Постанова

від 01.03.2011 по справі 25/154-10-4694

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/154-10-4694

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" березня 2011 р. Справа № 25/154-10-4694

Одеський апеляційний господарський суд у складі:  

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.             

Суддів Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.

При секретарі Подуст Л.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Остапов В.В. по дов. №97 від 15.12.2010р.  

від відповідача - Козлов М.С. по дов. №26B-11/10 від 26.11.2010р.                                         

Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський олійножировий комбінат”           

на рішення господарського суду Одеської області від 25.01.2011р.

у справі № 25/154-10-4694

За позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”

до Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський олійножировий комбінат”

про стягнення 92587,02 грн.

Встановив:

В листопаді 2010р. Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” (Далі - Порт) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський олійножировий комбінат” (Далі - Товариство) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором №295-Т/272/21/Е від 29.12.2007р. у сумі 94366,62 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Порт зазначає, що за договором № 295-Т/272/21/Е від 29.12.2007р. виконані роботи з перевалки вантажів на причалі порту № 21, а Товариство прийняло ці роботи, однак свої зобов'язання щодо оплати вартості цих робіт у встановлений у договорі строк не виконало в повному обсязі. З цієї причини у нього утворилася заборгованість в розмірі 1779,60 грн., на яку було нараховано три проценти річних у розмірі 3603,09 грн., індекс інфляції розміром 9094,48грн., пеню 43800,44грн., та штраф в сумі 36089,01 грн.

В процесі розгляду справи, Порт надав до суду першої інстанції заяву, в якій зменшив розмір позовних вимог у зв'язку зі сплатою Товариством основної суми заборгованості в сумі 1779,60 грн., в іншій частині позовних вимог, а саме в частині стягнення штрафних санкцій просив позов задовольнити.

У відзиві на позов, Товариство просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 1779,60 грн. Також відповідач вважає що відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Крім того, Товариство, надало до господарського суду Одеської області клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України. В даному клопотанні відповідач посилається на те, що штрафні санкції значно перевищують суму заборгованості та враховуючи що Товариство визнало свою заборгованість і вжило заходи щодо її погашення, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій (пені, 7% додаткового штрафу, індексу інфляції, три проценти річних) до 5000,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.01.2011р., винесеним суддею Малярчук І.А. позовні вимоги задоволено повністю. Суд стягнув з Товариства на користь Порту 43800,44 грн. - пені, 36089,01 грн. - штрафу, 9094,48 грн. - індекс інфляції, 3603,09 грн. - 3% річних, 925,87грн. - державного мита, 236,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Також суд видав позивачу довідку на повернення надмірно сплаченого державного мита в сумі 4192,80 грн.

Мотивуючи дане рішення, господарський суд визнав доведеним те, що через невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, а саме: порушення строків грошового зобов'язання: з оплати виконаних Портом робіт по перевалці вантажу, позивачем цілком правомірно, законно та обґрунтовано нараховані штрафні санкції у вигляді пені, 3% річних, інфляційних витрат та штрафу.

При винесенні рішення суд дійшов висновку про необхідність задоволення  вимог позивача з огляду на приписи статей Цивільного кодексу України, регулюючих договірні та зобов'язальні відносини між сторонами.

Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Товариство зазначає, що штрафні санкції значно перевищують суму заборгованості, та враховуючи що відповідач визнав свою заборгованість і вжив заходи щодо її погашення, прямі збитки у позивача  відсутні, керуючись ч.3 ст. 551 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України, скаржник вважає що місцевий господарський суд мав підстави для зменшення розміру штрафних санкцій (пені, 7% додаткового штрафу, індексу інфляції, три відсотки річних) до 5000,00 грн.

У запереченні на апеляційну скаргу, Порт вважає, рішення законним та обґрунтованим, підстав для зменшення розміру штрафних санкцій в даному випадку не вбачає, оскільки зі сторони відповідача мало місце порушення виконання строків грошового зобов'язання з оплати виконаних Портом робіт по перевалці вантажу, вартість яких складає 1160784,26 грн. та фактично на протязі періоду прострочення Товариство безоплатно користувалося коштами Позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм  матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 29.12.2007р. між Позивачем (Порт) та Відповідачем (Вантажовласник) був укладений договір № 295-Т/272/21/Е, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, Порт за завданням Вантажовласника приймає  на себе зобов'язання по наданню останньому комплексу послуг по організації перевалки через причал № 21 Порту вантажів, що надійшли на адресу або, що відвантажуються Вантажовласником, а також інші послуги, пов'язані з перевалкою, а Вантажовласник, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується сплатити вказані послуги. (т.1 а.с. 14-20)

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, Порт узгоджує з Вантажовласником заплановані до прийняття/відвантаження Вантажовласником місячні об'єми перевалки вантажів та підтверджує Вантажовласнику прийняття/відвантаження вантажів на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.3.8. Договору Вантажовласник зобов'язаний своєчасно оплачувати виконані Портом послуги по цінам та в строки, вказані в розділі 3 цього договору.

Як зазначено в ч.ч. 1, 3 п. 3.1., п.п. 3.2., 3.6. Договору, Вантажовласник сплачує Порту вартість послуг Порту по діючим  в Порту правилам та ставкам, в тому числі: вартість відвантаження вантажу з судна та його завантаження на інші види транспорту по діючим акордним ставкам у відповідності із „Збірником тарифів”, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995р. № 392, а саме: експорт соняшникової олії 1,9 дол. США за кожну тону переробленого вантажу; імпорт тропічних олій 1,9 дол. США за кожну тону переробленого вантажу; транзитні вантажі: тропічна олія 1,5 дол. США за кожну тону переробленого вантажу.

Плата за навантажувально-розвантажувальні роботи та інші платежі, за винятком плати за зберігання, розраховується за тарифами і ставкам, що діють на день накладення на коносамент або накладну цієї відправки календарного штампеля пункту відправлення. Вартість транспортно-експедиторського обслуговування, що здійснюється Портом, за місцевим тарифом, а саме: 0.54 грн. (0.1 дол. США) за кожну тону переробленого вантажу. Вартість послуг Порту за цим договором сплачується попередньо в об'ємі запланованої відправки не пізніше п'яти календарних днів до її фактичного здійснення на підставі виставленого Портом рахунку. Кінцевий розрахунок Вантажовласник проводить протягом 10 банківських днів з моменту виставлення Портом рахунку. Сторони дійшли згоди, що моментом виставлення рахунку є або дата вручення рахунку представнику Вантажовласника, що наділений повноваженнями у відповідності з оформленою довіреністю, або дата направлення рахунку Портом Вантажовласнику листом на замовлення з повідомленням про вручення та описом вкладення конверту, з відміткою на ньому поштової організації, або вручається уповноваженій посадовій особі Вантажовласника з відміткою про вручення на копії заявки, з підписом цієї посадової особи та печаткою Вантажовласника.

Із змісту п. 6.6. Договору вбачається, що за порушення строків оплати, обумовлених в п. 3.6. Договору, Вантажовласник сплачує Порту пеню в розмірі 0,1 % від суми прострочених платежів за кожен день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 діб додатково стягується штраф в розмірі семи процентів від вказаної суми.

Пункт 7.1. Договору передбачає, що Договір вступає в силу з дати укладання договору та діє до 31.12.2008р. Із закінченням строку дії цього договору він може бути розірваний, або продовжений сторонами на тих же, або інших умовах.

Додатковою угодою від 03.06.2010р. сторони погодили внесення змін до п. 2.3. та розділу 6 договору. (т.1 а.с.24)

А додатковою угодою до договору від 25.08.2009р. сторонами погоджено внесення змін до  п.п. 2.2., 3.2. Договору, юридичної адреси та банківських реквізитів Порту. (т.1 а.с.22-23)

На виконання умов Договору Порт виконав роботи по перевалці вантажу, згідно експортних доручень, наданих Товариством, вартість яких складає 1160784,26 грн.

Товариство прийняло виконання цих робіт, однак не повністю здійснило їх оплату згідно виставлених рахунків, у зв'язку з чим у ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1779,60 грн.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із  змісту  ч. 1 ст. 903 ЦК України вбачається, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України  Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на подані позивачем до матеріалів справи договір № 295-Т/272/21/Е від 29.12.2007р., виписку з банку щодо часткової оплати відповідачем вартості виконаних робіт, рахунків фактури №№ Е/17105 від 26.05.2010р., Е/17907 від 31.05.2010р., Е/19933 від 15.06.2010р., Е/22914 від 08.07.2010р., И/17196, Е/21232 від 29.06.2010р., Е/28618 від 21.08.2010р., Е/41334 від 13.10.2010р., які підтверджують існування заборгованості ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” в сумі 1779,60 грн. в період з 13.09.2010р. по 02.12.2010р.

Відповідно до п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюються у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1,3 ст. 551 Цивільного кодексу України). Що стосується посилання скаржника щодо не застосування місцевим господарським судом п.3 ст.83 ГПК України то з цього приводу судова колегія зазначає , що відповідачем не доведено суду винятковість обставин згідно яких господарський суд мав право зменшити розмір неустойки (пені, штрафу).

Враховуючи вищезазначене судова колегія вважає, що місцевий господарський суд цілком правомірно та обґрунтовано застосував норми Цивільного та Господарського Кодексів України, врахував всі обставини справи, дав повну та об'єктивну оцінки майнового становища відповідача, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги у апеляційної інстанції не вбачається.      

Крім того, Товариство ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись  ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  колегія, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський олійножировий комбінат” - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 25.01.2011р. по справі  № 25/154-10-4694 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий                                                                      Н.В.Ліпчанська

Судді:                                                                                Е.І.Андрєєва

                                                                                             П.Ф.Мацюра

Повний текст постанови  

складено 03.03.2011р.