Рішення

від 14.08.2006 по справі 10/268-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/268-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.08.06р.

Справа № 10/268-06

За позовом  Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області ( с. Кіровське  Дніпропетровської області )   

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничої компанії „Інтеркрафт"      ( м. Дніпропетровськ )

про визнання недійсною угоди

Суддя  Кощеєв І.М.

Представники:

        Від позивача :            Ліпинська    Є.А. -  ( дов. від 28.07.2006 р. № 298 )

                Від відповідача :       Серещенко О. В. -  ( дов. від 24.03.2006 р. № 3-1681 )

СУТЬ СПОРУ:

  Позивач звернувся з позовом до Відповідача про : визнання недійсним договору оренди приміщення, укладеного 16.12.2005 р. між сторонами; зобов"язання відповідача,  повернути приміщення  спортивного залу площею 623,5 кв.м., за адресою с. Кіровське, вул. Леніна, 543 „б”, прийнятого по зазначеному спірному  договору оренди,  позивачу.

 В обґрунтування позовних вимог посилається на невідповідність спірного договору вимогам чинного законодавства, зокрема  під час укладення вказаної угоди, селищна рада не мала правових підстав для передачі в оренду вказаного майна, оскільки не була власником приміщення  спортивного залу. Свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно, було видано територіальній громаді селища Кіровське, в особі Кіровської селищної ради, Виконавчим комітетом Кіровської селищної ради лише 15.02.2006 р.

Окрім того, Позивач вважає, що договір оренди укладений з порушенням п. п. 1, 2      ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 23.12.1997 року № 768/97-ВР зі змінами та доповненнями, оскільки укладений договір в частині істотних умов, не відповідає типовому договору оренди відповідного майна і більш того, в договорі не вказані істотні умови: склад та вартість майна з урахуванням її індексації; орендна плата з урахуванням її індексації ( розмір орендної плати визначено додатковою угодою, яка відсутня в матеріалах орендної справи ); порядок використання амортизаційних відрахувань орендованого майна; забезпечення порядку здійснення орендодавцем контролю за станом об"єкта оренди; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов"язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Також, Позивач стверджує, що оспорюваний договір укладений з порушенням ст. 11 Закону і Постанови КМ України від 10.08.1995 року № 629 "Про затвердження методики оцінки вартості об"єктів оренди", не здійснена оцінка майна, яка передує укладенню договору оренди. Частка орендної плати яка отримана позивачем, визначена з порушенням методики і її розрахунку; термін договору оренди та умови припинення договору оренди суперечать ст. 17 Закону.

   Відповідач проти задоволення позовних вимог Позивача заперечує, зазначаючи у відзиві на позов на їх безпідставність, оскільки на час укладання оспорюваної угоди, об”єкт оренди знаходився на балансі селищної ради. Крім того, Відповідач вважає, що неточне визначення орендної плати не є підставою для визнання договору оренди недійсним.

             За згодою представників сторін у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

   Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

  16.12.2005 р. між  Кіровською селищною радою ( Орендодавець )  і товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Інтеркрафт" ( Орендар ) був укладений Договір оренди, згідно з умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове ( 11 місяців, до 16.11.2006 р. ) платне користування приміщення загальною площею 623,5 кв. м. за адресою : Дніпропетровська область с. Кіровське, вул. Леніна, 543 „б”.

  Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, будівлю спортивного залу видано територіальній громаді селища Кіровське, в особі Кіровської селищної ради, Виконавчим комітетом Кіровської селищної ради 09.03.2006 р. на підставі рішення від 15.02.2006 р.         за № 25.

  Згідно Витягу про реєстрацію права власності нерухомого майна за № 10034272, виданого Дніпропетровським  районним комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації” право власності на будівлю спортивного залу за адресою : Дніпропетровська область с. Кіровське, вул. Леніна, 543 „б” зареєстроване 09.03.2006 р. за територіальною громадою селища Кіровське в особі Кіровської селищної ради.

  Таким чином, на час укладання Договору оренди від 16.12.2005 р., об”єкт оренди - приміщення загальною площею 623,5 кв. м. розташоване за адресою : Дніпропетровська область с. Кіровське, вул. Леніна, 543 „б” не знаходилося у власності територіальної громади селища Кіровське в особі Кіровської селищної ради.

  Вказаний договір оренди в частині істотних умов ( встановлених Законом України "Про оренду державного та комунального майна" ), не відповідає типовому договору оренди відповідного майна - в договорі не вказані істотні умови : склад та вартість майна з урахуванням її індексації; орендна плата з урахуванням її індексації ( розмір орендної плати визначено додатковою угодою, яка відсутня в матеріалах орендної справи ); порядок використання амортизаційних відрахувань орендованого майна; забезпечення порядку здійснення орендодавцем контролю за станом об"єкта оренди; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов"язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

           Відповідно до постанови Пленума Верховного  Суду України N 3 від    28.04.1978 р.   «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними », угода  може  бути  визнана  недійсною  лише  з підстав і з наслідками, передбаченими законом.  Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

           Згідно зі ст.  215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  ст. 203 ЦК України. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

             Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : 1. Зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. 2. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 4 Закону України “Про власність”, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

           Відповідно до ст. 759 ЦК України, за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

           Право  передання  майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права ( ст. 761 ЦК України ).  

           Право  володіння,  користування  та розпоряджання своїм майном, відповідно до ст. 317 ЦК України належать власникові.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є  майно,  у  тому  числі  грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління   майном,   що   є   у  комунальній  власності, здійснюють безпосередньо територіальна  громада  та  утворені  нею органи місцевого самоврядування.

Оскільки Позивач на час укладання договору оренди не був власником переданого в оренду нерухомого майна, то у нього не було повноважень розпоряджатись вказаним майном, тобто здавати його в оренду.

           Враховуючи наведене і приймаючи до уваги, те що спірна угода була укладена  Орендодавцем, який не мав відповідних повноважень розпоряджатись вказаним майном, тобто здавати його в оренду, що суперечить  вимогам чинного законодавства, господарський суд вважає позовні вимоги Позивача пов'язані з визнанням недійсним договору оренди –обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Ст. 216 ЦК України передбачає, що недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

           У  разі  припинення  договору  найму  наймач, відповідно до ст. 785 ЦК України  зобов'язаний негайно  повернути  наймодавцеві  річ  у стані,  в якому вона була одержана,  з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

           Виходячи з наведеного, господарський суд знаходить достатньо підстав для задоволення позовних вимог Позивача пов”язаних із зобов"язанням Відповідача,  повернути приміщення  спортивного залу площею 623,5 кв.м., за адресою с. Кіровське, вул. Леніна, 543 „б”, прийнятого по зазначеному спірному  договору оренди -  позивачу.

           Задовольняючи позовні вимоги Позивача, господарський суд також виходив з наступного.

           Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

           Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема  визнання правочину недійсним.

Згідно зазначеного, керуючись ст. ст. 44, 46, 82 –83 ГПК України, господарський

суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Позивача - задовольнити.

Визнати недійсним  Договір оренди приміщення, спортивного залу площею 623,5 кв.м. укладений 16.12.2005 року між Кіровською селищною радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області і товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничою компанією "Інтеркрафт".

Зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничою компанією "Інтеркрафт" ( 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Б. Хмельницького, 10, код ЄДРПОУ 33718138 ) повернути на користь Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області - приміщення, прийняте по договору оренди, спортивного залу площею 623,5 кв. м., розташованого за адресою : Дніпропетровська область                     с. Кіровське, вул. Леніна, 543 „б”.

Видати наказ.

        Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробничою компанією "Інтеркрафт" ( 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Б. Хмельницького, 10, код ЄДРПОУ 33718138 ) на користь Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області - 85 грн. 00 коп. витрат на державне мито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

        Видати наказ.

               Суддя

І.М. Кощеєв

                    (  рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України 15.08.2006 р. )