Рішення

від 17.02.2011 по справі 39/289

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/289

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.02.11 р.                                                                                    Справа № 39/289                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Староконь Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз” м. Прилуки

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПКФ “Металлоград” м. Донецьк

про стягнення 57 940,99грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Зимакова К.М. – за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Союз”, м. Прилуки, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ПКФ “Металлоград”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 57940,99грн., з яких 57 104,99грн. – основний борг, 590,00грн. – інфляційні втрати, 246,00грн. – 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рахунок фактуру № СФ-01175 від 09.09.2010р., платіжне доручення № 1040 від 13.09.2010р., лист № 61 від 23.09.2010р., повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, розрахунок заборгованості.

Представник позивача до судового засідання з'явився, через канцелярію суду надав претензію щодо поставки товару № 44 від 15.03.2010р., подорожній лист № 000499 від 10.09.2010р., ліцензійну картку АВ № 400477, договір № 01-09/10 від 01.09.2010р., копію повідомлення про вручення поштового відправлення.  

25.01.2011р. позивачем через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України було подано клопотання, згідно якого останній просив суд стягнути з відповідача попередню оплату за товар у розмірі 57104,99грн., інфляційні втрати в сумі 590,00грн., 3% річних в сумі 246,00грн.

Відповідач свого представника для участі в судовому засіданні не направив, витребуваних документів та відзиву на позов суду не представив.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам та учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Направлений на адресу відповідача поштовий конверт повернутий з позначкою підприємства поштового зв'язку “За зазначеною адресою організації немає”.

Проте, як вбачається з довідки Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4-20/15 від 04.01.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ПКФ “Металлоград” зареєстроване за адресою: 83014, м. Донецьк, просп. Дзержинського, буд. 64, за якою здійснювалося направлення поштової кореспонденції судом та позивачем.

З урахуванням положень ст.ст. 64, 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки наявні матеріали справи надають можливість належним чином провести кваліфікацію спірних юридичних правовідносин.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані докази, господарський суд встановив.

Як зазначає позивач, ним у відповідності до оголошення стосовно продажу металоконструкцій та інших будівельних матеріалів, розміщеного в періодичному виданні “Металічний вісник”, в телефонному режимі погоджено з відповідачем ціну, асортимент та умови поставки товару.

На виконання умов досягнутої домовленості позивач, згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-01175 від 09.09.2010р., перерахував на рахунок останнього грошові кошти в сумі 57104,99грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 1040 від 13.09.2010р.

Проте, виходячи зі змісту позовної заяви, попередньо оплачений товар відповідачем поставлений не був, у зв'язку з чим позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 57104,99грн., а також 590,00грн. – інфляційних втрат, 246,00грн. – 3% річних.

Оцінивши в сукупності викладені позивачем в позовній заяві обставини та представлені в їх обґрунтування докази, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз” м. Прилуки підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов'язки, правове регулювання яких здійснюється відповідно до норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. Крім того, в силу п. 2 ст. 712 ЦК України до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У відповідності до визначення договору поставки, наведеного в ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

На виконання умов досягнутої домовленості позивач, згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-01175 від 09.09.2010р., перерахував на рахунок останнього грошові кошти в сумі 57104,99грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 1040 від 13.09.2010р.

Положення ст. 663 ЦК України визначають, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Виходячи з представлених позивачем доказів, 13.09.2010р. останнім до складу магазину відповідача був направлений транспортний засіб. Факт направлення транспортного засобу для вивозу попередньо оплаченого товару  підтверджується долученим до матеріалів справи подорожнім листом № 000499 вантажного автомобіля. Факт існування договірних відносин між позивачем та перевізником підтверджується  договором № 01-09/10 від 01.09.2010р., ліцензійною карткою АВ № 400477.

Проте, як зазначає позивач, за зазначеною відповідачем адресою склади були зачинені. За телефоном відповідач повідомив позивача про те, що товар буде відвантажений 14.09.2010р. Однак, станом на момент подання позову товар відвантажено не було.

15.09.2010р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо поставки товару № 44, факт направлення та отримання якої відповідачем підтверджується долученою до матеріалів справи копією поштового повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення.

Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 530, 663 ЦК України відповідач повинен був виконати обов'язок з поставки попередньо оплаченого товару зі спливом семиденного строку з дня отримання відповідної вимоги.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення відповідачем дій спрямованих на виконання прийнятих ним обов'язків з поставки товару позивачу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки порушення Продавцем умов щодо поставки попередньо оплаченого Товару визначені ст. 693 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведені правові норми породжують на стороні Покупця дві правомочності, у випадку порушення Продавцем зобов'язань з поставки попередньо оплаченого Товару

-          вимагати виконання зобов'язання в натурі та передання оплаченого товару;

-          вимагати повернення суми попередньої оплати;

які реалізуються Покупцем на власний розсуд.

23.09.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 61 з вимогою про повернення сплачених коштів, факт направлення та отримання якого відповідачем підтверджується долученою до матеріалів справи копією поштового повідомлення з відміткою вручення поштового відправлення.

На момент прийняття рішення обов'язок відповідача щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 57 104,99грн. залишився невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів повернення позивачеві попередньої оплати на суму 57 104,99грн. відповідачем суду не представлено, позовні вимоги в цій частині не спростовані.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази порушення відповідачем зобов'язань, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 57104,99грн.обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.  

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 246,00грн., нарахованих за період з 24.09.2010р. по 15.11.2010р. та інфляційних в сумі 590,00грн., нарахованих за вересень – жовтень 2010р.

Виходячи зі змісту ст. 625 ЦК України, даною правовою нормою передбачено відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання.

Господарський суд приймає до уваги, що зі спливом встановленого ст. 530 ЦК України семиденного строку, з моменту отримання відповідачем направленої в порядку ст. 693 ЦК України вимоги про повернення попередньої оплати, у відповідача виникло саме грошове зобов'язання.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення 3% річних, з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати за товар, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 225,29грн. за розрахунком суду (57 104,99грн. * 3 дні * 48дні / 365 днів / 100).

Представлений позивачем розрахунок 3 % річних судом до уваги не береться, з огляду на  арифметичну необґрунтованість та невірне визначення позивачем моменту виникнення права вимоги, який за розрахунком суду виникає з 29.09.2010р., а не з 24.09.2010р. Крім того, при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем до складу грошового зобов'язання необґрунтовано включено суму, на яку збільшилась заборгованість, у зв'язку з її індексуванням на встановлений у відповідний період індекс інфляції.

Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 590,00грн., вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 285,52грн.

Представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат судом до уваги не береться, з огляду на те, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті, за змістом Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі № 62-97р  від 04.03.1997 р., здійснюється за умови, що відповідне зобов'язання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок. Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги щодо повернення попередньої оплати, нарахування позивачем інфляції за вересень 2010 р. суд вважає безпідставним.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз”, м. Прилуки – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПКФ “Металлоград”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз”, м. Прилуки попередню оплату в сумі 57104,99грн., 3% річних в сумі 225,29грн., інфляційні в сумі 285,52грн., витрати за державним митом в сумі 576,17грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,68грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.

Суддя                                                               Морщагіна Н.С.