Рішення

від 20.08.2007 по справі 5/65-07-1437

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/65-07-1437

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2007 р.Справа  № 5/65-07-1437

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі структурної одиниці Північного РЕМ, м. Одеса.  

До відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Комфорт –3”, м. Одеса

про спонукання укласти договір в редакції позивача.

Суддя      Могил С. К.

Представники:

від позивача: - не з'явився.   

від відповідача: - не з'явився.

У судових засіданнях оголошувались перерви з 21.05.2007 року до 29.05.2007 року, з 29.05.2007 року до 06.06.2007 року, з 06.06.2007 року до 13.06.2007 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” в особі Північного РЕМ звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Комфорт –3” про зобов'язання відповідача прийняти пункти 1; 2.2.3; 4.2.1; 4.5; 6.1.4; 7.4; 7.6; 8.1.8; та п. 2 Додатку №2; пункти 2, 4, 5, 9, Додатку №5; таблиця Додатку №10 в редакції запропонованої позивачем та укласти договір про постачання електричної енергії № 245500 в редакції ВАТ “ЕК Одесаобленерго”.

За письмовим клопотанням сторін ухвалою господарського суду Одеської області від 19.04.2007 року строк розгляду справи було продовжено до 20.06.2007 року.

До господарського суду Одеської області від громадянина Трутенко В. П. надійшла заява від 16 травня 2007 року про залучення його у якості третьої особи на стороні відповідача, оскільки, на його думку, рішення зі спору який розглядається може вплинути на його права та обов'язки. Розглянув у судовому засіданні заявлене клопотання судом було відмовлено у його задоволенні оскільки судом не було встановлено обґрунтованих підстав які би свідчили про те, що рішення суду з переддоговірного спору може вплинути на права та обов'язки громадянина Трутенко В. П.

Відповідачем до суду були подані заперечення на позов від 21.05.2007 року відповідно до яких відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. З підстав викладених у відзиві відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.         

Своєю заявою від 18.05.2007 року №294 позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача укласти договір №245500 в редакції ВАТ „ЕК Одесаобленерго”, а саме: пункт 1 в редакції договору; 4.2.1 в редакції договору; 4.5 в редакції протоколу розбіжностей; 6.1.4 в редакції протоколу розбіжностей; 7.4 в редакції відповідно до п. 3.10 ПКЕЕ; 7.6 в редакції відповідно до п. 6.12 ПКЕЕ; 8.1.1 в іншій редакції ніж запропонована у договорі та розбіжностях; 9.1 в редакції протоколу розбіжностей; пункти 2, 4, 5, 9 Додатку №5 в редакції договору; Додаток №10 в редакції договору.

Відповідачем до суду були подані заперечення на уточнені позовні вимоги відповідно до яких відповідач також позовні вимоги позивача не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Заперечення судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2007 року строк розгляду справи було продовжено на один місяць до 20.07.2007 року.

Відповідачем до суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 5/65-07-1437 до вирішення спору Суворовським районним судом м. Одеси за позовом громадянина Трутенко В. П. до Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі структурної одиниці Північного РЕМ та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Комфорт –3” про визнання договору таким, що порушує матеріальні права та інтереси. Розглянув у судовому засідання заявлене клопотання, судом у його задоволенні було відмовлено, оскільки справи які розглядаються не є взаємопов'язаними та в зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав для зупинення провадження у справі.

Своєю заявою від 02.07.2007 року №юр-02/325 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача, з урахуванням підписаного сторонами додаткового протоколу узгодження розбіжностей від 11.06.2007 року, укласти договір про постачання електроенергії №245500 в редакції ВАТ „ЕК Одесаобленерго”, а саме: пункт 1 в редакції договору; п. 2.2.3 в редакції договору; 2.3.5 в редакції договору; 4.2.1 в редакції договору; 9.1 в редакції протоколу розбіжностей; п. 2 Додатку №2 в редакції договору; пункти 2, 4, 5, 9 Додатку №5 в редакції договору; пункти 1, 2 Додатку №10 в редакції договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.2007 року за клопотанням сторін строк розгляду справи було продовжено до 20.08.2007 року.

Представниками сторін по справі до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.2007 року провадження у справі в частині вимог про укладення пунктів 2.3.5 та 9.1 договору про постачання електроенергії було припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.   

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:

З метою встановлення між сторонами господарського –договірних зобов'язань по постачанню електричної енергії, ВАТ  “Одесаобленерго” було направлено відповідачу для підписання проект договору від 23.01.2007 року №245500 про постачання електроенергії.

Направлений позивачем проект договору №245500 було підписано відповідачем з протоколом розбіжностей та направлено позивачу. Згідно протоколу розбіжностей відповідач відхилив певні умови договору, а саме: преамбулу договору; п.1; 2.2.3; 2.3.4; 2.3.5; 2.3.6; 3.1.1; 4.1.6; 4.2.1; 4.2.2; 4.5; 6.1.3; 6.1.4; 7.4; 7.6; 8.1.8; 9.1; 9.3; пункти 1, 2, 7 додатку №2; виключити додаток №3; пункти 2, 4, 5, 9 додатку №5; додаток №10.

Пунктом 7 ст. 181 Господарського кодексу України  встановлено, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному  замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона -  виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. Відповідно до ст. 277 Господарського кодексу України, правовідносини між енергопостачальною організацією ґрунтуються на положеннях діючих Правил користування електричною енергією відповідно до виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії. Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого КМУ, чи у випадках передбачених законодавством, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

На думку суду, проект договору про постачання електричної енергії № 245500 відповідає Типовому договору про постачання електричної енергії. Слід зазначити, що текстова частина проекту договору містить загальні положення договірних зобов'язань та посилання на його додатки, які, в свою чергу конкретизують ці зобов'язання та містять істотні умови договору.

Умови запропоновані відповідачем, які викладені в протоколі розбіжностей до договору, ВАТ „ЕК Одесаобленерго” частково погодило в зв'язку з чим між сторонами по справі 14.02.2007 року був укладений протокол узгодження розбіжностей відповідно до якого сторони за правочином узгодили окремі пункти договору, що укладається, а саме: були узгоджені преамбула договору; пункти 2.3.4; 2.3.5; 2.3.6; 3.1.1; 4.1.6; 4.2.2; 6.1.3; 9.1; 9.3; пункти 1, 7 додатку №2; Додаток №3. Крім того, відповідно до укладеного протоколу сторони за правочином погодились на передачу переддоговірного спору для вирішення по суті до Господарського суду Одеської області.

Крім того, в процесі розгляду справи 11.06.2007 року між позивачем та відповідачем було складено додатковий протокол узгодження розбіжностей, який було викладено у формі єдиного документа та який є невід'ємною частиною договору. Відповідно до наведеного протоколу сторони за правочином узгодили пункти 4.5; 6.1.4; 7.4; 7.6; 8.1.1 (8.1.8 згідно протоколу розбіжностей); додаток №10.

Відповідно до своїх остаточних позовних вимог позивач просив суд зобов'язати відповідача укласти договір про постачання електроенергії №245500 в редакції ВАТ „ЕК Одесаобленерго”, а саме: пункт 1 в редакції договору; п. 2.2.3 в редакції договору; 2.3.5 в редакції договору; 4.2.1 в редакції договору; 9.1 в редакції протоколу розбіжностей; п. 2 Додатку №2 в редакції договору; пункти 2, 4, 5, 9 Додатку №5 в редакції договору; пункти 1, 2 Додатку №10 в редакції договору. Доводи відповідача позивач відхилив у повному обсязі посилаючись на те, що спірні пункти відповідають вимогам Правил користування електроенергією та умовам типового договору. В обґрунтування своєї позиції ВАТ „ЕК Одесаобленерго” до суду було надано обґрунтування своїх позовних вимог, в якому позивач додатково навів правове обґрунтування позовних вимог в частині неузгоджених сторонами розбіжностей щодо певних умов договору про постачання електричної енергії

Відповідачем до суду були подані заперечення на позов, в яких він стверджує, що вимоги позивача до відповідача щодо укладення договору про постачання електричної енергії у редакції позивача суперечать чинному законодавству України. Відповідач стверджує, що проект договору не містить конкретних технічних умов споживання електричної енергії відповідачем та звертає увагу суду на те, що пункти договору не враховують особливості, щодо надання послуг з енергопостачання для будинків об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Виходячи з вищевикладеного та наданих заперечень, відповідач просив суд відмовити ВАТ „Одесаобленерго” у позовних вимогах у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з частинами 1, 3 ст. 179 Господарського кодексу майново –господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Крім того, частинами 4, 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому слід зазначити, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своїм змістом договір встановлює умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладенні зазначеного договору, слід прийняти до уваги, що, підприємства, установи та організації які надають певні послуги щодо забезпечення комунальних потреб населення, установ і організацій які фінансуються з державного бюджету, з урахуванням фактичних обставин які існують при проведенні розрахунків населенням, бюджетними установами, підприємствами житлово–комунального господарства, в межах наданих послуг повинні здійснювати повну оплату вартості обсягу спожитої електроенергії (отриманих послуг) один раз за фактичними показами засобів обліку на початку періоду, наступного за розрахунковим. Крім того, слід прийняти до уваги, що фінансування з бюджету проводиться лише за фактично отримані послуги, у встановлених межах фінансування, при наданні до Державного казначейства встановлених документів.

Щодо пункту 1 договору про постачання електроенергії.

Пунктом 2.1. Правил приєднання електроустановок до електричних мереж затверджених Постановою НКРЕ 14.12.2005 року №1137 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 січня 2006 року за № 42/11916 встановлено, що технічні умови приєднання видаються власником електричних мереж у разі приєднання нової електроустановки, збільшення електричної потужності електроустановки внаслідок реконструкції чи модернізації, зміни вимог замовника до надійності електрозабезпечення електроустановки. У разі  зміни форми власності чи власника електроустановки за умови, що це не призведе до зміни технічних параметрів та вимог до категорії  з  надійності електрозабезпечення цієї електроустановки, нові технічні умови приєднання не видаються.

З матеріалів справи не вбачається, що при передачі будинку від КП Молодіжжилстрой до ОСББ "Комфорт", відповідачем було вказано про зміну технічних параметрів та вимог до категорії з надійності електрозабезпечення цієї електроустановки та він не звертався до позивача про зміну означених умов.

Пунктом 2.9 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж регламентовано, що власник мереж під час підготовки технічних умов приєднання має керуватися принципами надійності електрозабезпечення відповідно до заявленої  замовником  категорії струмоприймачів з надійності електрозабезпечення, указаної у заяві про приєднання (при підготовці технічних умов приєднання ця категорія може бути змінена власником мереж за умови погодження із замовником), енергозбереження, забезпечення якості електричної енергії, мінімальної вартості експлуатаційних витрат під час передачі електричної енергії. Вимоги технічних умов приєднання мають відповідати нормативно –правовим актам України та нормативно –технічним документам щодо будівництва та проектування. Точка обліку електричної енергії має збігатися з запроектованою межею  балансової  належності  в точці приєднання електроустановки замовника (за винятком електроустановок на тимчасових об'єктах, віддалених географічно (бурових, земснарядах тощо), точка обліку для яких установлюється безпосередньо на об'єкті). Усі узгодження технічних умов приєднання електроустановки між структурними підрозділами власника електричних мереж (внутрішні узгодження) виконуються цим власником електричних мереж самостійно. У разі,  якщо напруга  в точці приєднання електроустановки понад 1000 В, технічні умови приєднання цієї електроустановки мають бути погоджені власником електричних мереж з Держенергонаглядом.

У матеріалах справи наявні технічні умови від 16 серпня 2004 року №415/П-7 відповідно до яких розрахункова потужність складає 153,3 + 153 кВт. другої категорії. Крім того, відповідно до акту огляду перед подачею напруги на об'єкт споживача від 08.08.2006 року дозволена потужність за ТУ становить 153, 3 кВт.

Слід зазначити, що технічні умови приєднання до електричної мережі електроустановки замовника, що будується або реконструюється чи модернізується, є невід'ємним додатком до договору про приєднання і містять вихідні дані для проектування. З огляду на наведені обставини та з урахуванням наявних документальних доказів суд вважає, що пункт 1 договору повинен бути викладений саме в редакції запропонованої позивачем.

Щодо пункту 2.2.3 договору про постачання електроенергії.

Пунктом 3.6.8 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом затверджених Постановою НКРЕ від 13.06.1996 року №15/1 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 серпня 1996 року за №433 Ліцензіат повинен опублікувати у засобах масової інформації: а) тарифи на постачання, за п'ять днів до введення їх в дію; б) методики, протягом трьох місяців від дати набуття чинності Ліцензії; в) зміни до методик, за п'ять днів до введення в дію змін. Публікація повинна містити таку інформацію, що забезпечує можливість будь –якій особі мати чітке уявлення про розмір платежів, які вона повинна здійснювати та про структуру тарифів на постачання та інших платежів.

З огляду на наведені обставини суд вважає, що пункт 2.2.3 договору про постачання електроенергії повинен бути викладений саме в редакції запропонованої позивачем.

Щодо пункту 4.2.1 договору про постачання електроенергії.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Цивільного законодавства України, а саме ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня".

Сам факт застосування господарських санкцій до порушника зобов'язань діє лише як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання. Відповідно до п. п. 1 –2 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько –правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування  господарських  санкцій  повинно  гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Доводи відповідача та його посилання на Закон України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги” та твердження про те, що позивач незаконно вимагає сплати пені за прострочення термінів розрахунків судом не приймаються до уваги та відхиляються, оскільки спростовуються вищенаведеними вимогами Цивільного та Господарського законодавства України, а також тим, що зобов'язання однієї сторони, у даному випадку Споживача, з третіми особами (населенням, яке отримує послуги від відповідача) не може ніяким чином впливати на порядок виконання його зобов'язань перед Постачальником електроенергії –позивачем по справі.

Крім того, слід зазначити, що Закон  України  "Про  тимчасову  заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" №486/96-ВР від 13.11.1996 року, дійсно передбачає заборону нарахування по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягнення саме з громадян України, а не юридичних осіб пені за  несвоєчасне  внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство. На думку суду спірний пункт та означені умови щодо відповідальності за договором позивачем визначені правомірно, оскільки за правочином, що укладається між сторонами по справі є дві юридичні особи –два самостійних господарюючих суб'єкта, які самостійно відповідають за своїми зобов'язаннями.

За таких обставин п. 4.2.1 договору слід викласти в редакції запропонованої саме позивачем.

Щодо пункту 2 Додатка №2 договору про постачання електроенергії.  

З урахуванням того, що між сторонами за правочином встановлено, що розрахунковим періодом вважається 14 число кожного місяця, суд вважає що абзац перший зазначеного пункту слід викласти в редакції запропонованої саме позивачем. Також, суд вважає за можливе прийняти та доповнити пункт 2 додатку №2 до договору абзацами  другим та третім які були запропоновані відповідачем.

Щодо додатку №5 до договору про постачання електроенергії.

З урахуванням положень договору та приймаючи до уваги вимоги Правил користування електроенергією, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також обставини що були встановлені судом під час розгляду справи, щодо інших спірних пунктів договору, суд вважає що спірні умови зазначеного додатку повинні бути включені у додаток №5 до договору саме в редакції яка запропонована позивачем.

Щодо пунктів 1, 2 додатку Додаток №10 до договору про постачання електроенергії.  Пунктом 3.6 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 року №28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за № 417/1442 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії,   забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цих Правил. Споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком. Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами обліку, які дають можливість організувати розрахунковий облік за відповідним тарифом на всій площадці вимірювання. У багатоквартирних будинках  на  межі  балансової  належності внутрішньобудинкових мереж і мереж електропередавальної організації (основного споживача) улаштовується загальнобудинковий розрахунковий облік, який враховує обсяг електричної енергії використаний  мешканцями будинку, на технічні цілі, для потреб інших електроустановок, які приєднані до мереж цього будинку та розміщені  всередині будинку або за його межами.

Таким чином, з урахуванням положень Правил користування електроенергією, суд вважає, що пункти 1, 2 додатку Додаток №10 до договору про постачання електроенергії повинні бути включені у договір саме в редакції яка запропонована позивачем.

Слід прийняти до уваги, що ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України встановлено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.           

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи викладені у судових засіданнях доводи сторін, а також надані документальні докази в сукупності та надані до суду протоколи узгодження розбіжностей за договором, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі структурної одиниці Північного РЕМ до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Комфорт –3” про зобов'язання укласти договір в редакції ВАТ “ЕК Одесаобленерго” підлягають частковому задоволенню.  

Судові витрати віднести на рахунок відповідача та ВАТ „ЕК Одесаобленерго” відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.              

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Комфорт –3”, код 34379550 (65123, м. Одеса, вул. Бочарова, 61-В) укласти договір № 245500 з урахування протоколів узгодження розбіжностей з ВАТ “ЕК Одесаобленерго” в особі структурної одиниці Північного РЕМ, код 26302365 (65007, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70) з пунктами договору 1; 2.2.3; 4.2.1; п. 2 Додатку №2; пунктами 2, 4, 5, 9 Додатку №5; пункти 1, 2 Додатку №10 в редакції яка була запропонована позивачем.

3.          Зобов'язати ВАТ “ЕК Одесаобленерго” в особі структурної одиниці Північного РЕМ, код 26302365 (65007, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70) прийняти та доповнити пункт 2 додатку №2 до договору абзацами другим та третім які були запропоновані відповідачем та укласти договір № 245500 з урахування протоколів узгодження розбіжностей з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Комфорт –3”, код 34379550 (65123, м. Одеса, вул. Бочарова, 61-В) з пунктом 2 додатку №2 до договору доповненим абзацами другим та третім в редакції яка була запропонована відповідачем.

4.          Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Комфорт –3”, код 34379550 (65123, м. Одеса, вул. Бочарова, 61-В), р/р 260096859 в АКБ „Одеса –банк”, МФО 328102 на користь ВАТ “ЕК Одесаобленерго” в особі структурної одиниці Північного РЕМ, код 26302365 (65007, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70) р/р 26005310716101, АБ „Південний”, МФО 328209:

- 53 (п'ятдесят три) грн. 12 коп. держмита;

- 103 (сто три) грн. 25 коп. витрат за ІТЗ судового процесу.

5.          Відповідно до ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України датою укладання договору, вважати день набрання чинності рішенням суду.

Накази видати згідно статті 116 ГПК України.

Рішення підписано 27.08.2007 року.

Рішення господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного  строку з дня його підписання.

Суддя