Рішення

від 16.02.2011 по справі 15/17-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.11р.

Справа № 15/17-10

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ в особі Структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж", м. Дніпропетровськ  

до  Об'днення співвласників багатоквартирного будинку "Дім", м. Дніпропетровськ  

про стягнення 66 019,97 грн.              

Суддя  Петренко Н.Е.

Представники:

  від позивача: Козятинський І.П., представник за довіреністю № 254 від 07.05.10р.

 від відповідача: Бєлов М.П., голова правління; Сініціна Л.Т., бухгалтер 

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж", м.Дніпропетровськ (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім", м. Дніпропетровськ (далі-відповідач) про стягнення на підставі договору постачання електричної енергії №7352/23-350 від 18.06.2008 року  боргу за спожиту активну електроенергію в сумі 66 019,97 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за  договором № 7352/23350 від 18.06.2008 року в частині розрахунку за спожиту активну електроенергію.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що за спожиту активну електроенергію по лічильникам № 0020531, № 034988, № 227410 розрахувався у повному обсязі.

Справа неодноразово відкладалася у зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових документів.

15.02.11р. у судовому засіданні оголошено перерву до 16.02.11р.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, в судовому засіданні 16.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2008 року позивач і відповідач уклали договір № 7352/23-350 про постачання електричної енергії (далі - Договір), згідно розділу 1 якого, позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 156,3 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 6.11. Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.1996 № 28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за № 417/1442 (далі -Правила), остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії  рахунка  відповідно   до  даних   про   фактичне   споживання  електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.

Згідно із підпунктом 2.3.3. Договору, відповідач зобов'язується оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку «Порядок розрахунків» та Додатку «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Підпунктом 2 пункту 10.2 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення Правил та умов договору.

Згідно з п. 4 додатку № 3 «Порядок розрахунків»до договору, відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу використаної в розрахунковому періоді електричної енергії на підставі самостійно отриманого у позивача рахунка протягом доби після подання Акту про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії або за остаточним рахунком, протягом 5 операційних банківських днів з дня отримання рахунку.

Як зазначає позивач, внаслідок невиконання умов зазначеного договору, за період з 18.09.2008р. по 20.09.2010р., за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 66 019,97 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що за спожиту активну електроенергію по лічильникам № 0020531, № 034988, № 227410 розрахувався у повному обсязі.

В підтвердження того, що позивачем було встановлено відповідачу лише 3 прилади обліку надано Акт від 30.12.05р., відповідно якого було установлено лічильник № 034988, Акт від 17.03.06р., відповідно якого було установлено лічильник №227410 та Акт від 31.07.08р., відповідно якого було установлено лічильник № 0020531.    

За усі показники на зазначених лічильниках за спожиту активну електроенергію відповідач розрахувався у повному обсязі, про що надав копії платіжних доручень.

Але, як зазначає відповідач, позивачем було встановлено на території ТП-1849 лічильники за № 036866 та № 051129, за якими позивач нараховує заборгованість  відповідачу. Жодної угоди на встановлення  для обліку спожитої активної  електроенергії на території ТП-1849 лічильників за № 036866 та № 051129 відповідач не надавав. Враховуючи зазначене, відповідач вважає нараховану заборгованість за даними приладами обліку не обґрунтованою, оскільки жодних документів з боку позивача та відповідача щодо зазначених лічильників не складалися та не підписувалися.

Таким чином, як зазначає відповідач, він здійснює усі розрахунки з позивачем  за спожиту активну електроенергію, відповідно до знятих показників з засобів обліку електричної енергії №0020531, № 034988, № 227410.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 66 019,97 грн. слід визнати не обґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Відповідно до   ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді  даної справи, судом встановлено, що позивачем встановлено відповідачу лише 3 прилади обліку, що підтверджує Акт від 30.12.05р. відповідно якого встановлено лічильник № 034988, Акт від 17.03.06р. відповідно якого  встановлено лічильник № 227410,  Акт від 31.07.08р. відповідно якого встановлено лічильник № 0020531. За показниками даних лічильників відповідачем здійснювався розрахунок за спожиту активну електроенергію, відповідно до умов договору № 7352/23-350 про постачання електричної енергії.

На даний час заборгованості за спожиту активну електроенергію за показниками лічильників № 0020531, № 034988, № 227410, за період з 18.09.2008р. по 20.09.2010р., у відповідача перед позивачем не має, що підтверджують надані відповідачем копії платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи.

Жодних пояснень та доказів з боку позивача щодо нарахування заборгованості за спожиту активну електроенергію за показниками лічильників № 036866, № 051129 не надано.

Але, відповідачем надано лист № 295 від 07.02.11р. ЗАТ "Підприємство  з експлуатації електричних мереж" "Центральна енергетична компанія", відповідно якого лічильники №  036866,  № 051129 встановлені на території ТП - 1849.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що з боку відповідача належним чином виконуються зобов'язання за договором № 7352/23-350 від 18.06.2008 року про постачання електричної енергії, а саме відповідачем проводиться відповідний розрахунок перед позивачем за спожиту активну електроенергію за показниками лічильників № 0020531, №034988, № 227410, які були встановлені позивачем, відповідно до вимог чинного законодавства. З боку позивача нарахування заборгованості у розмірі 66 019,97 грн. за показниками лічильників № 036866,  № 051129, які встановлені на території  ТП - 1849 до якого відповідач не якого відношення не має, є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи суд вважає позовні вимоги неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 275 Господарського кодексу України,   ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

Позивачу в задоволені позову –відмовити.        

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 16.02.11р.