Постанова

від 01.03.2011 по справі 7/188-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/188-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" березня 2011 р. Справа № 7/188-10

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:                                                                       Лашина В.В.

Суддів:                                                                                          Єрмілова Г.А.

                                                                                                     Воронюка О.Л.

При секретарі:                                                                                Скоробагатько О.В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Гонтарук М.М. –довіреність б/н від 24.01.2011 р.

від відповідача: Халік М.О. –довіреність № 02 від 24.01.2011 р.

від прокуратури Херсонської області: Зельцер О.В.

від Херсонської транспортної прокуратури: Шпитальний В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства  „Скадовський морський торговельний порт”

на рішення господарського суду  Херсонської області від 14.12.2010 року

зі  справи  № 7/188-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КСК-Інвест”

до  Державного підприємства  „Скадовський морський торговельний порт”

за участю прокуратури Херсонської області

про стягнення 2 311 338грн. 97 коп.

ВСТАНОВИЛА:

11 листопада 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КСК-Інвест»(далі –ТОВ «КСК-Інвест») звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт»(в подальшому –ДП «Скадовський МТП») про стягнення 1 703 153,76 грн. основного боргу, 526 650 грн. штрафу, 58833,01 грн. інфляційних втрат, 22702,20 грн. річних та судових витрат у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань з повернення позики за договором № 101/01-08 від 07.10.2008 р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.12.2010 р. (суддя Задорожна Н.О.) позовні вимоги були задоволені у повному обсязі та з ДП «Скадовський МТП»на користь позивача було стягнуто 1 703 153,76 грн. основного боргу, 526 650 грн. штрафу, 58833,01 грн. інфляційних втрат, 22702,20 грн. річних, 23113,39 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з цим рішенням в частині стягнення штрафних санкцій, ДП «Скадовський МТП»в апеляційній скарзі просить його в цій частині скасувати та зменшити розмір штрафних санкцій з 526 650 грн. до 150 783,16 грн., посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки частинами 1 і 6 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, тоді як ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

14 лютого 2011 року ДП «Скадовський МТП»надав до апеляційної інстанції доповнення до апеляційної скарги від 24.01.2011 р., в якому просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, вказуючи на те, що за умовами договору позики її повернення відбувається за вимогою ТОВ «КСК-Інвест», але жодної вимоги до відповідача не надходило, а також те, що позика була забезпечена заставою за договором № 116/01-08, за яким повернення позики відбувається зверненням стягнення на предмет застави. Крім того, апелянт зазначає, що позика була видана позивачем без наявності ліцензії на право здійснення фінансових послуг.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та прокуратур, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

07 жовтня 2008 року між сторонами був укладений договір позики № 101/01-08, за яким ТОВ «КСК-Інвест»зобов'язалось надати ДП «Скадовський МТП»позику в розмірі 3 000 000 грн., а останній взяв на себе обов'язок використати суму позики за цільовим призначенням і повернути її у визначений договором строк.

Розмір позики становить 3 000 000 грн., яка надається частинами (траншами) по узгодженню сторін, але не більше ніж 600 000 грн. на квартал на вимогу ДП «Скадовський МТП»(п. 2.1. договору).

Згідно з п. 4.1. договору повернення суми позики відбувається на вимогу позивача не пізніше 10 календарного дня місяця наступного за місяцем, в якому отримано 1 транш позики рівними частками по 165 000 грн. щомісяця, але не більше суми заборгованості за даною позикою.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТОВ «КСК-Інвест»з 09.10.2008 р. по 06.05.2009 р. перерахувало відповідачу 1 755 500 грн., а відповідачем частково погашено позику на суму 52346,24 грн.

20 січня 2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення позики у сумі 1 703 153,76 грн., яка була залишена ДП «Скадовський МТП»без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «КСК-Інвест»у повному обсязі, місцевий господарський суд, з урахуванням приписів, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України правильно встановив існування заборгованості відповідача в розмірі 1 703 153,76 грн., в тому числі обов'язку по сплаті 3 % річних та інфляційних втрат.

Твердження апелянта щодо непред'явлення позивачем вимоги про повернення позики спростовується наданими ТОВ «КСК-Інвест»апеляційній інстанції доказами: вимогами з відмітками про їх отримання відповідачем. При цьому, зазначені докази приймаються апеляційною інстанції, оскільки ці обставини не заперечувались відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, а спірне питання виникло лише під час апеляційного перегляду рішення суду.

Не може погодитися судова колегія й з тим, що позов не визнавався у суді першої інстанції, оскільки це не відповідає матеріалам справи, а саме: відзивом ДП «Скадовський МТП»/а.с. 27/, підписаним уповноваженим представником відповідача.

Відносно посилання ДП «Скадовський МТП»на договір застави, то цей договір суду першої інстанції не надавався. У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, додаткові докази приймаються апеляційною інстанцією в разі обґрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції. Однак будь-яких доказів та відповідного обґрунтування апелянтом не надано.

До того ж, зазначеним договором застави визначено право, а не обов'язок ТОВ «КСК-Інвест»на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Неспроможним вважає судова колегія зазначення скаржником про необхідність одержання ліцензії на здійснення фінансових послуг в частині правовідносин, що виникли між сторонами.

Так, договір позики у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

До того ж, згідно з визначеннями, що містяться в пунктах 3 і 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів

Натомість, укладений між сторонами спору договір не містить умови щодо його оплатності у вигляді встановлення процентів за користування позикою й не відповідає визначенню фінансовий кредит, що міститься у п. 3 ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Навпаки, зміст договору позики характеризується ознаками поворотної фінансової допомоги, що визначена у п. 1.22.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинної на момент укладення договору, а саме: це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Крім цього, частиною 4 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»встановлено, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Прикінцевими положеннями згаданого Закону Кабінету Міністрів України, Національному банку України та Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку доручено в тому числі забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації Закону.

28 серпня 2001 року Кабінетом Міністрів України разом з Національним банком України прийнято постанову за № 1124 «Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей», де встановлено перелік видів діяльності, яка ведеться організаціями, що не є фінансовими установами.

До переліку видів фінансової діяльності, яка ведеться організаціями, що не є фінансовими установами, віднесені, у тому числі, позики, фінансові гарантії та зобов'язання.

Також, за розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31 березня 2006 року № 5555, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2006 р. за № 477/12351, юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Одночасно з цим, судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ «КСК-Інвест»в частині визначеної позивачем суми штрафу в розмірі 526 650 грн. з огляду на таке.

Дійсно, п. 5.2. договору встановлена відповідальність відповідача в разі прострочення повернення суми позики у вигляді сплати штрафу в розмірі 30 % від суми позики.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору, зокрема неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України штраф, як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зі змісту договору позики убачається, що у ДП «Скадовський МТП» виникло саме грошове зобов'язання з повернення у встановлений договором строк суми грошових коштів.

Згідно з імперативними приписами ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 343 ГК України, положення якої узгоджуються з приписами ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», законодавцем встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, спеціальним законом встановлений як граничний розмір стягнення штрафних санкцій за невиконання грошового зобов'язання, що не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, так і вид неустойки у грошовому зобов'язанні - пеня. Саме тому при визначені розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 215 цього Кодексу передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З цього витікає безпідставність позовних вимог ТОВ «КСК-Інвест» в частині стягнення штрафу за порушення грошового зобов'язання в розмірі 30 % від суми заборгованості.

Твердження апелянта про скрутне фінансове становище ДП «Скадовський МТП»може бути підставою для розстрочки чи відстрочки виконання рішення у порядку, передбаченому ст. 121 ГПК України, однак ці вимоги у суді першої інстанції скаржником не заявлялись і не розглядалися, а тому у апеляційної інстанції, відповідно до приписів ч. 3 ст. 101 ГПК України, не має правових підстав для розгляду цього питання.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «КСК-Інвест»штрафу в сумі 526 650 грн. та в цій частині в позові слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт»задовольнити частково, а рішення господарського суду Херсонської області від 14.12.2010 р. по справі № 7/188-10 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК Інвест»штрафу в розмірі 526 650 грн., в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК Інвест» (73000, м. Херсон, пров. Портовий, 1 кв. 1, ідентифікаційний код 36008816) на користь Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт»(75700, м. Скадовськ Херсонської області, вул. Пролетарська, 2, ідентифікаційний код 01125703) 2 881,18 грн. держмита за апеляційний розгляд справи.

Накази доручити видати господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя                                                                                В.В. Лашин

Суддя                                                                                                    Г.А. Єрмілов

Суддя                                                                                                    О.Л. Воронюк

Повна постанова складена 03.03.2011 р.