Рішення

від 25.02.2011 по справі 11/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/35

25.02.11   

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                                         тел. 77-44-62

проспект Миру, 20                                                                                          

                                                           Іменем  України

РІШЕННЯ

”22” лютого 2011 року                                                                                             справа № 11/35

Позивач:          Приватне підприємство "Крок",

                                юридична адреса: вул. Бориспільська, 32-А, м. Київ, 02093

                                фактична адреса: вул. Микільсько-Слобідська, б. 2-Б, оф. 281, м. Київ, 02002

Відповідач:          Товариство з обмеженою відповідальністю "Юта",

                                вул. Нова, 2-Д, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область,15300

Предмет спору:           про стягнення заборгованості в сумі 293 461,67 грн.

                                                                                                                             Суддя Ю.М. Бобров

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Представник позивача: Рейзін М.В., довіреність № 21/02-1 від 21.02.2009 р.

Представник відповідача: не з'явився.   

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем –Приватним підприємством „Крок” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юта” про стягнення 293 461,67 грн. заборгованості, в тому числі 226 006,90 грн. основного боргу, 10 913,33 грн. пені, 8 175,98 грн. 3 % річних, 48 365,46 грн. інфляційних збитків.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 30/01-3 від 30.01.2009 р., свої зобов'язання не виконав, своєчасно та в повному обсязі оплату за поставлений товар не здійснив.

          Крім того, разом із позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на кошти, що належать відповідачу, в розмірі 293 461,67 грн.

          Розглянувши заяву, суд заяву про забезпечення позову відхилив.

          Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві.          

          Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, у призначене судове засідання представника не направив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. На день прийняття рішення, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами і без участі представника відповідача в судовому засіданні.

          Представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечує.

          Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

          Як вбачається із матеріалів справи, між Приватним підприємством „Крок” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Юта” (Покупець)  було укладено договір № 30/01-3 від 30.01.2009 р. (далі –Договір).

          Договір не розривався, недійсним в судовому порядку не визнавався.

          Відповідно до умов Договору Продавець зобов'язався продати, а Покупець зобов'язався оплатити та прийняти нафтопродукти (бензин, дизельне паливо), на умовах передачі об'єму по сховищу (п.1. Договору).

          Пунктом 2.1 Договору сторони передбачили, що ціна одного літру, асортимент й вартість партії товару визначається рахунком-фактурою та накладною.

          Відповідно до п. 2.3 Договору право власності на товар до Покупця переходить на дату підписання повноважними представниками обох сторін накладної, підтверджуючої кількість, ціну, загальну вартість з урахуванням ПДВ і фактичної передачі товару від Продавця до Покупця.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором, а саме, передав відповідачу товар на загальну суму 229 817,70 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000785 від 20.11.2009 р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 79 від 20.11.2009 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи,

          Згідно п. 2.2 Договору Покупець проводить оплату в безготівковій гривні України на протязі двох банківських днів з моменту отримання товару.  

          Однак, відповідач, в порушення вимог Договору, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений товар, сплативши лише 3 810,80 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача.

          З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 22/11-2 від 22.11.2010 р. з вимогою сплатити заборгованість. Дана претензія була залишена відповідачем без відповіді, заборгованість сплачена не була.

          Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подачі позивачем позову до суду становить 226 006,90 грн.          

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну  грошову суму.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів своєчасної оплати поставленого товару, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.

          На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 226 006,90 грн. основного боргу підлягають задоволенню в  повній сумі.                  Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами  4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Позивач в позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати товару за період з 12.07.2010 р. по 31.12.2010 р. в сумі 10 913,33 грн.  

Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку затримання оплати за поставлений товар Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі  0,5 % від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки платежу.

З розрахунку позивача вбачається, що позивачем правомірно заявлено до стягнення пеню, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України, оскільки сума пені, розрахована згідно Договору, у розмірі 0,5 %, є більшою за суму пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Однак, позивачем невірно встановлений період для нарахування пені.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи дані норми ГК України, за розрахунком суду, пеня повинна бути нарахована за період з 23.11.2009 р. по 23.05.2010 р. і повинна становити 23 491,77 грн. Однак, оскільки позивачем заявлена до стягнення сума менша ніж встановлена судом, задоволенню підлягає та сума, яку заявив позивач в позовній заяві, тобто 10 913,33 грн.

          Крім того, позивачем в позовній заяві заявлена вимога про стягнення з відповідача  3 % річних в розмірі  8 175,98 грн. та інфляційних збитків в сумі  48 365,46 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

          Позивачем невірно зроблений розрахунок інфляційних збитків.

          За розрахунком суду, з урахуванням листа Верховного суду України „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” N 62-97р від 03.04.1997 р., інфляційні збитки повинні становити 24 418,49 грн.

          За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 8 175,98 грн. 3 % річних та 24 418,49 грн. інфляційних збитків.

Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 269 514,70 грн., в тому числі основний борг в сумі 226 006,90 грн.,  пеня  в розмірі 10 913,33 грн., 3% річних у розмірі 8 175,98 грн. та інфляційні збитки в сумі 24 418,49 грн.  

          Відхиляючи заяву позивача про забезпечення позову суд виходив з наступного.

          Обов'язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх позовних вимог та заперечень.

          Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову позивачем не було надано суду будь-яких доказів, які б обґрунтовували утруднення виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.          

          Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити частково.          

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юта" (вул. Нова, 2-Д, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300; р/р 26002009518 в Полікомбанку м. Чернігів, МФО 353100, код ЄДРПОУ 32230904) на користь Приватного підприємства „Крок”(юридична адреса: вул. Бориспільська, 32-А, м. Київ, 02093, фактична адреса: вул. Микільсько-Слобідська, б. 2-б, оф. 281, м. Київ, 02002; р/р 26005014156071 КМФ ПАТ ”УСБ” м. Київ, МФО 322012,  код ЄДРПОУ 30223565) основний борг в сумі 226 006,90 грн.,  пеню  в розмірі 10 913,33 грн., 3% річних у розмірі 8 175,98 грн. та інфляційні збитки в сумі 24 418,49 грн.; 2 695,15 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.          

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.          

          3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 22.02.2011 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України,  оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

         Суддя                                                                                                                     Ю.М. Бобров

          Повне рішення складено 25.02.2011 р.