Рішення

від 08.02.2011 по справі 37/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

08.02.11 р.                                                                                    Справа № 37/261                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Приватного підприємства „Віктор” м. Курахове, Донецької області, ідентифікаційний код 30997949

про: стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 201330,00грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –  ОСОБА_2 (за довіреністю №138 від 02.02.2011р.)

від Відповідача  –  не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 10.01.2011р. на 25.01.2011р.. з 25.01.2011р. на 08.02.2011р.

У судовому засіданні 08.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк (Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Віктор” м. Курахове, Донецької області (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 201330,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди нежитлових приміщень № б/н від 08.06.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість за весь період його дії.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №б/н від 08.06.2007р., свідоцтво про право власності, акт приймання-передачі приміщення від 08.06.2007р., правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193 Господарського кодексу України. ст.ст. 1, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 16, 526, 625, 759 Цивільного кодексу України.

Одночасно із позовною заявою Позивачем подана заява про забезпечення позову  з додатками (а.с.а.с.15-22) шляхом накладання арешту на вбудовані нежитлові приміщення майстерень бази механізації (проммайданчик), площею 972,3кв.м., розташовані за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, м. Зугрес, вул. 60 років Жовтня, 6, а в перебігу розгляду справи - додаткові документи  на виконання вимог суду  (а.с.а.с. 29-35).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів  сплати стягуваної заборгованості або відсутності відповідних грошових зобов’язань з інших причин не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи, яка (адреса) співпадає з адресою його керівника, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.32, 33).

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про врученням пошитого відправлення з відмітками про отримання (а.с.а.с.25, 36, 42).

У судовому засіданні 07.02.2011р. представник Позивача наполягав на задоволені позовних вимог і вирішенні спору за наявними документами.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого представника Відповідача у світлі ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду свої позиції по суті розглядуваного спору із наданням відповідних підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати  у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права. Суд також враховує, що подальше зволікання із вирішенням справи за відсутню поважних причин для цього є несумісним із встановленою ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантією вирішення спору впродовж розумного строку.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

08.06.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №б/н (а.с.а.с. 9, 10), згідно п.1.1, 4.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: 83001, м. Донецьк, бр. Пушкіна, 2а, загальною площею 223,7 кв.м., для використання у господарській діяльності, строком на 4 місяці до 08.10.2007р.

Приналежність віданню Орендодавця будівлі, в якій розташовано об’єкт оренди, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.12)

Згідно умов розділу 7 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання з оплати орендної плати з розрахунку 225,00 грн. за 1 кв.м. (п.7.1), яка вноситься шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця (п.7.3), загальний розмір орендної плати в розмірі 201330,00грн. (п. 7.2.) повинен бути сплачений в строк до 10.01.2008р. (п.7.4).

08.06.2007р. об’єкт оренди згідно умов договору був переданий Відповідачеві, про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.11).

У зв’язку з невиконанням Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди, в строк до 10.01.2008р. утворилась заборгованість в сумі 201330,00грн., на примусовому стягненні яких наполягає Позивач.

Як вбачається із довідки від 31.01.2011р.  за підписом Позивача  (а.с.34)  в перебігу розгляду справи заявлена до стягнення заборгованість погашена не була.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання акт звірення розрахунків  (а.с.35), складеного та надісланого (а.с.а.с.29, 30) Позивачем на виконання вимог суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором оренди.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов’язків) є, зокрема,  договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № б/н від 08.06.207р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності, а  приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу з орендної плати  - до 10.01.2008р. на користь Орендодавця відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 08.06.2007року.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не спростовується, внаслідок невиконання грошових зобов’язань утворилась заборгованість з орендної плати за чотири місяці оренди – в сумі 201330,00грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов’язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення  на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості  умовам договору і встановленим судом обставина взаємовідносин по розрахунках, суд дійшов висновку, що  позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу – в сумі 201330,00грн.

Незважаючи на висновок суду про обґрунтованість позовних вимог, суд відмовляє у задоволені заяви про вжиття забезпечувальних заходів у вигляді накладання арешту на визначене Заявником нерухоме майно, приналежне Відповідачеві, оскільки через відсутність позовних вимог безпосередньо відносно такого майна, визначена ст. 66 Господарського процесуального кодексу України умова застосування забезпечення – унеможливлення або утруднення виконання рішення – в даному випадку не може вважатися доведеною, тим більше, що жодних доказів наявності намірів Відповідача здійснити відчуження такого майна з метою ухилення від виконання грошових зобов’язань перед Позивачем не надано.

Таким чином, запропонований спосіб забезпечення не кореспондується із заявленими вимогами, що у повній мірі відповідає позиції Вищого господарського суду України, сформульованій в п.6 Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”  від 23.08.94 р. N 02-5/611

Згідно  ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Приватного підприємства „Віктор” м. Курахове, Донецької області (ідентифікаційний код 30997949) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 201330,00грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Віктор” м. Курахове, Донецької області (ідентифікаційний код 30997949) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з орендної плати в сумі 201330,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Віктор” м. Курахове, Донецької області (ідентифікаційний код 30997949) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державне мито в розмірі 2013,30грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 08.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 11.02.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.