Постанова

від 29.11.2010 по справі 4-241/10

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 4-241/2010 р.

П О С Т А Н О В А

судового засідання

29 листопада 2010 року Жовківський районний суд Львівської області в складі:

головуючої -судді Копняк С.М.,

при секретарі Кунинець І.І.,

з участю прокурора Буряка А.В.,

та адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовкві Львівської області справу за скаргою ОСОБА_2 на постанову від 02 листопада 2010 року прокурора Жовківського району Львівській області про порушення кримінальної справи по факту зайняття забороненими видами господарської діяльності працівниками суб»єкта підприємницької діяльності «ОСОБА_2.», за ознаками злочину, передбаченого ст.203 ч.1 КК України, -

в с т а н о в и в:

Постановою від 02 листопада 2010 року прокурором Жовківського району Львівської області порушено кримінальну справу №121-1921 по факту зайняття забороненими видами господарської діяльності працівниками суб»єкта підприємницької діяльності «ОСОБА_2.» - за ознаками злочину, передбаченого ст.203 ч.1 КК України.

Постанову оскаржив фізична особа - підприємець ОСОБА_2 Свою скаргу, яку його захисник підтримав у судовому засіданні, мотивує тим, що на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та договору оренди він здійснює підприємницьку діяльність у приміщенні інтерактивного клубу, розташованого в м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області, по вул.Грушевського, 14.

08 листопада 2010 року йому стало відомо про те, що 02 листопада 2010 року прокурором Жовківського району Львівської області порушено кримінальну справу по факту зайняття забороненими видами господарської діяльності працівниками суб»єкта підприємницької діяльності «ОСОБА_2.» - за ознаками злочину, передбаченого ст.203 ч.1 КК України. Вважає, що дана постанова є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки винесена в порушення вимог ст.ст.94,98 КПК України.

Крім того, при порушенні кримінальної справи порушено вимоги ст.ст.425,430 КПК України. Справа про злочин, передбачений ст.203 ч.1 КПК України, відноситься до справ, у яких проводиться протокольна досудова підготовка матеріалів, а постанова про порушення кримінальної справи в порядку протокольної досудової підготовки матеріалів, виходячи із змісту даної статті, не може бути винесена по факту, а виноситься лише щодо конкретної особи.

Також вважає, що оскаржувана постанова безпосередньо стосується прав та інтересів скаржника, оскільки діяння, в яких орган досудового слідства вбачає склад злочину, передбаченого ст.203 ч.1 КК України, тобто зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, вчинене в орендованому ним, як приватним підприємцем, приміщенні. На час порушення кримінальної справи це було відомо прокурору, і якщо він вважав, що є достатні приводи та підстави для порушення даної кримінальної справи, то таку слід було порушувати не за фактом, а проти конкретної соби. Просить скаргу задоволити постанову про порушення кримінальної справи скасувати.

- 2 -

Представник прокуратури проти задоволення скарги заперечив, пояснив, що постанова від 02 листопада 2010 року прокурора Жовківського району Львівської області про порушення кримінальної справи по факту зайняття забороненими видами господарської діяльності за ознаками злочину, передбаченого ст.203 ч.1 КК України є підставною і відповідає вимогам закону, що прокурор мав право порушити кримінальну справу, оскільки для цього були достатні приводи і підстави. Просить у задоволенні скарги відмовити, постанову залишити в силі.

Заслухавши думку захисника скаржника на підтримку скарги, заперечення представника прокуратури, вивчивши надані прокурором матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи №121-1921, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати і вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як випливає із змісту ст.98 КПК України, при наявності приводів і підстав слідчий (прокурор) зобов»язаний винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави для порушення такої, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується кримінальна справа, а також подальше її спрямування.

Вичерпний перелік приводів до порушення кримінальної справи, передбачений ч.1 ст.94 КК України. У органу досудового слідства дійсно був привід до порушення даної кримінальної справи дані Журналу реєстрації заяв та повідмлень про злочини Жовківського РВ ГУ МВСУ у Львівській області, у якому були зареєстровані скеровані для подальшої перевірки та прийняття рішення матеріали перевірки, проведеної Відділом податкової міліції ДПІ у м.Черовонограді. Тобто, підставою для порушення даної кримінальної справи стали відомості отримані під час огляду місця події 16.03.2010 року працівниками податкової міліції. А з матеріалів, які стали підставою для порушення кримінальної справи, вбачається, що Відділ податкової міліції ДПІ у м.Черовонограді підстав для проведення такої перевірки не мав. Це викликає сумніви у законності джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи.

Крім того, в ч.2 ст.94 КПК України зазначено, що підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. І саме достатність даних, викладених у матеріалах перевірки і здобутих при проведенні такої, слід було приймати до уваги, порушуючи кримінальну справу. Тому суд прийшов до переконання, що згідно з КПК України, кримінальна справа може бути порушена, якщо існують достатні дані, які вказують на ознаки злочину. Достатніми підставами, виходячи із норм чинного КПК України, вважаються докази, що підтверджують реальність конкретної події злочину.

Достатніми даними, які вказують на ознаки злочину, є відомості, які з достатньою достовірністю характеризують обєктивну сторону злочину. Кримінальний закон відносить до них час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину. З об»єктивної сторони для наявності цього складу злочину необхідно щоб особа, займалась тими видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона.

На час порушення кримінальної справи прокурору було відомо, що фізична особапідприємець ОСОБА_2 орендує приміщення площею 25 кв.м., що знаходиться за адресою м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області по вул.Грушевського, 14 для

- 3 -

розміщення бару та пункту вводу/виводу в систему кротер. Щодо такого виду господарської діяльності спеціальної заборони немає.

У постанові про порушення кримінальної справи йдеться про встановлення ігрових апаратів у вигляді комп»ютерних систем та надання через мережу «Інтернет» платних послуг населенню для ігри на них. А із Закону України «Про заборону грального бізнесу», зокрема із ст.1 такого, вбачається, що гральним бізнесом є діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, гральних автоматах, у букмекерських которах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку. Під час перевірки було встановлено, що через належні ОСОБА_2 комп»ютери, особи, які відвідують відкритий ним пукт можуть ввійти та вийти із системи кротер для свої потреб і на свй розсуд. Тобто, фізична особа-підприєменць ОСОБА_2 є лише користувачем в мережі «Інтернет» та в системі кротер, а відтак і особою, яка надає послуги іншим по користуванню такими. Будь-які достатні дані, які б вказували на те, що він займається діяльністю з організації та проведення азартних ігор з метою отримання прибутку у органу досудового слідства на час порушення кримінальної справи не було.

Стаття 2367 КПК України передбачає, що до суду може бути оскаржена як постанова про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, так і за фактом вчинення злочину.

Незважаючи на те, що справа порушена по факту вчинення злочину, постанова про порушення кримінальної справи зачіпає і права скаржника, виходячи із наступного. Як випливає із вимог ст.98 КПК України, якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи. Суб»єкт злочину, передбаченого ст.203 ч.1 КК України особа, яка займається підприємницькою діяльністю. І тому, на думку суду, кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст.203 ч.1 КК України, не повинна порушуватись по факту, а має порушуватись проти конкретних осіб, що порушують встановлений законом порядок зайняття дозволеними видами господарської діяльності. Такою особою, в даному випадку, міг бути приватний підприємцець ОСОБА_2, тобто скаржник, який орендував приміщення, на яке посилається орган досудового слідства у оскаржуваній постанові.

За таких обставин скаржник має підстави вважати, що порушена по факту кримінальна справа, є порушена в завуальованій формі проти нього самого.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст.425,430 КПК України, справа про злочин, передбачений ст.203 ч.1 КПК України, відноситься до справ, у яких проводиться протокольна досудова підготовка матеріалів, а постанова про порушення кримінальної справи в порядку протокольної досудової підготовки матеріалів, виходячи із змісту даної статті, не може бути винесена по факту, а виноситься лише щодо конкретної особи.

Також судом встановлено, що порушуючи справу за фактом, прокурор порушив конституційні права скаржника, а саме, права на захист. Аналогічною з цього приводу є і позиція Конституційного Суду України (Рішення суду від 30 січня 2003 року), з якого вбачається, що у випадку коли на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, справа повинна бути порушена щодо цієї особи; недордержання вимог чинного КПК у вказаному контексті обмежують конституційне право людини на судовий захист, який є гарантією всіх прав і свобод людини і громадянина.

У Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003 від 30 січня 2003 року вказано, що Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законосм (ст.8). Право на

- 4 -

ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст.2) і Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ст.13). Крім цього, право на судовий захист є також одним із конституційних прав. Порушенням кримінальної справи у даному випадку, за фактом, порушуються конституційні права громадян, а саме, право на захист, що, на переконання суду, є недопустимим.

Таким чином, суд приходить до виснову, що в матеріалах, які стали підставою для порушення даної кримінальної справи, відсутні дані, які б вказували на те, що в діях ОСОБА_2, чи будь-кого іншого, як фізичної особи підприємця, чи особи яка працює у такої, є наявні ознаки складу злочину - зайняття забороненими видами господарської діяльності, передбаченого ч.1 ст.203 КК України, а відтак, достатніх приводів та підстав для порушення кримінальної справи не було.

Тому суд вважає, що при порушенні даної кримінальної справи недостатньо проведено дослідчу перевірку та не дано належної оцінки всім вище переліченим обставинам.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2010 року з цих же підстав і приводів уже було порушено кримінальну справу. Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 29 червня 2010 року, яка залишена в силі ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 23 липня 2010 року, постанову поо порушення кроимінальної справи від 16 квітня 2010 року було скасовано. У судових рішеннях було проаналізовано підставність порушення кримінальної справи, і на час постановлення оскаржуваної постанови будь-яких нових підстав чи приводів за наявності яких можна би було порушувати кримінальну справу, у прокурора не було. Тому повторне порушення кримінальної справи з тих же підстав і за наявності тих же приводів, які судовими рішеннями визнані недостатніми, суд вважає недопустимим,.

А відтак, суд прийшов до переконання, що станом на 02 листопада 2010 року у прокурора не було достатніх приводів та підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи за фактом зайняття забороненими видами господарської діяльності за ознаками злочину, передбаченого ст.203 ч.1 КК. Дана постанова винесена за недостатньо з”ясованих обставин, без належного аналізу та оцінки приводів та підстав для порушення такої, і тому її слід скасувати.

Керуючись ст.ст.22,94,98,130,236-8 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_2 - задоволити .

Скасувати постанову від 02 листопада 2010 року прокурора Жовківського району Львівській області про порушення кримінальної справи по факту зайняття забороненими видами господарської діяльності працівниками суб»єкта підприємницької діяльності «ОСОБА_2.», за ознаками злочину, передбаченого ст.203 ч.1 КК України.

Набрання законної сили постановою суду про скасування постанови про порушення кримінальної справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювалися обмеження.

- 5 -

Копію постанови надіслати прокурору Жовківського району, Слідчому відділу Жовківського РВ ГУ МВС України у Львівській області, скаржнику та його адвокату.

На дану постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області протягом семи діб з моменту її винесення.

Подача апеляції не зупиняє виконання даної постанови.

Суддя

Оригінал. Виготовлений в єдиному екземплярі в нарадчій кімнаті.