. №237 справа №8/97-10-5214 була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.

Також не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-2 (ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство”), в якій просить його скасувати, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство” була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 05.04.2011р. колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Лавренюк О.Т., судді Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., про що 29.03.2011р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 04.04.2011р. №241 апеляційну скаргу ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство” було передано від головуючого судді Лавренюк О.Т. судді Журавльову О.О. для сумісного розгляду з апеляційною скаргою ВАТ „Західенерго”, справа №8/97-10-5214 була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.

Згідно з розпорядженням голови суду від 21.04.2011р. №282 справа №8/97-10-5214 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Михайлов М.В., Ярош А.І.

Представник відповідача-1 (Одеської залізниці) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач-1 не погоджується з апеляційними скаргами ВАТ „Західенерго” та ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство”, просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позивач (ВАТ „Західенерго”) та відповідач-2 (ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство”) в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 05.04.2011р. та розписка представника ВАТ „Західенерго” на зворотному боці ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2011р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційні скарги ВАТ „Західенерго” та ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство” за відсутністю представників позивача та відповідача-2 у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача-1, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг ВАТ „Західенерго” та ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство”, з огляду на таке.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 13.08.2010р. зі станції відправлення Моспіне Донецької залізниці ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство” (відправник) на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці для ВАТ „Західенерго” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон №64960115 з вугіллям кам'яним в кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною №52801635 на маршрут або групу вагонів (а.с. 11-12).

Відмітки у накладній свідчать про те, що вугілля кам'яне завантажено у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами збірника 17 гл.1 п. 4.1,7.1,7.2,7.3, параграфами 1-3,5,6,8,9 п.п. 8.2,8.3 розд. ІІ ТУ; вантаж маркований шляхом нанесення поперечних смуг.

16.08.2010р. на станції Ладижин Одеської залізниці складено комерційний акт БО 646513 (а.с. 13), яким встановлено, що у піввагоні №64960115: вугілля кам'яне; нетто 65300 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 3700 кг; вантаж, якого не вистачає, у вагоні міститися міг; навантаження на рівні бортів; вантаж не марковано, застосовано каток; в порушення п.6 збірника 7 вантажовідправником не нанесена захисна плівка, не застосовані засоби захисту від видування на шляху слідування; з обох сторін вагону маються природні скоси від торцевої двері по всій ширині вагону на довжину 1-2 люків 1,6 м; піввагон №64960115 прибув технічно справним, сліди втрати відсутні.

Після складання комерційного акту вантаж направлено до місця призначення та видано одержувачу.

В подальшому вантажоодержувач звернувся до господарського суду Одеської області з уточненою позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченої під час перевезення продукції у розмірі 2324,46 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 3010 кг; вартість вантажу 621,18 грн. без ПДВ за 1 тону - за специфікацією від 30.07.2010р. №8/10-Л до договору поставки від 01.03.2010р. №02-10/2-ЕНП; вартість втраченого вугілля змінено на передбачені п.6.1 цієї угоди показники, тобто збільшено на відсоток золи та зменшено на відсоток вологості).

В силу вимог ч.3 ст. 909 ЦК України, ч.2 ст. 307 ГК України, ст. 6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ „Західенерго”.

Зі змісту залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон №64960115 здійснювалося відправником, який за змістом ч.3 ст. 308 ГК України, ч.1 ст. 918 ЦК України, ст. 32 Статуту залізниць України зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Як зазначено вище, відмітки у накладній свідчать про те, що вугілля кам'яне завантажено у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами збірника 17 гл.1 пункт 4.1,7.1,7.2,7.3, параграфів 1-3,5,6,8.9 пунктів 8.2,8.3 розд. ІІ ТУ; вантаж маркований шляхом нанесення поперечних смуг.

Разом з тим, слід зазначити, що вказані відмітки у накладній суперечать відомостям комерційного акту, відповідно до яких: вантаж не марковано; вантажовідправником порушено п.6 збірника 7, а саме не нанесена захисна плівка, не застосовані засоби захисту від видування на шляху слідування.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987, передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із „шапкою”). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

В п.3.21 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002р. №04-5/601 (із змінами) визначено, що відправник відповідно до пункту 2.4 Правил оформлення перевізних документів може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантаження вантажу із „шапкою”, а також про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування. Якщо на зворотній стороні накладної є відмітка відправника про відвантаження вантажу із „шапкою”, нанесення захисного маркування, а на станцію призначення вантаж прибув фактично без „шапки”, без маркування або з частково порушеним маркуванням, ця обставина може свідчити про втрату частини вантажу під час перевезення, і залізниця повинна довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу.

Відповідно до параграфу 19 р.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно з п.3.8 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002р. №04-5/601 (із змінами) Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу. Поряд з цим, враховуючи, що перевізник фактично не проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення платформи або напіввагони, які завантажено з порушенням вимог Технічних умов, господарський суд має право вирішити питання про покладення відповідальності за заподіяну шкоду як на відправника, так і на перевізника у залежності від ступеню вини кожного з них, беручи до уваги можливість виявлення порушень при огляді завантаженого вагону.

З огляду на наведене, зміст комерційного акту від 16.08.2010р. БО 646513 з висновками відносно порушення відправником приписів законодавства під час завантаження вугілля кам'яного у вагон відкритого типу, неподання заперечень на вказаний акт в порядку, закріпленому п.п.16,17 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855 (із змінами), те, що саме комерційний акт відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України є документом, в якому фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення, місцевий господарський суд правомірно визнав відправника вантажу винним у втраті вантажу під час перевезення.

Разом з тим, як правильно встановлено місцевим господарським судом, документально підтвердженим є те, що ДП „Одеська залізниця” не перевірило як фактичну правильність здійсненого відправником завантаження у вагон відкритого типу, так і заповнення ним залізничної накладної, що за відсутності доказів виникнення недостачі з незалежних від перевізника обставин свідчить про необхідність покладення відповідальності за втрату вантажу під час перевезення й на ДП „Одеська залізниця”.

За таких обставин, беручи до уваги обопільну вину у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок дій кожного з відповідачів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення грошових коштів з відправника та перевізника в рівних частинах.

При цьому в п.13 Оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007р. №01-8/917 закріплено, що вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п. 115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст. 22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника).

З урахуванням викладеного, правильності розрахунку ціни позову, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що ВАТ „Західенерго” правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діями відправника вантажу реальні збитки в сумі 1162,23 грн., фактичне понесення яких підтверджується наданими на виконання ухвал господарського суду Одеської області платіжним дорученням та авізо від 30.08.2010р. №4039, виходячи з вартості вугілля в сумі 621,18 грн. за 1000 кг без ПДВ, яка встановлена у специфікації від 31.08.2010р. №08/10-Л до договору поставки від 01.03.2010р. №02-10/2-ЕП, укладеного між ДП „Вугілля України” та ВАТ „Західенерго”.

Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється змістом ч.1 ст. 115 Статуту залізниць України (вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу), відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 13.08.2010р. №52801635 у вагоні №64960115. Вказані документи місцевий господарський суд зобов'язував надати до суду як позивача, так і відповідача-2 (вантажовідправника), про що виніс відповідні ухвали.

Між тим, ані позивач, ані відповідач-2 (вантажовідправник) витребуваних судом документів не надали, а за відсутністю вищевказаних документів, задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-1 (перевізника) є неможливим, адже існуючі у справі документи не дають можливості суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, а тому у задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця” слід відмовити.

За таких обставин апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в сумі 1162,23 грн. шляхом стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 50% від загальної вартості недостачі вантажу лише з вантажовідправника (відповідача-2) та відмову у задоволенні позову про стягнення вартості недостачі вантажу з перевізника (відповідача-1).

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги ВАТ „Західенерго” та ТОВ „Моспінське вуглепереробне підприємство” - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 07 лютого 2011 року у справі №8/97-10-5214 залишити без змін, а апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Моспінське вуглепереробне підприємство” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 26 квітня 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

М.В. Михайлов

А.І. Ярош