Постанова

від 02.02.2011 по справі 16/41-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/41-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" лютого 2011 р. Справа № 16/41-10

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Жекова В.І.,

суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.

секретар судового засідання Матієнко А.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого  кооперативу „Ізумрудний”

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 09.12.2010 р.

по справі №16/41-10

за позовом Джанкойської міської ради, м. Джанкой

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний ” м. Генічеськ

про стягнення 2531, 58 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 20.01.2011 р., яка надіслана учасникам процесу 21.01.2011 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 02.02.2011р. Учасники судового процесу відповідно до Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги.

23.02.2010 р. Джанкойська міська рада звернулась до Господарського суду Херсонської області із позовом про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” 2531,58 грн., заборгованості за оренду земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до договору оренди  від 10.11.2004р. № 47  та додаткової угоди № 3 від 23.01.2009 р. відповідач повинен з 01.01.2009 р. сплачувати орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить суму у розмірі 7401,72 грн. на рік чи 616,81 грн. щомісяця за всю ділянку. Не сплата орендних платежів відповідно до умов договору стала підставою звернення міськради із відповіднім позовом про стягнення заборгованості у розмірі 2531, 58 грн., яка виникла у період з вересня 2009 р. по грудень 2009 р.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 25.02.2010 р. порушено провадження по справі та призначено до розгляду.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.04.2010 р. по справі № 16/41-10 (суддя Немченко Л.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду Джанкойська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Постановою Запорізького апеляційного Господарського суду від 06.07.2010 р. по справі № 16/41-10, рішення Господарського суду Херсонської області від 15.04.2010 р. залишено без змін.

За результатами розгляду справи в касаційній інстанції 14.10.2010р. рішення Господарського суду Херсонської області від 15.04.2010 р. та постанова Запорізького апеляційного Господарського суду скасовані, справа передана на розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.12.2010 р. (суддя Клепай З.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний”: до місцевого бюджету м. Джанкоя 1058 грн.60 коп. боргу, 3% річних у сумі 12 грн.22 коп., інфляційні витрати у сумі 39 грн.15 коп.; в доход держбюджету 102 грн. держмита.; в доход державного бюджету 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із винесеним рішенням суду, Сільськогосподарський виробничий кооператив „Ізумрудний” подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Херсонської області від 09.02.2010 р. по справі № 16/41-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким Джанкойській міськраді в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував приписів п.8 ст.14 Закону України від 25 червня 1991 р. № 1251-ХІІ „Про систему оподаткування”, з якої вбачається, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні участки державної та комунальної власності) відносяться до загальнодержавних податків (обов'язковим платежам), і тому Джанкойська міська рада не має повноважень контролювати або стягувати бюджетні платежи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню огляду на  наступне.

Так, 10 листопада 2004 року між Джанкойською міською радою та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ізумрудний" був укладеній договір оренді земельної ділянки відповідно до умов якого, кооператив отримав в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0409 га із земель загального користування для обслуговування існуючого кофе „Лакомка” що за адресою м. Джанкой, вул. Леніна 18, зі строком дії 10 років.

В подальшому було укладено додаткову угоду № 3 від 23.01.2009р.

Умовами договору оренді встановлено,  що орендар сплачує орендну плату  у розмірі 947, 94 грн. щорічно на рахунок місцевого бюджету.

Наведений договір був зареєстрований 18.07.2005 р. Джанкойським  відділом Кримської філії ДП „ЦДКЗ” за № 0405000600047.

Не виконання умов договору, а саме не сплата орендарем орендної плати стало підставою звернення міськраді до господарського суду із відповіднім позовом, якій було задоволено повністю.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак не погоджується із доводами наведеними в апеляційній скарзі виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України „Про оренду землі” відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, регулюється Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно приписів статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини-це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею; об'єктами земельних відносин є: землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї); суб'єктами  земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Ст. 12 Земельного кодексу України закріплює, що сільська, селищна, міська рада має право надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Законом України „Про оренду землі” а саме ст.12 встановлено, що орендна плата за землю-це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а саме розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін в договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються Законом України „Про плату на землю”).

За приписами ст. 24 Закону України „Про оренду землі” орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати у разі  невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно законом та договором, а тому у тому числі посилання скаржника на те що спірні відносини повинні контролюватись податковим органами до уваги не приймаються.

Аналогічної думки дотримується Вищій господарський суд Україні в постанові від 14 жовтня 2010р. за № 16/41-10.

Відповідно до вимог статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі у тому числі кредитор)  має право вимагати від зобов'язаної стороні виконання її обов'язку.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма  кореспондується із приписами ч.2 ст.21 Закону України „Про оренду землі”, відповідно до  вимог якої обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

З наявних у справі матеріалів справи вбачається, що відповідач доказів на розгляд суду першої інстанції, стосовно того, що умови договору про оренду земельної ділянки виконані не представив такі доказі не були надані і суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував наявні у справі докази надані позивачем, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст.38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 –V1), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Отже, з огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення прийняте при повному з'ясуванні всіх обставин справи та таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак останнє підлягає залишенню без змін.

          Керуючись ст. ст. 85, 86, 99, 101-105  ГПК України, колегія суддів,

Постановила:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 09.12.2010 р. зі справи №16/41-10–залишити без змін, а апеляційну скаргу  Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            Жеков В. І.

Суддя:                                                                                Картере В.І.

Суддя:                                                                                 Пироговський В. Т.

Повний текст постанови підписано 07.02.2011р.