Постанова

від 18.02.2011 по справі 20-7/241-10/097-8/054-11/084

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-7/241-10/097-8/054-11/084

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 21 лютого 2011 року   Справа № 20-7/241-10/097-8/054-11/084

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Балюкової К.Г.,

                                                                                          Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: Мацевич Олег Анатолійович, довіреність №б/н від 01.01.11,  товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект";

прокурор, Бучко Роман Васильович, посвідчення №299 від 28.09.07,  прокурор відділу прокуратури Військово-Морських Сил України;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 18 листопада 2010 року у справі № 20-7/241-10/097-8/054-11/084

за заявою військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41, місто Севастополь, 99011)

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 09-17.11.2004 у справі №20-7/241-10/097-8/054-11/084

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" (вул. Назукіна,  5, місто Севастополь,  99042)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" (вул. Козлова, 45, місто Сімферополь, 95011)

про визнання права власності,                                                                                                               

                                                            ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" звернулось суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Технохімкомплект" про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна згідно переліку.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 1, 3, 15, 16, 319 Цивільного кодексу України, статтею 12 Закону України "Про господарські товариства", статтею 140 Господарського кодексу України та статтею 82 Господарського процесуального кодексу України, в редакціях, що діяли на час виникнення правовідносин.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09-17 листопада 2004 року позов задоволено повністю, визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" право власності на наступне нерухоме майно: будівля заводоуправління, що розташована за адресою: вул. Каліча, 2, Балаклава, місто Севастополь, інв. № 13-004; трубопровідний цех, що розташований за  адресою:   вул.   Каліча,  2,  Балаклава,  місто Севастополь, інв. № 12-039; службово-побутовий корпус, що розташований за адресою: вул. Каліча, 2, Балаклава, місто Севастополь, інв. № 12-020; їдальня, що розташована за адресою: вул. Каліча, 1, Балаклава, місто Севастополь, інв. №13-009; будівля   відділу   кадрів, що розташована за адресою:   вул.   Каліча,   5, Балаклава,  місто Севастополь, інв. № 12-024; причал №255 і пірси №257, 258, що розташовані за адресою: місто Севастополь, район Балаклава, вул. Каліча,2, інв. №№ відповідно: 21-002, 21-002, 21-013; гідротехнічні споруди в/м Б-108, розташовані за адресою: місто Севастополь, Балаклава, наб. Назукина: корінь причалу (інв.№71-007); виріб. (інв. №21-018); будівлі і  споруди (територія №2), що розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. Будівельна, 20: цех РСУ (літ.А); гараж (літ. Б); склад (літ. В); склад сипких матеріалів (літ. Г); склад для сушки деревини (літ. Д); склад для сушки деревини (літ. Д 1); будівля пилорами (літ. Ж); деревообробна ділянка (літ. Е); ковальський цех (літ. З); будівля охорони (літ. И); трансформаторна підстанція (літ. Л).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 березня 2005 року рішення господарського суду міста Севастополя від 09-17 листопада 2004 року залишено без змін (том 2 а.с. 29 - 36).

Постановою Вищого господарського суду України від 17 листопада 2008 року постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 травня 2005 року у справі №20-7/241-10/097 залишена без змін (том 3 а.с. 39 - 41).

У 2005 році військовий прокурор Військово-Морських Сил України звернувся до господарського суду міста Севастополя з заявою про перегляд рішення суду від 09-17 листопада 2004 року по справі №20-7/241 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" про визнання права власності за нововиявленими обставинами.

Вимоги прокурора ґрунтуються на приписах статей 2, 29, 112-114 Господарського процесуального кодексу України та статті 20 (пункт 6) Закону України „Про прокуратуру” і мотивовані тим, що ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21 липня 2004 року у справі №20-10/310-12/261 була затверджена мирова угода між товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" та державним підприємством Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод".

На виконання умов мирової угоди державне підприємство Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" згідно з актами прийому-передачі майна 02 вересня 2004 року передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" прийняло у власність об'єкти нерухомого майна, зазначені в мировій угоді.

Нововиявленою обставиною, на думку прокурора, є постанова Вищого господарського суду України від 11 травня 2005 року, якою було скасовано ухвалу господарського суду міста Севастополя від 21 липня 2004 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2004 року.

Прокурор стверджує, що рішення господарського суду міста Севастополя від 09-17 листопада 2004 року по справі № 20-7/241, стосовно визнання права власності на спірні об'єкти за товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс", завдає інтересам держави значної шкоди внаслідок того, що державне майно передано позивачеві з порушенням встановленого чинним законодавством порядку.

16 лютого 2007 року справі було привласнено №20-7/241-10/097-8/054-11/084.

З урахуванням уточненої заяви, прокурор просив суд переглянути за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 09-17 листопада 2004 року у справі №20-7/241 та його скасувати, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольмарінсервіс" про визнання права власності залишити без задоволення (том 4 а.с. 8).

Провадження у справі неодноразово зупинялось до розгляду інших пов'язаних з нею справ.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 18 листопада 2010 року заяву військового прокурора Військово-Морських Сил України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 09-17.11.2004 у справі №20-7/241-10/097-8/054-11/084 задоволено.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 09-17.11.2004 у справі №20-7/241-10/097-8/054-11/084 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постанова Вищого господарського суду України від 11 травня 2005 року, якою було скасовано ухвалу господарського суду міста Севастополя від 21 липня 2004 року про затвердження мирової угоди та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2004 року, є нововиявленою обставиною, що впливає на правомірність рішення від 09-17 листопада 2004 року.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду від 18 листопада 2010 року скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні заяви військового прокурора Військово-Морських Сил України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 09-17 листопада 2004 року у справі №20-7/241-10/097-8/054-11/084 - відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, вказана постанова Вищого господарського суду України не є нововиявленою обставиною з огляду на приписи статей 35, 112 Господарського процесуального кодексу України та не може бути підставою для перегляду і скасування рішення господарського суду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді Гонтарь В.І., Плут В.М., розгляд справи призначений на 24 грудня 2010 року. Через неявку сторін у судове засідання розгляд апеляційної скарги відкладено на 17 січня 2011 року.

За розпорядженням керівництва суду суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Балюкову К.Г. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі №20-7/241-10/097-8/054-11/084.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 січня 2011 року та від 07 лютого 2011 року розгляд справи було відкладено.

За розпорядженням керівництва суду суддю Плута В.М. у складі колегії замінено на суддю Гонтаря В.І.

21 лютого 2011 року до Севастопольського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання та продовження строку розгляду справи.

21 лютого 2011 року представник позивача прибув у судове засідання та наполягав на доводах заявленої ним апеляційної скарги, просив судову колегію скасувати рішення господарського суду  міста Севастополя від 18 листопада 2010 року у справі №20-7/241-10/097-8/054-11/084, відмовити прокурору у задоволенні заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами, а рішення господарського суду міста Севастополя у справі №20-7/241 від 09-17 листопада 2004 року залишити без змін. Прокурор, у свою чергу, наполягав на доводах поданої заяви, просив вказане рішення скасувати, а позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольмарінсервіс" про визнання права власності залишити без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки судову колегію не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі документами.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

21 липня 2004 року ухвалою господарського суду міста Севастополя від   21 липня 2004 року було затверджено мирову угоду між товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднання „Технохімкомплект” та державним підприємством Міністерства оборони України „Феодосійський судномеханічний завод”, за умовами якої останній, з метою погашення заборгованості, зобов'язався передати у власність товариству з обмеженою відповідальністю „Об'єднання "Технохімкомплект” нерухоме майно загальною вартістю 9647338,00 грн., яке знаходилось на момент укладення мирової угоди в повному господарському веденні ДП Міністерства оборони України „Феодосійський судномеханічний завод”, яке мало право на відчуження цих об'єктів згідно зі статтею 75 Господарського кодексу України і дозволів Міністерства оборони України (том 1 а.с. 26- 30).

02 вересня 2004 року за актами прийому-передачі майна Феодосійський судномеханічний завод передав, а товариство з обмеженою відповідальністю „Об'єднання „Технохімкомплект” прийняло у власність об'єкти нерухомого майна, вказані в мировій угоді, у тому числі і спірні об'єкти нерухомого майна.

Також встановлено, що засновниками товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднання „Технохімкомплект” 30 серпня 2004 року було прийнято рішення (том 1 а.с. 40), згідно з яким товариство з обмеженою відповідальністю „Об'єднання „Технохімкомплект” ввійшло до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольмарінсервіс” з внесенням вкладу до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольмарінсервіс” у вигляді нерухомого майна загальною вартістю 4435821,00 грн.,  яке розташоване за адресою: місто Севастополь, Балаклава, а саме:

- будівля   заводоуправління,  що розташована  за  адресою: вул. Каліча, 2,   Балаклава, місто Севастополь, інв. №13-004. Згідно висновку експерта  про   вартість  майна від 01 липня 2004 року ринкова вартість об'єкту складає 759 830,00 грн.;

- трубопровідний цех, що розташований за адресою: вул. Каліча, 2,   Балаклава, місто Севастополь, інв. №12-039. Згідно висновку експерта про вартість майна від 01 липня 2004 року ринкова вартість об'єкту складає 654 873,00 грн.;

- службово-побутовий корпус, розташований за адресою: вул. Каліча, 2, Балаклава, місто   Севастополь,   інв.  №12-020. Згідно  висновку  експерта  про  вартість  майна від 01 липня 2004 року ринкова вартість об'єкту складає 1 026 232,00 грн.;

- їдальня, що розташована за адресою: вул. Каліча, 1, Балаклава, місто Севастополь, інв. №13-009. Згідно висновку експерта про вартість майна від 01 липня 2004 року ринкова вартість об'єкту складає 716 668,00 грн.;

- будівля   відділу   кадрів, що розташована  за  адресою:   вул.   Каліча,   5,   Балаклава, місто Севастополь, інв. №12-024. Згідно висновку експерта про вартість майна від 01 липня 2004 року ринкова вартість об'єкту складає 172 061,00 грн.;

- причал №255 і пірси №257, 258, що розташовані за адресою: місто Севастополь, Балаклава, вул. Каліча,2, інв. №№ відповідно: 21-002, 21-002, 21-013. Згідно висновку експерта про вартість майна від 01 липня 2004 року ринкова вартість об'єкту складає 536 700 грн.;

- гідротехнічні   споруди   в/м  Б-108 розташовані  за адресою місто Севастополь, Балаклава, наб. Назукина: корінь причалу (інв.№ 71-007); виріб (інв. №21-018). Згідно висновку експерта про вартість майна від 01 липня 2004 року ринкова вартість об'єкту складає 137 923 грн.;

- будівлі і споруди (територія № 2), що розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. Будівельна, 20: цех РСУ (літ. А); гараж (літ. Б); склад (літ. В); склад сипких матеріалів (літ. Г); склад для сушки деревини (літ. Д); склад для сушки деревини (літ. Д 1); будівля пилорами (літ. Ж); деревообробна ділянка (літ. Е); ковальський цех (літ. З); будівля охорони (літ. И); трансформаторна підстанція (літ. Л).

30 вересня 2004 року вказане майно за актом прийому-передачі було передано товариству з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" у власність до статутного капіталу (арк. с. 26-32, 40, 66).

Щодо вирішення питання про наявність у даній справі нововиявлених обставин, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного та Господарського процесуального кодексів України в частинах, якими врегульовано відносини щодо набуття права власності та підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими  обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

З матеріалів справи вбачається, що в якості нововиявлених обставин для даного спору прокурор зазначає наявність постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2005 року, якою було скасовано ухвалу господарського суду міста Севастополя від 21 липня 2004 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2004 року.

Оскільки цією постановою ВГСУ скасовані судові акти, якими була затверджена мирова угода від 21 липня 2004 року у справі №20-10/310-12/261 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" до державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" про стягнення заборгованості, то мирова угода, укладена між сторонами, вважається неукладеною, тобто не змінює матеріально - правові відносини сторін стосовно вказаного переліку майна, а отже у товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднання "Технохімкомплект” не було законних підстав для набуття права власності на вказане майно та, як наслідок, не було законних підстав для передачі зазначеного майна третім особам, тобто мова у даному випадку йде не про набуття права власності, а про відновлення статусу колишнього власника.

Пункт 1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 №04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" зазначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Твердження заявника апеляційної скарги стосовно того, що постанова Вищого господарського суду України у справі №20-10/310-12/261 від 11 квітня 2005 року, з огляду на приписи статті 112 Господарського процесуального кодексу України, не є нововиявленою обставиною через те, що була прийнята пізніше, ніж рішення господарського суду міста Севастополя №20-7/241 від 09-17 листопада 2004 року, яке набрало законної сили, судова колегія спростовує та зазначає, що згідно з пунктом 4 статті 112 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав для перегляду судових рішень  господарського  суду за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення   ухвали, що підлягають перегляду, оскільки рішення господарського суду міста Севастополя від 09-17.11.2004 у справі №20-7/241-10/097-8/054-11/084 приймалося з посиланням на правомірне придбання товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" переліченого майна за умов укладання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21 липня 2004 року. Отже, зазначені обставини, за переконанням судової колегії, є суттєвими, і судом першої інстанції цілком правомірно визнана нововиявленою обставина скасування ухвали суду про затвердження мирової угоди.

Довід апеляційної скарги, що у справі №20-10/310-12/261 приймали участь інші сторони ніж у справі №20-7/241, через що постанова Вищого господарського суду України у справі №20-10/310-12/261 від 11 квітня 2005 року, з огляду на приписи статті 35 (частини 3, 4) Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися такою, що встановлює факт, й як наслідок, не може бути підставою для перегляду справи №20-7/241 за нововиявленими обставинами, на думку судової колегії, є неспроможним з огляду на те, що умови затвердженої мирової угоди визнані такими, що суперечать законодавству України та порушують права і охоронювані законом інтереси держави, а судові рішення, які скасовані вказаною постановою, стосуються прав та обов'язків осіб, яких не було залучено до справи.

Стосовно посилань заявника скарги на те, що постановою Вищого господарського суду України по справі від 11 квітня 2005 року справа не вирішена по суті, а відправлена на новий розгляд до суду першої інстанції, рішення у справі до тепер не винесено, а отже, не існує рішення суду, яке б було протилежним по суті рішенню у справі №20-10/310-12/261, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі твердження не спростовують правильності оскарженого рішення суду. Більш того, сторони не позбавлені права у межах вказаної справи врегулювати між собою правовідносини мирним шляхом і дійти згоди зі спірних питань. А товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс", яке залучене до участі у вказаній справі в якості третьої особи, не позбавлено можливості виступити третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору, звернувшись до суду з відповідною позовною заявою.

Також, заявник апеляційної скарги звертає увагу суду на той факт, що за своєю природою, складом сторін та правовими наслідкам провадження у справах №20-10/310-12/261 та №20-7/241 не можуть вважатися тотожними. Судова колегія такі доводи вважає необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки судів першої інстанції ґрунтуються на визначенні правового статусу спірного майна та визначенні прав осіб стосовно цього майна.

Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з господарським судом першої  інстанції, що висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 11 квітня 2005 року, необхідно вважати нововиявленою обставиною, а передача переліченого майна державним підприємством Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" у власність товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднання "Технохімкомплект” є неправомірною.

Статтею 328 Цивільного кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Будь-яких інших доказів, окрім наведених вище, які б підтверджували набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно, на момент розгляду заяви прокурора про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суду не надано.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на практику розгляду аналогічних справ,  судова колегія не приймає їх до уваги, оскільки, відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись діючим законом, відтак, сукупність обставин кожної конкретної справи розглядається судами всебічно та об'єктивно, керуючись при цьому, нормами закону, діючого на час виникнення спору.

Зважаючи на те, що жодні доводи скаржника щодо порушення і неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, судова колегія дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" залишити без задоволення.

2.  Рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 18 листопада 2010 року у справі № 20-7/241-10/097-8/054-11/084 залишити без змін.                                                  

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                К.Г. Балюкова

                                                                                В.І. Гонтар