Постанова

від 25.09.2006 по справі 10/268-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/268-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2006 року                                                                                   Справа № 10/268-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:            Джихур О.В., Коршуна А.О. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 22.09.2006р. № 536)

при секретарі: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:  

позивача –Ліпинська О.А., дов. № 298 від 28.07.2006р., адвокат;                           

відповідача –Серещенко О.В., нотаріально засвідчена довіреність № 1285 від 24.03.2006р.;                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробничої компанії “Інтеркрафт”, м.Дніпропетровськ            

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2006 року                                    

у справі № 10/268-06                             

за позовом  Кіровської селищної ради, с.Кіровське Дніпропетровської області                        

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробничої компанії “Інтеркрафт”, м.Дніпропетровськ                                      

про визнання недійсною угоди

          За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).           

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2006р. (суддя Кощеєв І.М.) по справі № 10/268-06 за позовом Кіровської селищної ради, с.Кіровське Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробничої компанії “Інтеркрафт”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ ТВК “Інтеркрафт”) про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернути об'єкт оренди позивачу позов було задоволено та було визнано недійсним договір оренди приміщення площею 623,5 кв.м., укладений між позивачем та відповідачем 16.12.2005р. та зобов'язано ТОВ ТВК “Інтеркрафт” повернути на користь Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області –приміщення, прийняте по договору оренди, площею 623,5 кв.м., розташоване за адресою: Дніпропетровська область, с.Кіровське, вул..Леніна, 543 “б”, також з відповідача на користь позивача було стягнено 85 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано ст.ст.15, 16, 203, 215, 215, 327, 759, 761 ЦК України, оскільки оспорюваний договір оренди не відповідає на момент укладення вимогам Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, зокрема, ст..10 цього Закону, а також на день укладення договору об'єкт оренди не знаходився у власності територіальної громади селища Кіровське в особі Кіровської селищної ради, тобто позивач відповідно до ст..4 Закону України “Про власність” не мав повноважень власника щодо передачі в оренду майна, яке є предметом договору.

          Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі –ТОВ ТВК “Інтеркрафт” м.Дніпропетровськ, оскаржує рішення господарського суду, посилаючись на те, що має місце невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам та матеріалам справи, що призвело до порушення господарським судом норм матеріального права та прийняття рішення, яке не відповідає вимогам закону, оскільки:

          - позивач, як “орендодавець” за договором мав право розпоряджатися майном, переданим в оренду;

          - не визначення в договорі оренди розміру орендної плати не є підставою для визнання договору оренди недійсним, так як позивач жодного разу не звертався до “орендаря” з пропозицією про перерахунок розміру орендної плати.  

          Позивач по справі –Кіровська селищна рада –у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення матеріалам, обставинам справи, вимогам законодавства.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

16.12.2005р. між Кіровською селищною радою с.Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області (“орендодавець” за договором, позивач по справі) та ТОВ ТВК “Інтеркрафт” м.Дніпропетровськ (відповідач по справі, скаржник, “орендар” за договором) було підписано договір оренди, відповідно до предмету якого “орендодавець” передає, а “орендар” приймає в тимчасове платне користування приміщення площею 623,5 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Кіровське, вул..Леніна, 543 “б” (а.с.12-15).

17.12.2005р. по акту прийому-передачі, підписаним сторонами, майно, яке є предметом договору оренди від 16.12.2005р., було передано “орендарю” (відповідачеві по справі) (а.с.16).

Докази укладення сторонами до договору від 16.12.2005р. будь-яких додаткових угод відсутні, на вимогу суду апеляційної інстанції (ухвала від 01.09.2006р.) сторонами не було надано будь-яких додаткових угод до договору від 16.12.2005р., вимоги апеляційного господарського суду скаржником не виконано без поважних причин, докази в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, які б свідчили про поважність причин невиконання вимог суду, викладених в ухвалі від 01.09.2006р. (а.с.44), відсутні. Щодо укладення додаткових угод до договору оренди від 16.12.2005р., то представник позивача в судовому засіданні 25.09.2006р. зазначив, що будь-які додаткові угоди до договору від 16.12.2005р. відсутні, сторонами не укладались.

Як вбачається із змісту позовної заяви (а.с.2-4), позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що на день укладення договору оренди від 16.12.2005р. “орендодавець” не набув права власності на майно, яке є предметом договору оренди, тобто не мав правових підстав для укладення договору; також укладений договір оренди від 16.12.2005р. не відповідає вимогам ст. ст.10, 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 23.12.1997р. № 768/97-ВР в частині відсутності в договорі усіх істотних умов щодо визначення складу та вартості майна з урахуванням її індексації, орендної плати з урахуванням її індексації, порядку використання амортизаційних відрахувань, страхування об'єкту оренди, обов'язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки, не проведена оцінка майна, яка передує укладенню договору оренди, термін дії договору оренди в редакції договору від 16.12.2005р., умови його припинення суперечать ст.ст.17, 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Даючи правову оцінку договору оренди від 16.12.2005р., слід зазначити, що всупереч ст.ст.10, 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 23.12.1997р. № 768/97-ВР (в редакції Закону України від 29.11.2005р. № 3126-ІУ) договір від 16.12.2005р. не містить істотних умов, необхідних для договорів даного виду: склад та вартість майна з урахуванням її індексації, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань орендованого майна, забезпечення порядку здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.  

Відповідно до ст..759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 3 ст.760 ЦК України передбачено, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Отже, враховуючи правовий статус майна, яке є предметом договору оренди від 16.12.2005р., правовідносини сторін регламентовано Цивільним кодексом України та Законом України “Про оренду державного та комунального майна” від 23.12.1997р. № 768/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Таким чином, при укладенні договору оренди від 16.12.2005р. сторонами не було дотримано вимог закону, зокрема, ст.ст.10, 11, 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції Закону України від 29.11.2005р. № 3126-ІУ), щодо визначення усіх істотних умов до договору, оцінки майна, переданого в оренду, порядку продовження терміну дії договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.          

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У разі припинення договору найму наймач, відповідно до ст..785 ЦК України зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.  

За цих обставин господарським судом зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості вимог про визнання недійсним договору оренди від 16.12.2005р. та про зобов'язання відповідача повернути позивачеві приміщення, яке є предметом договору оренди також з урахуванням вимог ст..216 ЦК України, щодо застосування правових наслідків недійсності правочину.

Щодо виконання договору від 16.12.2005р. “орендарем” , то в своїх поясненнях в суді апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що такі докази відсутні, орендна плата не сплачувалась, також такі докази відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, доводи позивача про відсутність виконання договору оренди відповідачем не спростовано будь-якими доказами.

Враховуючи викладене, правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2006р. по справі № 10/268-06 –залишити без змін; а апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробничої компанії “Інтеркрафт”, м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.            

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                              А.О. Коршун

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                  О.О.Головіна

26.09.2006