Постанова

від 07.02.2008 по справі 10/145-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/145-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 лютого 2008 р.                                                                                    № 10/145-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кота О.В.,Шевчук С.Р. (доповідач),Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"

на постановувід 25.10.2007 Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі№10/145-06 господарського суду Полтавської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз"

ДоВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"

Простягнення 103169,86 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача:            Овсепян Т.М., Приходько О.Я.

- відповідача: Грицюк А.С., Лук'яненко О.А.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Полтавагаз” 103 169,65 грн. боргу по векселю №763314016107.

В процесі розгляду позову ВАТ "Укрнафта" відповідач –ВАТ "Полтавагаз" подав зустрічний позов про визнання простого векселю                        №763314016107 на суму 100 000 грн. датою складання 30.11.1998р. та датою погашення 07.12.2005р. таким, що не має вексельної сили.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.07.2006р., позовні вимоги по первісному позову задоволено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від  04.12.2006 р. вказане рішення суду скасовано в частині задоволення первісного позову, з прийняттям нового рішення про залишення позову без розгляду. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2007р. дану постанову в частині залишення без розгляду первісного позову скасовано, з направленням справи в цій частині до Київського міжобласного апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

Після розгляду, Київський міжобласний апеляційний господарський суд  прийняв постанову від 25.10.2007р., якою рішення господарського суду Полтавської області від 25.07.2006р. по справі №10/145-06 в частині задоволення первісного позову залишив без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і прийняти нове рішення про відмову в первісному  позові.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 18.01.2001р. “Приватбанк” та НГВУ “Полтаванафтогаз” уклали договір міни векселів № Т-6м, згідно умов якого банк зобов'язався протягом двох робочих днів після підписання договору передати у власність клієнта (позивач) по акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною договору, векселі в кількості 2 шт. на загальну номінальну суму 150 000 грн. а клієнт зобов'язується прийняти вищевказані векселі (п.1.1).

Згідно з п. 1.2 договору міни векселів, клієнт зобов'язується протягом двох робочих днів після підписання договору передати у власність банку по акту прийому-передачі векселів, що є невід'ємною частиною даного договору, векселі в кількості 2 шт. на загальну номінальну суму 150 000 грн., а банк зобов'язується прийняти вищевказані векселі.

На виконання умов даного договору по акту прийому-передачі від 18.01.2001р. КБ “Приватбанк” передав, а НГВУ “Полтаванафтогаз” прийняв прості векселі  №763314015735 ТОВ “Полтавагаз” на суму 50 000грн. дата виписки 30.11.1998р. по пред'явленню не раніше 07.12.2005р. та №763314016107 на суму 100 000грн. дата виписки 30.11.1998р. по пред'явленню не раніше 07.12.2005р.

29.11.2005р. позивач направив на адресу відповідача пропозицію №18/9324  щодо здійснення оплати по векселям, зокрема, № 763314016107 від 30.11.1998р., яку відповідач визнав, однак, повідомив про неможливість своєчасного її виконання у зв'язку зі складним фінансовим становищем (лист №11/3374).

07.12.2005р. сторонами складено акт пред'явлення векселів до платежу, серед яких до оплати було пред'явлено і вексель № 763314016107 від 30.11.1998р.

08.12.2005р. позивач звернувся із заявою до приватного нотаріуса Карнарук Н.В. про вчинення протесту векселів.

ВАТ “Полтавагаз” жодним чином не відреагувало на вимогу нотаріуса про оплату векселя № 763314016107 від 30.11.1998р. та не направило до приватного нотаріуса свого представника.

За таких обставин та враховуючи, що станом на 17.04.2006р. відповідач не виконав свого зобов'язання по оплаті векселя, ВАТ “Укрнафта” в особі НВГУ “Полтаванафтогаз” звернулося до суду за захистом свого порушеного права.

На момент видачі спірного векселя, вексельні правовідносини були врегульованими Положенням про переказний і простий вексель, яке затверджене постановою ЦВК і РНК від 07.08.1937 року № 104/1341. Дане положення застосовується відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року № 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP".

При цьому, суди посилались на те, що Положення про переказний і простий вексель повністю відтворює текст Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, за виключенням статей 31, 38, 48, в яких знайшли відображення вказані в Додатку II до Конвенції застереження, з урахуванням яких СРСР приєднався до Конвенції 25 листопада 1936 року.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 12.09.1991 року № 1543-ХІІ "Про правонаступництво України" Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу PCP, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки. Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 року № 2470-ХІІ «Про застосування векселів в господарському обороті України", в Україні було введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселя відповідно до Женевської конвенції 1930 року.

Таким чином, з урахуванням положень Закону України "Про правонаступництво України»до ратифікації Україною Женевської конвенції 1930 року вексельний обіг в Україні регулювались як безпосередньо нормами Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі, з урахуванням обумовлених СРСР застережень, так і Положенням про переказний і простий вексель.

Згідно із Законом України від 06.07.1999 року № 826-ХІІ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі" Україна приєдналася до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених Додатком II до цієї Конвенції. Конвенція набрала чинності для України 06.01.2000 року, а з 4 травня 2001 року набрав чинності Закон України «Про обіг векселів в Україні», що містить застереження, з урахуванням яких Україна приєдналася до Конвенції.

Згідно з статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі та пункту 77 Положення про переказний і простий вексель чинних на час видачі векселів, до простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою такого документа, постанови, які стосуються простого векселя, зокрема платежу, право регресу у разі неплатежу та інше.

Відповідно до статті 78 Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі векселедавець за простим векселем зобов'язаний так само як і акцептант за переказним векселем.

Отже, векселедавець зобов'язаний сплатити суму боргу, а відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі на нього покладено зобов'язання сплатити проценти на суму заборгованості за вимогою векселедержателя. Даною статтею встановлено відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

Статтею 14 Додатку II до Конвенції передбачено, що у порядку часткової відміни статей 48 і 49 Уніфікованого закону кожна з країн, які приєдналися до Конвенції, залишає право включити до свого національного закону норму, яка б передбачала право держателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, сплатити відсотки, розмір яких встановлюється національним законом. Використовуючи це право Україна встановила статтею 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", що зазначені відсотки нараховуються не у розмірі шести відсотків, а виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

За таких обставин та враховуючи, що в силу ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", діючу на дату видачі векселя, вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю), місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції,  задовольнив первісний позов про стягнення 100000 грн. оплати по векселю, 2 169, 86 грн. відсотків та 1 000 грн. за вчинення протесту векселя.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказані висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду  України не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень в частині задоволення первісного позову, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу   відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" залишити без задоволення, а постанову  Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.10.2007р. у справі №10/145-06 залишити без змін.

Головуючий                                                                         Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                Владимиренко С.В.