Рішення

від 17.02.2011 по справі 3/61-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/61-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

17.02.2011                                                                Справа №  3/61-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 8 філії "Дирекція первинної мережі" ВАТ "Укртелеком", м. Одеса,

до військової частини А-1836, м. Херсон,  

про стягнення 2091 грн. 76 коп. за договором оренди,

за участю представників сторін:

від позивача: Бабенко Н.Г., представник, дов. від 21.07.2008 р.;

від відповідача: в судове засідання не прибув.

ВАТ "Укртелеком" в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 8 філії "Дирекція первинної мережі" ВАТ "Укртелеком" звернулося з позовом про стягнення з військової частини А-1836 заборгованості за оренду майна за період з січня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 9520 грн. 57 коп., з яких основний борг - 8091 грн. 82 коп., пеня - 925 грн. 88 коп., збитки від інфляції - 374 грн. 10 коп., 3 % річних - 128 грн. 77 коп., посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків по своєчасних розрахунках за оренду нерухомого майна за Договором № 120-33 від 13.02.2008 р. 26.04.2010 року позивач у відповідності до ст. 22 ГПК України звернувся з клопотанням про збільшення розміру позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за період з січня 2009 року по 28 лютого 2010 року в сумі 11610 грн. 09 коп., з яких основний борг - 9518 грн. 33 коп., пеня - 1264 грн. 50 коп., збитки від інфляції - 648 грн. 94 коп., 3 % річних - 178 грн. 32 коп.

Справа була порушена та прийнята до свого провадження суддею Людоговською В.В. Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.05.2010 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто основний борг в сумі 9518 грн. 33 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.09.2010 року рішення господарського суду від 18.05.2010 р. по справі № 3/61-10 скасовано частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 9518 грн. 33 коп. основного боргу, 386 грн. 21 коп. пені, 255 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 56 грн. 22 коп. 3 % річних, 89 грн. 45 коп. державного мита та 206 грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 16 грн. 27 коп. державного мита по апеляційній скарзі. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2010 р. постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.09.2010 року та рішення господарського суду від 18.05.2010 р. в частині стягнення 9518 грн. 33 коп. основного боргу залишено без змін. В іншій частині рішення господарського суду від 18.05.2010 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.09.2010 року скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Розпорядженням голови господарського суду Херсонської області № 492 від 24.12.2010 р. справу передано на новий розгляд судді Остапенко Т.А.

Представник позивача підтримує позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1264 грн. 50 коп., збитків від інфляції в сумі 648 грн. 94 коп. та 3 % річних в сумі 178 грн. 32 коп. з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи та заперечення.

Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи з рекомендованими повідомленнями. Поштові повідомлення з відміткою про вручення судових актів відповідачу за юридичною адресою повернулись на адресу господарського суду та знаходяться в матеріалах справи.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Ухвалою господарського суду від 02.02.2011 р. розгляд справи відкладався в зв'язку із неявкою представників сторін. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд -

в с т а н о в и в:

13 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекції первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (позивач) та військовою частиною А-1836 (відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна № 120-33 (далі - Договір), відповідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нерухомого майна, а саме ЛАЦ-4, розташоване в м. Миколаєві на 1 поверсі 4-х-поверхового будинку № 72 по пр. Леніна, загальною площею 2,00 м. кв. - спеціалізованого технологічного приміщення для розташування обладнання зв'язку.

Умови розрахунків за Договором передбачені розділом 3, в якому зазначено, що оренда плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна встановлюється на підставі фіксованих розмірів орендної плати та становить 356 грн. 15 коп., в тому числі ПДВ (20%) 59 грн. 36 коп. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п. 3.2.1). Крім того, в п. 3.3. зазначено, що розмір орендної плати може бути переглянуто у випадках, передбачених цим договором, а також у разі: п. 3.3.1 - зміни законодавчих або інших нормативно-правових актів; п. 3.3.2. - зміни актів, що належать до внутрішньоорганізаційної діяльності та виключної компетенції товариства; п. 3.3.3 - зміни або запровадження нових цін, тарифів і коефіцієнтів тощо; п. 3.3.4 - введення інших обов'язкових зборів і платежів; п. 3.3.5 - зміни методики розрахунку орендної плати. Орендар оплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1. Договору, згідно з рахунками орендодавця, орендар відшкодовує витрати на електроенергію (п.п. 3.4., 3.5.). У разі закінчення строку дії цього Договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна (п. 3.6.).

Відповідальність сторін встановлена розділом 8 Договору, відповідно до якого за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

На виконання вищевказаного пункту договору за період з січня 2009 року по 28 лютого 2010 року позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки на загальну суму 9518 грн. 33 коп.: № 01-20 від 30.01.2009 р.; № 02-23 від 27.02.2009 р.; № 03-23 від 30.03.2009 р.; № 04-26 від 30.04.2009 р.; № 05-25 від 31.05.2009 р.; № 06-27 від 30.06.2009 р.; № 07-24 від 31.07.2009 р.; № 08-25 від 31.08.2009 р.; № 09-24 від 30.09.2009 р.; № 10-56 від 31.10.2009 р.; № 11-58 від 30.11.2009 р.; № 12-37-29 від 31.12.2009 р.; № 01-35 від 31.01.2010 р.; № 02-67 від 28.02.2010 р. (а.с. 87-100).

Позивачем 26.11.2009 року за вих. № 1494/02 відповідачеві виставлена претензія з вимогою погашення заборгованості у сумі 10499 грн. 99 коп. відповідно до умов договору оренди нерухомого майна № 120-33 від 13.03.2008 р. (а.с. 23). Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2010 р. в частині стягнення основної заборгованості в сумі 9518 грн. 33 коп. основного боргу залишені без змін постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 28.09.2010 року та рішення господарського суду від 18.05.2010 р., в іншій частині справу передано на новий розгляд.

Таким чином, стягнення з відповідача пені в сумі 1264 грн. 50 коп., інфляційних збитків в сумі 648 грн. 94 коп. та 3% річних в сумі 178 грн. 32 коп. за період з січня 2009 року по лютий 2010 року за договором № 120-33 від 13.03.2008 р. стало предметом розгляду в цій справі.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розділом 8 Договорів оренди нерухомого майна № 120-33 від 13.02.2008 р. встановлена відповідальність сторін за несвоєчасне перерахування орендної плати та інших витрат у вигляді пені від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в обумовлений договором строк направлено відповідачу наступні рахунки: № 05-25 від 31.05.2009 р.; № 06-27 від 30.06.2009 р.; № 07-24 від 31.07.2009 р.; № 08-25 від 31.08.2009 р.; № 09-24 від 30.09.2009 р.; № 10-56 від 31.10.2009 р.; № 11-58 від 30.11.2009 р.; № 01-35 від 31.01.2010 р.; № 02-67 від 28.02.2010 р. Рахунки № 01-20 від 30.01.2009 р.; 02-23 від 27.02.2009 р. та № 12-37-29 від 31.12.2009 р. направлені відповідачу з порушенням строків, передбачених договором. Крім того, на штемпелях відправки відповідачу рахунків № 03-23 від 30.03.2009 р. та № 04-26 від 30.04.2009 р. неможливо розібрати дату.

Наведене свідчить, що позивач свої зобов'язання, передбачені п. 3.1 договору щодо своєчасного направлення відповідачу рахунків для оплати виконаних робіт, виконував з порушенням умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 3 статті 220 ГК України визначено, що боржник не вважатиметься таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 ГК України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення позивачем (кредитором) своїх зобов'язань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачем пені по рахунках, які були направлені відповідачу з порушення термінів, передбачених договором.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне внесення орендної плати, витрат на утримання орендованого приміщення, витрат на електроенергію, та, перевіривши, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, передбачених договором, з обмеженням періодів нарахування штрафних санкцій на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України, розрахунок пені, наданий позивачем, задовольняє ці вимоги в сумі 390 грн. 62 коп. Пеня в сумі 873 грн. 88 коп. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Правова позиція Верховного Суду України щодо сутності інфляційних нарахувань на суму боргу та відсотків річних викладена в постанові від 08.11.2010 р. по справі №4/719, зокрема відзначено, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписами ст. 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк (термі). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Рахунки № 01-20 від 30.01.2009 р. отриманий відповідачем 25.02.2009 р. (а.с. 83) №02-23 від 27.02.2009 р. отриманий відповідачем 18.03.2009 р. (а.с. 44), № 12-37-29 від 31.12.2009 р. направлений відповідачу 13.01.2010 р. Вимога по оплаті заборгованості, зокрема і за рахунками № 03-23 від 30.03.2009 р. та № 04-26 від 30.04.2009 р. на штемпелі про відправку яких неможливо встановити дату, надіслана відповідачеві 27.11.2009 р. (а.с. 5, 23).

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт заборгованості відповідача, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних, та, перевіривши, відповідно до періодів виникнення заборгованості, передбачених договором, а за рахунками, виставленими позивачем із порушенням умов договору за приписами ст. 530 ЦК України, та періодів стягнення заборгованості, зазначених позивачем у додатку до позовної заяви - розрахунку (а.с. 60), нарахування інфляційних втрат та 3% річних, наданих позивачем, задовольняє ці вимоги в сумі 509 грн. 11 коп. - інфляційних втрат та 112 грн. 01 коп. 3% річних. Втрати від інфляції в сумі 139 грн. 83 коп. та 3% річних в сумі 66 грн. 31 коп. заявлені позивачем до стягнення безпідставно.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення з відповідача 390 грн. 62 коп. пені, 509 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 112 грн. 01 коп. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з військової частини А-1836, ідентифікаційний код - 07738045, адреса: буд. 1, вул. Пестеля, м. Херсон, р/рахунок - № 35221007000015 в УДК України в Херсонській області, МФО - 852010 на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 8 філії "Дирекція первинної мережі" ВАТ "Укртелеком", ідентифікаційний код - 16479714, адреса: б. 46, лінія 37, с. Шевченко, м. Одеса, р/рахунок - № 260049744 в Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО - 328351, 390 грн. 62 коп. пені, 509 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 112 грн. 01 коп. 3% річних, 105 грн. 19 коп. державного мита, 213 грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 873 грн. 88 коп. пені, 139 грн. 83 коп. інфляційних втрат та 66 грн. 31 коп. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України ( вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

         Суддя                                                                                      Т.А. Остапенко

         Повне рішення складено                                                                            21.02.2011 р.