Постанова

від 05.02.2008 по справі 40/574

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/574

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.02.2008                                                                                           № 40/574

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:            Куровського  С.В.

          Михальської  Ю.Б.

 при секретарі:           Василів О.В.

 За участю представників:

 від позивача - Гринченко Ф.С.– за доруч.

 від відповідача - Ражев А.В.– за доруч.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.11.2007

 у справі № 40/574 (Паламар П.І.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товарисвта "Буяликський комбінат хлібопродуктів"

 до                                                   Державного комітету України з державного матеріального резерву

 про                                                  стягнення боргу, ціна позову 12 568,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

14.11.2006 ВАТ „Буяликський комбінат хлібопродуктів” звернувся з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення заборгованості в сумі 12 568, 52 грн.

          Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, 14.12.2006 позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог до 16 101, 32 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.11.2007 у справі № 40/574 позов Відкритого акціонерного товариства „Буяликський комбінат хлібопродуктів” до Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволено.

Стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Відкритого акціонерного товариства „Буяликський комбінат хлібопродуктів” 16 101, 32 грн. боргу, 161, 01 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що вимоги апелянта є безпідставними, не відповідають дійсності та чинному законодавству, просить суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2007 без змін, а апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву – без задоволення.

          Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

29 липня 1999 року між позивачем (відповідальний зберігач) та відповідачем (Комітет) укладено договір № 12/12 про відповідальне зберігання (далі – Договір). Відповідно до умов Договору відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву – зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей без надання права користування цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Згідно пункту 3.1. Договору відповідальний зберігач здійснює зберігання на своїх площах матеріальних цінностей державного резерву в кількості, відповідно до наданих Комітетом приймальних актів – зобов'язання по зберіганню за формою Р – 16.

Також у договорі зазначено, що Комітет відшкодовує витрати відповідального зберігача по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву виходячи із розрахунку 2,5 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно – місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом проведення заліку заборгованості між Комітетом та Міненерго (через його підвідомчі підприємства).

Строк оплати за договором встановлений не був.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані главою 36 Цивільного Кодексу УРСР, главою 66 Цивільного кодексу України, Законом України “Про державний матеріальний резерв”.

Згідно з вимогами частини 2 статті 417 Цивільного кодексу УРСР, частини 3 статті 947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підтвердження позовних вимог ВАТ „Буяликський комбінат хлібопродуктів” надав суду розрахунок, проведений відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі актів перевірки наявності зерна державного резерву на відповідальному зберіганні Відкритого акціонерного товариства “Буяликський комбінат хлібопродуктів” станом на 29 січня 2003 року, станом на 30 травня 2005 року, рахунками –фактурами за період 2003–2006 років, приймальним актом від 28 січня 2003 року, реєстром накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, що стверджує факт зберігання позивачем протягом вищевказаного періоду матеріальних цінностей державного матеріального резерву, несення ним витрат на їх зберігання в розмірі 16 101,32 грн.

Відповідно до пункту 7 статті 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 року N 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву” передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У пункту 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

Враховуючи, що відповідач відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України оплату у семиденний строк не провів, борг в сумі 16 101, 32 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ВАТ „Буяликський комбінат хлібопродуктів”.

Заперечення відповідача щодо відсутності правового зв'язку між наданими первинними документами та витратами на зберігання матеріальних цінностей, що підлягають зберіганню, спростовуються матеріалами справи, оскільки в рахунках на оплату вказано суми за послуги по зберіганню зерна.

Враховуючи викладене, колегія вважає рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2007 по справі № 40/574 обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2007 у справі № 40/574 – без змін.

2. Матеріали справи № 40/574 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в місячний термін до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                      Кондес  Л.О.

 Судді                                                                                          Куровський  С.В

                                                                                          Михальська  Ю.Б.