Постанова

від 14.02.2008 по справі 13/202-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/202-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 лютого 2008 р.                                                                                    № 13/202-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М., Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритомукасаційну скаргусудовому засіданні у м. КиєвіДочірнього підприємства "Енеїда"

на постановувід 15.10.2007

Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі№ 13/202-07

господарського судуКиївської області

за позовомДочірнього підприємства "Енеїда"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгове обладнання"

простягнення 13241,86 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 року дочірнє підприємство "Енеїда" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгове обладнання" про стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 13241,86 грн. за оплачений ним товар.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.08.2007 у справі № 13/202-07 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.10.2007, за тією ж справою, вищезазначене рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 15.10.2007 та прийняти нове рішення. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 673, 678, 708 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 31.10.2005 позивач придбав у відповідача морозильну шафу Fаgоr АFN-701 загальною вартістю 13241,86 грн., призначену для збереження заморожених продуктів. При цьому, на придбану морозильну шафу покупцю було видано гарантійний талон № Т-2485 від 31.10.2005, за яким гарантійний строк морозильної шафи становить один рік.

Судами також було встановлено, що 19.08.2006 відповідач направив на адресу позивача лист № 81, в якому зазначається, що під час експлуатації морозильної шафи було зафіксовано п'ять викликів майстра, за результатами яких було проведена діагностика та ремонт обладнання. Також, в листі було вказано, що 10.08.2006 інженером відповідача з питань ремонту був встановлений факт порушення умов експлуатації шафи, а саме: морозильна шафа використовувалась відповідачем для охолодження продукції, що суперечить інструкції з експлуатації шафи. Крім того, увагу позивача було звернуто на той факт, що морозильна шафа потребує не менш, ніж 1 раз на три місяці обслуговування, яке було проведено перший раз спеціалістом позивача через 6 місяців роботи обладнання.

Проте, 12.08.2006 відповідачем була зроблена заміна непридатної для використання морозильної шафи на нову, яка, в свою чергу, також вийшла з ладу, про що свідчить акт обстеження відповідача від 16.08.2006.

Крім того, судами встановлено, що 18.08.2006 позивачем було направлено відповідачу претензію № 76 з пропозицією повернення сплаченої за морозильну шафу грошової суми у розмірі 13241,86 грн., яка була повністю відхилена відповідачем. У зв'язку із цим, позивач вважаючи, що відповідач продав йому морозильну шафу не придатну для використання відповідно до мети, про яку він повідомив відповідача та неналежної якості, звернувся до суду з цим позовом.

Сукупності встановлених по справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку, і з урахуванням вимог ст.ст. 673, 678, 679 ЦК України, дійшов до правильного висновку про безпідставність заявленого позову. Так, судом було встановлено, що нова шафа вийшла з ладу у зв'язку з тим, що позивачем закладалися в неї продукти не заморожені з температурою до +10С, що суперечить вимогам інструкції по експлуатації шафи.

У цьому ж зв'язку, як це випливає з наявних матеріалів справи, позивач не заперечує проти того, що продукція, яку він завантажував до морозильної шафи не була попередньо заморожена.

В той же час, відповідно до інструкції по експлуатації шафи FAGOR, остання призначена для завантаження та зберігання попередньо заморожених продуктів, тоді як позивачем шафа використовувалась не за призначенням (зберігання заморожених продуктів), а для заморожування продуктів.

Таким чином, висновок суду щодо того, що в даному випадку продавець довів, що виникнення недоліків проданого товару мало місце внаслідок поведінки самого покупця, ґрунтується на фактичних обставинах справи і це, відповідно до ст. 679 ЦК України, є підставою для звільнення продавця від відповідальності.

Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не приймає їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Енеїда" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 20.08.2007 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.10.2007 у справі № 13/202-07 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.