Рішення

від 28.02.2011 по справі 9/7пн/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/7пн/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.11                                                                                 Справа № 9/7пн/2011

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсат", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ЛКТ плюс", м. Луганськ

про стягнення 16238 грн. 40 коп.

в присутності представників:

від позивача –не прибув,

від відповідача – не прибув

в с т а н о в и в:

позивачем, ТОВ "Торсат", заявлені вимоги про:

- стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 16238,40 грн. за договорами  про надання прав на ретрансляцію телепрограм українських та російських каналів,

- заборону відповідачу здійснювати ретрансляцію програм телевізійних каналів, права на які належать позивачу, по мережах кабельного телебачення відповідача на території України без отримання відповідних повноважень від правовласника,

крім того, позивач просить стягнути судові витрати, включаючи витрати на відрядження представника позивача до господарського суду Луганської області за цією справою.

Заявою про уточнення позовних вимог від 19.01.11 (а.с. 100 –101) позивач збільшив розмір позову та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 22 358,20 грн. В решті позову вимоги залишились незмінними.

Суд прийняв заяву до розгляду, оскільки вона подана у відповідності до положень ст. 22 ГПК України.

Відповідач, ТОВ ТРК "ЛКТ плюс", відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, тому суд, на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про уточнення, позивач, ТОВ "Торсат", посилається на укладені між ним та відповідачем договори про надання прав на ретрансляцію телепрограм українських та російських каналів, за якими відповідач отримав від позивача невиключне право на ретрансляцію вказаних вище каналів в мережі кабельного телебачення на території міст: Луганськ, Свердловськ, Брянка та зобов'язався виплачувати позивачу винагороду за надані права.

За умовами укладених договорів сторони домовились щомісячно оформлювати двосторонні акти виконаних робіт (послуг) до 20-го числа місяця наступного за звітним, а в разі неотримання позивачем акту, роботи (послуги) вважаються виконаними (здійсненими).

Протягом дії зазначених договорів відповідач не виконав свої грошові зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим за ним обліковується станом на 18.01.11 заборгованість у розмірі 18 358,20 грн.

Крім того, зазначеними вище договорами була передбачена передача відповідачу карток, що забезпечують доступ до телепрограм та обов'язок відповідача протягом місяця повернути ці картки позивачу, що не було зроблено.

За порушення цієї умови відповідними пунктами договорів передбачені штрафні санкції, встановлені в доповненнях до договорів. Відповідними доповненнями до договорів розмір штрафу був обумовлений у 500 грн. за кожну картку.

Оскільки позивачем передано 8 карток, загальна сума штрафу за неповернення карток становить 4 тис. грн.

Виходячи з умов п. 11.2 вказаних договорів щодо права розірвання договору в односторонньому порядку шляхом направлення письмового повідомлення, позивач направив відповідачу протоколи від 31 серпня 2010 року про розірвання вищезгаданих договорів з 1-го жовтня 2010 року, які отримані відповідачем 14.09.10.

Крім того, позивачем направлено відповідачу листа за № 396/9 від 28.09.10 про розірвання договорів та вимогу про повернення карток доступу, однак картки на час звернення з цим позовом до суду не повернуті, протоколи від відповідача не отримані.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 459/11 від 10.11.10 з вимогою про оплату винагороди, включаючи штраф за неповернуті картки на суму 16238,40 грн., однак претензія залишена без відповіді.

Оцінивши матеріали справи, доводи представника позивача, і надані документи, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Інтерес позивача полягає у стягненні з відповідача заборгованості у розмірі 18358,20 грн. за договорами  про надання прав на ретрансляцію телепрограм, штрафу за неповернення карток доступу у розмірі 4 тис. грн. та забороні відповідачу здійснювати ретрансляцію програм телевізійних каналів без отримання відповідних повноважень від позивача.

Судом встановлено, що між позивачем, ТОВ "Торсат", та відповідачем, ТОВ ТРК "ЛКТ плюс", були укладені договори про надання прав на ретрансляцію телепрограм українських та російських каналів (а.с. 12 –60):  

·           № 7 від 01.02.05 –щодо програм каналу "Первый канал. Всемирная сеть",

·           № 1007 від 01.08.07 –щодо програм каналу "Первый канал. Всемирная сеть",

·           № 7-р від 01.01.03 – щодо програм каналу "РТР-Планета",

·           № 1007-р-ф-м від 01.08.07 –щодо програм каналів "РТР-Планета", "Enter", "Enter-фільм",

·           № 1007-вести від 01.08.07 –щодо програми "Вести",

·           № 1007-дтв від 01.08.07 –щодо програм каналів "Дом кино", "Теленяня", "Время",

за якими відповідач отримав від позивача невиключне право на ретрансляцію вказаних вище каналів в мережі кабельного телебачення на території міст: Луганськ, Свердловськ, Брянка та зобов'язався виплачувати позивачу винагороду за надані права.

За умовами укладених договорів сторони домовились щомісячно оформлювати двосторонні акти виконаних робіт (послуг): відповідач повинен до 20-го числа місяця, наступного за звітним, надати позивачу оформлений акт, а в разі неотримання позивачем акту, роботи (послуги) вважаються виконаними (здійсненими).

За умовою п. 4.4. договорів відповідач повинен розрахуватися за виконані роботи протягом 3-х днів після підписання акту виконаних робіт.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК  України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 18358,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів:

·          лист на адресу відповідача за № 396/9 від 28.09.10 з вимогою повернути картки доступу (а.с. 61),

·          лист за № 458/14 від 10.11.10 про порушення умов договорів (а.с. 62),

·          претензія за № 459/11 від 10.11.10 про сплату заборгованості в розмірі 16238,40 грн. (а.с. 64).

Разом з тим, позивачем не надано належних доказів направлення претензії  відповідачу, зважаючи, що копія поштового повідомлення про направлення претензії від 11.11.10 (а.с. 78) містить неналежну адресу, оскільки згідно з довідкою з ЄДР, наданої держреєстратором виконкому Луганської міськради (а.с. 94 –95), відповідач змінив юридичну адресу 27.10.10.

Матеріали справи містять копію акту звірення розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 01.11.10 щодо заборгованості відповідача у розмірі 12238,40 грн. (а.с. 65 –70) та копію акту звірення розрахунків станом на 18.01.11 щодо заборгованості відповідача у розмірі 18358,20 грн., однак ці акти підписані лише позивачем, тому не приймається судом в якості належного доказу.

У відповідності до умов спірних договорів сторони склали та підписали акти здачі-приймання робіт, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 71 - 72):

- № 1007-7-Вести за липень 2010 року на суму 180,0 грн.,

- № 1007-7-РФМ за липень 2010 року на суму 690,0 грн.,

- № 1007-7-7-ПК за липень 2010 року на суму 410,0 грн.,

- № 1007-7-ДТВ за липень 2010 року на суму 1750,0 грн.,

загалом на суму 3030,0 грн.

Ухвалою від 06.01.11 господарський суд витребував від позивача належним чином нормативно та документально обґрунтований розрахунок суми позову із зазначенням суми боргу за кожним договором окремо, а також період його виникнення, з власної ініціативи провести з відповідачем звірення розрахунків за позовом на день розгляду справи, акт звірення у належній формі подати господарському суду.

Позивач надав письмові пояснення від 19.01.11 за № 15/01 (а.с. 108 –109), у якому виклав розрахунок суми позову, однак не довів жодними належними доказами його відповідність фактичним обставинам.

Представник позивача жодного разу не прийняв участь у судових засіданнях, при цьому клопотаннями від 19.01.11 (а.с. 98) та від 17.02.11 він не заперечував проти розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Щодо наявних у справі матеріалів, то вони підтверджують наявність заборгованості за відповідачем лише у розмірі 3030,0 грн., зважаючи на те, що відповідачем це не спростовано та не доведено належними доказами іншого.

Умовами спірних договорів була передбачена передача відповідачу карток, що забезпечують доступ до телепрограм (розділ 4 договору № 7-р, розділ 5 договору № 7-пк тощо).

Матеріали справи містять копії актів активації карток доступу до кожного договору (а.с. 73 –77).

Відповідно до відповідних умов спірних договорів відповідач у випадку припинення дії договору за будь-яких обставин протягом місяця має повернути ці картки доступу позивачу (п. 4.4 договору № 7-р, п. 5.4 договору № 7-пк тощо).

Таким чином, обов'язок щодо повернення карток доступу пов'язаний лише з фактом припинення договорів.

Умовами п. 11.2 договору № 1007-р-ф-м, п. 10.2 договору № 7-р, п. 11.2 договору № 7-пк тощо передбачено, що у випадку будь-якого суттєвого порушення умов договору та не виправлення цього порушення протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення іншої сторони, остання має право розірвати договір в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення про факт та дату розірвання.

Оскільки відповідач підписав спірні договори без заперечень, у т.ч. й щодо наведеної умов про їх одностороннє розірвання, ці умови є дійсними та обов'язковими для сторін.

Матеріали справи містять копії поштових повідомлень від 09.09.10 про направлення відповідачу протоколів розірвання договорів (а.с. 79), які були отримані відповідачем 14.09.10, однак копії самих протоколів, які були направлені позивачем, відсутні.

Зважаючи на те, що позивач належним чином скористався своїм правом щодо розірвання спірних договорів та підтвердив належним чином факт письмового повідомлення про розірвання договорів у відповідності до умов цих договорів, суд вважає, що спірні договори є розірваними на час розгляду справи.   

Відповідними умовами спірних договорів (п. 4.6 договору № 7-р, п. 5.6 договору № 7-пк тощо) та доповненнями до спірних договорів (п. 7 доповнення № 1 до договору № 7-пк, п. 5 доповнення № 1 до договору № 7-р, п. 10 доповнення № 1 до договору № 1007-вести тощо) сторони передбачили відповідальність за неповернення відповідачем карток доступу у вигляді штрафу у розмірі 500,0 грн. за кожну картку.

За таких обставин вимога про стягнення штрафу у загальній сумі 4000,0 грн. (за 8 карток) є обґрунтованою та законною.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача та його вимогою щодо заборони відповідачу здійснювати ретрансляцію програм телевізійних каналів, права на які належать позивачу, по мережах кабельного телебачення відповідача на території України без отримання відповідних повноважень від право власника, тобто позивача. Ця вимога заявлена у відповідності до норми ч. 3 ст. 426 ЦК України, згідно з якою використання об'єкта інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особу, яка має право дозволяти таке використання, та норми п. 2 ст. 41 Закону України "Про авторське право та суміжні права", згідно з якою майнові права організацій мовлення можуть передаватися іншим особам лише на підставі договору.

Щодо заяви позивача про покладення на відповідача витрат на відрядження.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного  мита,  сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,  витрат  на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 1 роз'яснення від 04.03.98 № 02-5/78 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, до інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Таким чином, витрати позивача на відрядження його представника до господарського суду Луганської області не є витратами, пов'язаними безпосередньо з розглядом цієї справи у розумінні ст. 44 ГПК України.

До того ж представник позивача не брав участі у судових засіданнях за цією справою і не подав жодних документів щодо витрат на відрядження, тому вони не можуть бути покладені на відповідача.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

При подачі позову позивачем було сплачене держмито за немайновою вимогою у розмірі 85,0 грн. та за майновою вимогою згідно з платіжним дорученням № 2614 від 24.12.10 –162,38 грн., згідно з платіжним дорученням № 2657 від 19.01.11 –102,0 грн., загалом –264,38 грн., що перевищує встановлений чинним законодавством розмір, тому зайво сплачене держмито підлягає поверненню.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.  47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ Телерадіокомпанія "ЛКТ плюс", 91004, м. Луганськ, вул. Гостра могила, буд. 27, код 24850223, на користь позивача, ТОВ "Торсат", 01054, м. Київ, вул. Дмитріївська, буд. 18/24, офіс 30, код 30264135, суму заборгованості у розмірі 3030,0 грн., штраф у розмірі 4000,0 грн.

3. Заборонити відповідачу, ТОВ Телерадіокомпанія "ЛКТ плюс", 91004, м. Луганськ, вул. Гостра могила, буд. 27, код 24850223, здійснювати ретрансляцію програм телевізійних каналів, права на які належать позивачу, ТОВ "Торсат", 01054, м. Київ, вул. Дмитріївська, буд. 18/24, офіс 30, код 30264135, по мережах кабельного телебачення відповідача на території України без отримання відповідних повноважень від право власника –позивача.

4. В решті позову –відмовити.

5. Стягнути з відповідача, ТОВ Телерадіокомпанія "ЛКТ плюс", 91004, м. Луганськ, вул. Гостра могила, буд. 27, код 24850223, на користь позивача, ТОВ "Торсат", 01054, м. Київ, вул. Дмитріївська, буд. 18/24, офіс 30, код 30264135, витрати зі сплати держмита за майновою вимогою  у розмірі 70,30 грн., за немайновою вимогою –85,0 грн. (разом –155,30 грн.) та інформаційно-технічні витрати –74,20 грн.

6. Повернути позивачу, ТОВ "Торсат", 01054, м. Київ, вул. Дмитріївська, буд. 18/24, офіс 30, код 30264135, з державного бюджету зайво сплачене мито у розмірі 40,80 грн.

Підставою повернення зайво сплаченого мита є це рішення, підписане та скріплене печаткою суду, оскільки оригінали платіжних доручень знаходяться у матеріалах справи.

Накази видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 28.02.11.

Суддя                                                                                         А.Г.Ворожцов