Постанова

від 01.03.2011 по справі 25/189

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/189

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

01.03.11                                                                                           Справа  № 25/189

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Зварич О.В.

                                                            Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі Газопромислового управління «Львівгазвидобування», м.Львів

на рішення Господарського суду Волинської області від 18.01.2011р.

у справі № 25/189

за позовом Приватного підприємства «Достаток», м.Чортків Тернопільської області

до відповідача Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Газопромислового управління «Львівгазвидобування», м.Львів

про стягнення 111496,34 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Мізерота І.С.

відповідача Подоляк О.Р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.01.2011р. у справі № 25/189 задоволено позов Приватного підприємства «Достаток», м.Чортків Тернопільської області, (з врахуванням уточнення позовних вимог) та стягнуто з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», від імені якої діє філія Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»газопромислове управління «Львівгазвидобування», на користь Приватного підприємства «Достаток»основний борг у сумі 73038,88 грн., інфляційних втрат 28412,12 грн., 3% річних 6393,40 грн., 1078,44 грн. сплаченого державного мита та 228,21 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 179, 193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог встановлені ст.58 ГПК України, не наведено підстав та доводів щодо пов'язаності вимог до відповідача за двома різними договорами –договором підряду від 14.02.2006р. та договором постачання № 03/08-06 від 14.08.2006р.; договір постачання № 03/08-06 від 14.08.2006р. укладений представником з перевищенням повноважень і не схвалений юридичною особою відповідача відповідно до вимог ст.241 ЦК України.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору № 1 від 14.02.2006р. ПП «Достаток»(позивач) на замовлення філії Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»газопромислове управління «Львівгазвидобування»(відповідач) виконало робіт на суму 298771,02 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 18.08.2006р. Відповідач здійснив часткову оплату цих робіт на суму 255000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Заборгованість відповідача по договору № 1 від 14.02.2006р., за підрахунком позивача, складає 43771,02 грн.

Крім того, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки цементу № 03/08-06 від 14.08.2006р. На виконання цього договору ПП «Достаток»перерахувало на розрахунковий рахунок ГПУ «Львівгазвидобування»255000,00 грн. за цемент, що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 21.08.2006р. на суму 200000,00 грн. і № 15 від 01.09.2006р. ГПУ «Львівгазвидобування»свої зобов”язання з відпуску цементу ПП «Достаток»виконало частково. Так, відповідачем було передано позивачу цемент на суму 225732,14 грн., що підтверджується накладними № 581 від 30.08.2006р., № 615 від 08.09.2006р., № 630 від 18.09.2006р., № 662 від 28.09.2006р., № 664 від 22.09.2006р., №733 від 18.10.2006р., № 762 від 27.10.2006р., № 901 від 14.12.2006р.

За підрахунком позивача, заборгованість відповідача по договору № 03/08-06 від 14.08.2006р. складає 29267,86 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 73038,88 грн., що підтверджується долученим до справи оригіналом актів звірки взаєморозрахунків за 01.01.2008р. –31.12.2009р., 01.01.2010р. –31.12.2010р., що підписані повноважними представниками сторін, підписи яких підтверджено оригінальними відтисками печаток сторін.

Вимоги позивача від 30.07.2007р. № 21, від 28.08.2007р. № 24 залишені відповідачем без задоволення. Листом за № 15-4194 від 16.10.2007р. відповідач просив відтермінувати погашення заборгованості до 31.12.2007р., у зв”язку з складним фінансовим становищем. Однак, в зазначений термін заборгованість не була погашена.

Крім того, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 32064,06 грн. та 3% річних в розмірі 6393,40 грн.

Отже, за підрахунком позивача, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить –111496,34 грн.

За підрахунком відповідача, розмір інфляційних втрат становить 28412,12 грн. Позивач із поданим розрахунком погодився. Інших зауважень щодо розрахунку суми заборгованості відповідачем не подано.

Позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 73 038,88 грн., інфляційних втрат в розмірі 28412,12 грн. і 3% річних в розмірі –6393,40 грн.

Відповідач в засіданні суду першої інстанції суму заборгованості визнав, однак, доказів погашення заборгованості суду не представив.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст.179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не подав доказів погашення боргу, обставини існування заборгованості іншим чином не спростував.

Доводи апелянта про порушення позивачем правил об”єднання позовних вимог до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються як безпідставні та необгрунтовані, оскільки сторони при визначенні суми основної заборгованості, що відображена в актах звірки розрахунків, здійснювали розрахунки по двох договорах, а відтак розмір позовних вимог встановлений з урахуванням сукупної заборгованості по двох договорах.

Доводи апелянта про те, що договір постачання № 03/08-06 від 14.08.2006р. укладений представником з перевищенням повноважень і не схвалений юридичною особою відповідача відповідно до вимог ст.241 ЦК України, спростовуються обставиною вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання умов даного договору, зокрема в частині поставки цементу за накладними на загальну суму 225732,14 грн.

При цьому судом враховано, що сторонами не надано суду доказів неукладення, розірвання або визнання недійсним будь-якого з вищезазначених договорів, а також того, що такі питання розглядалися чи розглядаються у встановленому чинним законодавством України порядку на час розгляду справи та прийняття судового рішення.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач в засіданні суду першої інстанції визнав позов і не подав доказів погашення боргу, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 107844,40 грн. А відтак, враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову в сумі вимог 107844,40 грн. не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Отже, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.01.2011р. у справі № 25/189 залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі Газопромислового управління «Львівгазвидобування», м.Львів - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Зварич О.В.

Суддя                                                                                          Якімець Г.Г.