Постанова

від 22.02.2011 по справі 30/157-10-4348

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГО СПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р. Справа № 30/157-10-4348

Колегія суддів Одеського апеляційного господарськог о суду у складі:

Головуючого судді: Бєл яновського В.В.,

Суддів: Ше вченко В.В.

Мирошн иченко М.А.

при секретарі - Рикові й О.М.,

за участю представників :

Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

Від відповідача: ОСОБА_1

Від третьої особи: не з' яв ився

розглянувши у відкрито му судовому засіданні

апеляційну скаргу при ватного підприємства „Ю-Г”

на рішення господарськ ого суду Одеської області

від 21.12.2010 року

по справі № 30/157-10-4348

за позовом: фізичної осо би - підприємця ОСОБА_3

до відповідача: приватн ого підприємства „Ю-Г”

за участю третьої особи без самостійних вимог на пр едмет спору на стороні відпо відача: ОСОБА_5

про визнання договору поновленим

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарськог о суду Одеської області з поз овом до приватного підприємс тва „Ю-Г” про визнання укладе ного між сторонами договору суборенди приміщення від 02.07.200 3р. поновленим до 01.07.2017 року.

Позовні вимоги ґрунт уються на положеннях ст. 764 ЦК У країни та фактично обґрунтов ані тим, що договір суборенди був укладений між сторонами на строк до 01.07.2010 року, але після закінчення цього строку поз ивач продовжує користуватис я орендованим майном і протя гом одного місяця після закі нчення терміну дії договору суборенди сторони не заявлял и про припинення його дії. Одн ак, з вересня 2010 року відповід ач в усній та письмовій формі почав відверто не погоджува тися з тим, що договір суборен ди від 02.07.2003р. є поновленим, тому позивач вимушений на підста ві ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК Украї ни здійснювати захист своїх порушених прав шляхом зверне ння до господарського суду з даним позовом.

Приватне підприємст во „Ю-Г” не визнало позов поси лаючись на те, що договір від 0 2.07.2003р. між сторонами є договоро м суборенди та відповідно до ст. 774 ЦК України може бути укла дений лише за згодою власник а (наймодавця) і строк договор у суборенди не може перевищу вати строк договору оренди. У зв' язку з відсутністю дого вору оренди на спірне приміщ ення, договір суборенди між с торонами у справі не може бут и продовжений, оскільки пред мет оренди не знаходиться в о ренді у ПП „Ю-Г”.

Рішенням господарськ ого суду Одеської області ві д 21.12.2010 року (суддя - Рога Н.В.) позо в задоволено, визнано поновл еним до 01.07.2017 року договір № 1, укл адений 02.07.2003 року між ПП „Ю-Г” та фізичною особою ОСОБА_3

Вказане рішення обґ рунтовано тим, що під час розг ляду справи судом установлен о, що об' єкт договору № 1 від 02. 07.2003р., а саме приміщення магази ну загальною площею 121,5 кв.м., зн аходиться у фактичному корис туванні позивача. З матеріал ів справи не вбачається, що ПП “Ю-Г” - орендодавець за дого вором протягом місяця після закінчення строку дії даного договору звертався на адрес у підприємця ОСОБА_3 із за переченнями щодо подальшого використання позивачем об' єкту оренди, як того вимагают ь положення ст. 764 ЦК України. Вр аховуючи викладене суд дійшо в висновку, що договір № 1 від 02. 07.2003р. слід вважати поновленим на строк, який був раніше вста новлений його умовами, тобто до 01.07.2017 року.

В апеляційній скарз і ПП “Ю-Г” вважаючи зазначене рішення ухваленим з порушен ням норм діючого законодавст ва просить його скасувати, у з адоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив на апеляційн у скаргу від позивача не надх одив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухав ши пояснення представників с торін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильн ість застосування судом норм матеріального та процесуаль ного права при прийнятті оск аржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підста в.

Як вбачається з матеріалі в справи, 01.07.1996 року між ПП “Ю-Г” ( орендар) та громадянином ОС ОБА_5 (орендодавець) було укл адено договір № 1 оренди примі щення в будинку АДРЕСА_1, я ке належить останньому на пр авах приватної власності, дл я використання орендарем з м етою визначеною статутом, ст роком до 01.07.2010 року.

02.07.2003 року між підприємцем О СОБА_3 (орендар) та ПП “Ю-Г” (ор ендодавець) було укладено до говір, за яким орендодавець з дає у користування орендарю (в суборенду) приміщення - ча стину магазину в будинку АД РЕСА_1, загальною площею 121,5 кв . м., яке належить орендодавцю на правах договору оренди № 1 в ід 01.07.1996р., для використання оре ндарем з метою, визначеною за конодавством України, строко м до 01.07.2010 року.

Наявні в справі витяг з ре єстру прав власності на неру хоме майно № 6757581 від 17.03.2005р. та тех нічний паспорт на садибний (і ндивідуальний) житловий буди нок від 09.10.2006р., видані Комуналь ним підприємством „Ізмаїльс ьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, свідчать п ро те, що домоволодіння за А ДРЕСА_1 є житловим будинком , що належить на праві приватн ої спільної часткової власно сті громадянам ОСОБА_6 (за сновнику ПП „Ю-Г”) та ОСОБА_3 (позивачу у справі) і частка кожного з них складає 1/2 части ни домоволодіння.

Як вже було зазначено вище , позивач звернувся за захист ом свого цивільного права шл яхом визнання договору понов леним.

Розглядаючи заявлену у дан ій справі вимогу по суті, суд п ершої інстанції не взяв до ув аги наступні положення норм матеріального та процесуаль ного права.

Так, відповідно до ст. 1 ГПК Ук раїни підприємства, установи , організації, інші юридичні о соби (у тому числі іноземні), г ромадяни, які здійснюють під приємницьку діяльність без с творення юридичної особи і в установленому порядку набул и статусу суб'єкта підприємн ицької діяльності (далі - підп риємства та організації), маю ть право звертатися до госпо дарського суду згідно з вста новленою підвідомчістю госп одарських справ за захистом своїх порушених або оспорюва них прав і охоронюваних зако ном інтересів, а також для вжи ття передбачених цим Кодексо м заходів, спрямованих на зап обігання правопорушенням.

Згідно з ст. 2 ГПК України гос подарський суд порушує справ и за позовами, зокрема, підпри ємств та організацій, які зве ртаються до господарського с уду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтере сів.

Завданням суду при здійсне нні правосуддя в силу ст. 2 Зак ону України „Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, за хист гарантованих Конституц ією України та законами прав і законних інтересів юридич них осіб.

Статтею 15 ЦК України закріп лено право кожної особи на за хист свого цивільного права у разі його порушення, невизн ання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, яки й не суперечить загальним за садам цивільного законодавс тва.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України пе редбачено, що способами захи сту цивільних прав та інтере сів можуть бути: визнання пра ва; визнання правочину недій сним; припинення дії, яка пору шує право; відновлення стано вища, яке існувало до порушен ня; примусове виконання обов 'язку в натурі; зміна правовід ношення; припинення правовід ношення; відшкодування збитк ів та інші способи відшкодув ання майнової шкоди; відшкод ування моральної (немайнової ) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльност і органу державної влади, орг ану влади Автономної Республ іки Крим або органу місцевог о самоврядування, їхніх поса дових і службових осіб.

Суд може захистити цивільн е право або інтерес іншим спо собом, що встановлений догов ором або законом.

Аналогічні положенн я містяться в ст. 20 ГК України.

Порушення цивільного права є результатом протипр авних дій порушника, внаслід ок чого воно зазнало зменшен ня або ліквідації, що позбавл яє його носія можливості зді йснити, реалізувати це право повністю чи частково.

Предметом позову мож е бути матеріально - правова чи немайнова вимога позивач а до відповідача, відносно як ої суд повинен прийняти ріше ння. При цьому, захист майново го або немайнового права чи з аконного інтересу відбуваєт ься шляхом прийняття судом р ішення про примусове виконан ня відповідачем певних дій а бо зобов' язання утриматись від їх вчинення.

За змістом положень в казаних норм, правом на пред' явлення позову до господарсь кого суду наділені, зокрема, ю ридичні особи, а суд шляхом вч инення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтерес и яких порушені або оспорюют ься.

Встановивши наявніст ь у особи, яка звернулася з поз овом, суб' єктивного матеріа льного права або охоронювано го законом інтересу, на захис т яких подано позов, суд з' яс овує наявність чи відсутніст ь факту порушення або оспоре ння і, відповідно, ухвалює ріш ення про захист порушеного п рава або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпі дставність та необґрунтован ість заявлених вимог.

При цьому, розпорядже ння своїм правом на захист є д испозитивною нормою цивільн ого законодавства, яке поляг ає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невиз наними або оспорюваними, мож ливості застосувати способи захисту, визначені законом а бо договором.

Звертаючись з позово м до суду, позивач на свій розс уд обирає спосіб захисту пор ушеного права, в той час як на суди покладено обов' язок пе ревірки відповідності обран ого позивачем способу захист у приписам ст. 16 ЦК України та с т. 20 ГК України.

Так, предметом позову є матеріально - правова вим ога позивача до відповідача, а підставою - посилання на н алежне йому право, юридичні ф акти, що призвели до порушенн я цього права, та правове обґр унтування необхідності його захисту.

У поданій позовній з аяві позивач просить визнати укладений між сторонами 02.07.2003 р оку договір № 1 суборенди прим іщення загальною площею 121,5 кв . м. поновленим до 01.07.2017 року.

Отже, позивач фактично зве ртається до суду з вимогою пр о встановлення певного факту , а саме факту поновлення стро ку суборенди та, відповідно, п родовження відносин з суборе нди житлових приміщень загал ьною площею 121,5 кв.м., які знаход яться за адресою: АДРЕСА_1 , що виникли в силу факту уклад ення договору № 1 від 02.07.2003р. Разо м з тим, розглядаючи таку вимо гу, суд не здійснює захисту пр ав та охоронюваних законом і нтересів учасників господар ських правовідносин і, як нас лідок, ухвалене рішення про з адоволення такої вимоги не п оновлює порушеного права.

Вимога про визнання догово ру продовженим не може бути с амостійним предметом розгля ду в господарському суді, оск ільки до повноважень останнь ого не належать повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності фактів, що маю ть юридичне значення, на відм іну від місцевих загальних с удів, які розглядають справи за заявами про встановлення наявності чи відсутності фа ктів, що мають юридичне значе ння, в окремому провадженні.

Факт, що має юридичне значен ня, може встановлюватися гос подарськими судами лише при існуванні та розгляді між ст оронами спору про право ци вільне. Його встановлення є елементом оцінки фактични х обставин справи та обґрунт ованості вимог.

Такий висновок не суперечи ть положенням Конституції Ук раїни, зокрема, щодо поширенн я юрисдикції судів на всі пра вовідносини, що виникають у д ержаві.

Господарські суди порушую ть провадження у справах за п озовами, в основі яких правов а вимога - спір про право, що в иникає з матеріальних правов ідносин.

Так, із змісту ст. 12 ГПК Украї ни вбачається, що господарсь ким судам підвідомчі саме сп рави у спорах, невиключний пе релік яких, наведений вказан ою нормою, а також справи за за явами органів Антимонопольн ого комітету України, Рахунк ової палати з питань, віднесе них законодавчими актами до їх компетенції та справи про банкрутство.

Отже, господарські суди мож уть встановлювати наявність чи відсутність певних факті в, здійснюючи розгляд спорів про право. Так, у випадку пору шення права позивача користу ватись орендованим приміщен ням, він має право подати позо в про усунення перешкод у кор истуванні приміщенням; може зажадати повернення орендов аного майна з будь-якого неза конного володіння, відшкодув ання шкоди, завданої майну гр омадянами і юридичними особа ми, включаючи орендодавця (ч.2 ст. 28 Закону України "Про оренд у державного та комунального майна", ст.396 ЦК України). Під час вирішення відповідних спорі в, зокрема, зазначених, суд має встановити наявність чи від сутність відповідних правом очностей - володіти та корис туватись спірним приміщення м у відповідний період, а, отже , і з' ясувати чи має місце фак т продовження строку дії дог овору і встановити чи діяв ві н у відповідний період.

Таким чином, обраний в даном у випадку позивачем спосіб з ахисту прав та законних інте ресів не призводить до понов лення порушеного права та ре ального захисту його прав у в ипадку їх задоволення. Разом з тим, обрання позивачем неві рного способу захисту і визн ачення предмета позову, який не відповідає встановленим законом або договором способ ам захисту, унеможливлює зад оволення такого позову, що не було враховано місцевим суд ом при розгляді даної справи .

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що оск аржуване рішення місцевого с уду з підстав неправильного застосування норм матеріаль ного і процесуального права підлягає скасуванню з прийня ттям нового рішення про відм ову у задоволенні позову.

Наведеної правової позиці ї дотримується Вищий господа рський суд України при здійс ненні касаційного перегляду судових рішень у справах про визнання договору продовжен им (постанови Вищого господа рського суду України від 31.03.2009р . у справі 12/198/08, від 24.10.2010р. у справі № 31/107-09).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Ю-Г ” задовольнити частково.

Рішення господарського с уду Одеської області від 21.12.2010 р оку у справі № 30/157-10-4348 скасув ати, стягнення за ним припини ти.

У задоволенні позову відмо вити.

Постанова набирає з аконної сили з дня її прийнят тя і може бути оскаржена у ка саційному порядку до Вищого господарського суду України .

Головуючий суддя Бєляновський В.В.

Судді М ирошниченко М.А.

Шевчен ко В.В.