Рішення

від 23.02.2011 по справі 15/497

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  15/497

23.02.11

За позовом           Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно»

про                    стягнення  32171,05 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача -      ОСОБА_2

від відповідача –не з»явилися

У судовому засіданні 23.02.2011 за згодою присутніх представників сторін (позивача)  судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанії «Дуже смачно»на користь Позивача 33462,19 грн.(32552,00грн.-основного боргу, 67,65грн.-3% річниз, 842,54грн.-інфляційного збільшення суми боргу) заборгованості за Договором  поставки №3-161209 від 16.12.2009 року, Договором  купівлі-продажу від 28.11.2008 року та Договором поставки від 02.01.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору  поставки №3-161209 від 16.12.2009 року, Договору купівлі-продажу від 28.11.2008 року та Договору поставки від 02.01.2009 року, укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно», останній за  поставлений йому товар  не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 31.12.2010 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/497.

23.02.2011 до Господарського суду м.Києва надійшла уточнена позовна заява Позивача, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Відповідача 32171,05грн.(31572,00грн.-основного боргу, 67,65грн.-3% річних, 531,40грн.- інфляційне збільшення суми боргу) заборгованості за Договором  поставки №3-161209 від 16.12.2009 року, Договором  купівлі-продажу від 28.11.2008 року та Договором поставки від 02.01.2009 року.

Відповідач у судове засідання в черговий раз не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі Договору  поставки №3-161209 від 16.12.2009 року, Договору купівлі-продажу від 28.11.2008 року та Договору поставки від 02.01.2009 року, укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно»(далі –Відповідач) Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 31572,00грн, що підтверджується видатковими накладними (копії наявні у матеріалах справи).

В порушення умов Догворів, Відповідач за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості відповідача склала 31572,00грн

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 31572,00грн. і підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

     За таких обставин, розглянувши матеріали справи, враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань встановлено судом і відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 67,65грн.-3%річних , 531,40 грн.- інфляційного збільшення суми боргу  підлягають задоволенню.  

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

 Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

  Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що Відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 31572,00 грн. основного боргу, 67,65грн.-3%річних та 531,40 грн.- інфляційного збільшення суми боргу  визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Що стосується заяви Позивача щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та майно Відповідача, а також заборони Відповідачу проводити реорганізацію чи ліквідацію товариства, суд зазначає наступне.

      Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський  суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з  своєї  ініціативи  має  право

вжити  заходів  до  забезпечення   позову.   Забезпечення   позову допускається  в  будь-якій  стадії  провадження  у  справі,   якщо невжиття  таких  заходів  може  утруднити  чи  зробити  неможливим виконання рішення господарського суду.

     Розглянувши у судовому засідання заяву позивача  про забезпечення позову та наявні документи по справі, вважає заяву позивача необгрунтовною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ним всупереч вимогам ст. 66 ГПК України не надано до суду доказів того, що невжиття запобіжних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 321,71 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49,  82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

     2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно»(01030, м.Київ, вул. Володимирська,89/91, кв. 22, код ЄДРПОУ 34714511, р/р 26007050003070 в АКБ «Індустріал-банк», МФО 331304), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в АБ «Полтава-банк», МФО 331489) 31 572(тридцять одна тисяча п»ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 67(шістдесят сім)грн.65коп.-3% річних, 531(п»ятсот тридцять одна)грн..40 коп.-інфляційне збільшення суми боргу,321(триста двадцять одна)грн. 71 коп.- витрат по сплаті державного мита, 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на рахунки та майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно», а також заборони Відповідачу проводити реорганізацію чи ліквідацію товариства.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                   Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 24.02.2011