Рішення

від 11.02.2008 по справі 12/23пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/23пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.02.08 р.                                                                               Справа № 12/23пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача – Демідович О.В. за доруч.

від відповідача – Галущак С.М. за доруч.

від третьої особи -  не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Концепт” м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Данара” м.Донецьк

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача  Акціонерне товариство закритого типу “Донецькій хімічний завод”

про визнання договору оренди б/н від 01.11.2007 року дійсним та  укладеним, та про визнання права власності

СУТЬ СПОРУ

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Концепт” м. Донецьк звернулося до господарського суду з позовною заявою   до Товариства з обмеженою відповідальністю “Данара” м. Донецьк   про  визнання договору оренди б/н від 01.11.2007 року дійсним та  укладеним, та про визнання права власності на будівлі загальною площею 4138, 3 кв.м. за ТОВ “Концепт”,  у тому числі: будівля цеху технічної оснастки і РМЦ площею 3084,6 кв.м. – (1Д-3), будівля ковальні площею 40,3 кв.м. – ( М-1), будівля пральні та гаражу площею 1013,4 кв.м. – (1В-1)

  В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається,  що між ним та відповідачем підписано договір оренди нерухомого майна, відмову відповідача нотаріально його посвідчити з мотивів відсутності документів, які підтверджують право власності на це майно саме за позивачем, цивільне законодавство, тощо .

 Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись, що спірні об'єкти в БТІ за позивачем не зареєстровані, а тому не є його власністю.

 З  ініціативи суду до участі  у  справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача,   залучено АТЗТ “Донецькій хімічний завод”, який надав відповідні письмові пояснення.

    Згідно пояснень третьої особи, наказом РВ ФДМУ по Донецькій області від 28.01.2003 року за № 87 затверджено Перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу орендного підприємства “Донецькій хімічний завод” від 30.01.2003 року за № 677 . В цьому переліку зазначено   будівля кузні ( інв. № 2636), будівля пральні та гаражу ( інв № 6365), будівля цеху техоснащення  та РМЦ ( інв № 6783).  На загальних зборах акціонерів АТЗТ “Донецькій хімічний завод” ( протокол від 18.05.2007 року) прийнято рішення про вступ АТЗТ “Донецькій хімічний завод” до складу учасників ТОВ “Концепт” та внесення до його статутного капіталу нерухомого та іншого майна згідно переліку, затвердженого рішенням зборів акціонерів. До  вказаного переліку  увійшла будівля цеху технічної оснастки і РМЦ площею 3084,6 кв.м. – (1Д- 3),   будівля ковальні площею 40,3 кв.м. ( М-1) будівля пральні та гаражу площею 1013, 4 кв.м. ( 1В-1),  про що складено акт приймання-передачі основних засобів від 05.09.2007 року та передано відповідні технічні паспорти.

 Дослідивши обставини справи,  вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

  Будівля кузні ( інв. № 2636), будівля пральні та гаражу ( інв № 6365), будівля цеху техоснащення та РМЦ ( інв. № 6783) увійшли до складу нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу орендного підприємства “Донецькій хімічний завод” , що підтверджується , зокрема, Переліком нерухомого майна за  № 677 від 30.01.2003 року , що є додатком до наказу РВ ФДМУ по Донецькій області від 28.01.2003 року за № 87 .

  Позивач просить суд визнати за ним право власності на вище зазначені будівлі.

  Позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню з наступних підстав.

  Рішенням загальних зборів акціонерного товариства закритого типу “Донецькій хімічний завод”  від 18.05.2007 року   було надана згода на вступ АТЗТ “Донецькій хімічний завод” у Товариство з обмеженою відповідальністю “Концепт”,  визначено розмір майнового внеску та затверджено перелік майна, яке має бути передане до статутного фонду “ТОВ “Концепт”.

 До вказаного переліку увійшло спірне майно ( позиції  3, 4, 6 Переліку, затвердженого рішенням зборів акціонерів акціонерного товариства закритого типу “Донецькій хімічний завод”  від 18.05.2007 року.

 Зазначене вище рішення   на цей чай не оскаржено та не визнано недійсним.

 Згідно статуту  Товариства з обмеженою відповідальністю “Концепт” у новій редакції,  зареєстрованого 03.09.2007 року до складу засновників цього  товариства увійшло Акціонерне товариство Закритого типу “Донецькій хімічний завод”

  Відповідно до п.3.1.  Статуту, товариство є власником майна, переданого йому  учасниками  Товариства у власність у якості їх вкладів до статутного капіталу.

  Пункт  3.4. Статуту Позивача закріплює, що  Акціонерне товариство закритого типу “Донецькій хімічний завод”   є учасником цього Товариства. Його частка  у статутному капіталі складає 2 549 092 грн . Формування частки означеного учасника має бути здійснено ним шляхом передачі у власність Товариства належного йому майна . Перелік майна, яке має бути внесено учасником,  визначається згідно із переліком, що затверджений до такої передачі за рішенням загальних зборів акціонерів АТЗТ “Донецькій хімічний завод” (протокол 18.05.2007 року) .

  Факт передачі  спірного майна до статутного капіталу позивача підтверджується актами приймання-передачі   основних засобів  , копії яких знаходяться у справі.

  На час розгляду справи у суді позивач користується,  розпоряджається та володіє належним йому майном .

 Згідно ст. 316 ЦК України,  правом власності є право особи на річ( майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

 Стаття 317 ЦК України закріплює, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

  Стаття 319 ЦК України встановлює, що власник користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

   Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

   Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

   Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

    Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше  прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

   Стаття 12  Закону України “Про господарські товариства” закріплює, що товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками.

  Враховуючи, що спірне майно передано позивачу в якості внеску до його статутного капіталу, позивач є власником цього майна з огляду на приписи  ст.12 Закону України “Про господарські товариства”.

  З огляду на наведене позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

  Що стосується першої позовної вимоги то вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Згідно матеріалів справи між позивачем ( орендодавець) та відповідачем

( орендар підписано договір оренди без № від 01.11.2007 року. На підставі вказаного договору,  відповідач отримав в тимчасове платне користування  нежитлові приміщення розташовані за адресою:  м. Донецьк,  вул. Баумана, буд 1 “в”  загальною площею 4138,3 кв.м. у складі:

-          інв. № 6783 ,  Будівля цеху технічної оснастки і РМЦ , площею 3084,6 кв.м.,   

-          інв № 2636 , Будівля ковальні,  площею 40,3 кв.м.,

-          інв № 6365 будівля пральні та гаражу площею 1013, 4 кв.м.

   Строк дії договору оренди встановлено  від 01.11.2007 року до 30.09.2008 року  включено. Тобто договір підписано на строк менш одного року.

    Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, договір є багатостороннім правочином.

   Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги , додержання яких є необхідними для дійсності правочину, зокрема, правочин повинен вчинятися у формі, встановленої законом. ( п.4 ст.203 ЦК України)

 Стаття 793   Цивільного кодексу України передбачає, що договір найма будівлі або іншої капітальної споруди, ( їх окремої частини) повинен укладатися в письмовий формі, а у разі якщо строк на якій він укладається є  три роки  і більше , цей договір повинен бути нотаріально посвідченим

Стаття 220 ЦК України встановлює, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

  Таким чином рішення суду носить компенсаторний характер.

  В даному випадку,  законодавець не вимагає нотаріального посвідчення договору оренди. Договір оренди які підписали між собою позивач та відповідач набув чинності з  моменту його підписання обома сторонами. А тому підстав для визнання його дійсним  на підставі ст.220 ЦК України у суду не має.

   На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12,33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

                                             ВИРІШИВ

    Позовні вимоги задовольнити частково

    Визнати право власності за  Товариством з обмеженою  відповідальністю  “Концепт” ( м. Донецьк,  вул. Баумана, буд. 1 а, ЄДРПОУ 31377126) на

на будівлі загальною площею 4138, 3 кв.м. ,  у тому числі: будівля цеху технічної оснастки і РМЦ площею 3084,6 кв.м. – (літ. 1Д-3), будівля ковальні площею 40,3 кв.м. – ( літ. М-1), будівля пральні та гаражу площею 1013,4 кв.м. – (літ . 1В-1), які знаходяться за адресою м. Донецьк, вул. Баумана, 1 “в”.

    В задоволені інших позовних вимог відмовити

Суддя                                                                         Склярук О.І.