Рішення

від 04.02.2011 по справі 31/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/2 04.02.11

За позовом Фізичн ої особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Київ

До Приватного підп риємства "ТЕХНОКОН-П", м. Київ

Про визнання права власності

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА _2 - пред. по довір.

Від відповідача М анзенюк В.Ю. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання п рава власності на нежилі при міщення групи приміщень з № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (в літ. А), зага льною площею 178,90 кв.м., що розташ овані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 09.12.2010р. поруш ено провадження у справі та п ризначено судове засідання н а 20.01.2011р.

В судовому засіданні 20.01.2011р. б уло оголошено перерву до 03.02.2011р .,а потім до 04.02.2011 р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні пред ставник позивача позов підтр имав в повному обсязі. Позовн і вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно вва жає спірне майно своєю власн істю, в зв' язку з тим, що ніби то позивач повинен був розра хуватися з відповідачем по з обов' язанням, шляхом переда чі останньому спірного майна у власність.

Представник відповідача в судовому засіданні надав су ду відзив на позовну заяву, як им проти позову заперечував і просив суд відмовити позив ачу в задоволенні заявлених вимог. Одночасно зазначив, щ о саме відповідач є власнико м вказаного нерухомого майна , відповідно до змісту Проток олу про Наміри, який був підпи саний 26 листопада 2010 року між п озивачем і відповідачем та у мов Додаткової угоди № 1 від 2 6 листопада 2010р. до Договору № 27 від 23 листопада 2010р. В зв' язку з наведеним, відповідач зазн ачає, що він є власником нежил их приміщень групи приміщень з № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НО МЕР_3 та № НОМЕР_4 (в літ. А), загальною площею 178,90 кв.м., які розташовані за адресою: АДР ЕСА_1.

В судовому засіданні 04.02.20110р. о голошено вступну та резолюти вну частини рішення, відпові дно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до в имог ст. 81-1 ГПК України, складал ися протоколи судових засіда нь, які долучені до матеріалі в справи.

Розглянувши подані сторо нами документи і матеріали, в себічно і повно з' ясувавши фактичні обставини, на яких ґ рунтується позов, об' єктивн о оцінивши докази, які мають ю ридичне значення для розгляд у справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення п редставників учасників проц есу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачу належить на праві спільної часткової вла сності група нежилих приміще нь загальною площею 115,80 кв.м., що розташовані у АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі - продажу нежитлових приміщен ь, що посвідчений приватним н отаріусом Київського місько го нотаріального округу ОС ОБА_3, та зареєстровано у реє стрі за № 6177, та витягу про держ авну реєстрацію прав № 27610047 Киї вського міського бюро техніч ної реєстрації та реєстрації права власності на об' єкти нерухомого майна, дата прийн яття рішення про державну ре єстрацію 12.10.2010р., запис в реєстр овій книзі № д30п-263 за реєстрови м № 2910п.

Позивач, зазначає, що 30 листо пада 2010 року отримав від відпо відача лист, зі змісту якого в бачалося, що відповідач запе речує право власності позива ча на спірне приміщення, в зв' язку з тим, що вважає себе влас ником спірного майна на підс таві Протоколу про Наміри, як ий був підписаний 26 листопада 2010 року між сторонами та Дода ткової угоди № 1 від 26 листопад а 2010р. до Договору № 27 від 23 .11. 2010р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім п ереконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об' єктивному розгляді в судовом у засіданні всіх обставин сп рави в їх сукупності, суд визн ає. що вимоги позивача підляг ають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.10р. Подільська район на у м. Києві рада в особі Кому нального підприємства «Дире кція з управління та обслуго вування житлового фонду поді льського району»надало пози вачу лист за № 04-1464-Д, відповідно до змісту якого позивач отри мав погодження проведення по точного ремонту приміщення п о АДРЕСА_1, а саме по: зміні каналізаційних труб, перекла данню пошкоджених перегород ок, зміні стяжки підлоги, змін і труб холодного та гарячого водопостачання, зміні пошко джених ділянок електромереж і.

23 листопада 2010р. між позиваче м та відповідачем було уклад ено Договір № 27, відповідно до умов якого позивач доручи в відповідачу надати консуль тації з розробки дизайну офі сного приміщення, що буде роз ташоване в нежилих приміщенн ях групи приміщень з № НОМЕ Р_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (в літ. А), загальною площею 178,90 кв.м., за адресою: АД РЕСА_1, оціночна вартість пр иміщень становить 45 916,00 грн., а т акож зробити авторський нагл яд за виконанням ремонтно-оз доблювальних робіт з дотрима нням стилю ідеї дизайну.

26 листопада 2010р. між позиваче м та відповідачем був укладе ний Протокол про наміри. У вка заному Протоколі сторони, у з в' язку зі скрутним фінансов им становищем позивача, домо вились розглянути можливіст ь зміни форми оплати зобов' язань останнього перед відпо відачем відповідно до Догово ру № 27 від 23.11.10р., шляхом передачі позивачем у власність відпо відача ? частини спірного май на, замість сплати грошової с уми у розмірі 55 000 грн., яка повин на бути сплачена відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору № 27 від 23.11.10р.

26 листопада 2010 р. відповідач н адіслав позивачу Додаткову у году № 1 до Договору № 27 від 23. 11.10р. У вказаній Додатковій уг оді № 1 була зафіксована обгов орена сторонами зміна форми оплати послуг, а саме ст. 4 Дого вору № 27 від 23.11.2010р. було доповне но пунктом 4.5., що був викладени й у наступній редакції: “Якщо оплату у грошовій формі не бу де здійснено до 30 листопада 2010 року, то оплата послуг Викона вця здійснюється шляхом пере дачі Замовником у власність Виконавця нежилі приміщення групи приміщень з № НОМЕР_1 , НОМЕР_2, НОМЕР_3 та № Н ОМЕР_4 (в літ. А), загальною пло щею 178,90 кв.м., що розташовані за а дресою: АДРЕСА_1, оціночна вартість приміщень становит ь 45 916, 00 грн.”

З пояснень представників с торін, а також ознайомившись з текстом самої Додатковій у годі № 1 від 26 листопада 2010р. суд встановив, що позивач не підп исав вказану Додаткову угоду .

30 листопада 2010 року позивач о тримав від відповідача лист, в якому відповідач вимагав, щоб позивач звільнив спірні приміщення мотивуючи свою ви могу тим, що він є власником зг аданих нежилих приміщень. Ви моги, що висувалися у згадано му вище листі, відповідач обґ рунтовував посилаючись на зм іст Протоколу про Наміри, яки й був підписаний 26 листопада 2 010 року між позивачем і відпов ідачем та Додаткової угоди № 1 від 26 листопада 2010р. до Догово ру № 27 від 23 листопада 2010р., а тако ж положення п.3 ст. 205 Цивільного кодексу України, де зазначає ться, що у випадках встановле них договором або законом, во левиявлення сторони до вчин ення правочину може виражати ся її мовчанням.

30 листопада 2010 року позивач н адав відповідь на лист відпо відача від 30 листопада 2010 року. У своїй відповіді пози вач не погодився з вимогами в ідповідача, вважаючи їх неза конними та повідомив про те, щ о всі розрахунки по Договору № 27 від 23.11.10р. будуть проведені в иключно у відповідності до д оговірних умов.

З матеріалів справи суд вст ановив, що відповідно до п. 4.3. в казаного Договору № 27 від 23.11.10р. розрахунок між сторонами по винен здійснюватися в 10-денни й термін з дати підписання ак ту прийому-здачі робіт відпо відно до п. 3.1. даного договору. На момент розгляду справи та кий акт сторонами не укладав ся. Доказів зворотного суду н е представлено.

Заперечення проти вимог ві дповідача позивач обґрунтов ував тим, що відповідно до п.6.2. Договору № 27 від 23.11.10р. та п.1 ст.651 Ц ивільного кодексу України, с торони лише за взаємною згод ою, можуть вносити зміни до до говору, у тому числі змінюват и порядок і строки оплати пос луг. Позивач не давав своєї зг оди на зміну форми оплати пос луг по договору. До того ж, Про токол, на який посилається ві дповідач розглядався лише як можливість зміни форми опла ти і не мав характеристики ос таточної домовленості сторі н .

Суд погоджується з наведен ими поясненнями позивача, ос кільки таке твердження позив ача в обґрунтування своєї пр авової позиції, є законним, що ґрунтується на приписах ст . 654 Цивільного кодексу Україн и, в якій визначено, що зміна д оговору вичиняється в такій самій формі, що й договір, що з мінюється або розривається. Вказані зміни не були письмо во затверджені сторонами, а Д одаткова угода № 1 до Договору , на яку посилається відповід ач, не була обговорена з позив ачем, та не була ним підписна.

З урахуванням наведеного суд визнає спосіб прийняття вищезазначених змін таким, щ о суперечать чинному законод авству та порушує права влас ності позивача на належне йо му майно.

Згідно зі ст. 41 Конституції У країни, ст. 321 Цивільного кодек су України, кожен має право во лодіти, користуватися та роз поряджатися своєю власністю , ніхто не може бути протиправ но позбавлений права власнос ті чи обмежений у його здійсн енні, право приватної власно сті є непорушним.

Відповідно до п.6.2 Договору т а п.1 ст.651 та ст. 654 Цивільного код ексу України, сторони лише за взаємною згодою, можуть внос ити зміни до договору, у тому ч ислі змінювати порядок і стр оки оплати послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не давав своє ї згоди на зміну форми оплати послуг , тобто вказані зміни н е були письмово затверджені сторонами по договору і не ма ють правових наслідків для с торін. Протокол, на який посил ається відповідач розглядав ся лише як можливість зміни ф орми оплати і не мав ознак ос таточної домовленості.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивіль ного кодексу України правом власності є право особи на рі ч (майно), яке вона здійснює ві дповідно до закону за своєю в олею, незалежно від волі інши х осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 Ц ивільного кодексу України, в ласникові належить право вол одіння, користування та розп орядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивіл ьного кодексу України, власн ик володіє, користується, роз поряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має п раво вчиняти щодо свого майн а будь-які дії, які не супереча ть закону.

Згідно зі ст. 321 Цивільного к одексу України, право власно сті є непорушним. Ніхто не мож е бути протиправно позбавлен ий цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності ст. 391 Цивіль ного кодексу України, власни к майна має право вимагати ус унення перешкод у здійсненні ним права користування та ро зпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 386 Цивіл ьного кодексу України, держа ва заперечує рівний захист п рав усіх суб' єктів права вл асності. Власник, який має під стави передбачати можливіст ь порушення свого права влас ності іншою особою, може звер нутися до суду з вимогою про з аборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, а бо з вимогою про вчинення пев них дій для запобігання тако му порушенню.

Таким чином, судом встановл ено, що відповідач зазначени ми вище діями порушує право в ласності позивача на володін ня, користування та розпоряд ження групою нежилих приміще нь з № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (в літ . А), загальною площею 178,90 кв.м., як і розташовані за адресою: А ДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 33 ГПК Украї ни кожна із сторін повинна до вести ті обставини, на які вон а посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК Укр аїни господарський суд прийм ає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відпо відно до законодавства повин ні бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказ ів, які б спростовували довод и позивача та підтверджували заперечення проти задоволен ня позовних вимог.

За таких обставин, позов ви знається судом доведеним, об ґрунтованим та таким, що підл ягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно д о ст. 44 ГПК України позивачем п онесені судові витрати, пов' язані з розглядом справи, зок рема витрати на оплату інфор маційно-технічного забезпеч ення судового процесу та спл ати державного мита, то зазна чені витрати відшкодовуютьс я за рахунок відповідача (ст. 4 9 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК Ук раїни, ст.ст.321,391 ЦК України, Госп одарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольн ити.

2. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, Ідентифікацій ний номер НОМЕР_5) право вл асності на нежилі приміщення групи приміщень з № НОМЕР_1 , НОМЕР_2, НОМЕР_3 та № Н ОМЕР_4 (в літ. А), загальною пло щею 178,90 кв.м., що розташовані за а дресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Приватног о підприємства «Технокон-П»( Україна, 04071, м. Київ, вул. Яросла вська, 10, кв. 5, Код за ЄДРПОУ 34999274, р /р 26008000097289 в ПАТ «ЕрстеБанк», МФО 38 0009) на користь Фізичної особи-п ідприємця ОСОБА_1 (АДРЕС А_2, Ідентифікаційний номер НОМЕР_5, р/р НОМЕР_6 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299), - або з будь-якого рахунку, виявлено го державним виконавцем під час виконання судового рішен ня, державне мито у розмірі 460 (ч отириста шістдесят) грн. та 236 (д вісті тридцять шість) грн. - ви трат на інформаційно-технічн е забезпечення судового проц есу.

4. Видати наказ після н абрання рішенням законної си ли.

Рішення господарського суду набирає законної сили п ісля закінчення 10-денного стр оку з дня його підписання.

Суддя Н. І. Качан

Повне рішення складено 08 лютого 2011 року.