Рішення

від 17.02.2011 по справі 9/22пн/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/22пн/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.11                                                                                 Справа № 9/22пн/2011

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеас", м. Луганськ

до Луганської обласної дитячої клінічної лікарні, м. Луганськ

про визнання права на строкове платне користування майном

в присутності представників:

від позивача –Зінов'єв О.А., дов. № 777 від 07.02.11, Добрін Ю.Б., директор, наказ № 1-ок від 05.07.93,

від відповідача –не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ "Валеас", звернувся з позовом, у якому просить визнати за ним право строкового платного користування індивідуально визначеним майном –вбудованим нежитловим приміщенням площею 30,70 кв. м., яке розміщене за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 68, на першому поверсі корпуса № 8, на умовах договору оренди № 29 від 30.10.07, укладеного між сторонами.

До початку розгляду справи позивач доповнив позовну заяву наступним чином:

- визнати за ним право строкового платного користування індивідуально визначеним майном –вбудованим нежитловим приміщенням площею 30,70 кв. м., яке розміщене за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 68, на першому поверсі корпуса № 8, на умовах договору оренди № 29 від 30.10.07, укладеного між сторонами, строком до 01.11.12,

- зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні спірним нерухомим майном.

Доповнення до позовної заяви фактично є зміною предмету позову і, оскільки, зміна предмету позову відбулася у передбачений ст. 22 ГПК України спосіб, суд приймає її до розгляду.

Відповідач, Луганська обласна дитяча клінічна лікарня (далі –Лікарня), відзив на позовну заяву не надав.

Доводи позивача полягають у наступному.

За укладеним між ним та відповідачем договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна № 29 від 30.10.07 згідно з актом прийому-передачі від 30.10.07 Лікарня (орендодавець) передала в тимчасове платне користування позивачу (орендар) вбудоване нежитлове приміщення площею 30,70 кв. м., розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 68, на першому поверсі корпуса № 8, для розміщення пункту з реалізації готових ліків.

Умовою п. 10.1 договору встановлено, що договір укладено строком на 35 місяців та діє з 01.11.07 по 01.10.10.

Разом з тим, 30 грудня 2009 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" № 1759-VI (далі –Закон 1759).

Цим Законом внесені зміни в ч. 1 ст. 17 "Закону про оренду державного та комунального майна" шляхом доповнення наступного змісту: Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Крім того, пунктом 5 частини 2 "Прикінцеві положення" Закону 1759 встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Позивач є суб'єктом малого підприємництва, оскільки відповідає вимогам ст.1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва".

Позивач стверджує, що Лікарня заперечує право позивача користуватись спірним орендованим майном після 01.10.10. 14 жовтня 2010 року відповідач надіслав на адресу позивача листа за № 1206 з повідомленням про відмову у продовженні спірного  договору оренди.

Позивач листом на адресу Лікарні за № 241/10 від 15.10.10 послався на положення Закону 1759 та просив вважати договір таким, що діє до 30.10.12, однак отримав акт прийому-передачі від 15.10.10 про повернення спірного нежитлового приміщення.

Позивач звертає увагу на умову п. 10.6 договору, яким встановлено, що в разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, однак Лікарня вважає спірний договір оренди таким, що втратив чинність, на підставі чого позивач втратив право користування орендованим майном, тому повинен повернути це майно.

Оцінивши обставини справи у їх сукупності, вислухавши учасників судового процесу, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірний інтерес позивача, ТОВ "Валеас", полягає у визнанні за ним права користування спірним майном на підставі укладеного з Лікарнею договору оренди та   усуненні відповідачем перешкод у користуванні цим майном.

Суть спірних правовідносини за цим спором зводиться до того, чи має позивач користуватись спірним орендованим майном після 01.10.10 та чи правомірно Лікарня вимагає повернення спірного нежитлового приміщення.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем та Лікарнею договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна № 29 від 30.10.07 (а.с. 14 –15), згідно з актом прийому-передачі від 30.10.07 (а.с. 16) Лікарня передала в тимчасове платне користування позивачу вбудоване нежитлове приміщення площею 30,70 кв. м., розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 68, на першому поверсі корпуса № 8, для розміщення пункту з реалізації готових ліків.

Пунктом 10.1 договору сторони встановили, що договір укладено строком на 35 місяців та діє з 01.11.07 по 01.10.10.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

На підставі цієї умови Лікарня направила листом від 14.10.10 за № 1206 заяву про відмову у продовженні спірного договору оренди (а.с. 18), крім того, на адресу позивача був направлений проект акту приймання-передачі спірного нежитлового приміщення від 29.10.10 (а.с. 17).

Таким чином, у відповідності до умови п. 10.6 договору орендодавець скористався своїм правом щодо припинення дії договору протягом місяця після закінчення його дії.

Позивач не погодився на припинення договірних відносин та листом від 15.10.10 за № 241/10 (а.с. 19), з посиланням на Закон 1759 просив вважати дію договору продовженим до 30.10.12.

Як вбачається з положень Закону 1759, ними були внесені зміни в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" шляхом доповнення наступного змісту: Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Крім того, пунктом 5 частини 2 "Прикінцеві положення" Закону 1759 встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з наступного.

Як встановлено частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що відносини щодо оренди державного майна,  майна,  що  належить Автономній  Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються   договором   оренди,   цим    Законом    та    іншими нормативно-правовими   актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору є істотною його умовою, а відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону, редакція якої набрала чинності у грудні 2009 року, цей термін не може бути менш ніж 5 років.

Крім того, позивач є суб'єктом малого підприємництва, оскільки відповідає вимогам ст.1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва".

Відносини оренди, у яких стороною є суб'єкт малого підприємництва, додатково регламентуються нормою п. 5 ч. 2 "Прикінцеві положення" Закону 1759, згідно з якою строк дії раніше укладених договорів оренди до набрання чинності цим Законом не може бути менше 5-ти років від дня їх укладення без згоди орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

Таким чином, зміст спірного договору не може суперечити вимогам Закону 1759 в частині строку дії договору оренди.

Разом з тим, перша вимога позивача стосується визнання за ним права користування спірним майном до 01.11.12, тобто протягом 5-ти років з дня укладення договору.

Суд вважає, що ця вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право позивача користуватися спірним майном протягом 5 років з дня укладення спірного договору оренди визначено Законом 1759, тому не може йтися про судове рішення щодо визнання такого права.

Із самого факту невизнання Лікарнею права користування позивачем орендованим приміщенням після 01.10.10 не випливає порушення прав позивача як орендаря.

Таким чином, спосіб захисту щодо визнання за позивачем права строкового платного користування спірним майном до 01.11.12 обраний позивачем помилково.

Щодо решти позову.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується  захист  його  права  на  майно, одержане   ним   за   договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

              Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у т.ч. і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Судом встановлено, що орендодавець (Лікарня) заперечує право позивача користуватись спірним орендованим майном після 01.10.10 та вимагає від позивача повернення цього майна, здійснює перешкоди у користуванні позивачем орендованим приміщенням, що є порушенням права позивача як орендаря.

Позивач скористався своїм правом щодо звернення до суду із захистом свого порушеного права та, виходячи з фактичних обставин справи та наведених вище норм,  правомірно вимагає усунути перешкоди у користуванні спірним нежитловим приміщенням.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати відповідача, Луганську обласну дитячу клінічну лікарню, м. Луганськ, вул. Совєтська, буд. 68, код 04542985, усунути перешкоди в користуванні позивачем, ТОВ "Валеас", 91000, м. Луганськ, Нове містечко заводу ОР, 1/21, код 19076201, спірним нерухомим майном, а саме: вбудованим нежитловим приміщенням площею 30,70 кв. м., яке розміщене за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 68, на першому поверсі корпуса № 8.

3. У задоволенні вимоги про визнання за позивачем права строкового платного користування індивідуально визначеним майном –вбудованим нежитловим приміщенням площею 30,70 кв. м., яке розміщене за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська, 68, на першому поверсі корпуса № 8, на умовах договору оренди № 29 від 30.10.07, укладеного між сторонами, строком до 01.11.12, - відмовити.

4. Стягнути з відповідача, Луганської обласної дитячої клінічної лікарні, м. Луганськ, вул. Совєтська, буд. 68, код 04542985, на користь позивача, ТОВ "Валеас", 91000, м. Луганськ, Нове містечко заводу ОР, 1/21, код 19076201, витрати зі сплати держмита у розмірі 42,50 грн. та інформаційно-технічні витрати –118,0 грн.

          Накази видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 18.02.11.

Суддя                                                                       А.Г.Ворожцов