Рішення

від 16.02.2011 по справі 9/279-10-5312

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/279-10-5312

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2011 р.Справа  № 9/279-10-5312

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ПІВДЕННА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ";         

До відповідача:  товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Інтерлінк";      

про стягнення 46121,46грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача:  Боднарюк М.А. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;  

       СУТЬ СПОРУ: 17.12.2010р. за вх. №10504 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ПІВДЕННА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Інтерлінк" (далі –Відповідач) в сумі 46 121,46 грн.

      Позивач на позовних вимогах наполягає.

      Відповідач у судових засіданнях не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

       30 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ПІВДЕННА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Інтерлінк" було укладено Договір №И7/301107 про надання телекомунікаційних послуг (надалі - Договір).

       Відповідно до п. 1.1 цього Договору, Позивач зобов'язався надавати Відповідачу послуги з доступу до глобальної мережі Інтернет через будь-які телекомунікаційні лінії зв'язку, використовуючи будь-які технологічні рішення, а Відповідач у свою чергу, зобов'язався сплачувати Позивачу його послуги згідно умов Договору за їх вартістю, що визначена у додатку №1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.

       Відповідно до п. 7.1 Договору, він набув чинність з моменту його підписання сторонами, тобто 30.11.2007р. та діяв із врахуванням умов п. 7.1. та 7.2 до 30.11.2009 року.

       Відповідно до п. 3.2 Договору, Відповідач здійснює оплату послуг Позивача авансовими платежами на підставі рахунків, які щомісячно виставляються Позивачем до 5 (п'ятого) числа розрахункового місяця. При цьому Позивач надає рахунок Відповідачу для здійснення оплати за факсом чи засобами електронної пошти.

        У відповідності до додатку №1 до Договору, який був підписаний Позивачем та Відповідачем 30.11.2007 року, вартість послуг до доступу до мережі Інтернет 60 Мбіт/с складає 21 210 грн. за місяць, у тому числі податок на додану вартість у сумі 3 535 грн.

        01.01.2009 року Позивачем та Відповідачем було підписано додаток №1 до Договору, яким визначено, що послуги доступу до мережі Інтернет 17 Мбіт/с складають 5 350 грн. за місяць, у тому числі ПДВ у сумі 891,67 грн.

        За період дії Договору з 30.11.2007 року по 31.01.2009 року Позивач не має до Відповідача претензій стосовно оплати за надані послуги доступу до мережі Інтернет. Заборгованості по розрахункам станом на 31.01.2009 року немає.

        01.02.2009 року Позивачем та Відповідачем було підписано додаток №1 до Договору, яким визначено, що послуги доступу до мережі Інтернет 50 Мбіт/с складають 16 050 грн. за місяць, у тому числі ПДВ у сумі 2 675 грн.

        12.05.2009 року Відповідач звернувся до Позивача із проханням припинити надання послуг у зв'язку із фінансовою неспроможністю сплачувати за послуги Позивача. Позивач у відповідь направив Відповідачу лист №1805 від 18.05.2009 року (рекомендованою поштою із повідомленням про вручення, про що свідчить поштова квитанція ОД УДППЗ «Укрпошта»від 27.05.2009 року №7747 та опис вкладеного, засвідчений поштовим відділенням №65063), яким повідомив Відповідача про наявну за ним заборгованість, а також довів Відповідачу про те, що відповідно до п.7.5 та п.3.3. Договору дострокове розірвання Договору припадає на 11.06.2009 року.

        Таким чином, 11.06.2009 року у зв'язку із відмовою Відповідача від сплати послуг, що надавалися Позивачем, доступ до мережі Інтернет Відповідачу було зупинено.

       Відповідно до п. 7.6. Договору, розірвання Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що витікають з умов Договору.

       Позивачем, на виконання умов п. 7.3 та п.8.1 Договору, було направлено Відповідачу Додаткову угоду №2 до Договору від 11.06.2009 року про розірвання Договору та супровідним листом №1506 від 15.06.2009 року Позивач запросив до зустрічі Відповідача для вирішення питання щодо погашення заборгованості за надані послуги Відповідачу (направлено цінним листом рекомендованою поштою з описом вкладеного, про що свідчить поштова квитанція ОД УДППЗ «Укрпошта»від 15.06.2009 року №8617 та опис вкладеного, засвідчений поштовим відділенням №65063). Але Відповідач з невідомих Позивачу причин, додаткову угоду №2 від 11.06.2009 року до Договору про його розірвання не підписав, та підстави цього не повідомив, та на момент подання позову суму заборгованості Позивачу не сплатив.

         На виконання умов Договору та додатку №1 до Договору від 01.02.2009 року, за період з 01.02.2009 року по 11.06.2009 року включно, Позивач фактично надав Відповідачу послуги доступу до мережі Інтернет 50 Мбіт/с на загальну суму 70 085 грн., у тому числі ЦДВ у сумі 11680,83 грн.

        Проте, Відповідач порушуючи умови пп.2.4.3 п. 2.4., п. 3.1-3.2, п.7.5 Договору, не виконав взяті на себе зобов'язання, та сплатив Позивачу за надані послуги доступу до мережі Інтернет неповну суму, а лише частково в розмірі 31 407 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5 234,50 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 38 678 грн.

        Таким чином, внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором №И7/301107 від 30.11.2007р., на момент подання позовної заяви, у Відповідача утворилась основна заборгованість у розмірі 38 678 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6 446,33 грн. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 44 203,17 грн., а загальна сума процентів за договором складає 1 918,29 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що       стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.  

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір про надання телекомунікаційних послуг, згідно з яким, позивач –Постачальник надає відповідачу – Споживачу послуги доступу до глобальної мережі Інтернет.

          30.11.2007р., 01.01.2009р., 01.02.2009 між сторонами було укладено додаткові угоди №1 до договору про надання послуг доступу до глобальної мережі Інтернет.

  Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

           Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що позивачем належним чином виконувались умови договору, а відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар, сплативши лише частину боргу в сумі 31 407 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5 234,50 грн. внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість в сумі 38 678 грн., яка підтверджується наступними документами.

          Рахунок-фактура №СФ-0000037 від 02.02.2009 року на суму 5 350 грн. за лютий 2009 року, податкові накладні складені  «за першою  подією» від

10.02.2009 року №25 на суму 307,00 грн. та від 28.02.2009 року №35 на суму

5 043 грн. Надані Позивачем послуги, відповідно до умов Договору, були прийняті Відповідачем у лютому 2009 року на суму 5 350 грн., у тому числі ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000005 від 28.02.2009 року, підписаний Позивачем та Відповідачем.

         Рахунок-фактура №СФ-0000060 від 02.03.2009 року на суму 5350,00 грн. за березень 2009 року, податкові накладні складені «за першою подією»від 19.03.2009 року №44 на суму 5 007 грн. та від 31.03.2009 року №51 на суму 343 грн. Надані Позивачем послуги, відповідно до умов Договору, були прийняті Відповідачем у березні 2009 року на суму 5 350 грн., у тому числі ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 31.03.2009 року, підписаний Позивачем та Відповідачем.

         Рахунок-фактура №СФ-0000078 від 01.04.2009 року на суму 16 050 грн. за

квітень 2009 року, податкові накладні складеш «за першою подією»від 22.04.2009 року №61 на суму 10 000 грн. та від 24.04.2009 року №62 на суму 6 050 грн. Надані Позивачем послуги, відповідно до умов Договору, були прийняті Відповідачем у квітні 2009 року на суму 16 050 грн., у тому числі ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000009 від 30.04.2009 року, підписаний Позивачем та Відповідачем.

         З метою проведення звірки взаєморозрахунків 02.04.2009 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Акт звірки взаємних розрахунків станом  на 02.04.2009  року,  яким підтверджено наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем на суму 21 743 грн. та на підставі цього Акту звірки від 02.04.2009 року Позивачем та Відповідачем  укладено Перерахунок за послуги за період лютий-березень 2009 року у сумі 21 400 грн. (додаток №2 до Договору). На підставі цього Перерахунку складена податкова накладна від 02.04.2009 року №53 на суму 21400 грн.

         Надані Позивачем послуги, відповідно до умов Договору та Перерахунку за послуги за період лютий-березень 2009 року, були прийняті Відповідачем на суму 21 400 грн., у тому числі ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 від 02.04.2009 року, підписаний Позивачем та Відповідачем, та на підставі якого Позивачем виставлений Відповідачу рахунок-фактура №СФ-0000079 від 02.04.2009 року на суму 21 400 грн.

          Відповідно до умов Договору Позивачем було складено рахунок-фактуру №СФ-0000085 від 05.05.2009 року на суму 16 050 грн. за травень 2009 року, податкові накладні складені «за першою подією»від 27.05.2009 року №69 на суму 5 000 грн. та від 31.05.2009 року №83 на суму 11 050 грн. та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000012 від 31.05.2009 року на суму 16 050 грн., який не був підписаний Відповідачем з

невідомих Позивачу причин.

         Наведені документи були додатково надіслані Відповідачу 15.06.2009 року цінним листом рекомендованою поштою з описом вкладеного, про що свідчить поштова квитанція ОД УДППЗ «Укрпошта»від 15.06.2009 року №8617 та опис вкладеного, засвідчений поштовим відділенням №65063.

         У зв'язку із продовженням надання послуг Відповідачу з 01.06.2009 року до

11.06.2009 року включно, Позивачем було складено рахунок-фактуру №СФ-0000112 від 01.06.2009 року на суму 5 885 грн., податкову накладну «за першою подією»від 11.06.2009 року №84 на суму 5 885 грн. та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 від 11.06.2009 року на суму 5 885 грн., який не був підписаний Відповідачем з невідомих Позивачу причин.

         Наведені документи також були надіслані Відповідачу 15.06.2009 року цінним листом рекомендованою поштою з описом вкладеного, про що свідчить поштова квитанція ОД УДППЗ «Укрпошта»від 15.06.2009 року №8617 та опис вкладеного, засвідчений поштовим відділенням №65063.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу на період з 06.03.2009р. по 17.12.2010р., становить 1 918,29 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості за поставлений товар, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу, становить 5 525,17 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

          Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

         Як зазначається в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.

         Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається  судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.  

         Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, такими, що підтверджуються наявними у справи доказами та жодним чином не спростовані відповідачем, а тому задоволені господарським судом.

         Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Інтерлінк" (65104, Одеська область, м. Одеса, Київський район, вул. Ільфа і Петрова, буд. 29, кв. 98, код ЄДРПОУ 35509373, р/р 26001002962001 в філії „Одеське ГУ” ВАТ „АБ ”Фінанси та кредит”, МФО 328823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ПІВДЕННА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (65014, м. Одеса, Приморський район, вул. Пушкінська, буд. 64, код ЄДРПОУ 34505752, р/р 26007054404352 в Южному ГРУ „Приватбанк” м, Одеси, МФО 328704) суму боргу у розмірі 38 678 грн., інфляційні витрати –5 525,17 грн., 3% річних –1 918,29 грн., 461,21 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                        Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 18 лютого 2011 року.