Рішення

від 22.02.2011 по справі 39/145

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/145

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.02.11 р.                                                                                    Справа № 39/145                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Староконь Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Карлівський машинобудівний завод” м. Карлівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СХІД ОЙЛ – 2007”, м. Донецьк

про  стягнення 3 716 014,80грн.

За участю представників сторін

від позивача Рой С.В. – за довіреністю;

від відповідача не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Карлівський машинобудівний завод”, м. Карлівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “СХІД ОЙЛ – 2007”, м. Донецьк,  про стягнення заборгованості в сумі 3 716 014,80грн., з яких попередня оплата в сумі 3 659 962,23грн., інфляційні у сумі 51 239,47грн., 3% річних в сумі 4813,10грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № 07/04-1/62-1 від 07.04.2008р., вимогу № 661 від 07.04.2009р., вимогу № 777 від 07.05.2009р., акт звірки взаємних розрахунків, запит на підтвердження заборгованості, платіжні доручення № 1637 від 02.04.2008р., № 1789 від 07.04.2008р., № 2021 від 16.04.2008р., № 2072 від 17.04.2008р., № 2086 від 18.04.2008р., № 2139 від 22.04.2008р., № 2279 від 25.04.2008р., № 2280 від 25.04.2008р., № 2411 від 07.05.2008р., № 2851 від 29.05.2008р., № 2852 від 29.05.2008р., № 2853 від 29.05.2008р., № 2854 від 29.05.2008р., № 2855 від 29.05.2008., № 3 від 05.06.2008р., № 3128 від 10.06.2008р., № 3197 від 13.06.2008р., № 29 від 13.06.2008р., № 3494 від 26.06.2008р., № 3495 від 26.06.2008р., № 3874 від 17.07.2008р., № 3935 від 22.07.2008р., № 4109 від 23.07.2008р., № 4109 від 30.07.2008р., № 4110 від 30.07.2008р., № 4111 від 30.07.2008р., № 4124 від 30.07.2008р., № 4125 від 30.07.2008р., № 4116 від 06.08.2008р., 4117 від 07.08.2008р., № 4304 від 11.08.2008р., № 4510 від 21.08.2008р., № 4121 від 29.08.2008р., № 4346 від 29.08.2008р., № 4119 від 10.09.2008р., № 4120 від 10.09.2008р., № 5072 від 30.09.2008р., № 62 від 15.12.2008р., № 63 від 15.12.2008р., № 70 від 18.12.2008р., № 100 від 24.12.2008р., № 112 від 26.12.2008р., № 114 від 29.12.2008р., № 116 від 30.12.2008р., № 199 від 21.01.2009р., № 225 від 28.01.2009р., № 5305 від 30.01.2009р., № 5497 від 05.03.2009р., № 133 від 23.03.2009р., видаткові накладні, банківські виписки, поштові квитанції, повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.

23.06.2009р. позивачем через канцелярію суду була надана заява про часткове збільшення позовних вимог та уточнення підстав позову, де останній просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 3 721 730,35грн., з яких попередня оплата в сумі 3 659 962,23грн., інфляційних у сумі 51 239,47грн., 3% річних в сумі 10 528,65грн.

Суд розглядає справу з урахуванням наданої заяви.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.06.2009р. строк розгляду справи № 39/145 було продовжено за клопотанням сторін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.07.2009р. провадження по справі № 39/145 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 26/23пд.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.01.2011р. провадження по справі № 39/145 було поновлено.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.

Представник позивача до судового засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, через канцелярію суду надав письмові пояснення, де підтвердив факт перерахування відповідачу попередньої оплати за період поза межами строку дії Договору, а також факт поставки товару відповідачем за даний період. Також зазначив, що додаткова угода про продовження строку дії Договору купівлі-продажу № 07/04-1 від 07.04.2008р. між сторонами не укладалась.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

07.04.2008р., між позивачем, Відкритим акціонерним товариством „Карлівський машинобудівний завод”, м. Карлівка (Покупець), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “СХІД ОЙЛ – 2007”, м. Донецьк (Продавець), укладено договір купівлі-продажу № 07/04-1/62-1, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно даного Договору Продавець взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність Покупця металопродукцію (надалі Товар) окремими партіями в кількості, асортименті та по цінах відповідно до рахунку-фактур та видаткових накладних на кожну партію Товару, які є невід'ємними частинами Договору, а Продавець зобов'язався прийняти Товар та сплатити за нього Продавцю грошові кошти в порядку та на умовах, визначених Договором.

У відповідності з п. 2.1. Договору поставка здійснюється на умовах FCA франко-перевізник м. Карлівка (згідно правил ІНКОТЕРМС) автомобільним або залізничним транспортом за вибором Продавця. Навантажувально-розвантажувальні та транспортні витрати по доставці Товару покладаються на Покупця.

Термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

У відповідності до ст. А4 терміну FCA Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою,

а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.

За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.  

Згідно п. 2.2. Договору сторони погоджують асортимент, кількість, ГОСТ (ТУ) кожної окремої партії Товару шляхом надіслання Покупцем заявки Продавцю або іншим способом. Строки поставки кожної партії Товару вказуються у заявках покупця, які узгоджуються та підтверджуються сторонами письмово.

У відповідності з п. 3.6. Договору орієнтовна сума Договору складає 50 000 000,00грн., в тому числі ПДВ 20%.

Згідно п. 3.5. Договору оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок Постачальника в формі 100% попередньої оплати партії Товару згідно рахунку-фактури протягом терміну дії цього рахунку-фактури.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору перераховано відповідачеві попередню оплату за товар в сумі 20 820 089,30грн., на підтвердження чого представив суду платіжні доручення та банківські виписки. Проте, відповідач прийняті на себе згідно Договору обов'язки з поставки попередньо оплаченого товару виконав не в повному обсязі, частково поставив товар на загальну суму 17 160 127,07грн., на підтвердження чого представив суду засвідчені копії видаткових накладних.

У зв'язку з невиконання відповідачем прийнятих ним за договором купівлі-продажу № 07/04-1/62-1 від 07.04.2008р. зобов'язань позивачем на адресу останнього було направлено вимогу № 661 від 07.04.2009р. про поставку продукції на загальну суму 3 659 962,23грн., факт направлення якої підтверджується долученими до матеріалів справи поштовою квитанцією та повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.

Крім того, 07.05.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 777 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 3 659 962,23грн., факт направлення якої підтверджується долученою до матеріалів справи поштовою квитанцією

За твердженням позивача, відповідач попередню оплату в розмірі 3 659 962,23грн. не повернув, у зв'язку з чим останні заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 3 659 962,23грн., інфляційних у сумі 51 239,47грн., 3% річних в сумі 10 528,65грн.

Оцінивши в сукупності викладені позивачем в позовній заяві обставини та представлені в їх обґрунтування докази, господарський суд вважає позов Відкритого акціонерного товариства „Карлівський машинобудівний завод” таким, що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Приписи ст. 663 ЦК України визначають, що Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно п. 2.2 Договору сторони визначили, що строки поставки кожної партії товару вказуються у заявках Покупця, які узгоджуються та підтверджуються Сторонами письмово. Продавець має право на дострокову поставку. Пунктом 2.3 Договору визначено, що Продавець підтверджує прийняття заявки до виконання шляхом надіслання Покупцю рахунку-фактури.

Представлені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог первині документи не визначають моменту виконання Продавцем обов'язку з поставки попередньо оплаченого товару. За таких обставин, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Частина 2 ст. 530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

08.04.2009 р.  позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 661 від 07.04.2009 р. щодо поставки попередньо оплаченого товару на суму 3659962,23 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовою квитанцією № 0844. Згідно долученого до матеріалів справи поштового повідомлення, вказана вимога отримана відповідачем 11.04.2009 р.

Статтею 664 ЦК України визначено, що  обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Умовами п. 2.4 Договору визначено, що датою поставки Товару вважається дата отримання товару Покупцем в пункті вказаному в п. 2.1 даного Договору, що підтверджується документально шляхом складення товаросупровідних документів на Товар (накладної чи/або товарно-транспортної накладної), у випадку поставки Товару залізницею – датою поставки Товару вважається дата штемпелю  станції відправника на залізничній накладній.

Відповідач документальних доказів виконання зобов'язання з поставки попередньо оплаченого товару у визначений законом строк не представив.

Приписи статті 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки невиконання Продавцем зобов'язань з поставки попередньо оплаченого Товару, визначені ст. 693 ЦК України, положення якої  кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведені правові норми породжують на стороні Покупця дві правомочності, у випадку порушення Продавцем зобов'язань з поставки попередньо оплаченого Товару

-          вимагати виконання зобов'язання в натурі та передання оплаченого товару;

-          вимагати повернення суми попередньої оплати;

що реалізуються Покупцем на власний розсуд.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки товару, позивачем на адресу останнього направлено вимогу про повернення попередньої оплати №777 від 07.05.2009 р., що підтверджується долученою до матеріалів справи поштовою квитанцією.

Відповідач всупереч положень ст.ст. 530, 693 ЦК України обов'язок з повернення суми попередньої оплати не виконав, доказів, які б у встановленому законом порядку спростовували викладені позивачем обставини в цій частині не надав.

За твердженням позивача загальний розмір невиконаного відповідачем грошового зобов'язання станом на момент пред'явлення позову складає 3659962,23грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти в сумі 768218,10грн. згідно платіжних доручень № 1637 від 02.04.2008 р., № 1699 від 21.01.2009 р., № 225 від 28.01.2009 р., № 5305 від 30.01.2008 р., № 5497 від 05.03.2009 р., № 133 від 23.03.2009 р. перераховані позивачем поза межами строку дії договору купівлі-продажу № 07/04-1/62-1 від 07.04.2008р. з огляду на наступне.

Строк договору є однією із складових його змісту. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.

Частина 2 ст. 631 ЦК України визначає, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Пунктом п. 9.1 Договору встановлено, що останній вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін з обов'язковим проставлянням відтисків печаток та діє до 31.12.2008р., а в частині невиконаних зобов'язань – до повного виконання.

Виходячи з положень ст. 631 ЦК України, ст. 180 ГК України, п. 9.1 Договору строк дії договору купівлі-продажу № 07/04-1/62-1 починається з 07.04.2008 р. та закінчується 31.12.2008 р., а в частині невиконаних зобов'язань – до повного виконання.

Грошові кошти в сумі 80114,60грн. згідно платіжного доручення № 1637 перераховані позивачем 02.04.20008р., тобто до укладання договору.

Частиною 3 ст. 631 ЦК України визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Зміст договору купівлі-продажу № 07/04-1/62-1 від 07.04.2008 р. не визначає положень щодо поширення його умов на відносини сторін, які виникли до його укладення.

За таких обставин, грошові кошти в сумі 80114,60 грн., перераховані згідно платіжного доручення № 1637 від 02.04.2008 р. не можуть бути розцінені судом як попередня оплата за договором купівлі-продажу № 07/04-1/62-1, укладеного сторонами - 07.04.2008 р.

Так само, судом, в якості доказів перерахування попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 07/04-1/62-1 від 07.04.2008 р, не приймаються до уваги представлені позивачем платіжні документи за період з 22.01.2009 р. по 23.03.2009 р.

Наразі, як зазначалося вище, договір купівлі-продажу № 07/04-1/62-1 від 07.04.2008 р. у відповідності з п. 9.1 діє до 31.12.2008 р., в частині невиконаних зобов'язань – до повного виконання. Частина 1 ст. 631 ЦК України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Будь-яких доказів на підтвердження продовження сторонами строку дії договору купівлі-продажу № 07/04-1/62-1 від 07.04.2008р. суду не надано.

Отже, позивач невірно визначає в якості підстави перерахування грошових коштів згідно платіжних документів № 199 від 21.01.2009 р. на суму 352770,00грн., № 225 від 28.01.2009 р. на суму 50000,00грн., № 5305 від 30.01.2009 р. на суму 60000,00грн., № 5497 від 05.03.2009 р. на суму 80000,00грн., № 133 від 23.03.2009 р. на суму 145333,50грн. – договір купівлі-продажу № 07/04-1/62-1 від 07.04.2008 р.

Всього у період 02.04.2008 р., та з 21.01.2009р. по 23.03.2009р. позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 768218,10грн., а відповідачем було поставлено товар на загальну суму 352 770,00грн.

Виходячи з положень ст. 631 ЦК України, ч. 7 ст. 180 ГК України, п. 9.1 Договору, здійснення позивачем попередньої оплати та поставка відповідачем металопродукції у період з 21.01.2009 р по 23.03.2009 р. відбувалося поза межами дії договору купівлі-продажу № 07/04-1/62-1 від 07.04.2008р.

Таким чином, позов Відкритого акціонерного товариства „Карлівський машинобудівний завод” в частині стягнення суми передплати у розмірі 415448,10грн. задоволенню не підлягає, оскільки правовідносини сторін в цій частині не охоплювалися дією договору купівлі-продажу № 07/04-1/62-1 від 07.04.2008 р., визначеного позивачем в якості правової підстави виникнення взаємних прав та обов'язків сторін.

На момент прийняття рішення обов'язок відповідача щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 3 244 514, 13грн. залишився невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно приписів  ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів повернення позивачеві попередньої оплати на суму 3 244 514, 13грн. відповідачем суду не представлено, позовні вимоги в цій частині не спростовані.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 07/04-1/62-1 від 07.04.2008р., суд вважає позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати з відповідача обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню у сумі 3 244 514, 13грн.  

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, зазначеною правовою нормою передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Однак, оскільки позивач з урахуванням ст.ст. 530, 693 ЦК України, надіслав вимогу відповідачеві про повернення попередньої оплати, у останнього виникли зобов'язання щодо виконання грошового зобов'язання.

На підставі положень наведеної вище правової норми, з урахуванням заяви про часткове збільшення позовних вимог, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з повернення попередньої оплати за товар, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 10 528,65грн., нарахованих за період з 19.05.2009р. по 22.06.2009р. та інфляційні в сумі 51 239,47грн. – за квітень 2009р.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення 3% річних, з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати за товар, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 9333,53грн. за розрахунком суду: (3 244 514, 13грн. * 3 * 35днів / 365 днів / 100).

Представлений позивачем розрахунок 3% річних судом до уваги не приймається з огляду на невірне визначення позивачем суми основного боргу.

Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 51 239,47грн., зважаючи, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті згідно представленого позивачем розрахунку здійснювалося за квітень 2009р., а право вимоги виникло з 19.05.2009р, оскільки позивач 07.05.2009р. направив вимогу № 777, враховуючи час поштового перебігу, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  Відкритого акціонерного товариства „Карлівський машинобудівний завод” м. Карлівка – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СХІД ОЙЛ – 2007”, м. Донецьк на користь Відкритого акціонерного товариства „Карлівський машинобудівний завод” м. Карлівка попередню оплату в сумі 3 244 514,13грн., 3 % річних в сумі 9333,53грн., витрати за державним митом в сумі 22294,23грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 273,21грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.

Суддя                                                               Морщагіна Н.С.