Рішення

від 07.02.2011 по справі 7/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2011 р.           Справа № 7/117.

За позовом   Державного підприємства “Сокирянське лісове господарство”

до відповідача   Приватного підприємства “Авіком-центр”

про стягнення боргу – 10000,00 грн.

Суддя                                             О.С. Тинок

Секретар судового засідання       А.В. Кошман

Представники:

від позивача –Ворона М. О. –представник (довіреність від 20 грудня 2010 року)

від відповідача – Погоржельський А. Ф. - директор

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство “Сокирянське лісове господарство” звернулося з позовом до Приватного підприємства “Авіком-центр” про стягнення боргу у сумі 10000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № АВ-055 від 18 грудня 2009 року перерахував останньому 10000,00 грн. за 2 тонни арматури № 12, що підтверджується платіжним дорученням № 1432 від 21 грудня 2009 року. Позивач зазначає, що на момент подачі позову поставка арматури не здійснена, а також не повернуті сплачені за неї кошти. Далі позивач стверджує, що на даний час потреби в арматурі на підприємстві немає, а тому просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 10000,00 грн.   

07 лютого 2011 року у судовому засіданні відповідач звернувся до суду з письмовою заявою, в якій зазначив, що позовні вимоги позивача щодо стягнення боргу у сумі 10000,00 грн. визнає в повному розмірі. При цьому, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення строком на два місяця зі сплатою заборгованості рівними частинами.

Позивач не заперечує проти розстрочки виконання рішення, про що зазначив у поданій відповідачем заяві .

Заява відповідача про визнання позовних вимог щодо стягнення боргу у сумі 10000,00 грн. не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому, суд приймає дану заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного:

Згідно виставлено Приватним підприємством “Авіком-центр” рахунку-фактури № АВ-055 від 18 грудня 2009 року Державне підприємство “Сокирянське лісове господарство” перерахувало останньому 10000,00 грн. за 2 тонни арматури № 12, що підтверджується платіжним дорученням № 1432 від 21 грудня 2009 року.

Як вбачається, відповідач не поставив позивачу оплачений товар, а також не повернув йому сплачені кошти, в результаті чого у нього існує заборгованість у сумі 10000,00 грн.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних звичайних умовах ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, відповідач зобов'язання щодо поставки оплаченого товару належним чином та в повній мірі не виконав, а тому повинен сплатити на користь позивача заборгованість в сумі 10000,00 грн.

При цьому, беручи до уваги заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку розстрочити виконання рішення строком на два місяця зі сплатою заборгованості у сумі 10000,00 грн. щомісячно рівними частинами у розмірі 5000,00 грн.

Судові витрати зі сплати державного мита у сумі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покласти на відповідача.

Керуючись статтями  4-2, 4-3, 22, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

ВИРІШИВ :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Авіком-центр” –вул. Свято-покровська, 98/36, м. Хотин, р/р 2600501719906 в філії ВАТ “Укрексімбанку”, м. Чернівці, МФО 356271, код ЄДРПОУ 33224692 на користь Державного підприємства “Сокирянське лісове господарство” –с. Шишківці, Сокирянський район, Чернівецька область, р/р 26000060141648 у Приватбанку м. Чернівці, МФО 356282, код ЄРДПОУ 35361371 –заборгованість у сумі 10000,00 грн. розстрочивши виконання рішення строком на два місяця зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частинами у сумі 5000,00 грн., державне мито у сумі 102,00 грн. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07 лютого 2011 року за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 10 лютого 2011 року.

              Суддя                                                                                   О.С. Тинок.