Постанова

від 09.02.2011 по справі 25/189

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/189

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.02.2011 р.           справа №25/189

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скакуна  О.А.,

суддів Колядко  Т.М., Ломовцевої Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Латиніна А.М. - представник за довіреністю,

від відповідача:Довгополова К.С. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргудочірнього підприємства „Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м. Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від02.12.2010 року

по справі№25/189 (суддя Бойко І.А.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове представництво „Альянс” м. Донецьк

додочірнього підприємства „Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м. Донецьк

простягнення  1 406 420 грн.96коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове представництво „Альянс” м. Донецьк (далі по тексту - ТОВ ТПП „Альянс” )  звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м. Донецьк (далі по тексту - ДП „Донецький облавтодор”)   про  стягнення  1 406 420грн.96коп., у тому числі заборгованості за поставлені за  договором  №  08-006/02 від 12.05.2010р. паливно-мастильні матеріали в сумі  1202052грн.32коп., пені в розмірі 20337грн.85коп., 3% річних в сумі 3722грн.94коп., штраф у розмірі 180307грн.85коп.

Заявою  № 2 від 11.11.2010р. (а.с.72-75) позивач  зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлені за  договором  №  08-006/02 від 12.05.2010  паливно-мастильні матеріали в сумі  1202052грн.32коп., пеню в розмірі 20059грн.25коп., 3% річних в сумі 3722грн.94коп., штраф у розмірі 180307грн.85коп.

Також позивач заявою № б/н від 02.12.2010р. (а.с.139) в порядку п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 20059,25грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.12.2010 року  у справі №25/189 остаточні позовні вимоги ТОВ ТПП „Альянс” задоволено частково та стягнуто з відповідача основний борг в розмірі 1202052грн.32коп., 3% річних в сумі 3722грн.94коп., штраф у розмірі 180307грн.85коп., держмито в сумі  13860грн.83коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 232грн.60коп.; припинено провадження по справі № 25/189 в частині стягнення пені в сумі 20059грн.25коп., у зв'язку  із відмовою позивача від вимог в цій частині.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином в частині задоволених вимог.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів  як фактичного постачання товару, так і пред'явлення рахунків відповідачу, у зв'язку з чим строк оплати товару є таким, що не настав.

Також в апеляційній скарзі наведені і інші заперечення, які, на думку відповідача, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, представником відповідача у судовому засіданні підтримано в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу та під час судового засідання представник позивача  просив оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між  ТОВ„ТПП „Альянс”  (постачальник)  та  ДП "Донецький облавтодор” (покупець) 12.05.2010р. укладений  договір № 08-006/02, відповідно до п.1.1  якого постачальник зобов'язався згідно наданих покупцем заявок передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти  та оплатити світлі нафтопродукти: дизельне пальне і бензин А-76/80 (товар).

Ціна за одиницю товару встановлюється за домовленістю сторін на кожну окрему партію товару, з урахуванням ринкових цін, умов поставки, та фіксується в Додаткових угодах до договору  (п. 1.4. договору) та може змінюватись у випадку зміни ринкових цін та/або важливих умов договору за двохсторонньою письмовою угодою сторін, про що укладається Додаткова угода (п. 1.6. договору).

Відповідно до п. 1.9. договору, товар підлягає поставці до 31.04.2011р. Товар поставляється до місця призначення транспортом постачальника узгодженими партіями у відповідності з заявками покупця на поставку відповідної партії товару протягом п'яти робочих днів з дня узгодження відповідної заявки. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами прийому-передачі), які підписуються представниками сторін.

Сторони домовились, що поставка товару за даним договором здійснюється постачальником на умовах, зазначених в узгодженій заявці на поставку відповідної партії товару (п. 1.10. договору).

Згідно п. 1.15. договору,  зобов'язання Постачальника по поставці товару по якості та кількості вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами товарно-транспортної накладної та/або видаткової накладної/акта прийому-передачі.

Додатковою  угодою  № 1 до договору № 08-006/02 від 12.05.2010 сторони  узгодили ціну пального.

Пунктом 2.1. договору визначено, Покупець здійснює оплату товару Постачальнику на підставі виставленого рахунку-фактури. Розрахунки за поставлений товар здійснюються з відстрочкою платежу на 65 календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов зазначеного  договору позивач,  на підставі заявок  від ДП „Донецький облавтодор” на отримання ПММ на 21.05.2010р. та на 20.05.2010р.,  в травні 2010р. за накладними № 516756 від 20.05.2010, № 516842 від 21.05.2010, № 516843 від 21.05.2010, № 516831 від 21.05.2010, № 516829 від 21.05.2010, № 516828 від 21.05.2010, № 516822 від 21.05.2010, № 516820 від 21.05.2010, № 516813 від 21.05.2010, № 516796 від 21.05.2010, № 516773 від 20.05.2010, № 516771 від 20.05.2010, № 516770 від 20.05.2010, № 516767 від 20.05.2010, № 516766 від 20.05.2010, № 516765 від 20.05.2010, № 516764 від 20.05.2010, № 516763 від 20.05.2010, № 516762 від 20.05.2010, № 516761 від 20.05.2010, № 516760 від 20.05.2010, № 516759 від 20.05.2010, № 516758 від 20.05.2010, № 516757 від 20.05.2010, № 516775 від 20.05.2010 поставив, а відповідач отримав товар (дизельне пальне та бензин)  на загальну суму  1202052грн.32коп., що підтверджується підписами представника відповідача на вищевказаних накладних, які скріплено печаткою підприємства, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 130 від 19.05.2010р., в яких є посилання на спірний договір.

Позивачем відповідачу виставлено рахунки на оплату № 290 від 20.05.2010, № 291 від 20.05.2010, № 292 від 20.05.2010, № 293 від 20.05.2010, № 294 від 20.05.2010, № 295 від 20.05.2010, № 296 від 20.05.2010, № 297 від 20.05.2010, № 298 від 20.05.2010, № 299 від 20.05.2010, № 300 від 20.05.2010, № 301 від 20.05.2010, № 302 від 20.05.2010, № 303 від 20.05.2010, № 304 від 20.05.2010, № 305 від 20.05.2010, № 306 від 21.05.2010, № 307 від 21.05.2010, № 308 від 21.05.2010, № 309 від 21.05.2010, № 310 від 21.05.2010, № 311 від 21.05.2010, № 312 від 21.05.2010, № 313 від 21.05.2010, № 314 від 21.05.2010., про факт отримання яких свідчить відмітка про отримання  останніх - "отримано провідним інженером Косухіним Є.О.", з зазначенням дати отримання.

Відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару згідно з зазначеними видатковими накладними не були виконані, внаслідок  чого за ним утворилася заборгованість у сумі 1202052грн.32коп.

У зв'язку з тим, що відповідачем зобов'язання щодо погашення вищезазначеної заборгованості не були виконані своєчасно та в повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до ДП "Донецький облавтодор” про стягнення заборгованості в сумі  1202052грн.32коп., пені в розмірі 20059грн.25коп., 3% річних в сумі 3722грн.94коп., штрафу у розмірі 180307грн.85коп. (згідно остаточних вимог), які рішенням від 02.12.2010 року  у справі №25/189   задоволено частково. В частині стягнення пені в сумі 20059грн.25коп. суд першої інстанції припинив провадження у зв'язку  із відмовою позивача від вимог в цій частині.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню  з наступних підстав.

Судова колегія вважає, що договір №08-006/02 від 12.05.2010р. за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються згідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України  визначає обов'язок Покупця  оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості в сумі  1202052грн.32коп., пені в розмірі 20059грн.25коп., 3% річних в сумі 3722грн.94коп., штрафу у розмірі 180307грн.85коп. за договором  №08-006/02 від 12.05.2010р.

Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

В свою чергу, відповідач не виконав свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманого товару  у встановлені строки, внаслідок чого за ним виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1202052грн.32коп.

З огляду на те, що існування основної заборгованості у сумі 1202052грн.32коп. за договором підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про її стягнення в цій частині.

Крім того, позивач під час розгляду справи в  апеляційній інстанції зазначив, що після винесення рішення   відповідач здійснив оплату основного боргу за договором №08-006/02 від 12.05.2010р., в підтвердження чого надав платіжні доручення  №3596 від 24.12.2010р., № 3629, 3603 від 27.12.2010 року.

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 3.4, 3.5 договору  передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Штраф підлягає оплаті протягом 5-ти робочих днів з дня отримання відповідної письмової вимоги Постачальника.

У випадку, якщо строк прострочення Покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, Покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 15% від суми заборгованості. Штраф підлягає оплаті протягом 5-ти робочих днів з дня отримання відповідної письмової вимоги Постачальника.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 24.07.2010р. по 30.08.2010р. в сумі 20059грн.25коп. та штраф в розмірі 15% від суми простроченої оплати в розмірі 180307грн.85коп.

З огляду на відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення пені (заява № б/н від 02.12.2010р.), суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо припинення провадження по справі в частині стягнення пені в сумі 20059грн.25коп. на підставі  п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки така відмова позивача  не суперечить інтересам сторін та держави.

Оскільки розмір штрафу  встановлено договором та доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, суд першої інстанції  правомірно задовольнив вимоги  позивача в частині стягнення штрафу  в повному обсязі, з чим  погоджується судова колегія Донецького апеляційного господарського суду.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач  нарахував відповідачу  на  суму заборгованості 3% річних за період з 24.07.2010 по 30.08.2010 (за 38 днів) в розмірі 3722грн.94коп., які  суд першої інстанції задовольнив у повному обсязі.

Перевіривши арифметичні розрахунки позивача, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача  3 % річних  у вищезазначеному розмірі.  

Доводи відповідача про те, що останній не отримав рахунки-фактуру на суму здійснених поставок, у зв'язку з чим має місце прострочення кредитора, а отже відповідач не порушував строку виконання зобов'язання, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог, до уваги колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються та вважаються необґрунтованими, оскільки момент оплати пов'язується з моментом поставки продукції згідно умовам даного договору, а також   з огляду на наступне.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений товар.

Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Доказів звернення до позивача з вимогою про надання рахунків-фактур відповідачем не надано, як і не надано інших належних доказів, які б свідчили про неотримання відповідачем рахунків-фактури на поставлений за наявними в матеріалах справи накладними товар.

Що стосується інших заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то апеляційний суд їх до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2010 року по справі №25/189 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2010 року по справі №25/189  - залишити без змін.

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м. Донецьк - залишити без задоволення.

Головуючий                                                                      О.А.  Скакун

Судді:                                                                                Т.М.  Колядко

Н.В.Ломовцева

Надруковано: 6  прим.                                                                                                                                                                                                                                                                                                        1,2. позивачу

3. відповідачу

4. у справу

5. ДАГС

                                                                                                                                                       6. ГСДО