Постанова

від 14.02.2008 по справі 43/457

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/457

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 лютого 2008 р.                                                                                    № 43/457  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача –Єлічева Г.С.,

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Бест" на рішення господарського суду м.Києва від 6 вересня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2007 року у справі за позовом Приватного підприємства "Бест" до ТзОВ "Юнекс" про стягнення 4420, 63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          У липні 2007 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 4420, 63 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору №10 від 10.01.2006 року.

          Рішенням господарського суду м.Києва від 6 вересня 2007 року (суддя Пасько М.В.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 573,82 грн. основного боргу, пені в сумі 2, 13 грн.,  судові витрати. В задоволенні позову в частині стягнення 3 624, 68 грн. пені відмовлено.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду  від 7 листопада 2007 року вказане рішення суду залишене без змін.

          Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

          Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

          Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.          

З матеріалів справи вбачається, що 10 січня 2006 року між сторонами у справі було укладено договір поставки №10, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався продати і передати у власність відповідача продукцію, а відповідач - приймати та оплатити її.

На виконання умов договору, позивач за період з 28.09.2006 року по 26 жовтня 2006 року поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 53573, 82 грн., що підтверджується матеріалами справи.

При вирішенні спору місцевий та апеляційний господарські суди всебічно дослідили надані сторонами докази і правильно встановили той факт, що відповідач розрахунку за отриману ним по договору продукцію не здійснив.  

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору.

Як правильно встановлено судом, 10 квітня 2007 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату суми боргу, яка відповідачем була залишена без задоволення.

Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання по оплаті за  отриману ним продукцію не виконав, апеляційний господарський суд обгрунтовано залишив без змін рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача 573,82 грн. основного боргу.

На підставі ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виходячи з викладеного, місцевий суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2,13 грн. за період з 18 квітня 2007 року по 25 квітня 2007 року, відмовивши в решті частині стягнення пені за період з 29 вересня 2006 року по 18 квітня 2007 року за необгрунтованістю цих вимог.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону та обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

                           П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду м.Києва від 6 вересня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Бест" – без задоволення.

Головуючий, суддя                                                  В.Дерепа

Судді                                                                          Б.Грек

                                                                                  Л.Стратієнко