Рішення

від 17.02.2011 по справі 8/2-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/2-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

17.02.2011                                                                Справа №  8/2-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом приватного підприємства "Виробнича фірма "Транстехносервіс", м. Херсон,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Старгейт", м. Херсон,  

про стягнення 9941 грн. 86 коп. за договором по нагляду за об'єктом з використанням засобів сигналізації,

за участю представників сторін:

від позивача: Манікін Д.С., представник, дов. № 128 від 11.11.2010 р.;    

від відповідача: в судове засідання не прибув.

Приватне підприємство "Виробнича фірма "Транстехносервіс" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Старгейт" (відповідач) про стягнення 7503 грн. 30 коп. основного боргу, 2271 грн. 51 коп. пені, 1125 грн. 82 коп. інфляційних втрат, відповідно до умов договору по нагляду за об'єктом з використанням засобів сигналізації № 98-Н від 01.04.2006 року.

31.01.2011 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог № 16 від 28.01.2011 року, відповідно до якої зменшено суму пені до 983 грн. 01 коп. та збільшено суму інфляційних втрат до 1455 грн. 55 коп., що обумовлено перерахунком, проведеним позивачем за періодами виникнення та стягнення заборгованості на підставі порядку оплати послуг, узгодженого сторонами в договорі. Отже, позивачем заявлено до стягнення 7503 грн. 30 коп. основного боргу, 983 грн. 01 коп. пені, 1455 грн. 55 коп. інфляційних втрат. Судом справу розглянуто з новою ціною позову.

Позивач, після уточнення позовних вимог, підтримує позов в повному обсязі - в сумі стягнення основної заборгованості - 7503 грн. 30 коп., пені - 983 грн. 01 коп., інфляційних втрат - 1455 грн. 55 коп. (а.с. 41-42).

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи.

Судові акти направлялись на адреси відповідача, зазначені в матеріалах справи та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з рекомендованими повідомленнями. Ухвали суду з поштовими повідомленнями, надіслані на адресу відповідача, повернулись на адресу господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" та знаходяться в матеріалах справи.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Ухвалами господарського суду від 11.01.2011 р. та 03.02.2011 р. розгляд справи відкладався в зв'язку із неявкою представника відповідача, ненаданням ним витребуваних судом документів. Судом залишене без задоволення клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд:

в с т а н о в и в:

Між приватним підприємством "Виробнича фірма "Транстехносервіс" (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Старгейт" (надалі - відповідач) був укладений договір по нагляду за об'єктом з використанням засобів сигналізації № 98-Н від 01.04.2006 року (надалі - Договір) з додатками, відповідно до якого виконавець забезпечує оперативне прибуття групи реагування протягом 6 хв. на об'єкт відповідача при надходженні на пункт ПНЦ сигналу тревоги з об'єкта відповідача, зазначеного в дислокації, а замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за цим Договором.

Згідно з п. 5.2 Договору, оплата послуг по договору являється абонентською та здійснюється щомісячно до 5 числа поточного місяця безготівковим розрахунком, або внесення готівки в касу позивача. У випадку сплати послуг готівкою через установу банку відповідач відшкодовує вартість послуг банку за проведені операції, у зв'язку з чим забезпечує сплату за послуги позивачу в розмірі згідно рахунку. Оплата послуг позивача, наданих понад час спостереження, оплачується за кожен повний час в подвійному розмірі узгодженими сторонами ціни. Строк сплати - на протязі 5 днів з моменту отримання додаткового рахунку (п. 5.2.1). За порушення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки та борг з урахуванням офіційного індексу інфляції (п. 5.4).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку виникнення заборгованості по сплаті послуг відповідачем, позивач має право тимчасово призупинити надання послуг або розірвати договір достроково. Перерахунок оплати по договору у випадку відсутності наданих послуг проводиться позивачем згідно письмової заяви відповідача, яка була надіслана позивачу в строк до 1 місяця, послідуючого за місяцем, в якому необхідно проводити перерахунок (п. 7.5).

Даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами (закріплення підписи печатками) та діє на протязі 2 років. Якщо за один місяць до його закінчення одна із сторін не вимагатиме його розірвання, договір вважатиметься пролонгованим на тих самих умовах та на той же строк (п. 8.1).

Позивач листом від 15.10.2010 року за вих. № 115 попередив відповідача про те, що у зв'язку з несплатою наданих послуг, відповідно до п. 7.1 договору надані послуги будуть призупиненні з 18.10.2010 р. до повного погашення заборгованості (а.с. 26).

Позивачем 22.11.2010 року за вих. № 136 відповідачеві виставлена претензія з вимогою погашення у 5-ти денний термін заборгованості у сумі 7503 грн. 30 коп. за надані послуги за договором № 98-н від 01.04.2006 р. (а.с. 27). Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді.

Позивач свої зобов'язання за договором № 98-н від 01.04.2006 р. виконав належним чином, здійснивши нагляд за об'єктом з використанням засобів сигналізації та оперативне прибуття групи реагування протягом 6 хв. на об'єкт відповідача при надходженні на пункт ПНЦ сигналу тревоги з об'єкта, що підтверджується актами виконаних робіт, копією паспорта об'єкта відповідача - офіс-склад "Старгейт" за адресою пер. Янтарний, 4, добовими відомостями від 12.10.2010 р, 13.10.2010 р., 14.10.2010 р. (а.с. 58-69, 79-85). Натомість, відповідач в порушення умов договору надані послуги за період з 31.01.2008 р. до 01.11.2010 р. в сумі 13970 грн. 66 коп. оплатив не в повному обсязі, що підтверджується карткою рахунком контрагента ТОВ "Старгейт" за 01.01.2008 р. - 19.11.2010 р. (а.с. 29); розрахунком, наданим позивачем до позовної заяви (а.с. 43); актом звірки взаєморозрахунків від 10.03.2010 року (а.с. 24), випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 44-57). Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги складає 7503 грн. 30 коп.

Позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Старгейт" 7503 грн. 30 коп. основного боргу, а також 983 грн. 01 коп. пені та 1455 грн. 55 коп. інфляційних за договором по нагляду за об'єктом з використанням засобів сигналізації № 98-Н від 01.04.2006 року стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст. 525 ЦК України).

За визначенням частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов'язок виконавця особисто надати послугу, а частина 1 ст. 903 ЦК України - обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі і в строки, що передбачені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Проте, відповідачем зобов'язання перед позивачем щодо перерахування плати за послуги в обумовлені Договором розмірах та строки виконані не в повному обсязі. На момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковується заборгованість за надані послуги з охорони об'єкта за період з 31.01.2008 р. до 01.11.2010 р. в сумі 7503 грн. 30 коп.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 7503 грн. 30 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 983 грн. 01 коп. пені за несвоєчасну оплату наданих послуг та 1455 грн. 55 коп. інфляційних втрат.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За несвоєчасне внесення плати за послуги, на підставі п.п. 5.4 Договору відповідачеві нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд, перевіривши розрахунки пені позивачем, відповідно до періодів виникнення та сплати, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне внесення плати за послуги та  задовольняє ці вимоги в сумі - 906 грн. 84 коп. Пеня в сумі 76 грн. 17 коп. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 7503 грн. 30 коп. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, суд задовольняє ці вимоги в сумі 1389 грн. 94 коп. Втрати від інфляції в сумі 65 грн. 61 коп. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення з відповідача 7503 грн. 30 коп. основного боргу, 906 грн. 84 коп. - пені, 1389 грн. 94 коп. інфляційних втрат.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Старгейт", ідентифікаційний код - 30527392, адреса: буд. 2, пров. Янтарний, м. Херсон, р/рахунок - не відомий на користь приватного підприємства "Виробнича фірма "Транстехносервіс", ідентифікаційний код - не відомий, 7503 грн. 30 коп. основного боргу, 906 грн. 84 коп. пені, 1389 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 100 грн. 55 коп. державного мита та 232 грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 76 грн. 17 коп. пені та 65 грн. 61 коп. інфляційних втрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

         Суддя                                                                                      Т.А. Остапенко

           Повне рішення складено                                                                             21.02.2011 р.