Постанова

від 22.01.2008 по справі 4/140д-9/431д/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

22.01.08                                                                                              

Справа №4/140д-9/431д/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського

суду у складі:

Головуючий суддя Яценко О.М. судді  Яценко О.М.   

, Кагітіна Л.П.  , Юхименко О.В.

при секретарі: Шерник О.В.

за участю представників

від прокуратури: Мала О.Р., довіреність № / посв. № 287

від 01.12.2006р.

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Бабков Д.Ю., довіреність № б/н від

14.01.2008р.

від відповідача-2: не з'явився

від 3-ої особи на стороні позивача: Касяруль С.О.,

довіреність № / посвідчення №8;

від 3-ої особи-1 на стороні відповідача-1:ОСОБА_2

довіреність № / паспорт СА № 670139 від 24.01.98р., ;

від 3-ої особи-1 на стороні відповідача-1: Смирнов О.В.,

довіреність № 16/10/07-юр від 16.10.07р.

від 3-ої особи-2 на стороні відповідача-1: ОСОБА_3,

довіреність № ВЕК № 529390 від 19.07.2007 р.

розглянув матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1, м.

Мелітополь Запорізької області

та апеляційної скарги Товариства з обмеженою

відповідальністю “Маттіол”,                  

м. Мелітополь Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області від

08.11.2007 року у справі № 4-140д-9/431д/07

за позовом: Прокурора м. Мелітополя Запорізької області

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави

у спірних правовідносинах - Фонду державного майна України, м. Київ

до відповідача-1: Відкритого акціонерного товариства

“Мелітопольпродмаш”,                 м.

Мелітополь Запорізької області

до відповідача-2: Приватного підприємства

“Регіон-сервіс”, м. Мелітополь Запорізької області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні позивача - Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації,

м. Мелітополь Запорізької області

третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на

предмет спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою

відповідальністю “Маттіол”, м. Мелітополь Запорізької області

третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на

предмет спору, на стороні відповідача-1 - ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької

області

про визнання недійсним договору купівлі - продажу № 9/8

від 28.08.2002 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного

господарського суду № 3347 від 24.12.2007 р. справу передано на розгляд колегії

суддів: головуючий - Яценко О.М., 

суддів: Кагітіна Л.П., Юхименка О.В.

Колегія суддів прийняла справу до провадження.

За згодою присутніх представників сторін та прокурора, у

судовому засідання 22.01.2008 року оголошено вступну та резолютивну частини

постанови.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою

технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

08.11.2007 року господарським судом Запорізької області

прийнято рішення по справі № 4-140д-9/431д/07 (суддя Нечипуренко О.М.).

Зазначеним рішенням позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним Договір

купівлі - продажу № 9\8 від 28.08.2002р., укладений між Відкритим акціонерним

товариством “Мелітопольпродмаш” та Приватним підприємством «Регіон - Сервіс».

Стягнуто з ВАТ «Мелітопольпродмаш» в доход Державного бюджету України 42грн.

50коп. держмита та на користь ДП «СІЦ» 59грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу. При прийнятті рішення суд послався на положення

ст. 48 ЦК УРСР та положення Цивільного кодексу України, які регулюють підстави

виникнення права власності, Закон України «Про приватизацію державного майна» та

Житловий кодекс України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського

суду, товариство з обмеженою відповідальністю “Маттіол”, м. Мелітополь

Запорізької області (третя особа-1 у справі) та ОСОБА_1, м. Мелітополь

Запорізької області (третя особа-2 у справі) оскаржують його до апеляційної

інстанції, звернувшись із апеляційними скаргами, в яких зазначають, що рішення

суду прийняте з порушенням норм матеріального і процесуальною права. Суд не

прийнявши до уваги норми матеріального права, дав невірну оцінку обставинам

справи, не здійснив всебічного розгляду.

Вказують, що прокурором безпідставно заявлені позовні

вимоги про визнання недійсним договору купівлі продажу №9/8 від 28.08.2002р. на

підставі ст.49 ЦК УРСР, оскільки сторони за договором повинні були усвідомлювати

протиправність укладеної угоди та суперечність її мети інтересам держави.

Заявники апеляційних скарг вважають доводи прокурора такими, що не відповідають

діючому законодавству та фактичним обставинам. Господарським судом не враховано

рішення господарського суду Запорізької області у справі №20/344д/06 між тими ж

сторонами, факти встановлені при розгляді цієї справи в силу статті 35

Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення.

Господарським судом у справі № 20/344д/06 надана правова оцінка факту

приватизації спірної будівлі відкритим акціонерним товариством

«Мелітопольпродмаш». Просять прийняте рішення у справі скасувати повністю, в

задоволенні позовних вимог відмовити.

Повноважні представники третьої особи-1 та третьої

особи-2 у судовому засіданні підтримали доводи апеляційних скарг. Просять

прийняте рішення у справі скасувати повністю, в задоволенні позовних вимог

відмовити

Повноважний представник від прокуратури у судовому

засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечує, вважає рішення

господарського суд Запорізької області законним та обґрунтованим. Просить

прийняте рішення у справі залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні присутнім не

був, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином,

причина неявки невідома.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти

доводів апеляційних скарг заперечує. У відзиві на апеляційні скарги та в

судовому засіданні представник пояснив, що оскільки будівля гуртожитку, що

розташована по пр.50 річчя Перемоги 28 у м. Мелітополі є об'єктом житлового

фонду і дія Закону України «Про приватизацію державного майна» на приватизацію

вказаного об'єкту не поширюється, будівля зазначеного гуртожитку в контексті

Закону України «Про приватизацію державного майна» та інших актів не є об'єктом

соціально-побутового призначення. Крім того, гуртожиток було введено до

експлуатації ще 1970 році, тим самим вказане майно не могло бути створено за

рахунок коштів фонду соціально-побутового призначення або аналогічних фондів

відповідача-1. З огляду на викладене, будівля гуртожитку яка була відчужена

відповідачем-1 відповідачу-2 за договором купівлі-продажу № 9/8 від 11.12.2002

р в процесі приватизації відповідачу-1 передана не була, то і не могла

виступати в якості майна, переданого засновником у власність товариству

відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про господарські товариства». Згідно

ст. 225 ЦК УРСР (яка діяла на момент укладення договору) право продажу майна належить

власнику. Таким чином, вважає, що відповідач-1 не мав права укладати угоду щодо

відчуження будівлі гуртожитку, тому позовні вимоги заявлені на підставі ст. 48

ЦК УРСР (яка діяла на момент укладення договору) обгрунтовані та підлягають

задоволенню. Просить прийняте рішення у справі залишити без змін, апеляційні

скарги без задоволення.

Повноважний представник від третьої особи на стороні

позивача (Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації) в судовому

засіданні пояснив, що первісно право власності було зареєстровано за ВАТ

«Мелітопольпродмаш», а вже в подальшому на підставі договору купівлі - продажу

від 11.12.2002р.

Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу

України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному

порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу

України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у

справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд

не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та

обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення

господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх

представників сторін, третіх осіб та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2002 року між ВАТ "Мелітопольпродмаш"

(продавець за договором, відповідач-1 за даною справою) та ПП "Регіон

-сервіс" (покупець за договором та відповідач-2 за даною справою) укладено

договір № 9/8 купівлі-продажу гуртожитку з вбудованими приміщеннями, що

розташований по пр-ту 50-річчя Перемоги 28 (попередня адреса - вул. 4-а

Продольна 28) у м. Мелітополі. (а.с. 14 Т.1).

Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи

застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні

оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційні скарги такими, що

підлягають задоволенню з таких обставин:

Спірний договір укладений сторонами в 2002 році та діяв

до повного виконання сторонами всіх зобов'язань по даному договору (пункт 6.1).

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, договір

купівлі-продажу від 28.08.2002 року не був виконаний, тому сторони уклали новий

договір купівлі-продажу від 11.12.2002 року, який став підставою для державної

реєстрації права власності ПП «Регіон-Сервіс». За таких обставин до спірних

взаємовідносин застосовуються положення ЦК УРСР.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись із позовними

вимогами, прокурор в якості підстав для визнання договору недійсним зазначив

статі 48 ЦК УРСР та ст. 49 ЦК УРСР.

Відповідно до п. 1 Роз'яснення ВГСУ “Про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111

від 12.03.1999 року загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені

статтею 48 Цивільного кодексу України, за якою недійсною визнається угода, що

не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно

застосовуватися у всіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не

підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки

недійсності угод.

У відповідності до статті 224 ЦК УРСР за договором

купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві,

а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову

суму.

Колегія суддів наголошує, що право відчужувати майно

належить власникові (ст. 225 ЦК УРСР). Право власності набувається, в тому

числі, шляхом укладення договорів купівлі-продажу. Продавець за спірним

договором ВАТ "Мелітопольпродмаш" набув право власності на підставі

договору купівлі-продажу № КП-175 від 05.10.1993р., укладеного між Фондом

державного майна України (продавець) та Організацією орендарів

"Мелітопольпродмаш" (правонаступником якого є відповідач-1 по справі)

(покупець), продавець продав, а покупець купив майно цілісного майнового

комплексу орендного підприємства "Мелітопольпродмаш", що знаходиться

вАДРЕСА_1, на земельній ділянці 27 га. Згідно з п.5 зазначеного договору право

власності на майно, що приватизується, переходить до покупця з моменту

підписання сторонами договору купівлі-продажу (а.с.28 Т.1). Зазначений договір

у встановленому законодавством порядку недійсним не визнаний, а відтак, на

момент укладення спірного договору, відповідач-1 у справі набув право власності

на майно, що було предметом купівлі-продажу у встановленому законодавством

порядку. Процес приватизації не оскаржений.

Звертаючись із позовом про визнання договору недійсним

прокурором було зазначено, що при укладенні оспорюваної угоди сторонами за

договором було порушено положення статей 4,9,127 Житлового Кодексу України.

Так, стаття 4 ЖК України визначає які об'єкти належать

до житлового фонду. Стаття 9 зазначеного Кодексу визначає житлові права громадян.

Правовий статус з гуртожитків визначений у статті 127 ЖК України.

Колегія суддів наголошує, що зазначені норми Житлового

Кодексу не визначають підстав визнання договору недійсним, у разі

невідповідності їх положенням та не регулюють цивільні правовідносини, а відтак

відсутні підстави задовольняти позовні вимоги по визнанню договору недійсним на

підставі статі 48 ЦК УРСР.

Колегія суддів, вважає безпідставними доводи прокурора,

які викладені в позовній заяві стосовно того, що спірний договір купівлі-продажу

порушує конституційні права мешканців гуртожитку на житло.

За звичайних обставин, за своєю правовою природою

правовідносини пов'язані з проживанням у гуртожитку, (користування житловою

площею гуртожитку) є різновидом договору оренди.

Згідно статті 268 ЦК УРСР договір оренди зберігає силу у

випадку переходу права власності на передане в оренду майно від орендодавця до

іншої особи. Тобто ПП "Регіон -сервіс" після придбання гуртожитку є

орендодавцем з усіма покладеними на нього усіма правами та обов'язками за

договором оренди.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на    момент 

розгляду справи № 4/140д-9/431д/07 господарським судом Запорізької

області, вже було розглянуто справу № 20/344д/06 за позовом Прокурора м.

Мелітополя Запорізької області в інтересах держави в особі органу,

уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Фонду

державного майна України про визнання недійсним договору купівлі  - продажу № 9\8 від 11.12.02р. Предметом обох

справ є купівля - продаж одного і того ж об'єкту - будівлі, що розташована за

адресою АДРЕСА_2 - та за участю тих самих сторін (а.с.27-33 Т.2).

У справі № 20/344д/06 судом був встановлений факт

наявності у відкритого акціонерного товариства «Мелітопольпродмаш»  (продавця за спірним договором)  права власності на продану будівлю.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 35 ГПК

України розглянувши справу №4/140д-9/431д/07, 

не врахував  висновки та факти вже

встановлені господарчим судом та апеляційним господарським судом у справі

№20/344д/06.

Звертає увагу той факт, що спірний договір

купівлі-продажу від 28.08.2002 року не був виконаний сторонами, в подальшому

відповідачі уклали новий договір купівлі-продажі від 11.12.2002 року, який став

підставою для державної реєстрації права власності ПП «Регіон-Сервіс» на

придбаний об'єкт нерухомості в 

Мелітопольському міжміському бюро технічної інвентаризації. Таким чином,

ніяких правових наслідків, в тому числі для мешканців гуртожитку, спірний

договір купівлі-продажу від 28.08.2002 року не мав.

Доводи прокурора стосовно того, що зазначена угода була

спрямована на використання всупереч закону державного майна з корисливою метою,

яка полягала для ВАТ «Мелітопольпродмаш»- у можливості погасити заборгованість

перед ПП "Регіон-Сервіс", а для останнього у можливості займатись

підприємницькою діяльністю, використовуючи при цьому об'єкт нерухомості , що

розташований у центральній частині міста є необґрунтованими (а.с.6 Т.1).

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР якщо угода укладена з

метою, суперечною інтересам держави і суспільства, то вона с недійсною.

Виходячи зі змісту зазначеної статті обов'язковими умовами для визнання угоди

недійсною є її укладення з метою завідома суперечною інтересам держави і

суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних

наслідків.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, фактичних доказів ні

прокурором, ні позивачем не надано.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне

зазначити  що у відповідності до

Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.1978 року "Про

судову практику в справах про визнання угод недійсними" проведення

двосторонньої реституції при визнанні договору недійсним є не правом, а

обов'язком суду. Згідно даних державного реєстратора, і цей факт не

заперечується сторонами, покупець за спірним договором ПП

"Регіон-Сервіс", ще у 2005 році був виключений з Єдиного державного

реєстру підприємств та організацій України, є ліквідованим, а відтак не є

можливим проведення реституції. До того ж майно, що було предметом спірного

договору, внаслідок укладення низки договорів, знаходиться на правих власності

у третьої особи, яка нге заявляє самостійні вимоги на предмет позову на стороні

відповідача-1 - ОСОБА_1.

Колегія суддів встановила, що договір купівлі-продажу №

9/8 від 28.08.2002 року укладено уповноваженими представниками сторін, його

умови відповідають діючому на час укладення договору купівлі-продажу від

28.08.2002 року чинному законодавству України.

Оскільки на момент розгляду справи № 4-140д-9/431д/07,

ПП «Регіон-Сервіс» ліквідовано (а.с.68 Т.1), відповідно ст.80 ГПК України

провадження у справі стосовно відповідача-2 слід припинити.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступну

обставину: згідно ухвали господарського суду Запорізької області від 22.08.2007

року при новому розгляді справи 

відкритим акціонерним товариством «Мелітопольпродмаш» заявлено

клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 громадянку

ОСОБА_1 - а.с.4, 7 т.2. Вказане клопотання судом задоволено. Але в резолютивній

частині ухвали господарського суду від 22.08.2007 року  громадянка ОСОБА_1. в якості третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 не

була залучена. В подальшому господарський суд в процесуальних документах

вказував її  в якості третьої особи, яка

не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача-1. В той

же час  у вступній частині рішення

господарського суду від 08.11.2007 року в якості третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача-1 вказано ОСОБА_3

(представник ОСОБА_1.).

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для

задоволення позовних вимог прокурора м. Мелітополя в інтересах держави в особі

Фонду державного майна України про визнання недійсним договору купівлі-продажу

від 28.08.2002 року. Рішення господарського суду від 08.11.2007 року підлягає

скасуванню з прийняттям нового рішення у справі, яким в позові прокурора м.

Мелітополя слід відмовити.

Керуючись ст. 80, ст..101 - 105 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької

області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Маттіол”, м. Мелітополь

Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від

08.11.2007 року у справі № 4-140д-9/431д/07 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від

08.11.2007 року у справі № 4-140д-9/431д/07- скасувати та ухвалити нове

рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стосовно Приватного підприємства «Регіон - Сервіс» м.

Мелітополь Запорізької області провадження у справі припинити.

Головуючий суддя Яценко О.М.

 судді  Яценко О.М. 

 Кагітіна

Л.П.  Юхименко О.В.