Рішення

від 10.02.2011 по справі 18/146-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/146-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.11           Справа № 18/146-10.

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми      

до відповідача: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської   

ради, м. Суми   

про стягнення 1 780 743 грн. 47 коп.            

                                                                                                          Суддя    С.В.  ЗАЄЦЬ

                                                             При секретарі судового засідання Ж.М. Гордієнко

За участі представників сторін:

від позивача – Довганюк Р.М., довіреність № 10-19/17-Д/67 від 15.04.2010р.

від відповідача – Литвиненко Н.В., довіреність № 01/46 від 05.01.2011р.

    Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за поставлену електричну енергію відповідно до договору про постачання електричної енергії № 13К від 30.06.2005р. в розмірі 1 780 743 грн. 47 коп., з яких: 1 482 950 грн. 11 коп. – основна заборгованість за поставлену електричну енергію, 9 232 грн. 98 коп. – послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 147 241 грн. 66 коп. – пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 113 555 грн. 11 коп. – інфляційні збитки, 27763 грн. 61 коп. – 3% річних, а також стягнути з відповідача 17 807 грн. 43 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Згідно відзиву на позовну заяву № 22/120 від 12.01.2011р., відповідач зазначає, що позивачем завищено розмір основної заборгованості, оскільки відповідачем платіжними дорученнями  від 22.12.2010р., від 28.12.2010р та від 30.12.2010р. були перераховані позивачу 368 879 грн. 73 коп.

   04.02.2011р. відповідачем було подане суду клопотання № 22/453 від 03.02.2011р., в якому зазначає, що станом на 03.02.2011р. КП «Міськводоканал» проведено часткову оплату заборгованості за вересень – жовтень 2010р., всього на суму 804 099 грн. 75 коп., що підтверджується доданими до клопотання платіжними дорученнями. Крім того, відповідач зазначає, що знаходиться у скрутному фінансовому становищі, у зв`язку з чим просить суд зменшити розмір пені на 90% від заявленої позивачем суми та розстрочити виплату заборгованості на шість місяців рівними частинами, починаючи з березня 2011р.

   У дане судове засідання представник позивача подав пояснення №17/1173 від 09.02.2011р., в якому зазначає, що відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем в розмірі 804 099 грн. 73 коп. При цьому  дві копійки були сплачені відповідачем за спожиту електроенергію у липні 2010р., що не є предметом розгляду даної справи. У зазначених поясненнях позивач категорично заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% та розстрочення виконання рішення, оскільки, на думку позивача, відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

   Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

  Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 13К про постачання електричної енергії від 30.06.2005р., відповідно до п. 1 якого  Постачальник (позивач) постачає електричну енергію Споживачу (відповідачу) а Споживач (відповідач) оплачує Постачальнику (позивачу) її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

    Відповідно до п. 2.2.3 вищезазначеного договору, відповідач зобов`язувався оплачувати позивачу вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку № 4 до договору.

     Відповідно до п. 1 додатку № 4 до договору № 13К від 30.06.2005р., розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача електричної енергії.

    Відповідно до п. 4 додатку № 4 до договору № 13К від 30.06.2005р., відповідач протягом розрахункового періоду здійснює 3 планових платежів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 11 числа календарного місяця, слідуючого за розрахунковим, 10% від фактично спожитої електроенергії; до 21 числа календарного місяця, слідуючого за розрахунковим, 40% від фактично спожитої електроенергії; до 31 (30) числа календарного місяця, слідуючого за розрахунковим, 50% від фактично спожитої електроенергії.

    У відповідності до п. 8 додатку № 4 до договору № 13К від 30.06.2005р., рахунки на оплату перевищення граничної величини споживання електроенергії та/або потужності, за перетікання реактивної електроенергії, пеню, 3% річних, інфляційні нарахування виписуються позивачем окремо на надаються відповідачу. Вказані рахунки мають бути оплачені споживачем протягом 5 днів з дня отримання.

    Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору та додатків до нього виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки електричної енергії відповідачу підтверджується Актами  про обсяги переданої відповідачу (спожитої відповідачем) електричної енергії за період з червня 2010 року по листопад 2010 року, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 37-47), довідкою про нарахування і оплату по активній та реактивній електроенергії (а.с. 47-48), рахунками, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 49-53).

   Відповідач свої зобов‘язання за договором № 13К про постачання електричної енергії від 30.06.2005р. не виконав, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлену активну електричну енергію склала 1 482 950 грн. 11 коп.

   У дане судове засідання представник позивача подав пояснення № 17/1173 від 09.02.2011р., в якому зазначає, що відповідачем було частково погашено основну заборгованість перед позивачем в розмірі 804 099 грн. 73 коп. Часткова сплата відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 804 099 грн. 73 коп. підтверджується платіжними дорученнями № 5403 від 22.12.2010р., № 5514 від 28.12.2010р., № 5541 від 30.12.2010р., № 90 від 14.01.2011р., № 210 від 25.01.2011р, № 212 від 26.01.2011р. У платіжному дорученні від 22.12.2010р. № 5403 з перерахованих 6 879 грн. 75 коп. коштів в якості погашення заборгованості – 2 копійки сплачено відповідачем за спожиту електроенергію в липні 2010р. Стягнення боргу за липень 2010 року не є предметом розгляду даної справи. Таким чином, відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем в сумі 804 099 грн. 73 коп.

    Відповідно до п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

     У зв'язку з тим, що між сторонами в частині стягнення з відповідача 804 099 грн. 73 коп. основної заборгованості за активну електричну енергію, у зв`язку зі сплатою зазначеної суми, відсутній спір, а для судового розгляду відсутній предмет спору, тому провадження у справі в зазначеній частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

    Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

    Таким чином, оскільки відповідач розрахунки з позивачем за поставлену електричну енергію не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.  

   На день розгляду справи в суді, з урахуванням часткової сплати, заборгованість відповідача перед позивачем склала 678 850 грн. 38 коп., що підтверджується матеріалами справи.

    Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

   Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

   У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

    Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору № 13К про постачання електричної енергії від 30.06.2005р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

   Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 678 850 грн. 38 коп. заборгованості за поставлену активну електричну енергію є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

  Згідно п. 1.2 правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96р. № 28, плата за перетікання реактивної електроенергії – плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані  електроустановки.

   Відповідно до п. 2.2.4 договору № 13К від 30.06.2005р. відповідач зобов`язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками № 5.

  Для здійснення плати за перетікання реактивної електроенергії позивачем відповідачу виставлялись рахунки (а.с. 54-63), які були сплачені частково, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9 232 грн. 98 коп.

   Позовні вимоги в зазначеній частині визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.   

    Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі 147 241 грн. 66 коп.   

   Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаної електричної енергії у вигляді стягнення пені передбачена п. 4.2.1 договору № 13К від 30.06.2005р., за яким за внесення платежів, передбачених п. п. 2.2.3 - 2.2.4 даного договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 4, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в окремому рахунку. Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі  147 241 грн. 66 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

   04.02.2011р. представник відповідача подав суду клопотання № 22/453 від 03.02.2011р., в якому просив суд зменшити розмір пені на 90% від заявленої позивачем суми пені. Представник позивача заперечував проти заявленого відповідачем клопотання щодо зменшення розміру пені.

   Суд зазначає, що, у відповідності до ч. 1 п. 3 ст. 83 ГПК України,  господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

   Також відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

    Таким чином, враховуючи те, що з відповідача на користь позивача судом стягнуто основну заборгованість та те, що рішення суду по даній справі в подальшому може призвести до ускладнення фінансового стану відповідача, невиплати відповідачем до бюджетних фондів, а також враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, закріплені в ст. 3 Цивільного Кодексу України та, керуючись ст. 233 Господарського Кодексу України і ст. 551 Цивільного Кодексу України, суд задовольняє клопотання відповідача частково та зменшує розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 50%.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 13К  від 30.06.2005р., позивач просить стягнути з відповідача 27 763 грн. 61 коп. 3% річних та 113 555 грн. 11 коп. інфляційних збитків.

    Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

   Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних та інфляційних збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

   Як вбачається з поданого відповідачем 04.02.2011р. клопотання № 22/453, відповідач просив суд розстрочити виплату заборгованості на шість місяців рівними частинами, починаючи з березня 2011 року.   

     Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що підстави для задоволення заяви відповідача № 22/453 від 03.02.2011р. про розстрочку сплати заборгованості відсутні з огляду на наступне:

    Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його не можливим, суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

     Із аналізу зазначеної норми вбачається, що задоволення заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення можливе тільки у виключних випадках, виходячи із конкретного характеру обставин, які ускладнюють або виключають зовсім виконання рішення. Такими обставинами, зокрема, можуть бути відсутність майна, яке по рішенню суду може бути передано стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події.

     В якості доказів, що підтверджують наявність у відповідача поважних причин неможливості виконати судове рішення, у заяві зазначається, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі. Забезпечення якісного та своєчасного надання споживачам м. Суми комунальних послуг потребує значних фінансових вкладень з боку відповідача. Це затрати на закупівлю матеріалів, проведення профілактичних та ремонтних робіт. Окремі ділянки водопровідної та каналізаційної мережі м. Суми, що знаходяться у господарському віданні відповідача перебувають в аварійному стані і вимагають негайної їх заміни, що також призводить до додаткових витрат. Відповідач зазначає, що КП «Міськводоканал» є об`єктом стратегічного значення, природним монополістом, діяльність якого заснована на самофінансуванні. Одночасна сплата суми заборгованості позивачу негативно вплине на фінансово-господарську діяльність підприємства, внаслідок цього буде значно послаблена робота підприємства. Знизиться якість комунальних послуг, виникне заборгованість по обов`язковим першочерговим платежам до бюджету, заробітної плати, тощо.

     Враховуючи порушення майнових інтересів позивача, а також той факт, що позивач заперечує проти розстрочення сплати заборгованості, зазначаючи, що несвоєчасне виконання з боку відповідача грошових зобов`язань і надання розстрочки, а також звільнення його від відповідальності призведе до несвоєчасного перерахування позивачем грошових коштів за придбану електроенергію на оптовому ринку електроенергії України, наслідком чого будуть санкції, застосовані до позивача, клопотання КП «Міськводоканал» Сумської міської ради № 22/453 від 03.02.2011 року в частині розстрочення сплати заборгованості задоволенню не підлягає.

 Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

   Керуючись ст. ст. 44, 47-1, 49, 80,  82, 85, Господарського процесуального кодексу України,   суд, -

                                                    В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільське шосе, 9, код 03352455) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Д. Коротченка, 7, код 23293513) 678 850 грн. 38 коп. заборгованості за поставлену активну електричну енергію, 9 232 грн. 98 коп. боргу за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 73 620 грн. 83 коп. пені, 27 763 грн. 61 коп. 3% річних, 113 555 грн. 11 коп. інфляційних збитків, 17 807 грн. 43 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження по справі в частині стягнення 804 099 грн. 73 коп. основної заборгованості за активну електричну енергію – припинити.

4.          У задоволенні клопотання КП «Міськводоканал» Сумської міської ради № 22/453 від 03.02.2011р. про розстрочку сплати заборгованості - відмовити.  

5.          Наказ видати після набранням рішення законної сили.

СУДДЯ                                                                                                        С.В.  ЗАЄЦЬ

Повне рішення складене 14.02.2011р.