Рішення

від 24.02.2011 по справі 3/116-2048

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/116-2048

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2011 р.Справа № 3/116-2048

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Турецького І.М.             

Розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 03353590)

до відповідача  Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області, вул. Б. Хмельницького, 24, м. Зборів, Тернопільської області ( код ЄДРПОУ 04058350)      

про cтягнення заборгованості 39388 грн. 18 коп. з яких: 28094 грн. 41 коп. - основний борг; 7388 грн. 84 коп. - збитки від інфляції; 532 грн. 25 коп. - 3%річних; 3372  грн. 68  коп. - пеня.

за участю представників сторін:   

від позивача:                     Лазаренко В.О. –начальник юридичного відділу , представник за довіреністю №56/01 від 13.01.2011р.                    

від відповідача:                     Антоні В.Ш. –начальник юридичного відділу  апарату  РДА , представник  за дорученням  б/н від 12.01.2011р.

          Суть справи:

Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" звернулося до  господарського  суду  Тернопільської  області з позовом до  відповідача  Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області, вул. Б. Хмельницького, 24, м. Зборів, Тернопільської області  про стягнення 28094,41 грн. боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді, 7 388 ,84 грн. інфляційних нарахувань ,  532,25 грн.  –3% річних   та 3372,68  грн.  пені.

Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" позовні  вимоги підтримало в повному обсязі, на спростування   заперечень Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області,   позивач посилається на рішення №10 від 14 лютого 2008 року Виконкому Зборівської  міської ради "Про встановлення тарифів на послуги  з централізованого  теплопостачання , що надаються ОКП   "Тернопільтеплокомуненерго" у відповідності якого встановлено  підвищені тарифи і вказане рішення є обов'язковим до виконання  всіма суб'єктами господарювання , які використовують централізовану  теплову енергію.

                  А також,   в підтвердження своїх позовних вимог  позивач посилається на  Закони України та "Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з центрального опалення і  постачання  гарячої  води " який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006р. № 955 із змінами внесеними згідно з Постановою КМУ №297 від 27.02.2007р. та №1267 від 24.10.2007р., в якому дається пояснення двоставкового тарифу  на теплову енергію.    Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач своїм конституційним правом на захист  скористався, явку своїх представників в судове засідання   забезпечив, надав  суду письмовий  відзив  на позовну  заяву за  вх.. №8694(н) від 27.01.2011р. , згідно  якого  позовні  вимоги  не  визнає , просить  суд  відмовити у задоволенні позову  у повному  обсязі.

 Зборівська районна державна адміністрація  стверджує,  що     згідно договору №7036 від 15.09.2003р. та додатків, які являються невід'ємною частиною договору,   істотна умова   договору  щодо зміни вартості  теплової енергії в гарячій воді, не  змінювалася. Проти заявлених позовних вимог до стягнення заборгованості в сумі 28094,41 грн.  заперечує, посилаючись на те, що зазначена в поданих рахунках позивачем  вартість теплоенергії ніколи не була узгоджена сторонами шляхом укладення договору чи додатку до нього.  Щодо  нарахованих санкцій також просить  суд відмовити, оскільки по їх нарахуванню пройшли строки позовної давності.   

                   В розпочатому судовому засіданні представникам  сторін ,  роз‘яснено  їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22,   81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу  , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не   здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розгляд  справи  відкладався  на  27  січня 2011 року на 12:20 год.  ,  на 03 лютого 2011  року на 12:40 год.,  на 24  лютого 2011 року  на 11:30 год.,  про  що  свідчать   ухвали  суду   відповідно від 13.01.2011р. ,  від 27.01.2011р. ,  від 10.02.2011р.

В порядку  ст..  77 ГПК  України , у  судовому  засіданні   оголошувалась  перерва  до 10 лютого 2011  року  до 12:40 год. ,  що  підтверджується    формуляром ( протоколом) судового засідання  від 03.02.2011р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

15 вересня 2003 року між Зборівською районною державною адміністрацією , надалі - "Споживач" та ТОКП ТМ "Тернопільтеплокомуненерго", надалі - "Енергопостачальна організація", в особі директора Горніцького В.М., що діяв на підставі Статуту укладено договір №7036 про постачання теплової енергії в гарячій воді із споживачем (субспоживачем), відповідно до умов якого сторони взяли на себе  зобов'язання:  Енергопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах , а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені  договором.

                Згідно пункту 2.1. розділу 2 Договору №7036 від 15.09.2003р. теплова енергія постачається „ Споживачу ” в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гаряче водопостачання –протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

     „ Споживач ” теплової енергії зобов'язався:

- виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором та додатковою угодою (п.п.3.2.2. п.3.2. розділу 3 Договору);

- щорічно в міжопалювальний період підготовлювати власне теплове господарство та отримувати від "Енергопостачальної організації" акт про готовність до опалювального сезону (п.п.3.2.15. п.3.2. розділу 3 Договору);

- забезпечити збереження власних приладів обліку теплової енергії, ремонтувати, налагоджувати їх та отримувати акт про готовність своїх приладів обліку до опалювального сезону від „ Енергопостачальної організації ” (п.п.3.2.17. п.3.2. розділу 3 Договору).

      "Енергопостачальна організація ” у свою чергу зобов'язувалась, зокрема:

- забезпечувати постачання теплової енергії „ Споживачу ” в обсягах згідно з договором (п.п.4.2.1. п.4.2. розділу 4 Договору).

- гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання "Споживачем" умов договору, Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації теплоспоживального обладнання (п.п.4.2.2. п.4.2. розділу 4 Договору);

- повідомляти  "Споживача"  письмово   або  в  засобах  масової  інформації   про зміну тарифів (п.п.4.2.3. п.4.2. розділу 4 Договору).

             Згідно п.п. 5.1., 5.5. розділу 5 Договору відповідно облік споживання теплової енергії проводиться  приладами обліку, розрахунковим способом; при відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена "Споживачу", визначається "Енергопостачальною організацією", як виняток, розрахунковим способом.

              У п.п.6.1., 6.2., 6.3., 6.5. розділу 6 Договору сторони домовились, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, вартість  1 Гкал. = 69 грн. 00 коп. без ПДВ; розрахунковим періодом є календарний місяць; „ Споживач ” за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує „Енергопостачальній організації” вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з врахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця; "Споживачі", які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел "Енергопостачальної організації" та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання "Споживача" в розрахунковому періоді; різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

                          Сторонами в додатку №1 до типового Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007р. було погоджено обсяг постачання теплової енергії споживачу Зборівській районній державній  адміністрації з максимальним  тепловим навантаженням : Q = 0,143895 ГКал /год.

Крім того, сторони підписали додаткову угоду до Договору №7036, яка діє строком з 23.10.2007р. по 30.09.2008р., де в п.7 вказано, що при погодженні /встановленні тарифів органами місцевого самоврядування, сплата споживачами коштів по новим тарифам здійснюється з моменту підняття ціни на газ.  

У відповідності до п. 4.2.3. Договору здійснено публікацію в засобах масової інформації в газеті “ Зборівська дзвіниця ” від 29.02.2008р. “ Про встановлення тарифів на послуги  централізованого теплопостачання, що надаються ОКП “Тернопільтеплокомуненерго”, в якому опубліковано рішення Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008 року.

Відповідно  до ст. 144 Конституції України,  органи місцевого самоврядування   в межах повноважень визначених законом , приймають рішення , які є обов'язковими  до виконання на відповідній території України..

Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " передбачено, що до відання виконавчих органів  сільських,  селищних, міських рад належить зокрема , встановлення в порядку  і в межах,  визначених законодавством  тарифів  щодо оплати комунальних послуг , які надаються підприємствами  та організаціями комунальної  власності  відповідної територіальної громади

Згідно  з частиною 1 ст.275 ГК України ,  за договором енергопостачання  енергопостачальне  підприємство (Енергопостачальник)  відпускає   теплову енергію в гарячій воді (енергію)  споживачеві (абоненту), який зобов'язаний  оплатити  прийняту енергію  та дотримуватися  передбаченого законом  режиму  її використання , а також забезпечити  безпечну експлуатацію енергетичного обладнання , що ним використовується.

Частиною 6 ст. 276 ГК України  передбачено , що  розрахунки за договорами енергопостачання  здійснюються   на підставі цін (тарифів) , встановлених  відповідно до вимог закону.

Частиною 2, 5 ст.32 Закону України "Про житлово - комунальні послуги"  обумовлено, що розмір плати за комунальні послуги  розраховуються  виходячи  з розміру  затверджених цін (тарифів)  та показань  засобів  обліку або за нормами , затвердженими  в установленому  порядку . У разі зміни  вартості  житлово –комунальних послуг  виконавець/виробник  не пізніше  ніж за 30 днів  повідомляє  про це споживача  з визначенням причин  зміни вартості  та наданням  відповідних обґрунтувань  з посиланням  на погодження відповідних органів.

Із цього випливає, що  положення статтей  275-277 ГК України  та прийнятими на їх виконання  Законами України  передбачено особливості  визначення  ціни  за надані послуги  теплопостачання шляхом  встановлення тарифів  відповідними місцевими  радами, які у випадку  їх прийняття  та оприлюднення в належному порядку  визначають  вартість спожитої  теплоенергії , та не вимагають  обов'язкового  внесення змін  до договору  відповідно до ст.181 ГК України     

Позивачем в судовому засіданні належними і допустимими доказами доведено,   що здійснено публікацію в засобах масової інформації в газеті “ Зборівська дзвіниця ” від 29.02.2008р. “Про встановлення тарифів на послуги  централізованого теплопостачання, що надаються ОКП “ Тернопільтеплокомуненерго ”, в якому опубліковано рішення Зборівської міської ради №10 від 14.02.2008 року, вказане рішення  Зборівської міської ради ніким із господарюючих суб'єктів , установ або організацій, які здійснюють споживання  теплової енергії, яка відпускається позивачем      не оспорене.

Зазначене рішення набрало законної сили і обов'язкове до виконання в межах  юрисдикції Зборівської міської ради.

Отже, суд прийшов до висновку, що  позивачем належним чином доведено , про те, що з 2008р. відбулась зміна тарифів згідно Договору  №7036, які були погодженні з відповідачем, який зокрема прийняв відповідне рішення про їх зміну у відповідності до порядку визначеному чинним законодавством.

Також , із  матеріалів  справи  вбачається, що ОКП "Тернопільтеплокомуненерго" надавало Зборівській районній  державній  адміністрації  послуги теплопостачання в опалювальний період 2008р. по новим двоставковими тарифами, а остання отримувала зазначені послуги та оплачувала їх за новими тарифами. Зокрема, в підтвердження останнього позивачем надано суду відповідні рахунки, які виставлялись позивачем на виконання умов Договору за новими тарифами та відповідні виписки з обслуговуючого банку, які підтверджують часткову оплату відповідачем послуг за Договором за новими тарифами (знаходяться у матеріалах справи).

Як зазначено представником позивача в позовній заяві та підтверджено в судових засіданнях,  керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" у відповідності до "Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води", затвердженого Постановою КМУ від 10 липня 2006р. №955 та у відповідності до листа 12/2-258 від 21.06.2007р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України "Про затвердження правил розрахунку двох ставкових тарифів на теплову енергію і послуги з централізованого опалення гарячої води та централізованого опалення, з врахуванням Висновку №11 Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області та з метою створення ефективного ринкового теплопостачання звернувся до Зборівської міської ради  про погодження розроблених двоставкових тарифів.

Двоставковий тариф –це плата за одиницю приєднаного теплового навантаження включаючи в себе умовно постійну частину витрат теплопостачальної організації на виробництво, транспортування та розподілення теплової енергії і плату за фактичний об'єм спожитої теплової енергії, що компенсує умовно-змінну частину витрат теплопостачальної організації.

При цьому судом встановлено, що прийнято рішення №10 від 14.02.2008 року відповідно до якого Виконком Зборівської міської ради погодив тарифи  на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії КП "Тернопільтеплокомуненерго" з 01 січня 2008р. для бюджетних установ м. Зборова. Зокрема, згідно вказаного рішення Виконкомом Зборівської міської ради погоджено тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємства “ Тернопільтеплокомуненерго ” з 01 січня 2008 року для бюджетних установ в розмірі 354209,60 грн. за Гкал за годину (з ПДВ) приєднаного теплового навантаження в рік і 202,22 гривні за 1 Гкал спожитої теплової енергії. З 01 січня для інших споживачів в розмірі 354212,32 грн. за Гкал на годину приєднаного теплового навантаження в рік і 202,22 грн. за 1 Гкал спожитої теплової енергії.

                    Між сторонами договору також укладено: - Додатки №1 до типового договору про постачання теплової енергії в гарячій воді - Обсяги постачання теплової енергії Субспоживачу: Зборівська районна  державна адміністрація ; Таблиці даних споживача до Додатків №1 до типового договору про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору №7036 про постачання теплової енергії в гарячій воді із споживачем позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді в опалювальний сезон ,  згідно Обсягів споживання теплової енергії.

                    Проте, як стверджує позивач відповідач неналежно виконував як Споживач умови укладеного Договору №7036 про постачання теплової енергії в гарячій воді, а саме не  проводив в повній мірі оплати за спожиту теплову енергію в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.01.2008р. по 01.12.2010р. в сумі 28094,41 грн., яка  на день розгляду справи позивачу не сплачена.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як  вбачається із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 Із змісту ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються  або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про теплопостачання"  , тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий  вираз  витрат  на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та   інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 13 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Оцінивши представлені документальні докази,  господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача  щодо стягнення з відповідача боргу на суму 28094 грн. 41 коп.  , документально обґрунтовані і підлягають  задоволенню .     

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2. розділу 7 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію "Споживач" несе відповідальність у вигляді пені в розмірі згідно чинного законодавства, належної до сплати суми за кожен день прострочення.   

Відповідно до  умов   Договору, за несвоєчасне  виконання  грошового зобов‘язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі  3372 грн. 68 коп.   ,  яка  відповідачем  не  сплачена.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання. (ст.549 ЦК України)

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. (ст.. 550 ЦК України)

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.  (ст.. 551 ЦК України)

У відповідності до вимог ст.  230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України, зазначає,  що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 256 ЦК України , обумовлено  поняття  позовної давності -   це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або

інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки. (ст. 257 ЦК України).

Стаття 258 ЦК України  передбачає  спеціальну  позовну давність , а саме:

    1. Для  окремих  видів  вимог  законом  може  встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

   2. Позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог:

    1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

    2) про  спростування  недостовірної  інформації,  поміщеної у засобах масової інформації.

    У цьому  разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової  інформації  або  від  дня,  коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

    3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

    4) у  зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

    5) про  розірвання  договору  дарування  (стаття  728   цього Кодексу);

    6) у зв'язку з перевезенням вантажу,  пошти (стаття 925 цього Кодексу);

    7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття  1293  цього Кодексу).

    3. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

    4. Позовна  давність  у  десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

             Стаття 267 ЦК України обумовлює наслідки спливу позовної давності:

    1. Особа,  яка  виконала  зобов'язання  після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

    2. Заява  про  захист  цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

    3. Позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

    4. Сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

     5. Якщо суд  визнає  поважними  причини  пропущення  позовної давності, порушене право підлягає захисту.

           Згідно представленого розрахунку  пені в  розмірі 3 372 грн. 68 коп. позивачем  нарахування  пені  здійснено  за  період з 01.06.2008р.   по 30.11.2008р.  

            Враховуючи положення п. 6.3 умов договору,  та те , що нарахування  пені  почалось з 03 лютого 2008 року  і припинилось  02 лютого 2009 року,    а позивач звернувся з позовом до суду лише у грудні 2010 року, встановлений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України річний строк позовної давності для стягнення пені сплив, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові в цій частині.

За  таких  обставин  справи, суд  прийшов  до  висновку  ,  що позовні вимоги позивача в частині   стягнення  пені в сумі 3372, 68 грн. ,  документально  не  обґрунтовані  та  задоволенню  не  підлягають , а  тому   у  задоволенні   позову в  цій  частині  слід  відмовити.

В результаті несвоєчасної оплати за надані   послуги    позивач нарахував відповідачу   суму  боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –7388 грн. 84 коп.  та 3% річних –532 грн. 25  коп. , які на день розгляду  справи позивачу не сплачені.

Боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст.625 ЦК України)

З огляду на наведене ,  позовні вимоги позивача щодо стягнення  з відповідача      суми  боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –7388 грн. 84 коп.  та 3% річних –532 грн. 25   коп. ,  документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Відповідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.    

Судові  витрати  , в порядку  ст. 49 ГПК України,   покласти на    обидві   сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 256, 257, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551,  625, 629,  Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 232   ГК України ,  господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити  частково.

2.          Стягнути  з Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області, вул. Б. Хмельницького, 24, м. Зборів, Тернопільської області ( код ЄДРПОУ 04058350)    на користь  Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", вул. Київська, 3а, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 03353590) –28094 грн. 41 коп.  основного боргу,  7388 грн. 84 коп.  інфляційний  витрат , 532 грн. 25   коп. –3% річних.,  361 грн. 17 коп.   в  повернення   витрат  по  оплаті   державного  мита,  215 грн..   79  коп..   в повернення  витрат по  оплаті  інформаційно-технічного   забезпечення     судового процесу.  

3.          В решті  позову щодо  стягнення пені  в сумі 3372,68 грн. ,  відмовити.

4.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.          На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення  "28"  лютого 2011 року,  через місцевий господарський суд.

6.          Рішення направити сторонам по справі.

Суддя                                                                                          І.М. Турецький