Рішення

від 21.02.2011 по справі 18/100-2022

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/100-2022

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2011 р.Справа № 18/100-2022

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Охотницької Н.В.             

Розглянув матеріали справи:

за позовом Прокурора м. Тернополя, бульвар Шевченка, 7, м. Тернопіль, в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Олени Теліги, 8, кім. 58А, 59, м. Київ, в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль

до відповідача Фермерського господарства "Марина", с. Деренівка Теребовлянського району Тернопільської області

про cтягнення заборгованості в розмірі 17 000 грн., три відсотки річних в розмірі 118,76 грн. та пені в розмірі 613,63 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави

За участю представників:

Прокуратури: Ковальчук О.Р. – помічника прокурора, посвідчення № 36

Позивача: Баран В. С. – головного спеціаліста –юриста, довіреність № 18 від 21.04.2010р.

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні представнику позивача та помічнику прокурора роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Прокурор м. Тернополя звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, надалі позивач, до фермерського господарства "Марина", надалі відповідач, про стягнення заборгованості в розмірі 17 000 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором №5 від 15.04.2009 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, а саме не в повному обсязі повернув позивачу кошти фінансової підтримки згідно встановленого графіку, внаслідок чого його заборгованість станом на час звернення з позовом до суду становить 17 000 грн. Для забезпечення виконання своїх зобов'язань за даним договором, 15.04.2009 р. між сторонами у справі було укладено договір застави.

В підтвердження викладеного позивачем подано договір №5 від 15.04.2009 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, договір застави від 15.04.2009 р., розрахунок заборгованості, платіжне доручення №63 від 16.04.2009 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 27.12.2010 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.01.2011 р., який відкладався до 03.02.2011 р.

У судовому засіданні 03.02.2011 р. помічником прокурора подана заява про збільшення розміру позовних вимог, підтримана представником позивача, в якій, поряд із основною заборгованістю в розмірі 17 000 грн. прокурор просить стягнути з відповідача три відсотки річних в розмірі 118,76 грн. та пеню в розмірі 613,63 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Оскільки право збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі надане позивачу ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, судом було прийнято заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.02.2011 р. розгляд справи було відкладено до 21.02.2011 р.

У судовому засіданні 21.02.2011 р. представник позивача подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 17 000 грн., яка була сплачена відповідачем в ході судового розгляду справи, що підтверджується випискою із банківського рахунку від 07.02.2011 р. Просить стягнути з відповідача три відсотки річних в розмірі 118,76 грн. та пеню в розмірі 613,63 грн.

Помічник прокурора позовні вимоги підтримав із врахуванням поданого клопотання.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце слухання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень із датою вручення 23.01.2011 р., 08.02.2011 р.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, думку помічника прокурора, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції з реалізації державної політики з підтримки селянських (фермерських) господарств, майно Фонду є державною власністю, видатки на забезпечення функціонування Укрдержфонду та його регіональних відділень здійснюються за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, що надходять від повернення кредитів, наданих з державного бюджету селянським (фермерським) господарствам, а неповернення кредитів завдає шкоди інтересам держави, відтак прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.

15.04.2009 р. між Тернопільським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивачем по справі) та фермерським господарством "Марина" (відповідачем по справі) укладено договір №5 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, за умовами якого позивач зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу в сумі 27 000 грн., а відповідач взяв на себе зобов'язання використати фінансову допомогу за цільовим призначенням –поповнення обігових коштів та повернути її у визначений договором строк (розділ 1 договору).

П.п. 3.4.2. п. 3.4. розділу 3 даного договору фермерське господарство зобов'язувалось повернути кошти Тернопільському відділенню Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств згідно з графіком: до 10.11.2009 р. в сумі 10 000 грн.; до 10.11.2010 р. в сумі 17 000 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту,  купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

На забезпечення зобов'язання, що виникло відповідно до договору №5 від 15.04.2009 р., 15.04.2009 р. Український державний фонд підтримки фермерських господарств (надалі заставодержатель) в особі директора Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Пінязя Б.П. та фермерське господарство "Марина" (надалі заставодавець) уклали договір застави, згідно якого заставодавець передає заставодержателю у заставу належний йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії АБ №251903 трактор колісний марки "МТЗ-80", рік випуску 1987 року, заводський №524433, двигун №143973, реєстраційний номер –ТА02608, зареєстрований Теребовлянським РІДТН 18.01.2006 р. Ринкова вартість заставленого майна становить 72 300 грн. (п.п. 1.1., 1.2. договору застави).

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ст. 589 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько – господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як стверджує прокурор, вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання згідно договору про надання фінансової підтримки №5 від 15.04.2009 р. щодо надання фінансової допомоги відповідачу в сумі 27 000 грн., про що свідчить платіжне доручення №63 від 16.04.2009 р. на суму 27 000 грн. належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Однак, відповідач, в порушення умов договору №5 від 15.04.2009 р. (п.п.3.4.2). зобов'язання щодо повернення наданої допомоги в строки, визначені договором не виконав. Відтак, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 000 грн.

Втім, в процесі розгляду справи, відповідачем було сплачено 17 000 грн. боргу, що підтверджується випискою із банківського рахунку від 07.02.2011 р., а тому суд, в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, припиняє провадження у справі в цій частині.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського  кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Так, п. 5.2. договору встановлено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Тернопільському відділенню Укрдержфонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховані 118,76 грн. три відсотки річних та 613,63 грн. пені за період з 10.11.2010 р. по 02.02.2011 р.

Розглянувши представлений розрахунок, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на заставне майно здійснюється на підставі рішення суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Приймаючи до уваги, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе згідно з договором про надання фінансової підтримки №5 від 15.04.2009 р. зобов'язання щодо повернення фінансової підтримки (допомоги), а тому позивач, враховуючи вищенаведене, набув право задовольнити свої майнові вимоги шляхом звернення стягнення на заставне майно.

Враховуючи, що відповідач не повернув фінансову допомогу згідно графіку, встановленого договором №5 від 15.04.2009 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, що станом на час розгляду справи в суді відповідачем не представлено належних доказів на підтвердження сплати нарахованих відсотків річних та пені на суму боргу, суд визнає правомірними, обґрунтованими, такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги щодо стягнення з фермерського господарства "Марина" три відсотки річних в розмірі 118,76 грн. та пені в розмірі 613,63 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме трактор колісний марки "МТЗ-80", рік випуску 1987 року, заводський №524433, двигун №143973, реєстраційний номер – ТА02608, зареєстрований Теребовлянським РІДТН 18.01.2006 р., свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ №251903.

Витрати по сплаті державного мита та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст.ст. 44- 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Фермерського господарства "Марина" (с. Деренівка Теребовлянського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 31092332) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14033150) три відсотки річних в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 76 коп. та пені в розмірі 613 (шістсот тринадцять) грн. 63 коп. шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме трактор колісний марки "МТЗ-80", рік випуску 1987 року, заводський №524433, двигун №143973, реєстраційний номер –ТА02608, зареєстрований Теребовлянським РІДТН 18.01.2006 р., свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ №251903, на рахунок 31114090700468, МФО 838012, код 23588154, банк: ГУДКУ в Тернопільській обл., одержувач коштів: Державний бюджет Теребовлянського району, 21080500.

3.          Стягнути з Фермерського господарства "Марина" (с. Деренівка Теребовлянського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 31092332) в дохід Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі –177 (сто сімдесят сім) грн. 32 коп. державного мита.

4.          Стягнути з Фермерського господарства "Марина" (с. Деренівка Теребовлянського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 31092332) в дохід Державного бюджету України на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, Одержувач: Державний бюджет м. Тернополя, код 22050003 –236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В частині стягнення з Фермерського господарства "Марина" (с. Деренівка Теребовлянського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 31092332) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14033150) 17 000 грн. неповернутої фінансової допомоги шляхом звернення стягнення на предмет застави провадження припинити.

6.          Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –23.02.2011 р., через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Н.В. Охотницька