Рішення

від 21.09.2006 по справі 35/484в

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/484в

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.09.06 р.                                                                               Справа № 35/484в                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів

Головуючого                     О.М. Сковородіної

Суддів                                 Є.І. Мєзєнцева

                                            О.І. Склярук

при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванішко О.В. – довіреність від 19.12.05р.

                       Багніч О.В. – довіреність від 07.11.05р.

від відповідача: Глущенко І.І. – довіреність від 18.04.06р.

від третьої особи: Грищенко О.А. – довіреність від 27.11.03р.

за позовом: Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк

до відповідача: Акціонерного товариства “Організація робітничого постачання”                           м. Красний Лиман

третя особа: Суб'єкт підприємницької діяльності Трубнікова Тетяна Миколаївна              м. Красний Лиман

про визнання права власності на нерухоме майно

                                                                                   в судовому засіданні оголошені

                                                                                   перерви з 02.12.03р.-05.12.03р.,

                                                                                                  05.09.-12.09.06р.                                  

Позивач, Державне підприємство „Донецька залізниця” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства “Організація робітничого постачання” м. Красний Лиман про визнання права власності на будівлю ресторану “Северський Донець”, що знаходиться за адресою: м. Красний Лиман,  вул. Кірова, 19”а”.

В обгрунтування  вимог позивач посилається на договір від 10.04.03р., укладений з ЗАТ “Організація робітничого постачання” м. Красний Лиман, акт прийому-передачі від 17.04.03р., акт без банківського заліку взаємної заборгованості від 10.04.03р.

Під час провадження у справі позивачем були подані доповнення до позовної заяви від 05.12.2003р., в якому позивач просив суд: 1) внести зміни в первісні вимоги, виправив назву будівлі ресторану „Северський Донець” на будівлю ресторану „Донець Северський”; 2) визнати договір купівлі-продажу ресторану „Донець Северський” від 17.04.2003р. – дійсним, який не вимагає подальшого нотаріального оформлення; 3) визнати за Донецькою залізницею право власності на будівлю ресторану „Донець Северський”. Тобто, позивачем було змінено як підстави позову, так і предмет.

Вказане доповнення до позовної заяви не прийнято судом до розгляду, як таке, що не відповідає вимогам ст.ст. 22, 54-57 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду від 05.12.2003р.

Також, відповідно цієї ухвали провадження у справі було зупинено до розгляду господарським судом справи за позовом Донецької залізниці до Відділу державної виконавчої служби Краснолиманського управління юстиції та СПД „Укрспецюст”.

26.01.04р. провадження у справі було поновлено, в зв'язку з усуненням підстав для її зупинення.

17.02.04р. ухвалою суду знов було зупинено провадження у справі до прийняття Краснолиманським судом рішенням за позовом Донецької залізниці до ВДВС Краснолиманського міського управління юстиції, Трубнікової Т.М. та СПД „Укрспецюст” про визнання публічних торгів недійсними. Вказана ухвала залишена в силі відповідно до постанови Вищого господарського суду України 20.08.2004р.

Окремо, слід зазначити про наступне.

1) В провадженні Краснолиманського міського суду Донецької області  знаходилась справа № 2-63-04 за позовом Трубнікової Т.М. до Донецької залізниці про усунення перешкод в користуванні майном (ресторан „Северський Донець”), яка напроти були зупинена ще 17.01.04р. до розгляду данної справи (№35/484в) господарським судом Донецької області.

2) 30.01.04р. справу за позовом Донецької залізниці до ВДВС Краснолиманського міського управління юстиції, Трубникової Т.М. та СПД „Укрспецюст” було об'єднано в одне провадження вже з зупиненою справою за позовом Трубнікової Т.М. до Донецької залізниці про усунення перешкод в користуванні майном.

Скарга Донецької залізниці до Апеляційного суду Донецької області на ухвали про об'єднання справ Краснолиманським міським судом – була залишена без задоволення.

Тобто, станом на 06.05.06р. провадження у справі Краснолиманського міського суду № 2-63-04 було зупинено до вирішення в господарському суду справи № 35/484в, та навпаки справа № 35/484в до вирішення справи № 2-63-04 в міському суді.

Таке процесуальне становище взагалі виключало можливість здійснення правосуддя в обох зазначених справах, що є порушенням приписів Конституції України, стосовно гарантування захисту інтересів у суді.

06.05.06р. Трубнікова Т.М. звернулась з клопотанням про залучення її до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Враховуючи той факт, що участь означеної особи у справі дозволяє суду вирішувати спір з урахуванням її інтересів (які є предметом розгляду спору в Краснолиманському міському суді), остання в змозі бути дати пояснення суду стосовно порядку придбання нею спірного майна та інше, суд ухвалою від 11.05.06р. поновив провадження у справі, та ухвалою суду від 13.07.06р. залучив Трубнікову Т.М. до участі у справі в якості третьої особи.

Одночасно судом було відмовлено у клопотанні Трубнікової Т.М. щодо припинення провадження у справі, як на тому наполягала Трубнікова Т.М. в заяві від 06.05.06р., на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що Трубнікова Т.М. не є стороною у справі, і тому її статус (як громадянки) не порушує приписів ст.ст. 1, 12, 13, 21 ГПК України щодо визначення підвідомчості спору.

Третя особа, під час розгляду справи висловила позицію щодо припинення провадження, оскільки між сторонами фактично не існує предмету спору.

Відповідач в судових засіданнях та у відзиві на позовну заяву, не заперечував факту підписання з позивачем договору від 10.04.03р., вважав позовні вимоги правомірними, вказував на те, що з моменту підписання договору не заперечував право власності позивача на об'єкт нерухомості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

10.04.03р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу ресторану „Донец-Северский”, згідно якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає належне продавцю на праві власності будівлю ресторану „Донец-Северский”, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Кірова, 19в. Особливою умовою договору було його нотаріальне посвідчення. Проте, нотаріального посвідчення договору не відбулось.

Посилання  позивача   про те, що зазначені обставини з урахуванням положень Законів України “Про власність”,  “Про залізничний транспорт” дають йому право наполягати на визнанні за ним право власності на згадане майно, оцінюються судом критично, з огляду на таке.

По-перше, відповідно до вимог ст.167 ЦК України держава може створювати юридичні особи публічного права, якими зокрема є державні підприємства.

Ст. 37 Закону України “Про власність”  передбачено, що майно державних підприємств належить останнім на правах повного господарського відання.

Відповідно до розділу 4 Статуту позивача його майно становлять оборотні та нематеріальні активи, а також інші цінності, вартість яких відображується у самому балансі.

Майно позивача є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Джерела формування цього майна вказані у п. 4.3 статуту позивача.

Відповідно до ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

Але ж, позивач не є органом державної влади, і тому, враховуючи той факт, що позивач наділений лише правом господарського відання щодо майна, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності за позивачем є такими, що не ґрунтуються на законі.

Окремо суд зазначає про наступне. Як вбачається з пояснень представника позивача, відповідача, а також викладено у відзиві на позовну заяву, відповідач не оспорює права позивача за договором від 10.04.03р. навіть просить суд задовольнити позовні вимоги.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Проте, як вказано вище відповідач ніякими діями, або висловлюваннями не оспорював права позивача або заперечував проти його інтересів. Тобто, позов до відповідача є безпідставним.

Судом критично оцінюються посилання позивача на те, що неможливість проведення реєстрації придбаного за договором майна, позбавляє його права на саме майно, виходячи з наступного.

Дійсно, нормами законодавства України на час підписання договору від 10.04.03р. були визначені моменти набуття права власності, які пов'язувались з державною реєстрацією майна у відповідних органах.

Такими, наприклад, моментами були: а) новостворення нерухомості, яка підлягала введенню до експлуатації, з подальшим прийняттям рішення органом місцевого самоврядування щодо права власності на це майно, та видачею відповідного свідоцтва; б) приватизація житлового фонду і таке інше.

Реєстрація в БТІ, придбаних за договорами об'єктів нерухомості – ні була обставиною, що породжує право, з якою законодавець пов'язував момент набуття права власності. Відповідно до Тимчасового положення  про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.02р. № 7/5 державна реєстрація прав власності – це внесення запи?су до Реєстру прав власності н?а нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що з?вернулася до БТІ.

Тобто, в державному реєстрі прав власності, здійснювалось (та здійснюється) лише констатування вже існуючого факту щодо власності.

Так само, була, і залишається обов'язковою реєстрація в органах МРЕО придбаних автотранспортних засобів, але ж така реєстрація пов'язана лише з реалізацією прав власності (користуванням), та відповідно її відсутність – не спростовує самого права власності.

В теперішній час, з набуттям чинності ЦК України, моментом набуття права власності за договором купівлі-продажу нерухомого майна, окрім нотаріального посвідчення договору є також державна реєстрація договору.

При чому, державна реєстрація здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. № 671 „Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів”, і БТІ не є тим органом, який проводить державну реєстрацію правочинів.

Проте, як ЦК України, так і зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. № 671 „Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів” не розповсюджують свою дію на договори, які були укладені до набуття ними чинності.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 167, 326 ЦК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. № 671 „Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів”, Тимчасового положення  про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.02р. № 7/5, Закону України “Про власність”, керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк до Акціонерного товариства “Організація робітничого постачання” м. Красний Лиман, за участю третьої особи:  Суб'єкта підприємницької діяльності Трубнікова Тетяна Миколаївна  м. Красний Лиман про визнання права власності на будівлю ресторану “Северський Донець”, що знаходиться за адресою: м. Красний Лиман,  вул. Кірова, 19”а”.

Повний текст рішення підписаний 26.09.06р.

Рішення набирає законної сили 06.10.2006р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.

Суддя                                                                         Сковородіна О.М.                               

Судді          Є.І. Мєзєнцев

                                                                                   О.І. Склярук