Постанова

від 22.02.2011 по справі 9/147-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/147-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р.                                                           Справа № 9/147-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Огороднік К.М.

суддя                                                                             Мельник О.В. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі Багній А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Вінницької фабрики "Динамо" на рішення господарського суду Вінницької області від 19.10.10 року у справі № 9/147-10

за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

до Вінницької фабрики "Динамо"

про стягнення заборгованості в сумі 65412,34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Рибаченко І.В., довіреність № 02/1150 від 01.09.2010 року,

від відповідача - Когутницький В.М., довіреність б/н від 07.02.2011 року,

                            Чепка Л.М. - директор

В судовому засіданні 22.02.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.10.2010 року у справі № 9/147-10 (Балтак О.О.) частково задоволено позов Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Вінницької фабрики "Динамо" про стягнення 65412,34 грн. Стягнуто з Вінницької фабрики "Динамо" на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 54372,51 грн. основного боргу, 1687,59 грн. інфляційних, 634,71 грн. відсотків річних, 566,95 грн. витрат по сплаті державного мита, та 204,55 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позовних вимогах на загальну суму 4676,03 грн. провадження припинено. В стягненні пені на загальну суму 4041,50 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Вінницька фабрика "Динамо" звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач намагався укласти з відповідачем попередній договір № 871 на постачання та споживання теплової енергії від 01.11.2009 року та договір № 5871 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2010 року.

Договори відповідач не підписав, але послугами позивача користувався, про що свідчать акти зняття показників лічильника.

Стверджуючи про неналежне виконання Вінницькою фабрикою "Динамо" своїх зобов'язань, позивач звернувся із позовом до суду та просив стягнути із відповідача за період із 01.11.2009 року по 01.06.2010 року основний борг в сумі 59048,54 грн. (плата за споживання+плата за приєднане теплове навантаження), 1687,59 грн. втрат від інфляції, 634,71 грн. 3% річних та 4041,50 грн. пені.

Суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України та задовольняючи позовні вимоги позивача в частині 54372,51 грн. основного боргу, 1687,59 грн. інфляційних, 634,71 грн. 3% відсотків річних, прийшов до висновку про неналежне виконання Вінницькою фабрикою "Динамо" своїх зобов'язань перед Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго". При цьому, у зв'язку із відсутністю договірних відносин, судом відмовлено у стягненні пені.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду Вінницької області, з огляду на наступне:

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (далі –ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст.1 ГК України).

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, в тому числі, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Статтею 638 ЦК України та частиною другою ст. 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу п. 4. "Правил користування тепловою енергією", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем та теплопостачальною організацією.

Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що попередній договір № 5871 та договір № 5871 відповідачем не підписаний. Позивач не вимагав укладення таких договорів в судовому порядку. Судом першої інстанції не вказано на підставу виникнення зобов'язань сторін у спірних правовідносинах.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що у відповідача відсутні невиконанні зобов'язання перед позивачем щодо сплати основного боргу, втрат від інфляції, 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вимоги позовної заяви, а отже вона не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з'ясував всі обставини справи та дав їм неналежну правову оцінку, порушив норми матеріального права, тому апеляційна скарга Вінницької фабрики "Динамо" підлягає задоволеню, а рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2010 року у справі № 9/147-10 - скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вінницької фабрики "Динамо" задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2010 року у справі № 9/147-10 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                       Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.