Рішення

від 04.02.2011 по справі 56/385

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/385

04.02.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТ -Пластик"

до

Приватного підприємства "Укрбуддім"

про

стягнення  129378,76 грн.

Представники сторін:                     

від позивача  

Гусар Д.В. - представник;

від відповідача

не з‘явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТ -Пластик" про стягнення з Приватного підприємства "Укрбуддім" заборгованості  на загальну суму 129378,76 грн., у тому числі основний борг у розмірі 67895,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 2017,33 грн., пеня у розмірі 19681,33 грн., 3% річних у розмірі 3021,65 грн., штраф у розмірі 36763,45 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані  зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач, просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв‘язку з можливістю врегулювання спору за домовленістю сторін.  

Розгляд справи неодноразово відкладався, а строк розгляду спору продовжувався за клопотання сторін для надання сторонам можливості врегулювати спір.

Однак, сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору, тому спір вирішується судом по суті.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

21.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТ Пластик", як продавцем та Приватним підприємством "Укрбуддім", як покупцем укладено договір  купівлі –продажу №19, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує ПЕТ преформу в асортименті, згідно з додатками до цього договору.

Сторонами підписано специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору), в якій погоджено найменування товару, його кількість, вартість, строк поставки та умови оплати.

Відповідно до додатку № 1 до договору оплата повинна здійснюватись протягом 60 днів з дати поставки.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар  згідно видаткової накладної від 28.12.2009 № РН-000058 на загальну суму 227805,00 грн. Відповідач товар по накладній отримав, що підтверджується копією  довіреності на отримання товаро –матеріальних цінностей.  

Відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, а саме на суму 159910,00 грн., заборгованість відповідача становить 67895,00 грн., яка повністю підтверджується матеріалами справи.          

Відповідачем жодних доказів в підтвердження факту здійснення повного розрахунку з продавцем товару до матеріалів справи не надано.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний    передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром  передати  покупцеві його  приналежності  та  документи (технічний паспорт,  сертифікат якості тощо),  що стосуються товару та підлягають переданню  разом із   товаром   відповідно   до   договору   або  актів  цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати вартості товару у повному обсязі не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 19681,33 грн. та штраф у розмірі 36763,45 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.3 договору за порушення строків оплати, покупець виплачує продавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За порушення строків оплати, покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 0,1% від вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожен день прострочення. (п. 7.4 договору).

Перевіривши розрахунок пені, суд визнає його частково не вірним. За розрахунком суду розмір пені становить 17944,00 грн., який і підлягає задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 0,1% від простроченої суми, задоволенню не підлягають, оскільки згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В даному випадку Договором передбачено подвійне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення  - несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Також позивач просить стягнути 3% річних  у розмірі 3021,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 2017,33 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох процентів річних є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат та 3% річних, суд визнає його частково не вірним. За розрахунком суду, розмір 3% річних становить 3008,51 грн. За розрахунком суду, розмір  інфляційних втрат є більшим ніж той який просить позивач. З огляду на те, що заяви про вихід суду за межі позовних вимог до суду не надходило, то вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення понесені ним витрати пов’язані з оплатою послуг адвоката  розмірі 2 500,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру»зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Послуги надавались адвокатом ОСОБА_1 на підставі укладеного договору № 01/10/10-01 від 01.10.2010 р.

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача понесених витрат на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до договору № 01/10/10-01 від 01.10.2010 р. вартість юридичних послуг адвоката за складання позовної заяви становить 2 500,00 грн., а вартість юридичних послуг адвоката за представництво інтересів клієнта у суді під час розгляду позовної заяви становить 500,00 грн.

Позовну заяву, яка подана до Господарського суду міста Києва була підписана не адвокатом ОСОБА_1, а директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТ Пластик»Зінкевич В.В., повноваження якого підтверджуються довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Враховуючи викладене вище, позивачем не надано доказів, що підтверджують складання позовної заяви саме адвокатом ОСОБА_1.

Крім того, в матеріалах справи наявні документи, які свідчать про право ОСОБА_1 займатись адвокатською діяльністю, а в підтвердження факту сплати послуг за договором на надання юридичних послуг у розмірі 2 500,00 грн. надана копія платіжного доручення № 20 від 13.10.2010 р. та акт наданих послуг № 1 від 12.10.2010 р. до договору № 01/10/10-01 від 01.10.2010 р.

Відповідно до протоколу судового засідання від 03.12.2010 р. та 23.12.2010 р. представництво інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТ Пластик»здійснювалось Платовим І.О., а відповідно до протоколу судового засідання 21.01.2011 р. та 04.02.2011 р. - представництво інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТ Пластик»здійснював ОСОБА_1.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, про часткове задоволення заявлених вимог про стягнення з відповідача понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1 300, 00 грн.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Також, з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на адвоката у розмірі 1300,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Укрбуддім" (03148, м. Київ, вул. Леся Курбаса, 1/Б, код 32854182 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТ -Пластик" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, офіс 426, код 36546185) основний боргу  у розмірі 67895 (шістдесят сім тисяч вісімсот дев‘яносто п‘ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 17944 (сімнадцять тисяч дев‘ятсот сорок чотири) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 2017 (дві тисячі сімнадцять) грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 3008 (три тисячі вісім) грн. 51 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 908 (дев‘ятсот вісім) грн. 65 коп. та 165 (сто шістдесят п‘ять) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1300 (одна тисяча триста) грн. 00 коп. витрат на адвоката.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

                             В.В.  Джарти

Дата складання повного рішення 07.02.2011