Рішення

від 22.02.2011 по справі 10/392-07нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/392-07нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.02.11           Справа № 10/392-07нр.

за позовом  приватного підприємства “Алмаз”, м. Суми

до відповідачів: 1) Приватного підприємства “Магнат”, м. Суми

                           2) Сумської міської ради, м. Суми          

          3) Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власності

                                                                                            Головуючий суддя Гудим В.Д.

    Суддя Лиховид Б.І.

    Суддя Моїсеєнко В.М.

Представники сторін:

Від позивача – предст. Ломака Ю.М.  

Від 1-го відповідача –  предст. Мазнєва С.Л.

Від 2-го та 3-го відповідачів – предст. Литвиненко В.О.

Суть спору:  позивач подав позовну заяву в якій просить суду визнати за ним право власності на будівлю зупинки громадського транспорту “Фабрика “Червоний текстильник” з міні-магазином, яка розташована на земельній ділянці площею 0,0084га, визначеній відповідно до  “Плану земельної ділянки, яка надається в оренду приватному підприємству “Алмаз”, складеному ПП “Кадастр-С”07.02.2006 року.

16.08.07р. позивач подав уточнення  позовних вимог, де просить суд визнати за ним право власності на міні-магазин загальною площею 52,3кв.м., який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0084га на зупинці громадського транспорту “Фабрика “Червоний текстильник” по вул. Харківській в м. Суми та відповідає технічним  характеристикам, визначеним в технічному паспорті від 07.08.2007р., що виданий комунальним підприємством “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”.

27.08.07р. позивач подав уточнення позовних вимог, де просить суд визнати за ним право приватної власності на нерухоме майно - будівлю міні-магазину загальною площею 52,3кв.м., яка розташована на земельній ділянці загальною площею 0,0084га на зупинці громадського транспорту “Фабрика “Червоний текстильник” по вул. Харківській в м. Суми та відповідає технічним  характеристикам, визначеним в технічному паспорті від 07.08.2007р., що виданий комунальним підприємством “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”.

21.07.10р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить суд визнати за ним право власності на міні-магазин загальною площею 52,3кв.м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0084га на зупинці громадського транспорту “Фабрика “Червоний текстильник” по вул. Харківській в м. Суми та відповідає технічним  характеристикам, визначеним в технічному паспорті від 07.08.2007р., що виданий комунальним підприємством “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”.

Представник другого та третього відповідачів проти позовних вимог заперечує повністю.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.  41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Ухвалою від 21.07.10р. господарський суд призначив судову будівельно – технічну експертизу та направив матеріали справи № 10/392-07 до судово – експертної установи, в зв'язку з чим провадження у справі було зупинено. Перед експертом було поставлено наступне питання: "чи можливо віднести міні - магазин загальною площею 52,3 м2, який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0084 га на зупинці громадського транспорту “Фабрика “Червоний текстильник” по вул. Харківській в м. Суми за його технічною характеристикою до категорії малих архітектурних форм."

27.12.10р. до суду надійшло повідомлення Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса  № 946 від 16.12.10р. в якому експерт повідомляє про неможливість проведення експертизи. Експерт зазначив, що відповідь на поставлене перед експертом питання потребує юридичного висновку, надання якого не відноситься до компетенції судових експертів.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

22.02.11р. позивач подав клопотання в якому просить суд направити матеріали справи до Сумського відділення Харківського науково – дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора Бокаріуса М.С. та поставити на вирішення експертизи питання про встановлення технічних характеристик споруди зупинки громадського транспорту з вбудованим приміщенням міні – магазину, яка розташована на земельній ділянці загальною площею 0,0084га по вул. Харківській в м. Суми (зупинка громадського транспорту “Фабрика “Червоний текстильник”) та встановити факт відповідності (невідповідності) вказаної споруди проекту та вимогам державних будівельних, санітарних та пожежних норм.

При цьому, предметом спору в даному випадку є не споруда зупинки громадського транспорту з вбудованим приміщенням міні – магазину, а саме міні-магазин загальною площею 52,3кв.м. Технічні характеристики об'єкту, що є предметом спору викладені у  поясненнях КП "Сумське МБТІ" № 232/юр від 02.07.10р., наданих останнім на вимогу суду. Що стосується факту відповідності (невідповідності) міні – магазину вимогам державних будівельних, санітарних та пожежних норм, з цього приводу господарський суд ухвалою від 08.02.11р. зобов'язував Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області (уповноважених осіб інспекції) подати письмові пояснення щодо відповідності міні-магазину загальною площею 52,3кв.м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0084га на зупинці громадського транспорту “Фабрика “Червоний текстильник” по вул. Харківській в м. Суми будівельним, санітарним та пожежним нормам, але відповідні матеріали на час розгляду справи подані не були. З урахуванням викладеного господарський суд не вбачає підстав для направлення матеріалів справи судовому експерту. В даному випадку на думку суду матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.  

В судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про витребування доказів, зокрема витребувати у управління архітектури та містобудування всі відомості стосовно будівництва зупинки громадського транспорту з вбудованим приміщенням міні – магазину, яка розташована на земельній ділянці загальною площею 0,0084га по вул. Харківській в м. Суми.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;  4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

З огляду на зазначене, а також те, що справа розглядається тривалий термін, розгляд справи неодноразово відкладався, позивач неодноразово зобовязувався подати матеріали в обґрунтування позовних вимог, господарський суд залишає усне клопотання позивач про витребування доказів без задоволення за його необґрунтованістю.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2007р. між позивачем та першим відповідачем було укладено договір підряду №15-03С, згідно з яким перший відповідач зобов'язався виконати роботи по будівництву зупинки “Червоний текстильник” по вул. Харківській в м. Суми, а позивач в свою чергу прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість. Факт виконання робіт та їх оплати підтверджується матеріалами справи, зокрема копією платіжного доручення № 1374 від 06.07.07р. та актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2007 року.

Об'єкт, розташований на земельній ділянці площею 0,0084 га, що належить територіальній громаді міста Суми, яку позивач, згідно з рішенням Сумської міської ради від 29 грудня 2005 року № 1580-МР “Про вилучення, надання в оренду, продовження терміну користування земельними    ділянками    підприємствами,    установами,    організаціями    і підприємцями та внесення змін до рішень Сумської міської ради” отримав в оренду. Орендні відносини оформлені згідно з договором оренди земельної ділянки від 18 лютого 2006 року. Земельна ділянка надана для розміщення міні-магазину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було отримано в комунальному підприємстві “Сумське міське бюро технічної інвентаризації” технічний паспорт на нежитлове приміщення від 07.08.2007 року, який складається зі зведеного акту вартості будівель та споруд, оцінювального акту № 1 на будинок під літ “А” по вул. Харківській буд б/н від 07.08.2007 року, плану поверхів від 07.08.2007 року, журналу підрахунку площі нежитлових приміщень літ “А” по вул. Харківській буд б/н в м. Суми від 07.08.2007 року.

Комунальне підприємство “Сумське міське бюро технічної інвентаризації” провело технічну інвентаризацію збудованого об'єкта на зупинці громадського транспорту “Фабрика “Червоний текстильник” за замовленням позивача та у вищезазначеному технічному паспорті визначило технічну характеристику даного об'єкта. Відповідно до фактичних даних викладених в оцінювальному акті № 1 вказаного технічного паспорту до складу будівлі входить міні-магазин літ. “А” наружною площею 59,9 м2, висотою              2 метра 95 сантиметрів, об'ємом 177 м3 та ґанок наружною площею 0,2 м2 , всього наружною площею 60, 1 м2, а фундамент та цоколь даної будівлі бетонний стрічковий. (а.с. 32-36, I том) Відповідно до змісту журналу підрахунку площі нежитлових приміщень загальна площа магазину - 52,3 м2.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Позивач, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, вважає, що збудований спірний об'єкт (міні – магазин) відноситься до категорії малих архітектурних форм.(а. с. 84, II том, уточнення позовних вимог). Спірний об'єкт будувався у відповідності до паспорту розміщення та благоустрою малої архітектурної форми, погодженого 23.05.06р. головним архітектором м. Суми.

Згідно з поясненнями КП "Сумське МБТІ" (а.с. 76) при обстеженні спірного об'єкту було встановлено, що об'єкт має бетонний стрічковий фундамент, матеріал стін – металевий каркас з утепленням обшитий гіпсокартоном, міжповерхове перекриття – металеве, підлога – керамічна плитка, дах – металочерепиця, вікна та двері – пластикові пакети без опалення, сантехустаткування – електрика. КП "Сумське МБТІ" зазначає, що дослідивши наявні в інвентаризаційній справі документи надані позивачем, а саме договір оренди земельної ділянки від 18.02.06р., враховуючи відсутність проектної документації погодженої у встановленому порядку, дозволу на виконання будівельних робіт, акту вводу (готовності) об'єкту в експлуатацію, а також відсутність у чинному законодавстві поняття "міні – магазин", КП "Сумське МБТІ" вважає самочинно збудований міні – магазин тимчасовою спорудою, оскільки відповідно до договору оренди земельної ділянки позивач мав право зводити лише тимчасові на термін оренди виробничі та інші будівлі та споруди.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з договору оренди земельної ділянки від 18.02.06р., укладеного між позивачем та Сумською міської радою, земельна ділянка надавалася в оренду під розміщення міні – магазину. Термін дії договору – до 09.12.2015року. Згідно з договором позивачу було надано право за згодою Сумської міської ради, визначеною в окремій угоді сторін, проводити поліпшення земельної ділянки, зводити тимчасові (на термін оренди), виробничі та інші будівлі та споруди згідно з проектом затвердженим та погодженим у встановленому порядку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198 “Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, ву лиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони”, мала архітектур на форма для провадження підприємницької діяльності (далі - мала архітектурна фо рма) - це невелика (площею до 30 кв. метрів) споруда торговельно-побутового при значення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту.

Відповідно до Правил розміщення і утримання малих архітектурних форм на території м. Суми, затверджених рішенням Сумської міської ради від 06.03.2007 року               № 429-МР, малі архітектурні форми в м. Суми розміщуються відповідно до зонування територій та з урахуванням єдиних умов і об межень забудови та іншого використання земельних ділянок, встановлених даними Правилами або іншою містобудівною документацією. Дані Правила встановлюють поняття малої архітектурної форми - це невелика одноповерхова споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без влаштування фундаменту.

Таким чином, головним елементом малої архітектурної форми є її тимчасовість, що не є ознакою нерухомого майна.

Відповідно до пункту 5.9. Правил, Управління архітектури та містобудуван ня Сумської міської ради, на підставі наданих документів (копія свідоцтва про держа вну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, підписаний членами Єдиної ко місії лист узгодження, договір оренди земельної ділянки) протягом 5-ти робочих днів видає дозвіл на розміщення малої архітектурної форми. Лише після отримання дозво лу управління архітектури та містобудування та оформлення паспорту малої архітек турної форми, позивач мав право розпочати встановлення малої архітектурної форми, як тимчасової споруди, на термін визначений дозволом управління архітектури та мі стобудування. Відповідно до ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти міської ради прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язко вими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами вико навчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Докази, які б свідчили про отримання  позивачем дозволу на розміщення малої архітектурної форми, в матеріалах справи  відсутні.

В свою чергу, відповідно до ст. 181 ЦК України, нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земель ній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначен ня.

Як вбачається з технічних характеристик спірного об'єкту, замість встановлення тимчасової споруди - малої архітектурною форми, позивач фа ктично збудував новий об'єкт нерухомого майна (з облаштуванням фундаменту). (а.с. 32-36, I том)

На момент здійснення будівництва, законодавством України була встановлена процедура будівництва об'єктів нерухомого майна, яка регулюються законами Украї ни “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 року № 1699-ПІ, “Про ос нови містобудування” від 16.11.1992 року № 2780-ХП, “Про архітектурну діяль ність” від 20.05.1999 року № 687-Х1У, а також регіональними й місцевими правила ми забудови, державними будівельними нормами й правилами і передбачала наступні основні етапи: 1.Оформлення прав на земельну ділянку й отримання правовстановлюючого до кумента (державного акту про право власності чи право постійного користування зе мельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки, договір про право забудови чужої земельної ділянки (суперфіцій) або отримання нотаріально засвідченої згоди власника (користувача) земельної ділянки на її забудову;  2. Отримання дозволу на будівництво об'єкту містобудування (видається місце вими радами або їх виконавчими органами; також дозволом на будівництво є рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта місто будування, ст. 24 Закону України “Про планування і забудову територій”); 3. Отримання вихідних даних на проектування (відповідно до Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпе чення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого по становою КабМіну України від 20.12.1999 року № 2328);                        4. Розробка, погодження й затвердження проекту (регулюється ДБН А.2.2-3-2004 “Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва”, затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 20.012004 року № 8); 5. Отримання дозволу на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю згідно з переліком, який встановлений Поло женням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт і затверджений наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5.12.2000 року № 273; 6. Будівництво об'єкта (слід зауважити, що відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), проте якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його при йняття до експлуатації, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації); 7. Прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію державною приймальною комісією, яка утворюється відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, як це врегульовано Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затверджений постановою КМУ від 22.09.2004 року № 1243). Відповідно до п. 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку; 8. Реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна в органах БТІ.

Позивачем не надано до суду доказів, які підтверджують здійснення позивачем будівництва об'єкту у встановленому чинним законодавством порядку, позивачем не подано доказів отримання дозволу на будівництво та розміщення об'єкта нерухомого майна, тому будівництво здійснено без визначеної чинним законодавством відповідної документації для будівництва.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на міні-магазин загальною площею 52,3кв.м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0084га на зупинці громадського транспорту “Фабрика “Червоний текстильник” по вул. Харківській в м. Суми з посиланням,  в тому числі, на те, що спірний об'єкт малою архітектурною формою, є необґрунтованими, неправомірними  та не підлягають задоволенню.  

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України,

суд вирішив:

1.          В позові відмовити.

                   Головуючий суддя                                                                  В.Д. Гудим

   Суддя                                                                                         Б.І. Лиховид

   Суддя                                                                                         В.М. Моїсеєнко

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 23.02.2011 року.