10/402-10
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2011 року Справа № 10/402-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників:
позивача: Шульга М.О.- предст., дов.№43-мр від 24.01.2011 року
відповідача: Бєлоус Д.М.- предст., дов.№9 від 04.01.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010р. у справі №10/402-10
за позовом: Дніпродзержинської міської ради (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)
про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року по справі №10/402-10 (суддя Кощеєв І.М.) задоволений позов Дніпродзержинської міської ради (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) до відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) про внесення змін до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 30.08.2004 року №01642, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та відкритим акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»шляхом викладення його в наступній редакції: «п. 3.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку, який встановлюється Законом України «Про плату за землю». Орендна плата вноситься «Орендарем»виключно у грошовій формі в розмірі 55587 грн. 60 коп./рік, що становить 4632 грн. 30 коп./міс, і вноситься на рахунок місцевого бюджету». З відповідача на користь позивача стягнуто 85 грн. витрат по сплаті державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач –відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області), не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010 року по справі №10/402-10. Скаржник вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України та ст. 14 ЦК України. Оскільки зобов'язання щодо сплати орендної плати виникли між сторонами одночасно в момент укладення договору оренди, скаржник вважає, що на ці правовідносини не розповсюджується дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі». Ст. 23 Закону України «Про оренду землі»не містить такої підстави для зміни розміру орендної плати, як зміна встановлених ст. 21 Закону України №309-VI від 03.06.2008 року. Зазначений закон не містить посилань, уточнень, що норма закону щодо розміру орендної плати застосовується і до договорів оренди землі, які були укладені до внесення цих змін у закон та приведення таких договорів у відповідність до цих змін. Крім того, судом не зазначено на підставі якого прийнятого Дніпродзержинською міською радою акту, орендарів зобов'язано внести зміни до договорів оренди землі.
Дніпродзержинська міська рада (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) –позивач, у відзиву на апеляційну скаргу і представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення суду прийнято на підставі наданих документів, відповідає вимогам законодавства і скасуванню не підлягає.
Розпорядженням секретаря судової плати №186 від 10.02.2011 року відповідно до наказу голови суду №5 від 17.01.2011р. «Щодо судових палат та колегій суддів»та зайнятістю суддів Головка В.Г. і Стрелець Т.Г. в інших судових засіданнях справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) і відкритим акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»(орендар) 25.08.2004 року був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 1,1243 га, що знаходиться за адресою: вул. Петровського, 9, згідно з планом земельної ділянки, що додається. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради від 16.11.2001р. №505 (пункти 1.1, 1.2 договору). Договір зареєстрований 30.08.2004р. за №01642.
Відповідно до п. 2.1. договір укладений до 16.11.2026 року.
Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі: 22235,02 грн./рік, що становить 1852,92 грн./міс і вноситься на рахунок місцевого бюджету.
Сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; інших випадках передбачених законодавчими актами України і визначається в окремій угоді.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування –з 04.06.2008 року.
Порядок внесення змін до договору визначений у ст. 188 Господарського кодексу України, згідно з якою сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Листом №5 вих-09/50 від 05.06.2009 року з метою приведення розміру орендної плати за землю у відповідність до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі»…позивач запропонував відповідачу розглянути і підписати додаткові угоди до договорів оренди землі відповідно до наведеного переліку, який містить і договір, що оспорюється та у зазначений законодавством строк повернути до управління земельних відносин Дніпродзержинської міської ради для належного оформлення та підготовки документів на землекористування для їх державної реєстрації.
Відповідач листом №01/1311-1005 від 06.07.2009р. відмовився оформити направлені позивачем угоди, пославшись на складне фінансове становище, обумовлене світовою економічною кризою.
Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).
Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства».
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 02.02.2010 року по справі №32/175-09 та ін.).
У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)», зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.
З огляду на зазначені обставини та зміни в земельному законодавстві суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову та зміни п.3.1 договору оренди земельної ділянки від 30.08.2004 року, як це і зробив місцевий господарський суд.
Вказана позиція Дніпропетровського апеляційного господарського суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 06.12.2010 р. по справі № 2-1/10068-2008 та по справі №27/15-10 від 27.12.2010 року.
Статтею 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення, виходячи із вищезазначеного.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року по справі №10/402-10 залишити без зміни.
Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М.Бахмат
(постанова виготовлена в повному обсязі 14.02.2011 року)
Суд | Дніпропетровський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.02.2011 |
Оприлюднено | 17.02.2011 |
Номер документу | 13794194 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Євстигнеєв Олександр Сергійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Кощеєв Ігор Михайлович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні