Постанова

від 28.02.2008 по справі 37/296а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/296а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

28.02.08 р.                                                                             Справа № 37/296а

Постанова складена у повному обсязі та підписана головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 28 лютого 2008 року об 11 годині  15  хвилин у присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет судових засідань № 210).

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ”, м. Донецьк

до відповідача Державної податкової інспекції у  Пролетарському районі м. Донецька

про 1) скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 0000012301/0/295/23-2/31330690/2441/10 від 5 липня 2006 року на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 104604 грн., з якої основного платежу - 85560 грн.,  штрафних (фінансових) санкцій – 19044 грн. 2) скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 0000022301/0/294/23-2/31330690/2440/10 від 5 липня 2006 року на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48804 грн., з якої основного платежу - 32536 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 16268 грн.

                                   Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

                                                                                  при секретарі судового засідання Шкурідіній  І. О.

Представники:  

від позивача:      Орлов В. В. – директор, протокол № 1 від 17 грудня 2004 року,

від відповідача:  Костюшина Л. В. – за дов. № 1549/10/10-013 від 22 лютого 2008 року.

Суть справи:

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області 27 вересня 2006 року з позовною заявою № 53 від 20 вересня 2006 року (т. 1 арк. справи 4-9) до Державної податкової інспекції у  Пролетарському районі м. Донецька про  визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, розгляд якої згідно пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду був підвідомчий господарському суду Донецької області.

28 вересня 2006 року господарським судом Донецької області було відкрито провадження по адміністративній справі № 37/296а та призначений попередній розгляд справи.  

Ухвалами від 10 листопада 2006 року за клопотанням позивача була призначена судова економічна експертиза та зупинено провадження в адміністративній справі № 37/296а. У зв'язку з надходженням клопотання позивача про поновлення провадження по справі № 37/296а, витребування матеріалів справи у Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз та вирішення питання про призначення судової економічної експертизи судовому експерту Машиніченко О. А. з встановленням двохмісячного терміну для проведення експертизи, на вимоги суду  Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз матеріали справи № 37/296а були повернуті суду.

        Ухвалами від 7 листопада 2007 року за клопотанням позивача поновив провадження по адміністративній справі № 37/296а, призначив за ініціативою позивача по адміністративній справі № 37/296а судову економічну експертизу, зупинив провадження по адміністративній справі № 37/296а на строк до отримання судом результатів експертизи, про що виніс відповідну ухвалу.

        Ухвалою від 4 грудня 2007 року господарський суд Донецької області за клопотанням судового експерта продовжив строк проведення судової економічної експертизи до 31 січня 2008 року.

         4 лютого 2008 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов висновок № 174/24 судово-економічної експертизи з матеріалами справи № 37/296а, у зв'язку з чим 5 лютого 2008 року  було поновлено провадження по справі № 37/296а.

Ухвалою від 12 лютого 2008 року за клопотанням відповідача зупинив провадження в адміністративній справі № 37/296а на строк до 25 лютого 2008 року.

22 лютого 2008 року відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області було надане заперечення на висновок судово-економічної експертизи.

25 лютого 2008 року провадження по справі № 37/296а було поновлено, за згодою сторін завершене підготовче провадження та прийнята ухвала про перехід до судового розгляду.

        28 лютого 2008 року відбувся судовий розгляд справи № 37/296а, під час якого позивач уточнив позовні вимоги, виклавши їх в наступній редакції: 1) скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000012301/0/295/23-2/31330690/2441/10 від 5 липня 2006 року на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 104604 грн., з якої основного платежу - 85560 грн.,  штрафних (фінансових) санкцій – 19044 грн. 2) скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000022301/0/294/23-2/31330690/2440/10 від 5 липня 2006 року на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48804 грн., з якої основного платежу - 32536 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 16268 грн., 3) стягнути з Державного бюджету України судові витрати у вигляді державного мита 3 грн. 40 коп. та витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 7000 грн.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „Світ”, м. Донецьк зареєстроване 24 січня 2001 року виконавчим комітетом Донецької міської ради,  як юридична особа, про що було видане відповідне свідоцтво (т. 6 арк. справи 22). Відповідно до статуту (т. 6 арк. справи 26-32) позивач зареєстрований за адресою: м. Донецьк, вул. Роздольна, буд. 6а, кв. 10 та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 31330690, про що свідчить довідка (т. 6 арк. справи 23). Позивач був взятий на податковий облік в ДПІ в Пролетарському районі м. Донецька, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП  (т. 6 арк. справи 25) та є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво (т. 6 арк. справи 24).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не згоден з донарахуванням податковим органом за результатами перевірки податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки відповідачем були неправомірно виключені зі складу валових витрат позивача суми витрат по господарським операціям підтвердженим первинним документам та збільшений валовий дохід  по договору про надання послуг, укладеному відповідно до діючого законодавства.

        Позивачем були надані в підтвердження позовних вимог наступні докази, досліджені та долучені судом до матеріалів справи  в копіях: акт з додатками - т. 1 арк. справи 10-33, т. 2 арк. справи 64-71, податкові повідомлення-рішення – т. 1 арк. справи 34-35, т. 2 арк. справи 62-63; направлення на перевірку – т. 1 арк. справи 36-37; заперечення до акту перевірки – т. 1 арк. справи 38-41; договори – т. 1 арк. справи 42-45, 55-58, т. 2 арк. справи 96-97, т. 4 арк. справи 69-70; рахунки – фактури, податкові накладні, акти – т. 1 арк. справи 46-54, 59-60, 63-64, т. 3 арк. справи 66-70; розшифровка – т. 1 арк. справи 61-62, т. 2 арк. справи 118-120; пояснення – т. 2 арк. справи 1, 72, 104; відомості – т. 2 арк. справи 2-3, податкові декларації – т. 2 арк. справи 4-5, 16-19, 34-38, 60-61, 73-76, 79-82, 84-86, 109-110, 113-115, т. 4 арк. справи 2-21, витяги з журналів обліку – т. 2 арк. справи 6, 21, 33, 44-45, 59-60, 77, 83, 87, 116, листи – т. 2 арк. справи 7, 30, 42, 57, 58, т. 4 арк. справи 44-49,накладна – т. 2 арк. справи 8, 43, 48, 51 рахунок – т. 2 арк. справи 8, 23, 48, 51, податкова накладна – т. 2 арк. справи 9, 24, 29, 46, 49, 53, 55, 56, 99, 101, 103, квитанції про приймання вантажу – т. 2 арк. справи 10-11, т. 3 арк. справи 2-59, т. 4 арк. справи 22-43, платіжне доручення – т. 2 арк. справи 12, 20, 26, 32, 41, 58, відомість – т. 2 арк. справи 13, 22, 27, 31, 39-40, 47, 50, 52, 78,  88, 117, т. 4 арк. справи 59-68, доручення – т. 2 арк. справи 14, талон – т. 2 арк. справи 25, рахунок – фактура – т. 2 арк. справи 28, 54, 55, 57, 98, 100, 102, акт – т. 2 арк. справи 53, 56, податкове повідомлення – т. 2 арк. справи 62, виписка банку – т. 2 арк. справи 89, витяг з головної книги – т. 2 арк. справи 90-95, 105-108, 111-112, т. 5 арк. справи 1-133, книга обліку придбання товарів (робіт, послуг) – т. 4 арк. справи 50-55, реєстр отриманих та виданих податкових накладних – т. 4 арк. справи 56-58.

        Відповідач – державна податкова інспекція у Пролетарському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень, створена та діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року.  

Відповідач проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення – рішення були прийняті у зв'язку з порушенням позивачем вимог пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 104604 грн. та  податку на додану вартість на суму 48804 грн.

        Відповідачем були надані в підтвердження заперечень наступні докази, досліджені та долучені судом до матеріалів справи в копіях: наказ – т. 1 арк. справи 74, податкові повідомлення – рішення  з корінцями – т. 1 арк. справи 75-76, направлення на перевірку – т. 1 арк. справи 77-78, акт перевірки – т. 1 арк. справи 79-102, листи – т. 1 арк. справи 103-105, т. 2 арк. справи 129, т. 3 арк. справи 74, розрахунки – т. 1 арк. справи 106, 122-123, реєстри – т. 1 арк. справи 107-109, пояснення – т. 1 арк. справи 110, довідки – т. 2 арк. справи 124, 126, 133-134, т. 3 арк. справи 61, заява – т. 2 арк. справи 125, свідоцтва – т. 2 арк. справи 127-128,  розписка – т. 2 арк. справи 130, план – графік – т. 2 арк. справи 131-132, акти – т. 3 арк. справи 72-73, 75-77,

        Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”  № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 2505-IV від 25 березня 2005 року, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів),  додержання валютного законодавства юридичними особами.

Судом встановлено, що посадовими особами державної податкової інспекції у  Пролетарському районі м. Донецька на підставі направлення № 66 від 10 травня 2006 року (т. 1 арк. справи 36, 77) у відповідності до плану-графіку перевірок на 2 квартал 2006 року (т. 2 арк. справи 131-132) з  10 травня 2006 року  по  21 червня 2006 року була проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю „Світ”, м. Донецьк з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 1 липня 2003 року по 1 квітня 2006 року. Відповідно до наказу № 74 від 7 червня 2006 року ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька (т. 1 арк. справи 74) строк проведення планової документальної виїзної перевірки ТОВ  „Світ” був продовжений на 5 робочих днів – з 7 червня 2006 року по 14 червня 2006 року. Перевірка з 7 червня 2006 року по 14 червня 2006 року посадовими особами ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька здійснювалася на підставі направлення № 99 від 7 червня 2006 року (т. 1 арк. справи 37, 78). До початку перевірки комерційному директору товариства було надане відповідне повідомлення, про що свідчить розписка № 1 від 20 квітня 2006 року (т.2 арк. справи 130). Перевірку було проведено з відома генерального директора Орлова В. В. Перед початком перевірки посадові особи відповідача зареєструвалися в журналі реєстрації перевірок позивача (т. 3 арк. справи 18-19).

За результатами виїзної планової документальної  перевірки був складений акт № 263/23-2/31330690 від 21 червня 2006 року (т. 1 арк. справи 10-33, 79-102), який був підписаний генеральним  директором позивача 27 червня 2006 року із запереченнями (т. 1 арк. справи 38-41).

На підставі акту перевірки № 263/23-2/31330690 від 21 червня 2006 року державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька 5 липня 2006 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000022301/0/294/23-2/31330690/2440/10 (т. 1 арк. справи 35, 75) про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48804 грн., з якої 32536 грн. – основний платіж, 16268 грн. – штрафні (фінансові) санкції,  № 0000012301/0/295/23-2/31330690/2441/10 (т. 1 арк. справи 34, 76) про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 104604 грн., з якої 85560 грн. – основний платіж, 19044 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Зазначені податкові повідомлення – рішення  ТОВ „Світ” в порядку апеляційного узгодження податкових зобов'язань оскаржені не були та є предметом спору у даній справі.

В акті  № 263/23-2/31330690 від 21 червня 2006 року  (т. 1 арк. справи 20-21) посадовими особами податкового органу було зазначено, що перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено заниження скоригованого валового доходу за 1 квартал 2006 року в сумі 141349 грн., у зв'язку з не включенням позивачем до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості за надані послуги ТОВ “ТАН” без вимоги про компенсацію їх вартості в порушення вимог пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, а також про неправомірне включення до складу податкового кредиту січня 2006 року сум податку на додану вартість у розмірі 23558 грн. по кредиторській заборгованості перед ТОВ "ТАН".

Пунктом 1.23 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 лютого 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Світ” (“Замовник”) та товариством з обмеженою відповідальністю “ТАН” (“Виконавець”) був укладений договір № 9 (т. 1 арк. справи 42-43), за умовами якого Замовник доручив ТОВ “ТАН” виконати роботи по сортуванню вугілля антрацитової групи, очищенню вагонів та місця виконання підготовчих операцій (р. 1 договору) з визначенням розцінок послуг у специфікаціях (т. 1 арк. справи 44-45).  Розділом 4 договору було передбачено, що Замовник здійснює передплату на рахунок Виконавця не менш 50 % вартості заявлених послуг в місяць згідно наданої заявки, остаточні розрахунки здійснюються по фактично наданим послугам на підставі товарно-транспортних документів за кожний місяць. Зазначений договір відповідає вимогам статті 901 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов вказаного договору ТОВ “Світ” прийняв надані ТОВ “ТАН” послуги  за актами № 1 та № 2 від 1 березня 2005 року (т. 1 арк. справи 48, 51), № 3 від 31 березня 2005 року (т. 1 арк. справи 54).   ТОВ “ТАН” були виставлені рахунки-фактури від 1 березня 2005 року на суму 40200 грн. та суму 44549 грн. 40 коп., від 31 березня 2005 року на суму 30600 грн. і  видані податкові накладні від 1 березня 2005 року № 427/10  на суму 40200 грн., у тому числі ПДВ 6700 грн. та  № 427/9 на суму 77549 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 12924 грн. 90 коп., № 531/8 від 31 березня 2005 року на суму 30600 грн., у тому числі ПДВ 5100 грн. (т. 1 арк. справи 46-47, 49-50, 52-53).  5 квітня 2005 року ТОВ “Світ” була здійснена часткова оплата за надані ТОВ “ТАН” послуги (т. 2 арк. справи 89) в розмірі 7000 грн. з зазначенням призначення платежу  - плата за послуги згідно угоди № 9 від 2 лютого 2005 року, що було відображено в бухгалтерському обліку у відомості до рахунку 68 за квітень 2005 року (т. 2 арк. справи 78, 83, 87-88) з зазначенням кредиторської заборгованості за договором № 9 від 2 лютого 2005 року в розмірі  141349 грн. 40 коп.

Таким чином, наявними у справі матеріалами доведено, що договір № 9 від 2 лютого 2005 року є договором про надання послуг на платній основі та його виконання підтверджується  первинними документами, складеними у відповідності до вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та звітність в Україні”, відповідач з цього приводу порушень не встановлював.  З огляду на  встановлене, суд зазначає, що отримані ТОВ “Світ”  за договором № 9 від 2 лютого 2005 року послуги не підпадають під визначення “безоплатно надані послуги” наведене в пункті 1.23 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Пункт 1.23 статті 1 та підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не визначають факт ліквідації та зняття з податкового обліку постачальника товарів (робіт, послуг) як обставину, при наявності якої, товари (роботи, послуги) надані вказаним ліквідованим постачальником визнаються як безоплатно надані та підлягають включенню до складу валового доходу.

Той факт, що ТОВ “ТАН” 19 квітня 2005 року, як зазначено в акті перевірки (т. 1 арк. справи 21)  було ліквідовано за рішенням власника (за довідкою державного реєстратора запис про рішення засновників про припинення діяльності був внесений 30 травня 2005 року – т. 3 арк. справи 61), 21 грудня 2005 року знято з податкового обліку та 3 січня 2006 року виключено з реєстру  суб'єктів підприємницької діяльності (т. 2 арк. справи 124-128), не є ознакою того, що надані у березні 2005 року ТОВ “ТАН” послуги частково оплачені ТОВ “Світ” є безоплатно наданими. Тому, оскільки, послуги, надані  ТОВ „ТАН” не підпадають під визначення пункту 1.23 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі – Закон)  як  безоплатно надані, то  відповідно їх вартість не підлягає включенню до складу валових доходів згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону.  Тим більше, що у підпункті 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону передбачено включення до складу валового доходу не безоплатно наданих послуг за визначенням пункту 1.23 статті 1 Закону, а безповоротної фінансової допомоги за визначенням підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону, порушення якого відповідач не встановлював.

Свою позицію з цього питання податковий орган (т. 6 арк. справи 39) мотивує тим, що ліквідація кредитора припиняє зобов'язання за угодою (стаття 609 Цивільного кодексу України), вирахування позовної давності припиняється та у податковому періоді, в якому відбулася ліквідація, настає момент для коригування (зменшення) платником податків валових витрат та  збільшення валових доходів на несплачену за договором суму. З цього приводу суд зазначає, що припинення зобов'язань за договором не змінює юридичної природи цього договору, а застосування податковим органом пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” свідчить про одностороннє тлумачення укладеного договору відповідачем, який висновки щодо встановлених порушень ґрунтує на неможливості подальшої оплати ліквідованим товариством, яку дорівнює до поняття безоплатно отриманих за договором послуг (за актом – “без вимоги про компенсацію їх вартості”).  

Відповідач не посилався на нікчемність (вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства) укладеного позивачем з ТОВ “ТАН”  договору № 9 від 2 лютого 2005 року, удаваність правочина  та наявність відповідних судових рішень. Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків лише недійсний правочин. Докази нечинності або недійсності договору № 9 від 2 лютого 2005 року в матеріалах справи відсутні. Крім того, факт ліквідації платника податку ще не свідчить про припинення права вимоги про сплату за надані послуги, оскільки у даному випадку може мати місце поступка (передача) права вимоги про сплату від ТОВ “ТАН” іншому платнику податку, про що боржник може й не мати відомостей.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вказана норма Закону регулює порядок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку з придбанням товарів (робот, послуг) для цілей ведення господарської діяльності  у періодах, коли вказані витрати були фактично понесені (нараховані). В акті перевірки податковим органом не визначалися порушення в частині завищення валових витрат у 1 кварталі 2005 року на суму вартості наданих ТОВ “ТАН” послуг, оскільки відповідно до наданої в матеріалах справи розшифровки складу валових витрат вартість цих послуг у сумі 123624 грн. 50 коп. була відображена згідно актів прийому-передачі саме у 1 кварталі 2005 року (т. 2 арк. справи 118).

Отже, наявними у справі матеріалами та висновком експерта не підтверджуються висновки податкового органу про заниження скоригованого валового доходу за 1 квартал 2006 року у розмірі 141349 грн. та податку на додану вартість  у січні 2006р. у розмірі 23558 грн.

Крім того, за наведеною господарською операцією з ТОВ “ТАН” податковим органом були зменшені валові витрати ТОВ “Світ” за 1 квартал 2006 року на суму кредиторської заборгованості у розмірі 117791 грн., що пояснюється податковим органом наступним чином (т. 6 арк. справи 40): “Позивач не проводив здійснення компенсації вартості товарів, які отримав фактично безоплатно, а тому  не вправі відносити їх вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у пункті 5.1 статті 5  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Крім того, перевіркою було встановлено, що в порушення вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Світ” не зменшило валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не були понесені витрати на його придбання, у зв'язку з наявністю кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної  давності за 4 квартал 2005 року у розмірі 32376 грн., у тому числі по: ТОВ НПФ “Спектр” – 21614 грн., ТОВ “Донпоставка” (в акті - “Доноптпост”) – 6709 грн. , ДВАТ "Автобаза Донецьквуглезбагачення" (в акті - а/б ГОАО “ДЦО”) – 1667 грн., ПП Дьяченко М. М. – 886 грн., ТОВ “Вектор” – 1500 грн., за 1 квартал 2006 року у розмірі 5834 грн., у тому числі по: ТОВ “Центр-Інвест” – 691 грн., ТОВ “Промбуд” (в акті “Промстрой”) – 1251 грн., ТОВ “Центр-Вугілля” (в акті – “Центр-Уголь”) – 3892 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне: згідно з пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) із врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Відповідно до пункту 5.10 цієї ж статті встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.  Наявність обмежень, передбачених пунктами 5.3-5.8 статті 5 наведеного Закону, щодо формування валових витрат за спірними господарськими операціями податковий орган не встановлював.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Валові витрати були сформовані позивачем у відповідності до вимог підпункту  11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у 1, 4 кварталах 2005 року та 1 кварталі 2006 року (т. 2 арк. справи 118-120) та підтверджуються наявними у матеріалах справи первинними документами про надання послуг, отримання товарів та проведення розрахунків, відомостями бухгалтерського обліку, деклараціями з податку на прибуток та з податку на додану вартість (т. 2 арк. справи 2-61 т. 3 арк. справи 66-70), що підтверджено експертним висновком.  Слід відмітити, що відносно періоду формування і декларування витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) від контрагентів: ТОВ НПФ “Спектр”, ДВАТ "Автобаза Донецьквуглезбагачення", ПП Дьяченко М. М., ТОВ “Вектор”, ТОВ “Центр-Інвест”, ТОВ “Промбуд”, ТОВ “Центр-Вугілля”, ТОВ "Донпоставка", розміру кредиторської заборгованості, початку і закінчення строків позовної давності, порушення не встановлювалося, як при даній перевірці за період з 1 липня 2003 року по 1 квітня 2006 року, так і при попередній перевірці податкового органу за період з 1 лютого 2001 року по 1 липня 2003 року (акт перевірки – т. 2 арк. справи 64-71).  При перевірці  сформованих позивачем валових доходів 4 кварталу 2005 року та 1 кварталу 2006 року за вказаними господарськими операціями по списанню кредиторської заборгованості за відповідними актами (т. 1 арк. справи 63, 64, т. 2 арк. справи 1) відповідач порушень не встановлював. Пунктом 5.2 статті 5  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачено коригування суми валових витрат в бік їх зменшення на суму кредиторської заборгованості за якою минув строк позовної давності.

Згідно акту перевірки та пояснень ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька (т. 1 арк. справи 23, 24, 66-68, 110), було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку “Запаси”, оскільки ТОВ “Світ” до складу валових витрат було зайво віднесено витрати по оплаті залізничного тарифу та плати за використання вагонів на суму 44888 грн. у грудні 2005 року, у зв'язку з поверненням вугілля ВАТ “Єнакіївський металургійний завод”, яке не відповідає вимогам якості на підставі додаткової угоди №1 до договору постачання № 2403745 від 30 грудня 2004 року, та відповідно пов'язане з цим порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» щодо зайвого віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 8978 грн.  

Судом встановлено, що між ТОВ «Світ» ("Продавець") та ВАТ “Єнакіївський металургійний завод” ("Покупець") було укладено договір постачання вугілля № 2403745 від 30 грудня 2004 року (т. 1 арк. справи 55-58). За умовами договору Продавець зобов'язувався постачати вугілля, а Покупець прийняти та оплатити. Згідно додаткової угоди № 1  (т. 4 арк. справи 71) розділ 5 “Умови приймання-передачі товару” договору № 2403745 від 30 грудня 2004 року був доповнений пунктом 5.8, за яким при встановленні невідповідності кількості, якості вугілля, яке постачається, даним супровідних документів, Продавець відшкодовує фактично понесені Покупцем витрати, які пов'язані з оплатою простою вагонів за період з моменту приймання сторонами спільного рішення  про повернення або прийняття до користування у виробництві Продукції. У випадку прийняття рішення про повернення Продавцю Продукції, всі витрати, які пов'язані з поверненням Продукції, несе Продавець, у тому числі сплачує залізничний тариф, плату за користування вагонами, додаткові збори. На виконання умов договору № 2403745 від 30 грудня 2004 року відповідно до актів прийому-передачі від  5 грудня 2005 року та 13 грудня 2005 року ТОВ “Світ” передав, а ВАТ “Єнакіївський металургійний завод” прийняв вугілля, що також підтверджується листами позивача, залізничними квитанціями про приймання вантажу до перевезення (відправник – ТОВ "Донбасс-Мегасервис", одержувач - ВАТ “Єнакіївський металургійний завод”, власник вантажу – ТОВ "Світ" (т. 3 арк. справи 23-59, 72-77). Проте, ВАТ “Єнакіївський металургійний завод” не прийняв частину вугілля яке за якісними показниками не відповідало встановленим стандартам, тому вугілля було переадресоване, що підтверджено відповідними листами (т. 2 арк. справи 104, т. 4 арк. справи 44-49), у зв'язку з чим за умовами додаткової угоди позивачу був виставлений рахунок-фактура № 255275 від 31 грудня 2005 року з розшифровкою на суму провізної плати у складі залізничного тарифу та плати за користування вагонами у розмірі 90865 грн. 64 коп., у тому числі ПДВ 15144 грн. 27 коп.  (сума без ПДВ 75721 грн. 37 коп.) та  видана відповідна податкова накладна (т. 1 арк. справи 59-62).   Витрати на суму 75721 грн. 37 коп. були включені позивачем до складу валових витрат 4 кварталу 2005 року, про що свідчить розшифровка, декларація (т. 2 арк. справи 109-110, 119). За висновком експертизи, у випадку повернення товару у зв'язку з невідповідною якістю, рахунок 631 (т. 2 арк. справи 117), на підставі якого відповідач дійшов до висновку про відсутність оприбуткування позивачем неякісного вугілля, не повинен використовуватися, тому як відсутність руху по вказаному рахунку у ТОВ “Світ” відносно ТОВ “Єнакіївський металургійний завод”, яке повертає неякісний товар не свідчить про те, що вказана операція не відбувалася і не була облікована у бухгалтерському або податковому обліку. Так, відповідно до “Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу та господарських операцій підприємств й організацій”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 листопада 1999 року, на рахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” ведеться облік розрахунків за отримані товарно–матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.  У випадку повернення неякісного товару, підприємство від якого вказаний товар повертається не є Постачальником товару, так як вказаний товар фактично належить Продавцю товару. У відомості  631 (т. 2 арк. справи 117) позивач відобразив отриманий рахунок на повернення (переадресацію) вугілля на загальну суму 90865 грн. 64 коп.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.   Вказаною нормою визначається ціль господарської діяльності платника податку – отримання доходу, тому фактичне отримання доходу від здійснення такої діяльності не є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності.

Згідно приписів статей 42, 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності. Відповідно до статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів, що в силу статті 174 цього ж Кодексу є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань. З врахуванням наведеного слід зазначити, що діяльність підприємства щодо укладання, виконання чи розірвання господарських договорів, направлена на отримання доходу, зокрема, в матеріальній формі, є звичайною господарською діяльністю підприємства та безпосереднє не отримання доходу за кожним господарським зобов'язанням  протягом звітного періоду не означає, що це зобов'язання не пов'язане з господарською діяльністю підприємства. Окрема господарська операція, направлена на отримання доходу, за результатами її здійснення, не завжди може мати економічний ефект у вигляді доходу, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності, для якої притаманно отримання не тільки прибутку але й збитків.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлені обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку сум видатків, які ним понесені для здійснення своєї господарської діяльності, яка при завершенні господарської операції у конкретному податковому періоді не призвела до отримання доходу або отримання доходу відбулося у наступних податкових періодах.

Метою ТОВ "Світ" при укладанні договору № 2403745 від 30 грудня 2004 року було отримання доходу від реалізації вугілля та понесенні витрати пов'язанні з поверненням (переадресацією) неякісного вугілля є витратами передбаченими додатковою угодою до цього договору, отже ці витрати понесені позивачем при веденні господарської діяльності та правомірно віднесенні до складу валових витрат, у тому числі правомірно віднесений до складу податкового кредиту відповідний цим витратам податок на додану вартість, при цьому відповідач протилежного не довів.

Недоведеність податковим органом правомірності донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, та визнання цього донарахування судом незаконним, як наслідок обумовлює скасування застосованих на донараховані суми податків згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафних  (фінансових) санкцій.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з повним задоволенням судом заявлених до суб'єкта владних повноважень позовних вимог, судові витрати - судовий збір сплачений позивачем у розмірі 3 грн. 40 коп. згідно квитанції  № 65 від 26 вересня 2006 року та витрати на оплату експертизи у розмірі 7000 грн. сплачені за квитанцією № 23001/з42 від 23 листопада 2007 року відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню з Державного бюджету України.

         Керуючись статтями 4-14, 92, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, пунктами 3, 6, 7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до  Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Світ”, м. Донецьк до державної податкової інспекції у  Пролетарському районі м. Донецька про 1) скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 0000012301/0/295/23-2/31330690/2441/10 від 5 липня 2006 року на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 104604 грн., з якої основного платежу - 85560 грн.,  штрафних (фінансових) санкцій – 19044 грн. 2) скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 0000022301/0/294/23-2/31330690/2440/10 від 5 липня 2006 року на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48804 грн., з якої основного платежу - 32536 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 16268 грн., задовольнити у повному обсязі.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000012301/0/295/23-2/31330690/2441/10 від 5 липня 2006 року на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 104604 грн., з якої основного платежу - 85560 грн.,  штрафних (фінансових) санкцій – 19044 грн.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000022301/0/294/23-2/31330690/2440/10 від 5 липня 2006 року на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48804 грн., з якої основного платежу - 32536 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 16268 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Світ” (83007, м. Донецьк, вул. Листопрокатників, 13/94, рахунок 26001301581968 в філії “Відділення Промінвестбанку в м. Кіровське Донецької області”, МФО 334754, код ЄДРПОУ 31330690) судові витрати, пов'язані з проведенням судової  економічної експертизи,  у розмірі 7000 грн. сплачені  квитанцією № 23001/з42 від 23 листопада 2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Світ”, м. Донецьк витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп., сплачені за квитанцією № 65 від 26 вересня 2006 року.

Постанова складена  у повному обсязі та підписана головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 28 лютого 2008 року об 11 годині  15  хвилин у присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет судових засідань № 210).

       Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

        Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                              Яманко В.Г.           

Надруковано 4 примірника:

1. Позивачу – 1.

2. Відповідачу – 1.

               3. Експерту –1.

               4. До справи – 1.   

Адреса та телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46.