Постанова від 26.02.2008 по справі 40/372

40/372

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 лютого 2008 р.                                                                                    № 40/372  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.

суддів:Мамонтової О.М., Хандуріна М.І.

розглянувши  касаційну скаргуВАТ “Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології “Синтеко” з дослідним заводом”

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.09.2007р.

у справі40/372  господарського суду м. Києва

за позовомпрокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі1.          Міністерства промислової політики України2.          ВАТ “Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології “Синтеко” з дослідним заводом”

до

акціонерного товариства закритого типу “Хімрезерв”

провизнання недійсним договору купівлі-продажу майна

в судовому засіданні взяли участь  представники :

ВАТ “Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології “Синтеко” з дослідним заводом”Кулинич В.П.

акціонерного товариства закритого типу “Хімрезерв”Бойко Р.І.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Солом"янського районного суду від 22.08.2002р у справі № 2-2456/2002 за позовом Науменко А.Г. до акціонерного товариства відкритого типу "КНДІ "Синтеко", акціонерного товариства закритого типу "Хімрезерв" про визнання недійсним договорів купівлі-продажу,  відмовлено у задоволенні позову. (а.с. 153 т.1)

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.09.2003р у справі №40/372 за позовом прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та ВАТ “Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології “Синтеко” з дослідним заводом”  (надалі ВАТ "Синтеко") до акціонерного товариства закритого типу “Хімрезерв” (надалі АТЗТ "Хімрезерв") про визнання недійсними укладених між ВАТ "Синтеко" та АТЗТ "Хімрезерв" договорів купівлі-продажу майна №20 та №21 від 01.07.2002р,  відмовлено у задоволенні позову. (а.с. 215 т.1)

Рішення Солом"янського районного суду від 22.08.2002р у справі № 2-2456/2002 про визнання недійсними договору купівлі-продажу №20 від 01.07.2002 та договору купівлі-продажу №21 від 01.07.2002 скасовано ухвалою Солом"янського районного суду від 16.03.2006р у справі № 2456/2002, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2007р та постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2007р. Верховний Суд України ухвалою від 20.09.2007р відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2007р. у справі № 2-2456/2002

02.08.2006р ВАТ "Синтеко" звернулося до господарського суду  м. Києва з заявою про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 30.09.2003р за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.07.2007р у справі №40/372 (суддя Ковтун С.А.) заяву  ВАТ "Синтеко" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва №40/372 від 30.09.2003 задоволено частково.

          Рішення господарського суду міста Києва №40/373 від 30.09.2003р. скасовано частково. Позов задоволено частково. Визнано недійсним договір, укладений між ВАТ "Синтеко"  та АТЗТ „Хімрезерв” договору купівлі-продажу №21  від 01.07.2002р з моменту укладення. Зобов'язано ВАТ "Синтеко" повернути АТЗТ „Хімрезерв”, а АТЗТ „Хімрезерв” повернути ВАТ "Синтеко" все отримане ними за договором №21 купівлі-продажу від 01.07.2002р. В іншій частині рішення господарського суду м. Києва №40/373 від 30.09.2003р. залишено без змін.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2007р у справі №40/372 (судді: Капацин Н.В., Пашкіна С.А., Калантай Н.Ф.) апеляційну скаргу АТЗТ "Хімрезерв" задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2007р скасовано, а рішення господарського суду м. Києва від 30.09.2003р залишено без змін.

          ВАТ "Синтеко" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2007р, залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2007р у справі №40/372.

          В обґрунтування своїх касаційних вимог ВАТ "Синтеко" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. ст. 4-5, 35, 105, 112 ГПК України, ст.ст. 4, 59 ЦПК УРСР.

          Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що під час ухвалення рішення господарського суду м. Києва від 30.09.2003р  судом не досліджувались обставини, пов"язані з укладанням договорів купівлі-продажу №20 та №21 від 01.07.2002р. Це рішення мотивовано виключно тим, що  рішенням Солом"янського районного суду м. Києва від 22.08.2002р у справі №2-2456/2002 договори купівлі-продажу майна визнані такими, що укладені без порушення норм чинного законодавства, а відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за ново виявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Як зазначається у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981 року № 1 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили", при розгляді заяви або подання про перегляд судового рішення у зв'язку зі скасуванням рішення, вироку, ухвали, постанови суду в іншій справі або постанови іншого органу необхідно мати на увазі, що скасування такого акта може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що скасування ухвалою Солом"янського районного суду м. Києва від 16.03.2006р рішення Солом"янського районного суду м. Києва від 22.08.2002р у справі №2-2456/2002 не є підставою для перегляду рішення господарського суду м. Києва від 30.09.2003р у справі №40/372 за нововиявленими обставинами є необгрунтованим, оскільки на момент прийняття господарським судом м. Києва рішення від 18.07.2007 у справі №40/372, ухвала Солом"янського районного суду м. Києва від 10.05.2006р була скасована.

Таким чином, колегія вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що скасування рішення Солом"янського районного суду м. Києва від 22.08.2002р у справі №2-2456/2002, яке було єдиним обґрунтуванням рішення господарського суду м. Києва від 30.09.2003р, є нововиявленою обставиною.

Судом першої інстанції було встановлено, що ВАТ "Синтеко" внесено до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підтверджується додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів України №911 від 21.08.1997 та додатком до постанови Кабінету Міністрів України №1346 від 29.08.2000.

Під час здійснення перегляду рішення господарського суду м. Києва від 30.09.2003р  за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції встановив, що за спірними договорами відбулося відчуження адміністративних корпусів, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Сосюри,6, та виробничих корпусів, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 61.

 Виробничі корпуси є основними фондами ВАТ "Синтеко", що мають стратегічне значення для держави, у зв"язку з цим законодавством передбачений спеціальний порядок їх відчуження. ВАТ "Синтеко" повинно було отримати дозвіл Мінпромполітики України на укладання цього договору.

Судом першої інстанції зазначено, що відсутність дозволу  Мінпромполітики України  на укладання договору купівлі-продажу виробничих корпусів не спростовується жодною зі сторін.

За таких обставин, однією з підстав визнання судом першої інстанції недійсним договору №21 купівлі-продажу виробничих корпусів є його невідповідність наказу Міністерства промислової політики України №332 від 16.12.1997р та наказу Міністерства промислової політики України №219 від 11.12.2001р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2007р у справі №2-2456/2002 встановлено, що укладання ВАТ "Синтеко" договору №21 купівлі-продажу виробничих корпусів призвело до зміни діяльності товариства з виробничої на наукову, оскільки після продажу виробничих корпусів ВАТ "Синтеко" не може займатися виробничою діяльністю.

Суд апеляційної інстанції спростовуючи факт зміни основного напрямку діяльності ВАТ "Синтеко", посилався на лист Мінпромполітики України №01/6-1-1094 від 20.08.2003р, в якому вказано, що при виконанні укладених між ВАТ "Синтеко" та АТЗТ "Хімрезерв" договорів купівлі-продажу збережена цілісність заводу та інституту з їх виробничим та науковим потенціалом, спеціалізація та профіль заводу збережені новим власником –АТЗТ "Хімрезерв".

Отже, суд апеляційної інстанції не спростував факт зміни основного напрямку діяльності ВАТ "Синтеко", а лише підтвердив, що діяльність у проданих виробничих корпусах здійснювало АТЗТ "Хімрезерв".

Згідно зі ст.41 Закону України "Про господарські товариства", визначення основних напрямів діяльності товариства належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення про укладання договору №21 купівлі-продажу виробничих корпусів, загальними зборами акціонерів не приймалось, а було укладено правлінням ВАТ "Синтеко".

Суд апеляційної інстанції зазначив, що голова правління мав повноваження укласти від імені ВАТ "Синтеко" договір №21 купівлі-продажу від 01.07.2002р, оскільки статутом ВАТ "Синтеко" 1998 року не передбачалась будь-яких обмежень повноважень виконавчого органу щодо вчинення правочину про відчуження нерухомого майна.

Зазначений висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на законі, оскільки прийняття рішення щодо укладання договорів, які призводять до зміни напрямів діяльності товариства згідно ст.41 Закону України "Про господарські товариства", належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

За таких обставин, колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, а рішення господарського суду від 18.07.2007р є законним та обгрунтованим.

Керуючись статтями  1115,  1117,  1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ВАТ “Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології “Синтеко” з дослідним заводом" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2007р скасувати.

Рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2007р у справі №40/372 залишити без змін.

Головуючий                                                              О.С. Удовиченко

Судді                                                                          О.М. Мамонтова

                                                                                                 М.І. Хандурін