Рішення

від 21.02.2011 по справі 20/2135-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2011 р.

Справа № 20/2135-10

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Борщів Тернопільської області  

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля –Євротрансбуд” с. Думанів Кам’янець –Подільського району

про стягнення 36520,00 грн.

                                                                                                           суддя С.В. Гладій

представники сторін:

від позивача: не з’явився   

від відповідача: не з’явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до відповідача про стягнення 36520,00грн. з яких 5200,00 грн. основного боргу за поставлений товар відповідно до договору поставки на постачання цегли керамічної рядової повнотілої від 07.12.2007р.

Представник позивача в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем –ТзОВ „Поділля –Євротрансбуд” умов договору поставки на постачання цегли керамічної рядової повнотілої в кількості 130000 тис. штук, за ціною 0,40 грн. за одну штуку цегли з врахуванням ПДВ.

В ході розгляду справи  сума боргу не змінилась.

Представник відповідача в судовому засіданні та в своєму відзиві на позов проти позову заперечує, посилається на те, що відповідно до п. 4.2 договору «Діюча ціна на момент відвантаження товару вказується у рахунках-фактурах. Покупець має право відмовитьсь від партії товару, у разі незгоди з цінами, вказаними у рахунках-фактурах. Факт передачі товару, за цінами зазаначеними у рахунках-фактурах або факт оплати рахунка-фактури означає взаємну згоду Продавця і Покупця на ціну товару»ціна на партію товару встановлюється окремим рахунком-фактурою. На виконання даної умови Договору було виставлено рахунок № пп-000013 від 17 грудня 2007 року дійсний до 26грудня 2007 року на цеглу по ціні 0,33 гривні за штуку. На підставі даного рахунку Позивач 18 грудня 2007 року перерахував 5000,00 (П'ять тисяч) гривень. Відповідно до виставленого рахунка - фактури та перерахованих коштів позивач 28 грудня 2007 року та 16 січня 2008 року отримав цеглу в загальній кількості 14000 (чотирнадцять тисяч) штук на загальну суму 5600 (п'ять тисяч шістсот) гривень (видаткові накладні №пп56 від 28.12.2007 та № пп-58 від 16.01.2008 року). 09 січня 2008 року Позивачу було виписано та вручено рахунок-фактуру № пп-0000012 від 09.01.2008 року на 80000 цегли по ціні 0,71 гривня за штуку на загальну вартість 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень в тому числі ПДВ. Отримавши даний рахунок Позивач 11 січня 2008 року перераховує на рахунок Відповідача 11000 (одинадцять тисяч) гривень. На підтвердження погодження ціни Позивач 20 вересня 2008 року отримує цеглу в кількості 13000 штук по ціні 0,71 гривна на загальну суму 11050 (одинадцять тисяч п'ятдесят) гривень (видаткова накладна №84 від 20.09.2008 року). Таким чином згідно пункту 4.2 Договору Позивач погодив ціну на отриманий товар. На підставі викладеного просить в позові відмовити.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і  заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам,  беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між ТзОВ „Поділля –Євротрансбуд” (Продавець) та ПП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки від 07.12.2007р. на постачання цегли керамічної рядової повнотілої в кількості 130000 тис. штук, за ціною 0,40 грн. за одну штуку цегли з врахуванням ПДВ.

Згідно п.1 договору Постачальник зобов’язується постачати і передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного договору.

Відповідно до п.2 договору предметом поставки є такий товар: цегла керамічна рядова повнотіла. Обсяг та кількість постачання. Товар, вказаний в п.2.1 даного договору, поставляється Покупцю партіями.

Згідно п.3 даного договору Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною.

Відповідно до додатку до договору №1 продавець зобов’язався передати покупцю, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити товар –цеглу керамічну повнотілу в кількості 130000 тис. шт., по ціні вказаній в рахунках фактурах.

Відповідно до п.4.2 договору діюча ціна на момент відвантаження товару вказується в Рахунках –фактурах. Покупець має право відмовитися від партії товару у разі незгоди з цінами, вказаними у Рахунках –фактурах. Факт передачі товару за цінами, зазначеними у Рахунках –фактурах, або факт оплати Рахунка –фактури означає взаємну згоду Продавця і Покупця на ціну товару.  

Згідно п.4.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 2-х днів до моменту поставки товару зі складу Продавця.

17.12.2007р. ПП ОСОБА_1 позивач виставив рахунок фактуру №пп-0000013 про сплату 16000 грн. за 40000 тис. штук цегли по ціні 0,40 грн. за одну штуку цегли  з врахуванням ПДВ.

Позивач провів оплату по рахунку фактурі №пп –0000013 від 17.12.2007р. в 2 етапи: 18.12.2007р. перерахував на рахунок відповідача суму 5000,00 грн., та 11.01.2008р. –суму 11000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4 від 18.12.2007р. та № 3 від 11.01.2008р.

Підтвердженням оплати рахунку –фактури №пп-0000013 від 17.12.2007р. на суму 16000 грн. за 40000 тис. шт.. цегли по ціні 0,40 грн. за одну штуку цегли з врахуванням ПДВ є одержання позивачем від відповідача податкових накладних за №64 від 28.12.2007р. на суму 5000,00 грн. та № 68 від 16.01.2008р. на суму 11000,00 грн. по ціні за одну штуку цегли 0,33 грн..

Тобто позивачем оплата проведена повністю за 40000 тис. шт.. цегли керамічної.

Позивач від відповідача отримав цеглу керамічну в кількості 14000 тис. шт.., що підтверджується видатковими накладними №ппр56 від 28.12.2007р., №пп58 від 16.01.2008р.

Станом на 01.11.2008р. відповідачем позивачу недопоставлено цеглу керамічну в кількості 26000 тис.шт. на суму 10400 грн..

Згідно п. 5.1.1 договору відповідач (Постачальник) зобов’язався поставити товар не пізніше як на протязі 30 днів від дати повної оплати за партію товару.

01.11.2008р. та 02.11.2010р. позивач надіслав на адресу відповідача претензії про недопоставку цегли керамічної в кількості 13000 тис. шт. на суму 5200,00 грн. 31320,00 грн. пені., яка залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором позивач звернувся з позовом до суду про стягнення  заборгованості в розмірі 5200,00 грн.

Відповідно до п.6.7 договору за несвоєчасну поставку або недопоставку Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% за один календарний день від суми фактично недопоставленої продукції, до моменту повного виконання Постачальником свого зобов’язання по поставці.

У зв’язку з невиконанням вимог договору відповідачем, на підставі п. 6.7 Договору, позивачем нараховано до сплати пеню в розмірі 31320,00 грн., яку він просить стягнути на свою користь.

В зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язань, позивач подав позов про стягнення з відповідача 36520,00 грн., з яких 5200,00 грн. основного боргу, 31320,00 грн. пені.   

Аналізуючи надані по справі докази,  оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, позивач передав відповідачу товарно-матеріальні цінності, останній їх прийняв та зобов'язувався сплатити за них певну грошову суму.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п.4.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 2-х днів до моменту поставки товару зі складу Продавця. Отже, відповідач свої зобов'язання щодо поставки цегли керамічної не виконав на суму 5200,00грн..

Згідно ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності  її  вини  (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. (ст. 614 ЦК України).

Обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.   

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Скорочені строки позовної давності застосування господарсько-правової відповідальності в один рік передбачено для стягнення неустойки (штрафу, пені), відповідальності за недоліки проданого товару, відповідальності перевізника вантажу і пошти

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Стаття 256 Цивільного кодексу України містить тлумачення терміна „позовна давність”. Це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Застосування позовної давності спонукає учасників господарських відносин своєчасно здійснювати та захищати свої права, слугує впорядкуванню правовідносин у сфері господарювання.

Відповідно до п.6.7 договору за несвоєчасну поставку або недопоставку Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% за один календарний день від суми фактично недопоставленої продукції, до моменту повного виконання Постачальником свого зобов’язання по поставці.

В матеріалах справи наявний розрахунок пені, наданий позивачем, за 1205 днів прострочення, тобто з 11.02.2008р. по 01.11.2010р. із врахуванням 0,5% за кожний день прострочення платежу, який судом оцінюється критично, зважаючи на наступне.

Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України передбачено, що для стягнення у судовому порядку неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 08.12.2010р., про що свідчить відтиск штемпеля вхідної кореспонденції господарського суду Хмельницької області за №01-08/2827, тому з урахуванням приписів ч.2 ст.258 ЦК України в межах строків позовної давності для стягненні пені позивачем повинен враховуватись період з 08.12.2009р. по 08.12.2010р.  

При цьому, судом також враховується, що згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, можливість нарахування пені для позивача обмежена 6-ти місячним терміном, тобто з 11.02.2008р. по 11.07.2008р., а враховуючи припис ч.2 ст.258 ЦК України, також обмежена строком давності для її стягнення.

Доводи позивача про те, що пеня в розмірі 0,5%, обумовлена договором поставки б/н від 07.12.2007р., зокрема п. 6.7, за несвоєчасну поставку або недопоставку Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% за один календарний день від суми фактично недопоставленої продукції, до моменту повного виконання Постачальником свого зобов’язання по поставці.

Із наявного в матеріалах справи договору поставки від 07.12.2007р. слідує, що сторони обумовили пеню „у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу”. Інших договорів (угод), якими б сторони передбачили нарахування пені за весь період несплати боргу відповідачем без врахування обмежень, встановлених ч.6 ст. 232 ЦК України, суду не подано.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов’язання.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 31320,00 грн. пеню за період з 11.02.2008р. по 08.12.2009 р..

В свою чергу, позов в частині стягнення з відповідача пені, суд вважає за необхідне задовольнити частково на суму 9490,00 грн.

Відповідачем доказів погашення заборгованості не надано.

Позов в частині стягнення з відповідача 5200,00 грн. основного боргу та 31320,00 грн. пені  підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню частково.

При вирішення спору по суті, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що 09.01.2008р. ним було направлено позивачу рахунок –фактуру №пп-0000012 на загальну суму придбання цегли –68000 грн. в кількості 80000 тис. шт.. по ціні 0,71 грн. за штуку, оскільки доказів, що підтверджують надіслання позивачу такого рахунку – фактури відповідачем не надано, факт отримання такого рахунку –фактури заперечується в судовому засіданні і позивачем. Не приймається до уваги і посилання сторін на накладну від 20.09.2008р. №84 на отримання цегли будівельної в кількості 13000 тис. шт.. по ціні 0,70 грн. за штуку загальною вартістю 11050грн., оскільки в накладній зазначається інша ціна ніж визначена в рахунку фактурі від 17.12.2007р., тобто дана  господарська операція (купівля –продаж) цегли відбулася поза межами дії укладеного між сторонами договору від 07.12.2007р. та має ознаки іншої цивільно –правової угоди.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 45,12, 13, 33, 44, 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Борщів Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля –Євротрансбуд” с. Думанів Кам’янець –Подільського району про стягнення 36520,00 грн. задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля –Євротрансбуд” (с. Думанів Кам’янець –Подільського району,  Хмельницької області, код 34816243) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Борщів, Тернопільської області , код НОМЕР_1) –5200,00 грн. (п’ять тисяч двісті гривень 00 коп.) заборгованості, 9490,00 грн. (дев’ять тисяч чотириста дев’яносто гривень 00 коп.) пені, 146,90 грн. (сто сорок шість гривень 90 коп.) витрат по оплаті державного мита та 94,93 грн. (дев’яносто чотири гривни 93 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

                    Суддя                                                                      С.В. Гладій