Постанова

від 06.04.2011 по справі 15/17-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/17-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2011 року                                    Справа №  15/17-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Павловського П.П. (доповідача)    

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

Секретар судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

 від позивача:  Швидкий Є.П. представник, довіреність №б/н  від 07.05.10;

 від відповідача:  Сініцина Л.Г. бухгалтер, паспорт АЕ №011664  від 23.10.95;

 від відповідача:  Бєлов М.П. директор, паспорт АЕ №581545  від 10.06.97;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м. Дніпропетровськ в особі Структурної одиниці “Дніпропетровських електричних мереж”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2011р. у справі  №15/17-10

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м. Дніпропетровськ (49000, вул. Запорізьке шосе, 22) в особі Структурної одиниці “Дніпропетровських електричних мереж”, м. Дніпропетровськ (49070, вул. Ленінградська, 40)

до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дім”, м. Дніпропетровськ  (49000, вул. Малишева, 32)

  про стягнення 66 019, 97грн

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2011р. по справі №15/17-10 (суддя –Петренко Н.Є.)   в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач - Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Структурної одиниці “Дніпропетровських електричних мереж”  звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду  Дніпропетровської області від  16.02.2011р. та прийняти нове рішення,  яким задовольнити  позовні вимоги позивача в повному обсязі.

     Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи і прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні обставин справи.  Скаржник вважає, що  оскільки до технологічних електричних мереж відповідача приєднані субспоживачі, що представляють собою населення  (побутові споживачі), то згідно  з п. 7.3. Договору від 18.06.08р. № 7352/23-350, відповідач повинен забезпечити складання балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків та згідно з п. 8.1.3. Договору повинен передавати позивачу дані про обсяги споживання електричної енергії субспоживачами у порядку визначеному у розділі 5 Договору, а також надавати звіт про використану субспоживачами електричну енергію.

    Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.11р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено у судовому засіданні на 28.03.2011р. на 10 год. 20 хв.

      В судовому засіданні 28.03.11р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 06.04.11р. на 10:25год.

 Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

 В судовому засіданні 06.04.11р. оголошено вступну та  резолютивну частини постанови.

     Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які були присутні в судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

    Матеріалами справи встановлено,  що 18.06.2008 року між позивачем і відповідачем було  укладено договір № 7352/23-350 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого, позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 156,3 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

    Відповідно до 2.3.3. Договору, відповідач зобов'язується оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку “Порядок розрахунків” та Додатку “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

    Так, згідно п. 6.11. Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.1996 № 28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за № 417/1442, остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії  рахунка  відповідно   до  даних   про   фактичне   споживання  електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.

     Правилами також  передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення Правил та умов договору. (п.п. 2 п. 10.2 Правил)

     Відповідно до п. 4 додатку № 3 “Порядок розрахунків” до договору, відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу використаної в розрахунковому періоді електричної енергії на підставі самостійно отриманого у позивача рахунка протягом доби після подання Акту про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії або за остаточним рахунком, протягом 5 операційних банківських днів з дня отримання рахунку.

     Судова колегія бере до уваги, що позивачем було встановлено відповідачу лише 3 прилади обліку та відповідно було установлено лічильники № 034988,  №227410, № 0020531, що підтверджується актами від 30.12.05р., 17.03.06р.,  31.07.08р.    

      Матеріали справи містять докази розрахунку відповідача перед позивачем за усі показники на зазначених лічильниках за спожиту активну електроенергію.

     Як вбачається, позивачем також було встановлено на території ТП-1849 лічильники за № 036866 та № 051129, за якими останній нараховує заборгованість  відповідачу.

     Ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надавались угоди на встановлення  для обліку спожитої активної  електроенергії на території ТП-1849 лічильників за № 036866 та № 051129, що виключає стягнення боргу за спожиту електроенергію з відповідача за показниками вказаних лічильників.

    Крім того, судова колегія враховує, що відповідачем здійснюються  усі розрахунки з позивачем  за спожиту активну електроенергію, відповідно до знятих показників з засобів обліку електричної енергії №0020531, № 034988, № 227410.

   Приписами ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

    Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

      Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

       Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

      Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

      У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).  

     Оскільки, на  даний час заборгованості за спожиту активну електроенергію за показниками лічильників № 0020531, № 034988, № 227410, за період з 18.09.2008р. по 20.09.2010р., у відповідача перед позивачем не має, а доказів з боку позивача щодо нарахування заборгованості за спожиту активну електроенергію за показниками лічильників № 036866, № 051129 не надано, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача.

     Отже, доводи скаржника відповідно до ст. ст. 33,34 ГПК України не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріали справи, а судом першої інстанції вірно досліджено надані сторонами докази, на підставі чого  правомірно відмовлено в  задоволені позовних вимог позивача.

   Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.

     Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

     На підставі вищевикладеного та  керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м. Дніпропетровськ в особі Структурної одиниці “Дніпропетровських електричних мереж”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2011р. у справі  №15/17-10 залишити  без задоволення.

   Рішення господарського суду Дніпропетровської  області від  16.02.11р.  у справі №15/17-10-10  залишити без змін.

    Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

    Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя   П.П. Павловський

СуддяО.В. Чус

СуддяВ.В. Швець

Постанова виготовлена та підписана  

в повному обсязі 07.04.11р.