Постанова

від 08.02.2011 по справі 2а-12855/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-12855/10/2670                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Амельохін В.В.

Суддя-доповідач:  Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2011 р.                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                   Головуючого-судді:                                      Кучми А.Ю.

                                         суддів:                                        Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.                            

                             при секретарі:                                      Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2010 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.08.2010 № 0000282360/0, -  

В С Т А Н О В И Л А:

06.09.2010 ТзОВ «Стандарт» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.08.2010 № 0000282360/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2010 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду –скасуванню з наступних підстав.  

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.03.2008 позивачем укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 1-Д, відповідно до якого покупець зобов‘язаний у день підписання цього договору оплатити Продавцю суму у розмірі 30 000,00 грн. шляхом внесення готівкових коштів в касу продавця. На виконання даного пункту договору покупцем в касу позивача внесена сума передбачена договором. Оскільки договір підписаний після 18 годин 00 хвилин сума грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн. була внесена в касу обслуговуючого банку на наступний робочий день –18.03.2008 (видатковий касовий ордер серії 02АААА № 567058 та квитанція № 1 від 18.03.2008). (а.с. 39, 40)

Посадовими особами ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2010 на підставі чого складено акт № 3654/22-31954068 від 25.08.2010.

Проведено перевіркою встановлено порушення п. 2.7 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 за № 637 перевищення ліміту каси на суму 28 819,06 грн. (17.03.2008), в результаті чого нараховано штрафні санкції в сумі 57 636, 12 грн., а також п. 5.2 розділу V «Положення про комунальний податок у м. Києві», затвердженого Рішенням Київської міськради від 18.03.2004 № 81/1291 «Про затвердження Положення про комунальний податок у м. Києві»та згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 3 ЗУ «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено штрафну санкцію за несвоєчасну сплату комунального податку станом на 05.04.2007 в сумі 759, 43 грн. сплаченого 01.07.2010.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31.08.2010 № 0000282360/0, яким відповідно до пп. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 2.7 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 за № 637, визначено суму податкового зобов‘язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 57 636, 12 грн.

У відповідності до п. 5.4 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо.

Вищезазначені вимоги цього пункту не поширюються на небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку. Небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку самостійно визначають порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи цих установ, обсягу готівкових надходжень (видатків), строків здавання готівки тощо і на підставі зазначеного встановлюють розмір ліміту каси.

Згідно з пунктом 5.2 вищевказаного Положення установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.

Відповідно до Листа НБУ "Про надання роз'яснення [щодо порядку встановлення ліміту залишку готівки в касі небанківськими фінансовими установами]" № 11-113/4170-12280 від 08.12.2005 вищевказане Положення не містить вимоги стосовно обов'язкової розробки та затвердження відповідним внутрішнім наказом (розпорядженням) установи безпосередньо порядку самостійного встановлення ліміту каси для небанківських фінансових установ. Це обумовлено, зокрема, специфікою функціонування таких установ, яка при проведенні відповідних фінансових операцій (видача позик, у тому числі під заставу, страхових відшкодувань, пенсійних виплат, повернення членських внесків тощо) вимагає постійної наявності в їх касах певних обсягів готівки для забезпечення на належному рівні обслуговування клієнтів, визначення розмірів яких на основі відповідного середньоденного показника надходження (видачі) готівки (що застосовується підприємствами для розрахунку ліміту каси) ускладнюється нерівномірністю надходження та витрачання готівкових коштів і потребує індивідуальних розрахунків для кожної конкретної установи. У той же час, на розсуд керівництва конкретної небанківської фінансової установи нею може бути розроблений порядок самостійного встановлення ліміту каси для такої установи із відповідним його затвердженням внутрішнім наказом (розпорядженням).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 01.02.2008 видав наказ № 2 про встановлення ліміту каси у розмірі 49 653,00 грн., на підставі проведених розрахунків за обсягами готівкових надходжень до каси підприємства за попередні періоди та у зв‘язку із запланованим підвищенням обсягу готівкових надходжень.

Колегія суддів вважає невірним висновок суду першої інстанції про ненадання позивачем наказу № 2 від 01.02.2008 до перевірки, оскільки такі висновки ґрунтуються виключно на усних поясненнях відповідача. У той же час, доводи позивача стосовно надання всіх наказів разом із книгою реєстрації наказів, не спростовані податковим органом та обумовлені порядком проведення перевірки.

Крім того, судом першої інстанції не враховано п. 5.10 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004, згідно з яким готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт» –задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2010 скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.08.2010 № 0000282360/0 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000282360/0 від 31.08.2010.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

   Головуючий-суддя:                                                                                    А.Ю. Кучма

                      Судді:                                                                                   Л.В. Бєлова

                                                                                                                    Г.М. Бистрик   

Повний текст виготовлено 14 лютого 2011 року.