Постанова

від 09.02.2011 по справі 07/163-48

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/163-48

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2011 р.                                                           Справа № 07/163-48  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                          Мельник О.В.

судді                                                   Огороднік К.М. ,

судді                                                   Коломис В.В.

при секретарі судового засідання   Турович Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Рокинівської селищної ради Луцького району на  рішення  господарського суду Волинської області від 22.12.10 р. у справі № 07/163-48 (суддя Сур'як О.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крона плюс"

до  Рокинівської селищної ради Луцького району

про стягнення заборгованості за договором №466 від 10.08.2009 року в сумі 34103 грн. 93 коп.

за участю сторін:

представника позивача - не з'явився

представника відповідача -  Колтонюка Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Компанія Крона плюс" звернулось до господарського суду із позовом до відповідача, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за виконані роботи з гідрохімічного очищення системи опалення будинку культури смт. Рокині Волинської області, згідно договору від 10.08.2009 року в сумі 28399,20 грн., 2874,93 грн. пені, 2101,54 грн. інфляційних нарахувань та 728,26грн. –3% річних, а також судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.12.2010 р. позов задоволено.  

Рішення мотивовано тим, що 10.08.2009 року між Селищною радою смт. Рокині та ТОВ «Компанія Крона плюс»був укладений договір № 466. На виконання умов договору позивач здійснив гідрохімічне очищення системи опалення будинку культури смт.Рокині, вартість яких становить 28399,20 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних підрядних робіт від 12.08.2009 р., підписаними та скріпленими печатками обох сторін. Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав. Гарантійні терміни якісної роботи системи опалення минули. З огляду на викладене, суд першої інстанції, стягнув з відповідача основний борг в сумі 28399,20 грн., за прострочення платежу - 2874,93 грн. пені, 2101,54 грн. - інфляційних втрат та 728,26 грн. –3% річних, а також судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права. Так, апелянт зазначає, що відповідач не визнає факт виконання підрядних робіт позивачем та просив суд призначити судово-будівельну експертизу для вирішення відповідного питання. Вважає, що господарський суд, відмовивши в задоволення даного клопотання, порушив вимоги ст.ст. 4-3, 33 ГПК України в частині не створення відповідачу необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також не надав можливості довести ті обставини, на які Рокинівська селищна рада Луцького району посилалась як на підставу своїх заперечень.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2010 року є законодавчо обґрунтованим і не суперечить нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що у порушення вимог договору № 466 від 10.08.2010 року, відповідач виконаних підрядних робіт не оплатив, сума його основного боргу становить 28399,20 грн. Зауважує, що Рокинівською селищною радою Луцького району не було заявлено жодних претензій стосовно якості виконаних підрядних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт, про що свідчить акт приймання здачі виконаних підрядних робіт, довідка про вартість виконаних робіт, договірна ціна, зведений кошторисний розрахунок вартості робіт та дефектний акт, який безпосередньо підтверджує кількісно-якісні характеристики робіт, виконаних позивачем.

Представник позивача на розгляд справи до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, а також з огляду на те, що копію ухвали апеляційного господарського суду від 21.01.2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення судового засідання на 09.02.2011 року надіслано на адреси учасників судового процесу рекомендованою кореспонденцією, тобто учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав викладених у ній. З метою встановлення фактичних обставин справи, клопотав про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити запитання про те, чи проводилися підрядні роботи щодо гідрохімічного очищення системи опалення будинку культури смт. Рокині. Просив також скасувати рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2010 року.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2010 року по справі № 07/163-48 слід залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, виходячи з наступного.

10.08.2009 року між сторонами укладено договір № 466, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого ТОВ «Компанія Крона плюс»(підрядник) зобов'язувалося виконати за завданням селищної ради смт. Рокині (замовника) гідрохімічне очищення системи опалення будинку культури смт.Рокині, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити вище перелічені роботи згідно актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна договору складає 28399,20 грн., в тому числі ПДВ –20% 4733,20 грн.

Кінцевий розрахунок по договору проводиться замовником не пізніше грудня 2009 року після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків (п. 3.3. договору).

Пунктами 10.1, 10.3 договору визначено, що наявність недоліків і терміни їх усунення фіксуються двостороннім актом підрядника та замовника. Після виконання робіт підрядник гарантує якісну роботу системи протягом 12 місяців за умови дотримання замовником технічних умов експлуатації.

Згідно п. 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Як вбачається із акту приймання виконаних підрядних робіт від 12.08.2009 р. (а.с. 13-16) та довідки про вартість виконаних робіт (а.с. 12), вказані документи підписані та скріплені печатками обох сторін без будь-яких заперечень чи уточнень, що представником відповідача у судовому засіданні не заперечувалось. Тобто позивач на виконання п. 5.1.1 договору беззастережно засвідчив факт виконання гідрохімічного очищення системи опалення будинку культури смт. Рокині за встановленою п. 2.1 договору ціною, а відповідач підтвердив факт приймання цих робіт без жодних претензій.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму боргу не сплатив, а отже колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 28399,20 грн. основного боргу.

Крім того, місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача стягнуто 2101,54 грн. втрат від інфляції, 728,26 грн. –3 % річних та 2874,93 грн. пені.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК  України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено у ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з положеннями ст.1, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, встановлений за погодженням сторін договору обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.4 договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті замовником вартості виконаних підрядником робіт, він виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів.

Перевіривши наявні в матеріалах справи розрахунки суми боргу з урахуванням індексу інфляції (а.с. 7), 3 % річних (а.с. 8) та пені (а.с. 9), колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача за прострочення платежу 2101,54 грн. інфляційних втрат, 728,26 грн. –3% річних та 2874,93 грн. пені, яка не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань543/96-ВР  від 22 листопада 1996 року.

Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України,  господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі  докази  не мають  для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт виконання підрядних робіт підтверджується належними і допустимими доказами, зокрема актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (КБ-3).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 43, ч. 5 ст. 42 ГПК України про те, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, в тому числі й можливий висновок судового експерта, а отже за наявної сукупності доказів у справі, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про призначення експертизи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2010 р. по справі № 07/163-48 є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2010 року по справі № 07/163-48 залишити без змін, апеляційну скаргу Рокинівської селищної ради Луцького району - без задоволення.

2.  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

3.   Матеріали справи скеровуються в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.