Рішення

від 03.02.2011 по справі 6/194-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/194-НМ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" лютого 2011 р.                                                     Справа № 6/194-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорської Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Аврамчук А.П.- дов. б/н від 01.07.09р.    

від відповідача Михайленко М.Г.- директор, розпорядження

                               № 16-к від 01.03.04р.

                               Івашкевич О.Г.- дов. №36 від 19.01.11р.

- від третіх осіб:    1) не з'явився;

                               2) не з'явився.

Розглянув справу за позовом Національного банку України (м. Київ)  

до Державного комунального підприємства "Малинміськводоканал" (м.Малин)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Виконавчий комітет  Малинської міської ради;

2) Державна інспекція з контролю за цінами  в Житомирській області.

про зобов'язання вчинення певних дій та стягнення 364 217,87 грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.01.11 по 15:00 год. 03.02.11

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання ДКП "Малинміськводоканал" погодити, шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни на 2009 рік, ціну за послуги по договору від 20.10.1997р. №1-И на приймання і очищення стічних вод з розрахунку 2787,00 грн. без ПДВ за тисячу метрів кубічних та стягнути з ДКП "Міськводоканал" 364217,87 грн. завданих збитків.

25.01.10 до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог  №39-15/107/83 від 20.01.2010р. (а.с.114-115 т.1), відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати відповідача погодити, шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни, з 01.01.2010р. ціну за послуги згідно договору від 20.10.1997р. №1-И на приймання і очищення стічних вод з розрахунку 3300,00грн. без ПДВ за тисячу метрів кубічних, а також стягнути з відповідача  500227,17 грн. збитків за послуги, надані у 2009 році.

25.03.10  господарський суд Житомирської області  виніс рішення, згідно якого в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.07.10  рішення господарського суду Житомирської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 13.10.10  постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.07.10 та  рішення  господарського суду Житомирської області від 25.03.10 по даній справі скасовано, а справу  направлено на новий розгляд.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представники відповідача позов не визнають з підстав, зазначених у письмових відзивах (а.с.62-64,135-136 т.1; 101-103 т.2).

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.06.10 залучено до участі у справі  третіх осіб на стороні  відповідача,  які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет  Малинської міської ради та  Державну інспекцію з контролю за цінами  в Житомирській області.

Представники третіх осіб в судове засідання не з"явились.

09.12.10 від виконкому Малинської міської ради  надійшов лист про розгляд справи без участі їх представника. Крім того, вказано, що виконком позов не підтримує і просить відмовити в його задоволенні (а.с.104 т.2).

Державна інспекція з контролю за цінами в Житомирській області  надіслала лист про розгляд справи без їх участі (а.с.134 т.2). Повідомила про  підтримку своєї позиції, викладеної в   листі від 24.03.10 № 17/794 (а.с. 145-149 т.1; 135-137 т.2).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV та Прикінцевих положень Господарського кодексу України від 16.01.2003  № 436-IV до правовідносин між сторонами у справі застосовуються  правила  вищевказаних кодексів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, врахувавши вказівки, що містяться  у постанові касаційної інстанції, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.1997р. між Національним банком України в особі директора фабрики банкнотного паперу НБУ (Позивач) та Державним комунальним підприємством "Малинміськводоканал" (Відповідач) був укладений договір на приймання і очищення стічних вод, згідно якого фабрика (позивач) зобов'язалась забезпечити приймання і очищення міських, промислових стічних вод відповідача на очисних спорудах, що підпорядковуються фабриці, а Абонент (відповідач) у свою чергу бере на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги у прийманні та очищенні міських, промислових стічних вод.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3. розділу 2 договору розрахунки за  приймання та очищення  стічних вод проводяться  згідно тарифів і обсягів теплоенергоресурсів по калькуляції (додаток 1) (а.с. 19, 20 т.1), яка є невід"ємною частиною договору. В разі підвищення цін на хімікати, електроенергію, підвищення заробітної плати та інших витрат, ціна за очистку стічних вод буде замінена в сторону підвищення з послідуючим оформленням нового протоколу погодження цін.

У зв'язку із підвищенням вартості енергоносіїв і матеріалів 10.12.2008 року позивач на адресу відповідача направив лист з новим протоколом узгодження договірної (відпускної) ціни на 2009 рік.

24.03.2009 року відповідачу було направлено два примірники протоколу узгодження договірної (відпускної) ціни на 2009 рік.

Позивач вважає, що відповідач, відмовляючись погоджувати запропоновану йому нову ціну на послуги на приймання і очищення стічних вод за договором, порушує умови договору та свої зобов'язання за ним, а тому просить суд зобов'язати відповідача погодити, шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни з 01.01.2010р. ціну за послуги згідно договору від 20.10.1997р. №1-И на приймання і очищення стічних вод з розрахунку 3300,00грн. без ПДВ за тисячу метрів кубічних, а також стягнути з відповідача  500227,17 грн. збитків за послуги, надані у 2009 році (а.с. 114, 115 т.1).

Позивач вважає, що послуги, які надаються Національним банком України в особі фабрики банкнотного паперу за договором від 20.10.1997р.№1-И, надаються з розрахунку по виробничій собівартості, не є житлово-комунальними (комунальними) послугами в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки комунальні послуги є господарською діяльністю суб'єктів господарювання з метою отримання прибутку, що не відповідає функціям Національного банку України і прямо заборонено законом. А тому їх вартість (ціна) не є тарифом і не потребує погодження чи затвердження у будь-яких територіальних органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування і встановлюється за погодженням між сторонами на договірних засадах відповідно до чинного законодавства України (а.с. 106-108 т.1).

Зокрема, позивач вказав, що ціна на послуги по прийманню та  очистці стічних вод (стоків) сформована на основі розрахунку  планової виробничої  собівартості цієї послуги, що розрахована  згідно Положення  з формування  собівартості продукції, послуг та планування витрат, що не включається  до виробничої собівартості, затвердженого  наказом директора фабрики  банкнотного паперу Національного банку України № 15 від 30.01.09.

В своєму письмовому пояснення від 20.01.11 № 15-108/115 (а.с.117-121 т.2) позивач виклав порядок розрахунку ціни на  послуги по прийманню та очистці стічних вод(стоків) у 2009 році для ДКП "Малинміськводоканал".

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначив, що ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок виробників житлово-комунальних послуг здійснювати розрахунки економічно-обгрунтованих витрат на їх виробництво та подавати на затвердження органам місцевого самоврядування.

Оскільки діяльність з очищення комунальних та інших стічних вод включена до комплексу господарської діяльності з централізованого водовідведення, відповідно до ст.1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", а її результат спрямований на забезпечення умов проживання і перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках, спорудах, то позивач є виробником житлово-комунальних послуг і на нього розповсюджуються вимоги щодо надання економічно-обгрунтованих розрахунків вартості витрат цих послуг.

Висновки щодо економічного обгрунтування витрат при формуванні цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів), надає Державна інспекція з контролю за цінами. Тому без відповідного висновку Держінспекції цін відповідач не може погодити позивачу запропоновану вартість послуг на приймання і очищення стічних вод.

Відповідач зазначив, що відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, яка за вимогами ст.614 ЦК України настає лише за наявності вини як підстави відповідальності за порушення зобов'язання. А збитки, завдані правомірною відмовою від подальшого виконання зобов'язання, не підлягають відшкодуванню (а.с.62-64;135,136 т.1).

До того ж, відповідач вказав (а.с. 101-103 т.2), що  відповідно до ст. 1 Закону України "Про природні монополії" у зв"язку з відсутністю конкуренції внаслідок технологічної особливості, фабрика банкнотного паперу перебуває у стані природної монополії на ринку  надання послуг з очищення стічних вод у м. Малині, тому її діяльність у зазначеній сфері підлягає під державне регулювання  органами  виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно КВЕД, діяльність з вилучення  побутових стічних і дощових вод через каналізаційну систему  та іншими засобами, їх оброблення та видалення; видалення стічних вод методом розбавлення, фільтрування, відстоювання, оброблення за допомогою фізичних, хімічних і біологічних засобів чи іншими способами відноситься до розділу 90 - "Санітарні послуги, прибирання сміття та знищення відходів", яка є підвидом секції "О" - "Надання  комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури і спорту".

Ст.ст. 4, 5 Закону України "Про природні монополії" визначено, що у випадках, встановлених законом, зокрема у сфері централізованого водовідведення, регулювання діяльності  суб"єктів  природних монополій може здійснюватись органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про ціни та ціноутворення", зміна рівня  регульованих цін і тарифів на окремі види послуг здійснюється  в порядку і строки, що визначаються  тими органами, які відповідно до закону регулюють їх.

Оскільки в м. Малині лише Фабрика банкнотного паперу надає послуги з очищення комунальних та інших стічних вод, а частка їх вартості у матеріальних витратах водовідведення сягає 88,1%, то необгрунтоване підвищення тарифу (ціни) на ці послуги негативно позначиться  на матеріальному благополуччі громадян міста та може призвести до соціального вибуху.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд важає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є  договори та інші правочини.

Згідно приписів ч. 1 ст. 626, ст. 627  ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до  статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 628 ЦК України, зміст  договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 638 ЦК України вказує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як зазначалось вище, відносини між КП "Малинміськводоканал" та Фабрикою банкнотного паперу НБУ регулюються договором №1-И на приймання і очищення стічних вод від 20.10.1997р., відповідно до умов якого Фабрика бере на себе зобов'язання забезпечити приймання і очищення міських, промислових стічних вод КП "Малинміськводоканал", а абонент (КП "Малинміськводоканал") відшкодовує суму понесених витрат по прийманню та очистці стічних вод.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, вода стічна -  це вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів.

Відповідно до довідки АА № 195019 з ЄДРПОУ (а.с. 8 т.1) видами діяльності  Національного банку України за КВЕД є Управління загального характеру на державному рівні (75.11.1) та  Діяльність центрального банку (65.11.0).

Відповідно до довідки АБ № 172227 з ЄДРПОУ (а.с.9 т.1) видами діяльності  Фабрики банкнотного паперу Національного банку України за КВЕД є Допоміжна діяльність у сфері державного управління (75.14.0) та виробництво паперу та картону ( 21.12.0).

Тобто такий вид діяльності  як Збирання і оброблення стічних вод (90.01.0), який є одним із видів діяльності відповідача (а.с. 61 т.1), позивачу не притаманний.

Позивач не  здійснює господарську діяльність, метою якої є  задоволення потреб споживачів у відведенні  стічних вод. Очисні споруди позивача є невід"ємною частиною технологічного процесу підприємства.

З огляду на викладене,  за своєю правовою природою  договір №1-И на приймання і очищення стічних вод від 20.10.1997р. є договором про надання послуг у сфері збирання і оброблення стічних вод.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що Національний банк України не відноситься до  суб"єктів господарювання  сфери надання житлово-комунальних послуг, суд вважає помилковою позицію відповідача, що вищевказаний договір є  договором про надання житлово-комунальних послуг, а послуги, які надає позивач, є комунальними.

За таких обставин, суд не приймає до уваги пояснення відповідача щодо неможливості погодження ціни на приймання та очистку стічних вод з посиланням на приписи Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні",  Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ № 959 від 12.07.06 та на  Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою КМУ № 1819 від 13.12.00, оскільки ціна послуг позивача  не підлягає затвердженню органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.  Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, зміна правовідношення.

Пунктом 2.3 договору сторони передбачили, що в разі  підвищення цін на хімікати, електроенергію, підвищення заробітної плати та інших витрат, ціна за очистку  стічних вод буде замінена в сторону підвищення з послідуючим оформленням нового  протоколу погодження ціни.

Згідно п. 10.3 договору, до цього договору додаються  додатки, які є  невід"ємною частиною договору. Одним з таких невід"ємних частин договору є додаток № 3 "Протокол узгодження договірної (відпускної) ціни на послуги  очисних споруд фабрики банкнотного паперу НБУ по очищенню стічних вод" (а.с. 22 т.1).

За приписами ст.  632 ЦК Ураїни, ціна в  договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 189 ГК України, ціна  є істотною умовою господарського договору.

Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 1997 року сторони  неодноразово підписували Протоколи узгодження  договірної (відпускної) ціни (а.с.26-30 т.1), тобто  вносили зміни до договору, що відповідає вимогам  ч. 1 ст. 651 ЦК України,  згідно якої зміна або розірвання  договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично хоче  внести зміни до договору шляхом зобов"язання відповідача підписати протокол погодження ціни з тих підстав, що підписання протоколу є обов"язком  відповідача, оскільки вказана умова прописана в договорі, а у відповідності до ст.ст. 525, 526  ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом і зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, суд вважає, що вказаним пунктом сторони обумовили лише порядок внесення змін до договору в разі збільшення договірної ціни, який полягає у підписанні  протоколу погодження ціни.

Оскільки збільшення ціни в договорі є зміною умов договору, а зміна має відбуватись за згодою обох сторін, тому підписання протоколу погодження ціни не  є обов"язком  відповідача, а є його правом.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 651  ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, ч. 4 ст. 652 ЦК України допускає  зміну договору  за рішенням суду у зв"язку з істотною зміною обставин, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно ст. 188 ГК України, зміна та розірвання  господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Щодо вимоги про стягнення збитків суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 ГК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є відшкодування завданих збитків.

Сума збитків, яку заявляє позивач, визначена як різниця між ціною на послуги з очистки стічних вод (фактичною і запропонованою), надані протягом січня-грудня 2009 року.

Оскільки на момент розгляду справи договірна ціна відповідає розміру, визначеному в останньому протоколі погодження з 01.10.07 (а.с.30 т.1), тобто 2230,00 грн., тому і відсутні правові підстави для стягнення заявлених збитків.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

                                                               Повне рішення складено 15 лютого 2010 року.

Віддрукувати:

1- у справу

2-позивачу - НБУ (01008, м.Київ, вул. Інститутська,9)

3- позивачу - Фабрика банкнотного паперу НБУ (м.Малин, вул. Приходька,62)

4- відповідачу

5- 3-й особі - Виконавчий комітет Малинської міської ради (11600, м.Малин,  площа Соборна,6-А)

6- 3-й особі -  Державна інспекція з контролю за  цінами  в Житомирській області (10014, м.Житомир, м-н  С.П. Корольова,2)