Постанова

від 28.11.2006 по справі 10/268-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/268-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 листопада 2006 р.                                                                                   № 10/268-06  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддяМуравйов О. В.

суддіПолянський А. Г.Коробенко Г. П.

розглянувшикасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничої компанії "Інтеркрафт"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 року

по справі№ 10/268-06 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовомКіровської селищної ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничої компанії "Інтеркрафт"

проВизнання угоди недійсною,

За участю представників сторін:

від позивача: Липинський Я.В. –дов. №298/2 від 28.07.2006 року

від відповідача:не з'явився

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.11.2006 року касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничої компанії "Інтеркрафт" була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 11 год. 30 хв. 28.11.2006 року.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. у зв'язку з перебуванням судді Фролової Г.М. на лікарняному, для розгляду справи № 10/268-06 створена колегія суддів у наступному складі: Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А.Г., Коробенко Г. П.

Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.

Представник відповідача в судове засідання 28.11.2006 року не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений заздалегідь належним чином. Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 09.11.2006р. про прийняття касаційної скарги до розгляду явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач Кіровська селищна рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничої компанії "Інтеркрафт" про визнання недійсним договору оренди приміщення, укладеного 16.12.2005 року між сторонами; зобов'язання відповідача повернути приміщення спортивного залу площею 623,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: с. Кіровське, вул. Леніна, 543 "б", яке є об'єктом зазначеного договору оренди.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2006 року (суддя Кощеєв І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 року (головуючий суддя Виноградник О.М., судді Джихур О.В., Коршун А.О.), позовні вимоги задоволені повністю: визнано недійсним Договір оренди приміщення, спортивного залу площею 623,5 кв.м. укладений 16.12.2005 року між Кіровською селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничою компанією "Інтеркрафт"; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничу компанію "Інтеркрафт" повернути на користь Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області - приміщення, прийняте по договору оренди, спортивного залу площею 623,5 кв. м., розташованого за адресою: Дніпропетровська область с Кіровське, вул. Леніна, 543 „б"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничої компанії "Інтеркрафт" на користь Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області - 85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничої компанії "Інтеркрафт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу в позові повністю.

В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничої компанії "Інтеркрафт" вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу Кіровська селищна рада повністю заперечує підстави скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничої компанії "Інтеркрафт" залишити без задоволення, а рішення та постанову господарських судів –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, 16.12.2005 року між Кіровською селищною радою с. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області ("орендодавець" за договором, позивач по справі) та ТОВ ТВК "Інтеркрафт" м. Дніпропетровськ (відповідач по справі, скаржник, "орендар" за договором) було підписано договір оренди, відповідно до якого "орендодавець" передає, а "орендар" приймає в тимчасове платне користування приміщення площею 623,5 кв.м. за ад ресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Кіровське, вул. Леніна, 543 "б"(а.с.12-15).

17.12.2005 року по акту прийому-передачі, що підписаний сторонами, майно, яке є предметом договору оренди від 16.12.2005 року, було передано "орендарю" (відповідачеві по справі) (а.с.16).

Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що докази укладення сторонами додаткових угод до договору від 16.12.2005 року в матеріалах справи № 10/268-06 відсутні.

Більш того, представник позивача підтвердив, що будь-які додаткові угоди до договору від 16.12.2005 року сторонами не укладались.

Як вірно встановлено апеляційним господарським судом, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що на день укладення договору оренди від 16.12.2005 року "орендодавець" не набув права влас ності на майно, яке є предметом договору оренди, тобто не мав правових підстав для укла дення договору; також укладений договір оренди від 16.12.2005 року не відповідає вимогам ст. ст. 10, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 23.12.1997 року № 768/97-ВР в частині відсутності в договорі усіх істотних умов щодо визначення складу та вартості майна з урахуванням її індексації, орендної плати з урахуванням її індексації, по рядку використання амортизаційних відрахувань, страхування об'єкту оренди, обов'язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки, не проведена оцінка майна, яка передує укла денню договору оренди, термін дії договору оренди в редакції договору від 16.12.2005 року, умови його припинення суперечать ст.ст. 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з апеляційною інстанцією в тому, що всупереч ст.ст. 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 23.12.1997 року № 768/97-ВР (в редакції Закону України від 29.11.2005 року № 3126-ІУ) договір оренди від 16.12.2005 року не містить істотних умов, необхідних для договорів даного виду: склад та вар тість майна з урахуванням її індексації, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань орендованого майна, забезпечення порядку здійс нення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За коном можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (орен ди).

Частиною 3 ст.760 ЦК України передбачено, що особливості найму окремих видів май на встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Враховуючи правовий статус майна, яке є предметом договору оренди від 16.12.2005 року, касаційна інстанція вважає, що вказані правовідносини регулюються як Цивільним кодексом України, так і Зако ном України "Про оренду державного та комунального майна" від 23.12.1997 року № 768/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Отже, при укладенні договору оренди від 16.12.2005 року, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, сторонами не було до тримано вимог закону, зокрема, ст.ст. 10, 11, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону України від 29.11.2005 року № 3126-ІV), щодо визна чення усіх істотних умов до договору, оцінки майна, переданого в оренду, порядку продов ження терміну дії договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України, як вірно зазначено місцевим господарським судом, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспіль ства.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане по лягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість то го, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У разі припинення договору найму наймач, відповідно до ст. 785 ЦК України, зо бов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з ура хуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом, а так само і апеляційною інстанцією зроблено вірні висновки щодо обґрунто ваності позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 16.12.2005 року та про зобов'язання відповідача повернути позивачеві приміщення, яке є предметом договору оренди.

Що стосується інших доводів, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничої компанії "Інтеркрафт" в касаційній скарзі, то вони зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи. Тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2006 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 року в даному випадку не існує, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничої компанії "Інтеркрафт" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничої компанії "Інтеркрафт" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 року по справі № 10/268-06 залишити без змін.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

СуддіА. Г. Полянський

Г. П. Коробенко