Постанова

від 11.02.2008 по справі 5/65-07-1437

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/65-07-1437

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 лютого 2008 р.                                                                                    № 5/65-07-1437  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. –головуючого,

Ковтонюк Л.В.,

Чабана В.В.,

розглянувши у відкритому засіданні матеріали

касаційної скаргиОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Комфорт-3”, м. Одеса

напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2007

у справігосподарського суду Одеської області № 5/65-07-1437

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаоблненерго” в особі Північного району електричних мереж

доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Комфорт-3”

проспонукання укласти договір

за участю представників сторін:

від позивача –Лапчева Н.В.;

від відповідача –Штефанець В.В.

УСТАНОВИВ:

Позивач –Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Одесаоблненерго” в особі Північного району електричних мереж звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про зобов'язання відповідача –Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Комфорт-3” прийняти пункти 1; 2.2.3; 4.2.1; 4.5; 6.1.4; 7.4; 7.6; 8.1.8; та пункт 2 додатку № 2; пункти 2, 4, 5, 9, додатку № 5; таблицю додатку № 10 в редакції позивача та укласти договір про постачання електричної енергії № 245500 в редакції позивача.

Позивач у заяві від 18.05.2007 № 294 уточнив позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача укласти договір № 245500 в його редакції, а саме: пункт 1; 4.2.1 в редакції договору; пункти 4.5; 6.1.4 в редакції протоколу розбіжностей; пункт 7.4 в редакції відповідно до пункту 3.10 ПКЕЕ; пункт 7.6 в редакції відповідно до пункту 6.12 ПКЕЕ; пункт 8.1.1 в іншій редакції ніж запропонована у договорі та розбіжностях; пункт 9.1 в редакції протоколу розбіжностей; пункти 2, 4, 5, 9 додатку № 5, додаток № 10 в редакції договору.

В наступному, позивач заявою від 02.07.2007 № юр-02/325 уточнив свої позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача, з урахуванням підписаного сторонами додаткового протоколу узгодження розбіжностей від 11.06.2007, укласти договір про постачання електроенергії № 245500 в редакції позивача, а саме: пункти 1; 2.2.3; 2.3.5; 4.2.1 в редакції договору; пункт 9.1 в редакції протоколу розбіжностей; пункт 2 додатку № 2, пункти 2, 4, 5, 9 додатку № 5, пункти 1, 2 додатку № 10 в редакції договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.2007 (суддя Могил С.К.) провадження у справі щодо розгляду розбіжностей за договором № 245500 про постачання електроенергії в частині пунктів 2.3.5 та 9.1 припинено відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір між сторонами щодо цих пунктів відсутній та врегульований, тому що сторони у протоколі узгодження розбіжностей за договором постачання електроенергії № 245500 від 14.02.2007 узгодили редакцію спірних пунктів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.08.2007 (Могил С.К.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 (судді: Савицький Я.Ф. –головуючий, Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) позов задоволено частково; зобов'язано відповідача укласти договір № 245500 з урахуванням протоколів узгодження розбіжностей з позивачем в редакції позивача пункти договору 1; 2.2.3; 4.2.1; пункт 2 додатку № 2; пункти 2, 4, 5, 9 додатку № 5; пункти 1, 2 додатку № 10; зобов'язано позивача прийняти та доповнити пункт 2 додатку № 2 до договору абзацами другим та третім в редакції відповідача та укласти договір № 245500 з урахуванням протоколів узгодження розбіжностей з відповідачем пункт 2 додатку № 2 до договору доповненим абзацами другим та третім в редакції відповідача; стягнуто з відповідача на користь позивача державне мито у сумі 53 грн. 12 коп. та витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг у сумі 103 грн. 25 коп.

Судові акти мотивовано тим, що: при вирішенні даного спору слід застосовувати законодавство, яке поширюється на дані правовідносини; пункт 1 договору повинен бути викладений в редакції позивача, оскільки відповідно до технічних умов від 16.08.2004 № 415/П-7, розрахункова потужність складає 153,3+153 кВт другої категорії, а також відповідно до акту огляду перед подачею напруги на об'єкт споживача від 08.08.2006 дозволена потужність за технічними умовами становить 153,3 кВт.; пункт 2.2.3 договору повинен бути викладений в редакції позивача, оскільки він відповідає приписам пункту 3.6.8 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за врегульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.06.1996 № 15/1; пункт 4.2.1 договору повинен бути викладений в редакції позивача, оскільки він відповідає приписам Закону України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” № 486/96-ВР від 13.11.1996, яким передбачено заборону нарахування та стягнення громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги, а не юридичних осіб, якими є сторони договору; між сторонами за договором встановлено, що розрахунковим періодом вважається 14 число кожного місяця, суд вважає що абзац перший зазначеного пункту слід викласти в редакції позивача з доповненням абзацами другим та третім, які запропоновані відповідачем; з урахуванням положень договору та приймаючи до уваги вимоги законодавства, яке регулює дані правовідносини, спірні умови зазначеного додатку повинні бути включені у додаток № 5 до договору в редакції позивача; пункти 1, 2 додатку № 10 до договору про постачання електроенергії повинні бути включені у договір в редакції позивача, відповідно до пункту 3.6 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, яким встановлено, що підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється.

Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду за позовом громадянина Трутенка В.П. та прийняття нового рішення з урахуванням рішення у цивільній справі, покликаючись на те, що суди безпідставно відмовили у залученні до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача громадянина Трутенко В.П. та не задовольнили клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у зв'язку з розглядом справи за позовом громадянина Трутенко В.П.; при вирішенні спору щодо пункту 1 договору про постачання електроенергії суд повинен був користуватися нормами Правил користування електричною енергією, які регулюють взаємовідносини, що виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами, а не Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, оскільки предметом спору є умови договору про постачання електричної енергії, а не приєднання до електричних мереж; пункт 2.2.3 договору про постачання електроенергії суперечить статті 1, частині 5 статті 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”; пункт 4.2.1 договору про постачання електроенергії (щодо сплати пені) суперечить Закону України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги” та Закону України “Про реструктуризацію заборгованості населення за житлово-комунальні послуги”; прийняття рішення про редакцію додатку № 5 (порядок розрахунків) неможливо до вирішення питання по пунктах 1, 2 додатку № 10 до договору, при цьому суд не врахував того, що додаток № 5 в редакції позивача позбавляє сторони по договору можливості проводити обґрунтований облік спожитої електроенергії та як наслідок, проводити розрахунки за спожиту електроенергію, а також  дає можливість отримувати платежі за електричну енергію два рази, з відповідача та власників квартир; при прийнятті рішення щодо затвердження пунктів 1, 2 додатку № 10 до договору про постачання електроенергії судом порушено статтю 11, частину 3 статті 96, статті 509 Цивільного кодексу України, оскільки відповідальність по розрахункам за спожиту електричну енергію власниками квартир та нежилих приміщень покладена на відповідача, крім того пункт 3.6 Правил не зобов'язує відповідача вести розрахунки на підставі показань загальнобудинкового лічильника, як це передбачено пунктами 1, 2 додатку № 10 до договору.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, а рішення судів обох інстанцій залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

Заслухавши представників сторін, та проаналізувавши мотиви викладені у касаційній скарзі, у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Судами обох інстанцій встановлено, що 23.01.2007 з метою встановлення між сторонами господарсько-договірних зобов'язань по постачанню електричної енергії Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Одесаоблненерго” в особі Північного району електричних мереж направило на адресу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Комфорт-3” для підписання проект договору № 245500 про постачання електроенергії.

Листом № 15 від 02.02.2007 відповідач повідомив позивача про те, що проект договору № 245500 від 23.01.2007 підписаний з протоколом розбіжностей, в якому відхилено певні умови договору, а саме: преамбулу договору; пункти 1; 2.2.3; 2.3.4; 2.3.5; 2.3.6; 3.1.1; 4.1.6; 4.2.1; 4.2.2; 4.5; 6.1.3; 6.1.4; 7.4; 7.6; 8.1.8; 9.1; 9.3; пункти 1, 2, 7 додатку № 2; та запропоновано виключити додаток № 3; пункти 2, 4, 5, 9 додатку № 5; додаток № 10.

Позивач 14.02.2007 надіслав на адресу відповідача лист, в якому вказував на те, що розглянув та частково погодив протокол розбіжностей (преамбула, пункти 2.3.4, 2.3.5, 2.3.6, 3.1.1, 4.1.6,  4.2.2, 6.1.3, 9.1, 9.3, 1 додатку № 2 до договору, пункт 7 додатку № 2 до договору, додаток № 3) решта неврегульованих розбіжностей передано на розгляд господарського суду Одеської області відповідало до статті 181 Господарського кодексу України, якою передбачено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Частинами 2, 4, 6, 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках –затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині 1 цієї статті, електроенергією зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 3 статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

В силу статті 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 02.08.1996 за № 417/1442, затверджено Правила користування електричною мережею, котрі містять в собі додаток 3 до Правил користування електричною енергією “Типовий договір про постачання електричної енергії”, яким регулюється постачання електричної енергії постачальником споживачу.

Проект договору про постачання електричної енергії № 245500, наданий в редакції позивача, відповідає Типовому договору про постачання електричної енергії, текстова частина проекту договору містить загальні положення договірних зобов'язань та посилання на його додатки, які, в свою чергу конкретизують ці зобов'язання та містять істотні умови договору.

Умови запропоновані відповідачем, які викладені в протоколі розбіжностей до договору, частково погоджено з позивачем, у зв'язку з чим 14.02.2007 між сторонами у справі укладений протокол узгодження розбіжностей, відповідно до якого сторони за договором узгодили окремі пункти договору, а саме: узгоджені преамбула договору; пункти 2.3.4; 2.3.5; 2.3.6; 3.1.1; 4.1.6; 4.2.2; 6.1.3; 9.1; 9.3; пункти 1, 7 додатку № 2; додаток № 3.

Крім того, відповідно до укладеного протоколу сторони за договором погодились на передачу переддоговірного спору для вирішення по суті до господарського суду Одеської області.

Під час розгляду справи 11.06.2007 між сторонами складено додатковий протокол узгодження розбіжностей, який викладено у формі єдиного документа і який є невід'ємною частиною договору, згідно з яким сторони за договором узгодили пункти 4.5; 6.1.4; 7.4; 7.6; 8.1.1 (8.1.8 згідно протоколу розбіжностей); додаток № 10 таблиці та примітки.

У додаткових уточненнях позовних вимог позивач просив суд зобов'язати відповідача укласти договір про постачання електроенергії № 245500 в редакції позивача, а саме: пункт 1 в редакції договору; пункти 2.2.3, 2.3.5, 4.2.1 в редакції договору; пункт 9.1 в редакції протоколу розбіжностей; пункт 2 додатку № 2 в редакції договору; пункти 2, 4, 5, 9 додатку № 5 в редакції договору; пункти 1, 2 додатку № 10 в редакції договору.

В проекті договору, наданого позивачем, пункт 1 договору про постачання електроенергії викладений в наступній редакції: “Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору”.

У протоколі розбіжностей до договору відповідач запропонував в абзаці першому за словами “з приєднаною потужністю” додати “61 кВт”.

Пунктом 2.1. Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕ 14.12.2005 № 1137 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.01.2006 за № 42/11916, встановлено, що технічні умови приєднання видаються власником електричних мереж у разі приєднання нової електроустановки, збільшення електричної потужності електроустановки внаслідок реконструкції чи модернізації, зміни вимог замовника до надійності електрозабезпечення електроустановки.

Згідно технічних умов від 16.08.2004 № 415/П-7 , за якими розрахункова потужність складає 153,3 + 153 кВт та відповідно до акту огляду перед подачею напруги на об'єкт споживача від 08.08.2006 (60-61) дозволена потужність за ТУ для будинку, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Бочарова, 61 “В”, також 153,3 кВт., водночас і у технічному паспорті електроустановки № 148400-04 від 22.06.2006 зазначено, що первісна дозволена потужність становить 153,3 кВт (освітлення –5 кВт, ліфти –20 кВт, + населення), висновок про виконання замовником технічних умов у повному обсязі № 86 від 03.04.2006, згідно з яким дозволена потужність за технічними умовами 153 кВт.

При передачі будинку від КП “Молодіжжитлбуд” до відповідача та виготовленні технічного паспорту технічної установки № 148400-04 від 22.06.2006, відповідачем не вказано про зміну технічних параметрів та вимог до категорії з надійності електрозабезпечення цієї електроустановки, а отже не зміні технічні умови (зменшення дозволеної потужності).

Тому суди обох інстанцій правильно дійшли висновку, що пункт 1 договору повинен бути викладений у редакції позивача.

Позивачем запропоновано відповідачу у договорі про постачання електричної енергії викласти пункт 2.2.3 в редакції: “Постачальник зобов'язується повідомляти Споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово або через засоби масової інформації за п'ять днів до введення їх у дію”, проте відповідач не погодився з цим пунктом договору та запропонував замінити слова “п'ять днів” словами “не пізніше ніж за тридцять днів”, між тим пунктом 3.6.8 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, які затверджені Постановою НКРЕ від 13.06.1996 № 15/1 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.08.1996 за № 433 передбачено, що ліцензіат повинен опублікувати у засобах масової інформації тарифи на постачання, за п'ять днів до введення їх в дію.

З огляду на наведені обставини, суди обох інстанції правомірно дійшли до висновку, що пункт 2.2.3 договору повинен бути викладений в редакції позивача.

Пункт 4.2.1 договору про постачання електричної енергії викладений у наступній редакції: “За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком “Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.”

Відповідач наполягав на внесенні до вказаного пункту договору додаткового абзацу в такій редакції: “Норми цього пункту набувають чинності з дня втрати чинності Закону України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” (№ 486/96-ВР від 13.11.1996)”.

Між тим, статтями 216, 217, 230 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення шляхом стягнення господарських санкцій у виді: відшкодування збитків; штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня); оперативно-господарські санкції на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання –господарською організацією.

Аналогічні положення містяться й у статтях 546, 547, 549, 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 1 Закону України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.1996 № 486/96-ВР передбачено заборону нарахування по розрахунках з 01.10.1996 та стягнення пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги в тому числі електричної енергії з громадян України, а не юридичних осіб, яким є сторони договору, тому доводи відповідача, що нарахування пені суперечать вказаному закону безпідставні, відтак суди обох інстанцій правильно дійшли висновку, що пункт 4.2.1 договору слід викласти в редакції позивача.

Позивачем у додатку № 2 до договору запропоновано викласти пункт 2 в редакції: “Споживач зобов'язаний самостійно здійснити зняття показників розрахункових засобів обліку, оформити “Акт про обсяги спожитої електричної енергії” у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і в інший день наступного розрахункового періоду надати наручно Постачальнику за адресою: вул. Чорноморського козацтва, 70.”

Відповідач у протоколі розбіжностей наполягав на тому, щоб слова “в перший день наступного розрахункового періоду” замінити словами “у добовий строк”.

Між сторонами за договором встановлено, що розрахунковим періодом вважається 14 число кожного місяця, а отже суди обох інстанцій правомірно задовольнили позовну вимогу позивача щодо викладення даного пункту в редакції договору.

Також, апеляційна інстанція правильно дійшла висновку щодо можливості доповнення пункту 2 додатку № 2 до договору абзацами другим та третім, які були запропоновані відповідачем, та мають таку редакцію: “Якщо термін подачі “Акту про обсяги використання електричної енергії” співпадає зі святковими або неробочими днями, то кінцевим днем подання Акту вважається перший (за святковими або неробочими) робочий день. Графік роботи абонентської служби Постачальника: початок роботи - ; кінець роботи -; перерва з -  до –„ (заповнюється Постачальником)”.

Позивачем надано до договору про постачання електричної енергії додаток № 5, який містить в собі порядок розрахунків, проте відповідач не погодився з редакцією пунктів 2, 4, 5, 9 додатку № 5 до договору про постачання електричної енергії, оскільки додаток № 5 до договору про постачання електричної енергії лише деталізує розділ 7 даного договору, по якому відсутні між сторонами розбіжності, а також відповідачем належним чином не обґрунтовано своїх заперечень з цього питання. Приймаючи до уваги вимоги Правил користування електроенергією, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та обставини, що були встановлені судом під час розгляду справи, щодо інших спірних пунктів договору, судами обох інстанцій вірно встановлено, що спірні умови зазначеного додатку повинні бути включені у додаток № 5 до договору в редакції позивача.

У додатку 10 до договору про постачання електричної енергії міститься таблиця з переліком об'єктів споживача.

Відповідач наполягав у протоколі розбіжностей щодо виключення з таблиці строк 1, 2 та примітки.

Відповідно до пункту 3.6 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (зі змінами та доповненнями), підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цих Правил. Споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком. Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами обліку, які дають можливість організувати розрахунковий облік за відповідним тарифом на всій площадці вимірювання. У багатоквартирних будинках на межі балансової належності внутрішньобудинкових мереж і мереж електропередавальної організації (основного споживача) улаштовується загальнобудинковий розрахунковий облік, який враховує обсяг електричної енергії використаний мешканцями будинку, на технічні цілі, для потреб інших електроустановок, які приєднані до мереж цього будинку та розміщені всередині будинку або за його межами.

Таким чином, з урахуванням положень Правил користування електроенергією, судами обох інстанцій правильно встановлено, що пункти 1, 2 додатку № 10 до договору про постачання електроенергії повинні бути включені у договір у редакції позивача.

Суди обох інстанцій правильно дійшли висновку щодо відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 5/65-07-1437, у зв'язку з розглядом у Суворовському районному суді м. Одеси справи за позовом громадянина Трутенко В.П. про визнання договору постачання електричної енергії в редакції Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаоблненерго” в особі Північного району електричних таким, що порушує його майнові права та інтереси, оскільки відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи за позовом громадянина Трутенко В.П. не перешкоджає розгляду даної господарської справи.

Доводи заявника не спростовують викладених вище висновків.

При ухваленні рішень, судами правильно встановлені фактичні обставини справи на основі всебічного, повного та безпосереднього дослідження наявних у матеріалах справи доказах. Правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 у справі господарського суду Одеської області № 5/65-07-1437 залишити без змін, а касаційну скаргу – Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Комфорт-3”без задоволення.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань

СуддяЛ.В. Ковтонюк

СуддяВ.В. Чабан